Рішення № 100185641, 05.10.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4169/21

РІШЕННЯ

іменем України

05 жовтня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить визнати визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04 лютого 2021 року №761/03-16 щодо відмови у переведенні з пенсії по інвалідності згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Хмельницькій області з 27 січня 2021 року перевести з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, враховуючи до розрахунку пенсії виплати, зазначені у поданих мною довідках, виданих управлінням фінансів Городоцької районної державної адміністрації від 27 січня 2021 року №45 та № 46, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області здійснити нарахування й виплату мені з 27 січня 2021 року пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зазначеної у довідках №45 від 27 січня 2021 року та № 46 від 27 січня 2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що на підставі акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії ААВ №024782 від 16.10.2020 року їй призначена пенсія по інвалідності згідно із законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 27 січня 2021 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності 2-ї групи, призначеної відповідно до закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності у відповідності до статті 37 закону України "Про державну службу". Листом №2200-0302-8/16414 від 24.03.2021 року відповідач відмовив в призначенні пенсії оскільки підстави для переведення на пенсію по інвалідності відповідно до закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889 відсутні, його нормами не передбачено призначення даного виду пенсії. Позивачка вважає відмову відповідача протиправною та такою, що порушує її право на пенсію по інвалідності згідно із законом України "Про державну службу".

У поданому відзиві на позов відповідач зазначив, що чинним законодавством чітко визначені правила, що підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01.05.2016. Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 899 передбачає право осіб на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723 виключно за дотримання такими особами умов, визначених частиною 1 статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723, а саме щодо віку, загального та спеціального стажу. Пунктом 2 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, визначено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України від 16 грудня 1993 р. N 3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності законом України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII "Про державну службу" мають: не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України. Згідно з пунктом 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу" не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: чоловіки, які досягли віку 62 роки, жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Вказує, що право на призначення пенсії відповідно до Закону №889-VIII позивачка набуде після досягнення відповідного пенсійного віку. Станом на день звернення із заявою щодо переведення на пенсію по інвалідності відповідно до вимог статті 37 закону України "Про державну службу" позивачка зазначеного віку не досягнула. Крім того, зазначає, що у зв`язку з прийняттям Закону №889 був змінений порядок пенсійного забезпечення державних службовців. Статтею 90 Закону №889 передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із урахуванням вищезазначених у пунктах 10 та 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889 особливих умов. Таким чином, такого виду і умов пенсійного забезпечення як пенсія по інвалідності відповідно до закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VII не передбачено. Вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 05.10.2021 року Хмельницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв`язку та сукупності, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Позивачці - ОСОБА_1 з 08.10.2020 року призначена пенсія по інвалідності, відповідно до закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

27 січня 2021 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності 2-ї групи, призначеної відповідно до закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності у відповідності до статті 37 закону України "Про державну службу" №3723.

Листом від №2200-0304-8/16414 від 24.03.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило позивачці щодо призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" №3723, повідомило, що з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон №889-VIII, у відповідності до пунктів 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 право на призначення пенсії згідно статті 37 Закону №3723 мають особи, які на день набрання чинності Законом №889 займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, або на день набрання чинності Законом №889 мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 1 травня 2016 року. Зазначило, що підстави для переведення на пенсію по інвалідності відповідно до закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889 відсутні, оскільки його нормами не передбачено призначення даного виду пенсії. Враховуючи зазначене, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України від 04.02.2021 року №761/03-16 позивачці відмовлено у переведенні на пенсію по інвалідності згідно із законом України "Про державну службу" №889.

Вважаючи відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в переведенні та призначенні пенсії по інвалідності 2-ї групи відповідно до частини 9 статті 37 закону України "Про державну службу" протиправною, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII).

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 9 статті 37 Закону №3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (частина 12 статті 37 Закону № 3723-XII).

Суд встановив, що станом на 1 травня 2016 року, день набрання чинності Законом №889, позивачка займала посаду державної служби та мала не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, з 01.08.2017 року їй встановлена ІІ група інвалідності довічно, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК серії АВ №1003422.

Оскільки позивачка є інвалідом ІІ групи, на день набрання чинності Законом №889 займала посаду державної служби та має не менш як 10 років стажу на посадах державної служби, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд вважає, що позивачка має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону №3723-XII, та, відповідно, правові підстави для переведення з пенсії по інвалідності, призначеної їй згідно із Законом №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону №3723-XII.

Посилання відповідача на статтю 90 Закону №889-VIII, відповідно до якої пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та пункт 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, як на підставу для відмови позивачу у призначенні пенсії по інвалідності на підставі статті 37 Закону №3723-XII, суд вважає безпідставним, оскільки позивач має право на призначення пенсії по інвалідності за правилами пунктів 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII якими не передбачено нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 13 лютого 2019 року по зразковій справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18).

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

Враховуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04 лютого 2021 року №761/03-16 щодо відмови у переведенні на пенсію по інвалідності за нормами закону України "Про державну службу", та зобов`язання відповідача призначити та здійснити нарахування й виплату з 27.01.2021 року пенсію державного службовця відповідно до статті 37 закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу", врахувавши до розрахунку пенсії виплати зазначені у довідках від 27.01.2021 №45 та №46, необхідно задовольнити.

При цьому, вимоги позивачки в частині зобов`язання відповідача призначити та здійснити нарахування й виплату з 27.01.2021 року пенсію державного службовця в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не підлягають задоволенню, оскільки будь-якого рішення щодо визначення відсоткового розміру пенсії позивачки відповідач не приймав. В порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, суд не повинен вирішувати вимоги на майбутнє. Права позивачки в цій частині не порушені, такі вимоги є передчасними, тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, позов необхідно задовольнити частково.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04.02.2021 року №761/03-16 про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 27 січня 2021 року пенсію державного службовця відповідно до статті 37 закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу" відповідно до довідок від 27.01.2021 №46 та №46.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя О.К. Ковальчук