Рішення № 100184965, 08.09.2021, Соснівський районний суд м. Черкас

712/5770/21

2/712/1990/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2021 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

судді Борєйко О.М.

за участю секретаря судового засідання Марченко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 26 січня 2021 року він звернувся до Виконавчого комітету Черкаської міської ради з запитом про надання публічної інформації.

Відповідачем відповідь на вказаний запит до цього часу не надано, про наявність вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд, - позивача не повідомлено.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року справі № 580/976/21 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; зобов`язано Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради направити позивачу лист Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 861-2 від 19 лютого 2021 року.

Внаслідок протиправних дій Департамента архітектури та містобудування Черкаської міської ради позивачу завдано моральну шкоду, яку оцінено позивачем в розмірі 24 000 гривень.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 червня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

07 вересня 2021 року від Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради Головного до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про стягнення моральної шкоди відмовити в повному обсязі в зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Зазначив, що позивачу була надана запитувана останнім інформація, що підтверджується листом Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 861-2 від 19 лютого 2021 року

Позивач в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача – ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, звернулась до суду з заявою про розгляд справи без її участі, проти задоволення заявлених заперечує, просить відмовити в їх задоволенні повністю.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надані учасниками докази, дослідивши їх всебічно, повно, об`єктивно, безпосередньо в судовому засіданні, суд приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст.15 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦПК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року справі № 580/976/21, позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Черкаської міської ради та Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено частково; зобов`язано Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради направити ОСОБА_1 лист Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 861-2 від 19 лютого 2021 року.

Згідно частини 1 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Черкаським окружним адміністративним судом при розгляді справи № 580/976/21 від 01 квітня 2021 року справі № 580/976/21 встановлено наступні факти і обставини:

«Згідно Закону України "Про доступ до публічної інформації", позивач 26 січня 2021 року звернувся до виконавчого комітету Черкаської міської ради із заявою щодо надання інформації про наявність на території м. Черкаси вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст. 5 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року №2657-XII, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Пунктом 31 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР передбачено, що міським радам надані виключні повноваження щодо прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Відповідно до частини п`ятої статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року №3038-VI, уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.

Абзацом другим частини п`ятої статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що до моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.

За приписами статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" вбачається, що вказані органи (в т.ч. виконавчий комітет ради) згідно з їх компетенцією зобов`язані володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Виконавчий комітет також залишається розпорядником цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у його фактичному володінні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2020 року у справі №127/13810/17, від 06 лютого 2020 року у справі №369/8351/16-а, від 27 листопада 2019 року у справі №127/28475/15-а, від 05 листопада 2019 року у справі №359/7966/16-а.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно з ч. 1 статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Частиною 2 статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до частини 3 статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Частинами 4, 5 статті 19 Закону Украни « Про доступ до публічної інформації» встановлено, що письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити:

1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Згідно з ч. 1 статті 20 Закону №2939 розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ч. 4 статті 20 Закону України «Про запит до публічної інформації», у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Виконавчий комітет Черкаської міської ради отримав вказаний запит 01 лютого 2021 року, що підтверджується даними трекінгу поштового відправлення доданими до позовної заяви.

Виконавчим комітетом Черкаської міської ради 19 лютого 2021 запит позивача від 26 січня 2021 розглянуто у строки, передбачені Законом України «Про доступ до публічної інформації», що підтверджується листом Виконавчого комітету Черкаської міської ради заа вих № 861-2 від 19 лютого 2021.

Відповідачем зазначено, що вказаний лист направлено простим листом на адресу позивача, про що здійснено відповідний запис за №729 у Журналі обліку відправленої кореспонденції.

Журнал обліку відправленої кореспонденції не є належним докам надіслання відповідачем відповіді на запит позивача.

В матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем листа відповідача за вих. №861-2 від 19 лютого 2021 року.

Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів направлення позивачу листа за вих. №861-2 від 19 лютого 2021 року».

Згідно частини 1 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року у справі № 580/976/21 зобов`язано Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради направити ОСОБА_1 лист Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 861-2 від 19 лютого 2021 року.

Черкаським окружним адміністративним судом при розгляді справи № 580/976/21встановлено, що відповідачами не надано суду належним та допустимих доказів направлення позивачу листа № 861-2 від 19 лютого 2021 року.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Докази виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від -1 квітня 2021 року у справі № 580/976/21, надсилання відповідачем та отримання позивачем листа за вих. № 861-2 від 19 лютого 2021 року від 19 лютого 2021 року або іншої відповіді на запит позивача від 26 січня 2021 року, матеріали справи не містять і учасниками справи суду не надано.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява N 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачають, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також посадовою або службовою особою цих органів при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 зазначено: «Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України».

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17, «адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого».

В рішеннях Європейського Суду з прав людини «Рисовський проти України», «Антоненков та інші проти України» зазначено: «порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема, через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди».

Позивачем доведений належними достатніми достовірними доказами факт завдання останньому моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача.

Проте, в позовній заяві позивачем не наведено розрахунку завданої останньому моральної шкоди та підтвердження її розміру.

Враховуючи характер правопорушення, глибину й тривалість завданих позивачеві душевних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої останньому внаслідок протиправних дій (бездіяльності) відповідача.

Відповідно до п.9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з вказаною позовною заявою.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради в дохід держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 75 гривень 64 копійки пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст. 23, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України та керуючись ст. ст. 13, 76-81,83, 89, 95, 141, 263, 352, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, про відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Департамента архітектури та містобудування Черкаської міської ради, адреса: 18001, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, буд. 36, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному Державному реєстрі підприємств і організацій України 38715770, на користь ОСОБА_1 , 85200, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , моральну шкоду в сумі 2000 (тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути за рахунок місцевого бюджету Черкаської міської ради на користь Держави судовий збір в сумі 75(сімдесят п`ять) гривні 64 (шістдесят чотири) копійки.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

Позивач – ОСОБА_1 , 85200, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

Відповідач – Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради, адреса: 18001, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, буд. 36, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному Державному реєстрі підприємств і організацій України 38715770.

Суддя О.М. Борєйко