Рішення № 100185278, 07.10.2021, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/2738/21

Провадження № 2/727/1143/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Заверусі Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного провадження справу за позовом МКП «Чернівцітеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості посилаючись на те, що позивач надає послуги постачання теплової енергії в квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є відповідач ОСОБА_1 . Між позивачем та відповідачем до 01.01.2006 р. існували договірні правовідносини, відкрито відповідачу особовий рахунок № НОМЕР_1 для проведення розрахунків. Позивачем було розроблено та направлено поштою проект договору про надання послуг з централізованого опалення відповідачці, на який вона не відповіла. Відповідач тривалий час не платить за надані їй послуги, на попередження позивача про необхідність розрахуватись не реагує.

У зв`язку з несплатою за надані послуги у відповідача утворилась заборгованість за період з 01.10.2016 р. по 31.01.2021 р. у сумі 25079,03 грн. У зв`язку з цим просив стягнути з відповідачів вказану заборгованість, інфляційні витрати в розмірі 1303,94 грн., 3 % річних у розмірі 683,67 грн. та судові витрати в сумі 2270,00 грн.

Також, позивач звертався з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості з відповідача, яку Шевченківським районним судом м. Чернівці 14.02.2020 року було задоволено та видано судовий наказ.

Відповідач, не погоджуючись з судовим наказом, звернулась з заявою про скасування судового наказу. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16.03.2020 року судовий наказ скасовано.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ст. 274 ч. 1 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 квітня 2021 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач та її представник подали до суду відзив на позов, в якому просили задовольнити позов частково, а саме в частинах за період з квітня 2018 року по березень 2019 року та за період з листопада 2020 року по січень 2021 року в сумі 8001,89 грн. Також, просили застосувати позовну давність до позовних вимог позивача в частині стягнення боргу за період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року та відмовити в задоволенні позову в частині стягнення боргу за період з березня 2019 року по квітень 2020 року, оскільки власником квартири було АТ «Альфа Банк». В задоволенні інших вимог просили відмовити за безпідставністю. В судовому засіданні відповідач та її представник підтримали раніше викладену позицію у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши думки сторін, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10,11). Відповідачці відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для проведення розрахунків. Відповідачка з 01.10.2016 р. не оплачувала отримані від позивача послуги і у неї станом на 31.01.2021 р. утворилась заборгованість.

Також, у період з 13.03.2019 року по 27.04.2020 року квартира за вищевказаною адресою знаходилась у власності АТ «Альфа-Банк», після чого знову повернулась у власність відповідачки (а.с. 26,27).

Відповідно до статті 1 Законом України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Пункт 1 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством (частина друга статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 322 Цивільного кодексу України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений у пункті 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої, другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Незважаючи на те, що у період з 13.03.2019 року по 27.04.2020 року власником квартири за адресою АДРЕСА_1 був АТ «Альфа-Банк», відповідачем не було надано суду переконливих доказів на підтвердження свого проживання за іншою адресою у вказаний період.

Відповідачем не надано належних доказів на спростовування факту надання житлово-комунальних послуг позивачем, або ж надання послуг іншою особою. Також відповідачем не було надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті комунальних послуг, а також розрахунку наявної заборгованості та компенсаційних виплат за несвоєчасну оплату комунальних послуг, або ж доказів на погашення заборгованості, яка утворилася у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань з оплати наданих житлово-комунальних послуг.

Таким чином позивач фактично надавав послуги та ніс витрати по їх наданню, а відповідач не знялась з реєстрації в квартирі, вона не відмовлялась від житлово-комунальних послуг, отримувала їх та не оплачувала їх вартість, а тому наявні підстави для стягнення заборгованості.

Разом з тим, відповідач вважала, що позивачем пропущено строки звернення до суду з цим позовом в частині стягнення заборгованості за період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року, а тому просила застосувати наслідки пропуску такого строку.

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, позов підлягає задоволенню частково і з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за останніх три роки в межах строку позовної давності, а саме за період з 01.03.2018 р. ( послуги за березень 2018р. повинні були бути сплачені у квітні 2018 року ) по 31.01.2021 р. яка становить 14414,92 грн.

Також з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути інфляційні витрати в розмірі 831,92 грн., та 3 % річних у розмірі 462,87 грн., які розраховані за три останні роки до подачі позову до суду.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме в розмірі 1317,51 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 67 ЖК України, ст. 526, 611 ЦК України 2003 року, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 247 ч. 2, 259, 263, 265, 268, 274 ч. 1 ЦПК України, ст. 1, 7, 8, 13, 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь МКП «Чернівцітеплокомуненерго» заборгованість за період з 01.03.2018 р. по 31.01.2021 р. в сумі 14414 (чотирнадцять тисяч чотириста чотирнадцять ) грн. 92 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь МКП «Чернівцітеплокомуненерго» втрати від інфляційних процесів в сумі 831,92 грн., три відсотки річних в сумі 462,87 грн., а всього 1294 ( одна тисяча двісті дев`яносто чотири ) грн. 79 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь МКП «Чернівцітеплокомуненерго» повернення судового збору в сумі 1317,51 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 08 жовтня 2021 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: