Рішення № 100185836, 04.10.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 року справа № 580/3806/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ТОВ "Грін Мейнстрім" до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

09.06.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось ТОВ "Грін Мейнстрім" (далі – позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області від 20.04.2021р. про притягнення ТОВ "Грін Мейнстрім" до адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваною постановою до позивача застосовано штраф за перевищення вагових норм навантаження на одиночну вісь на 11,36%. Позивач вказує, що жодних документів та про місце, час розгляду справи ТОВ «Грін Мейнстрім» надано та повідомлено не було. Про проведену перевірку ТОВ «Грін Мейнстрім» дізналось після отримання 14 травня 2021 року, поштового повідомлення з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №232949 від 20 квітня 2021 року. Зазначено, що не повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу порушило права останнього на участь в процесі прийняття рішення, позбавило права на заслуховування позиції та на подання відповідних клопотань та доказів; позбавив можливості ознайомитися з Актом перевірки, відтак оскаржувана постанова не відповідає вимогам п.9 ч.2 ст. 2 КАС України. Вказано, що існують достатні підстави для розумного сумніву в достовірності результатів проведеного уповноваженими особами Укртрансбезпеки вагового контролю, оскільки зважування було здійснене не ідентифікованим обладнанням, щодо якого відсутня інформація про належну сертифікацію та своєчасну повірку. Відсутня будь-яка інформація щодо відповідності пункту контролю технічним вимогам до пунктів зважування. Крім того, всупереч чинним нормам, визначення загальної маси автомобіля та навантаження на строєну вісь було здійснено шляхом сумування напівосьових навантажень та наступним сумуванням осьових навантажень на кожну з осей. Уповноваженими особами Укртрансбезпеки не було враховано властивості вантажу. Тобто, всупереч вимогам п.9 розд.ІІ Вимог №255 визначення загальної маси автомобіля та навантаження на строєну вісь. Вказано, що після зважування, часу водієві для приведення вантажу у відповідність до норм надано не було. Також звернуто увагу, що штраф передбачений абз. 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовується до автомобільних перевізників, натомість, позивач є лише власнико

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.07.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

06.08.2021р., до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні адміністративного позову відмовити, зазначивши при цьому, що листом від 30.03.2021р. №22607/26.4/24-21, позивачу, за місцем його проживання, що відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, завчасно було надіслано повідомлення про розгляд справи на 20.04.2021р. ( з 09-00 год. до 11-30 год.). Рекомендований лист позивачу було надіслано 02.04.2021р. Відповідно до трекінгу поштових відправлень, даний лист було вручено особисто 06.04.2021р. Отже позивач завчасно отримав дане повідомлення та мав можливість підготуватись та бути присутнім при розгляді справи. На розгляд справи Позивач не з`явився, явку свого представника не забезпечив. Крім того, вказано, що засіб зважувальної техніки (Ваги № 402 про що зазначено на чеку зважування), що входить до габаритно-вагового комплексу та за допомогою якого здійснювалося зважування транспортного засобу Позивача, є сертифікованим, має свідоцтво про повірку та є технічно справним. Обов`язок посилання на дане обладнання в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів Відповідача, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю та постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу не передбачено жодним нормативно-правовим актом. Тому посилання позивача на відсутність зазначення у матеріалах перевірки засобів вимірювання є безпідставними. Забезпечення ж приведення габаритно-вагових параметрів у відповідність з встановленими нормами, це право водія, а не обов`язок працівника Укртрансбезпеки, а повторне зважування транспортного засобу можливе тільки після усунення порушення, чого водієм не було зроблено. Щодо посилання позивача на те, що ним нібито було укладено договір оренди транспортного засобу від 07.12.2020 року зазначеного автомобіля із ТОВ "Смілянський лісопромисловий комплекс" з метою здійснення ним особистої підприємницької діяльності, не мо

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі направлення на рейдову перевірку від 17.03.2021р. №012320 службовими особами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 23.03.2021 на 39 км.+200 автомобільної дороги Н-16 здійснено перевірку транспортного засобу марки DAF FT XF 105,460 д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом Schmitz S01 д.н.з. НОМЕР_2 , які відповідно до свідоцтв про реєстрацію серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 належать ТОВ "Грін Мейнстрім".

Вказаним транспортним засобом керував ОСОБА_1 .

За наслідками перевірки складено Акт проведення перевірки від 23.03.2021р. №267297 (далі – Акт перевірки), в якому встановлено здійснення перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством вагових норм на 11,36% на одиночну вісь, фактична вага якої склала 12,25 т., при дозволених 11т., чим порушено вимоги ч.1 абз.15, відповідальність за які передбачена 60 ЗУ “Про автомобільний транспорт”.

Також 23.03.2021р. посадовою особою Укртрансбезпеки, при здійсненні габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF FT XF 105,460 д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом Schmitz S01 д.н.з. НОМЕР_5 складено Акт №044713 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким встановлено, осьові навантаження, зокрема на одну із осей —12,25 т., а також встановлено фактичну повну масу — 39,35т. Також складено довідку від 23.03.2021 №027644 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Вказані Акти водій ТЗ підписав, у Акті проведення перевірки від 23.03.2021р. №267297 зазначив, що про перегруз не знав, про що свідчить відмітка проставлена у Акті.

Згідно розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (що є додатком до Акту №044713 від 23.03.2021р. до сплати позивачу нараховано- 46,98 євро.

Копію вказаного розрахунку водій отримав, про що свідчить відмітка проставлена у розрахунку.

23.03.2021р. Державною службою України з безпеки на транспорті (Центральне міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки) видано повідомлення про розгляд справи за наслідками здійснення 23.03.2021р. державного контролю на автомобільному транспорті — на 20.04.2021р.

20.04.2021р. Центральним міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанову №232949 про застосування адміністративно-господарського штрафу згідно абз. 15 ч.1 ст. 60 ЗУ “Про автомобільний транспорт” в сумі 17000,00 грн.

Вважаючи оскаржувану постанову протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі – Закон №2344-III).

Статтею 1 Закону № 2344-III, визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Постановою КМУ №1567 від 08.11.2006р. затверджено Порядок (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

За змістом п.п. 2-4 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до ст. 6 Закону №2344-III, у разі проведення рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Відповідно до п.п. 12-15 Порядку №1567, рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно п.16 Порядку №1567, рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб Укртрансбезпеки у кількості не менш як дві особи.

Під час проведення рейдової перевірки можливе, серед іншого, здійснення габаритно-вагового контролю.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно ст. 48 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі – Правила №30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (далі — ПДР), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до п.4 Правил №30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" через центри надання адміністративних послуг.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Згідно пунктів 5, 6, 7 Правил №30 передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними і контейнеровозів загальною масою до 46 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в пунктах 9-13 цих Правил), здійснюється без дозволу.

Дозвіл видається: уповноваженим підрозділом Національної поліції - у разі виїзду за межі України або в`їзду на територію України виключно великогабаритними транспортними засобами; уповноваженими підрозділами Національної поліції в областях, м. Києві, а також Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, - якщо маршрут пролягає в межах Автономної Республіки Крим, області, між областями або між Автономною Республікою Крим, мм. Києвом і Севастополем та іншими адміністративно-територіальними одиницями.

Дозвіл видається на одноразовий проїзд великогабаритного та великовагового транспортного засобу. У разі здійснення постійних проїздів по одному маршруту тим самим транспортним засобом дозвіл може видаватися на кілька проїздів, але не більше ніж на три місяці.

Відповідно до пункту 25 Правил №30 забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред`являтися на вимогу уповноважених осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі — Порядок №879), відповідно до п.п.3-5-1 п.2 якого,

великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки;

Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;

Дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.

Відповідно до п.п.15,16,18, 20 Порядку №879, контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Згідно п.6 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

З аналізу вказаних положень Порядку №879 вбачається, що при здійсненні габаритно-вагового контролю здійснюється перевірка відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктами 12, 13 Порядку №879 визначено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Відповідно до п.п. 20,21 Порядку №1567, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до абз. 15 ч.1 ст.60 Закону №2344-III (у редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу положень абз.15 ч.1 ст.60 Закону №2344-III, вбачається, що автомобільний перевізник, у разі перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень більше ніж на 10%, повинен мати дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами.

При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.

Як встановлено вище судом, за наслідками рейдової перевірки транспортного засобу марки DAF FT XF 105,460 д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом Schmitz S01 д.н.з. НОМЕР_2 , складено Акт перевірки від 23.03.2021р. №267297, в якому встановлено здійснення перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством вагових норм на 11,36% на одиночну вісь, фактична вага якої склала 12,25 т., при дозволених 11т., чим порушено вимоги ч.1 абз.15, відповідальність за які передбачена 60 ЗУ “Про автомобільний транспорт”, в зв`язку із чим віднесено його до великовагового.

При цьому, посадовими особами встановлено відсутність дозволу на рух великовагового транспортного засобу, що стало підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

Надавши оцінку посиланням позивача наведеним у позові, суд зазначає наступне.

Так, позивач зокрема вказує, що не повідомлення його про час та місце розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу порушило права останнього на участь в процесі прийняття рішення, позбавило права на заслуховування позиції та на подання відповідних клопотань та доказів; позбавив можливості ознайомитися з Актом перевірки, відтак оскаржувана постанова не відповідає вимогам п.9 ч.2 ст. 2 КАС України.

Суд зазначає, що відповідно до п.26 Порядку №1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Як встановлено з матеріалів справи, 23.03.2021р. Державною службою України з безпеки на транспорті (Центральне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки) за №22607/26.4/24-21 від 30.03.2021р. видано повідомлення про розгляд справ за наслідками здійснення 23.03.2021р. державного контролю на автомобільному транспорті, який відбудеться - 20.04.2020р. Вказані повідомлення направлено ТОВ "Грін Мейнстрім" за зареєстрованою адресою місцезнаходження юридичної особи, та отримано - 06.04.2021р., відповідно до відомостей онлайн ресурсу Укрпошти щодо відстеження поштових відправлень за №1800105048084.

Відповідно до п.27 Порядку №1567, у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення позивача про розгляд справ, у зв`язку із чим посилання представника позивача що відповідачем не було забезпечено право позивача на розгляд справи про накладення адміністративно-господарських санкцій за участі його представників, суд вважає безпідставними.

Стосовно посилань щодо сумнівів у достовірності результатів проведеного уповноваженими особами Укртрансбезпеки вагового контролю, оскільки зважування було здійснене не ідентифікованим обладнанням, щодо якого відсутня інформація про належну сертифікацію та своєчасну повірку, суд зазначає наступне.

Згідно матеріалів справи, засіб зважувальної техніки (Ваги № 402 про що зазначено на чеку зважування), що входить до габаритно-вагового комплексу та за допомогою якого здійснювалося зважування транспортного засобу Позивача, здійснено за допомогою: приладу Автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-AS-PWIA (№402), який за результатами повірки відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010 "Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь", про що свідчить Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П40М00504921, видане 22.01.2021р., чинне до 21.01.2022р.

Таким чином, встановлення вагових параметрів транспортного засобу позивача було здійснено зважувальним обладнанням, періодична повірка (метрологічна атестація) якого була проведена та була чинною станом на дату проведення перевірки, у зв`язку із чим доводи позивача щодо достовірності результатів зважування з огляду на відсутність ідентифікації обладнання суд вважає безпідставними.

Посилання позивача, що всупереч чинним нормам, визначення загальної маси автомобіля та навантаження на строєну вісь було здійснено шляхом сумування напівосьових навантажень та наступним сумуванням осьових навантажень на кожну з осей, а визначення загальної маси автомобіля та навантаження на строєну вісь Уповноваженими особами Укртрансбезпеки здійснено всупереч вимогам п.9 розд.ІІ Вимог №255, суд зазначає, що підставою накладення на позивача штрафних санкцій стало перевищення дозволених вагових параметрів саме на одиночну вісь, а не за перевищення загальної маси автомобіля чи навантаження на строєну вісь, у зв`язку із чим вказані доводи суд також вважає безпідставними.

Стосовно посилань представника позивача, що позивач є лише власником транспортного засобу, а автомобільним перевізником в даному випадку, згідно договору оренди майна є ТОВ «Смілянська ЛПК», у зв`язку із в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки ТОВ «Грін Мейнстрім» не є перевізником, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що згідно договору оренди майна №07/12/20 від 07.12.2020р., ТОВ «Грін Мейнстрім» передає, а ТОВ «Смілянська ЛПК» бере у тимчасове (до 31.12.2023р.) платне користування сідельний тягач DAF XF 460 та з напівпричеп Schmitz S01.

Згідно ТТН від 23.03.2021р. №070336, перевізником зазначено - ТОВ «Смілянська ЛПК».

Разом з тим, згідно п. 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до пункту 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 серпня 2010 року №379 (далі - Інструкція №379), якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Згідно ч.2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» вбачається, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів, зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір оренди та тимчасовий реєстраційний талон, оскільки саме він підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Судом також враховано висновки Верховного Суду у Постанові від 20.12.2018р. по справі № 804/8740/16, згідно яких, пряма вимога щодо наявності реєстраційних документів на транспортний засіб у водія міститься у статті 39 Закону № 2344-ІІІ. Наявність тимчасового реєстраційного талону, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом №2344-ІІІ.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що на підтвердження обставини здійснення перевезення саме ТОВ "Смілянський лісопромисловий комплекс", у водія повинні були бути в наявності, зокрема, договір оренди транспортного засобу, за допомогою якого здійснювалося перевезення та тимчасовий реєстраційний талон, та пред`являтись державним інспекторам Укртрансбезпеки на момент проведення перевірки.

Як зазначає відповідач та не заперечується позивачем, вищевказані документи на право користування ТЗ саме ТОВ "Смілянський лісопромисловий комплекс" не було надано в ході рейдової перевірки, як не було подано і в ході розгляду справи відповідачем — 20.04.2021р. При цьому не було надано копію тимчасового реєстраційного талону, на підтвердження права користування транспортним засобом ТОВ "Смілянський лісопромисловий комплекс", також і до матеріалів даної справи, в ході її розгляду.

З урахуванням зазначеного, наданий позивачем договір оренди майна від 07.12.2020р. №07/12/20 лише у ході судового розгляду, про який не було повідомлено посадових осіб відповідача та за відсутності тимчасового реєстраційного талону, на строк дії такого договору, свідчить про обгрунтованість притягнення до відповідальності саме позивача.

Щодо суті виявленого порушення, суд зазначає наступне.

З огляду на те, що параметри транспортного засобу перевищили нормативно допустимі параметри більш ніж на 2 % (а саме на 11,36%), відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", ст.33 Закону України "Про автомобільні дороги", Правил №30, Порядку №879 обов`язковим документом для руху такого транспортного составу автомобільними дорогами є відповідний дозвіл на рух, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції.

Доказів наявності у позивача, такого дозволу при перевезенні 23.03.2021р. вантажу, суду не надано.

Суд зазначає, що позивач, як автомобільний перевізник, несе відповідальність за дотримання габаритно-вагових параметрів при перевезенні вантажів, а тому, завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, зобов`язаний враховувати дозволені нормативні навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, а тому повинен використовувати в таких випадках транспортний засіб з відповідними технічними параметрами, з урахуванням специфіки вантажу.

Отримання дозволу на перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, в разі перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством більше п`яти відсотків є законодавчо встановленим обов`язком перевізника в силу положень ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". При цьому, положення вказаного Закону не містять виключень до подільних вантажів.

Судом враховано, що відповідно до пункту 4 абзацу 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, допускається перевищення вагових параметрів на визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2%.

На переконання суду, законодавцем передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що дозволяє враховувати специфіку вантажу.

Як зазначалось вище, за результатами габаритно-вагового контролю (зважування) транспортного засобу з вантажем встановлено перевищення дозволеного навантаження на одиночну вісь на 11,36%, що перевищило допустиму похибку у 2%, передбачену для можливого збільшення осьового навантаження.

До того ж, суд зауважує, що в контексті п.22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду №803/1540/16 від 24.07.2019р.

Отже, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача габаритно-вагових норм та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, суд вважає, що постанова відповідача про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу є правомірною і підстав для визнання її протиправною під час розгляду справи судом не встановлено.

Відповідно до частин 1,2 статті 77 КАС, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність власних дій при прийнятті спірної постанови, в зв`язку із чим у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

У відповідності до ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову – відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя М.А. Білоноженко