Рішення № 10018451, 07.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/15307.06.10

За позовом           Державної іпотечної установи           

до                              Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»

про                              стягнення штрафу в сумі 15 130 грн.

та за зустрічним позовом                    Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»

до                                                  Державної іпотечної установи

про                                                  визнання п.6.7 договору недійсним

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом) –Миндик В.М., предст. за дов. №2721-1 від 18.05.2010;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом) –Кебкал В.Г., нач. від., дов. №150 від 07.04.2010. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2010 року Державна іпотечна установа (далі –Установа) звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк», яке згідно рішення Загальних зборів акціонерів від 23.02.2010 перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк»(далі –Банк) у зв'язку з приведенням Статуту у відповідність до норм Закону України «Про акціонерні товариства», про стягнення штрафу за невиконання Банком своїх зобов'язань, передбачених п.3.3 договору відступлення прав вимоги №2283/08 від 06.11.2008 (далі –Договір), у розмірі 15 130 грн.

Позовні вимоги Установи мотивовані тим, що як передбачено умовами Договору, не пізніше наступного робочого дня з дня набрання чинності п.1.1 цього Договору Банк здійснює заходи щодо внесення відповідних змін до Державного реєстру іпотек.

В зв’язку з тим, що зміни до Державного реєстру іпотек щодо зміни іпотекодержателя за Договором були внесені лише 28.10.2009, позивач у відповідності до п.6.7 Договору, ч.6 ст. 232 ГК України, ч.2 ст. 258 ЦК України нарахував штраф в сумі 15 130 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.02.2010 порушено провадження у справі №34/153 та призначено її до розгляду на 31.03.2010.

31.03.2010 судом оголошено перерву до 21.04.2010.

Відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову, з тих підстав, що у відповідності до ст.ст.254 - 258, 261 ЦК України перебіг позовної давності на звернення до Банку з вимогою про стягнення штрафу розпочався, з урахуванням Договору 10.11.2008 і сплинув –10.11.2009. З огляду на той факт, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 15.02.2010, його вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Установа, в свою чергу надала пояснення на відзив Банку, з яких зокрема слідує, що на думку останньої, з урахуванням ч.6 ст. 232 ГК України, ч.2 ст. 258 ЦК України, а також роз’яснення від 16.04.1993 №01-6/483 «Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»строк позовної давності закінчується 8 травня 2010 року.

15.04.2010 до загального відділу суду від Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»надійшла зустрічна позовна заява за вих. №9411/17.3-1062-17.3 від 13.04.2010 про визнання п.6.7 Договору недійсним.

Ухвалою суду від 19.04.2010 прийнято зустрічну позовну для спільного розгляду з первісним розгляду та призначено до розгляду на 21.04.2010.

Зустрічні позовні вимоги Банку мотивовані тим, що п.6.7 Договору не відповідає вимогам ст. 549 ЦК України, ч.2 ст. 343 ГК України та ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», а відтак на підставі ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

Установа подала відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зокрема зазначила, що Банк допускає некоректність коли посилається на ст. 343 ГК України та Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», оскільки відносини, які виникли між сторонами не є грошовими.

Відтак, Установа підтримала свої позовні вимоги та просила стягнути на її користь 15300 грн. штрафу, у задоволенні зустрічного –відмовити.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.11.2008 між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк»та Державною іпотечною установою укладено Договір, за умовами якого Банк передав, а Установа прийняла всі права вимоги за:

- договором про іпотечний кредит між Банком та Котляр Ганною Леонідівною (далі –Позичальник) №27.3/000244/08-НВД від 11.06.2008 (далі –Кредитний договір);

- іпотечним договором між Банком і Котляр Ганною Леонідівною, Котляр Борисом Олександровичем, Котляр Євген Олександровичем (далі –Іпотекодавці) №27.3/000244/І01/08-НВД, посвідчений Трухіною І.Г., приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі №5227 від 11.06.2008 (далі –Договір іпотеки), який виступає в якості забезпечення виконання зобов’язань, що випливають з Кредитного договору;

- договором поруки між Банком, Позичальником і Котляром Євгеном Олександровичем (далі –Поручитель) №27.3/000244/П01/08-НВД від 11.06.2008 (далі –Договір поруки), який виступає в якості додаткового забезпечення виконання зобов’язань, що випливають з Кредитного договору;

- договором поруки між Банком, Позичальником і Котляром Олександром Петровичем (далі –Поручитель)№27ю3/000244/П02/08-НВД від 11.06.2008 (далі –Договір поруки), який виступає в якості додаткового забезпечення виконання зобов’язань, що випливають з Кредитного договору.

Пунктом 2.1 цього Договору сторони погодили, що п.1.1 цього Договору набирає чинності з моменту підписання сторонами цього договору та його нотаріального посвідчення.

Даний Договір було посвідчено 06.11.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстровано в реєстрі за №27551.

З огляду на той факт, що первісний позивач просить суд стягнути штраф у сумі 15130 грн., що утворився в зв'язку з невиконанням Банком своїх зобов'язань за Договором, п. 6.7 якого Банк в свою чергу просить визнати недійсним, вважає за доцільне розглянути по суті першочергово зустрічну позовну заяву.

Відповідно до п.3.3 Договору не пізніше наступного робочого дня з дня набрання чинності п.1.1 цього договору Банк здійснює заходи щодо внесення відповідних змін до Державного реєстру іпотек. Відповідна виписка з Державного реєстру іпотек у п’ятиденний строк надсилається Банком на адресу Установи Рекомендованим листом.

Згідно з п.6.7 у разі невиконання Банком своїх зобов’язань, передбачених п.3.2 та 3.3 цього Договору Банк сплачує Установі штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний день прострочення виконання зобов’язання.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

За ЦК України неустойка має дві форми: пеню і штраф.

Відповідно до частини 2 статті 20 ГК України права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

В той же час, відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи зі змісту статті 549 ЦК України, стає зрозумілим, що законодавець визначив таку ознаку пені, як встановлення за такий вид порушення зобов’язання, як прострочення виконання (порушення умови та строку) та триваючий характер –нарахування за кожний день прострочення.

Отже, передбачений Договором штраф, у відповідності до ст.ст. 546, 549 ЦК України за своєю правовою природою є пенею.

Посилання Банку на ст. 343 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»судом до уваги не приймається, оскільки дані норми встановлюється за прострочення платежів по грошовим зобов’язанням, а не про нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання не грошових зобов’язань за договором.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Підставою недійсності господарського зобов'язання за статтею 207 Господарського кодексу України є його невідповідність вимогам закону, вчинення з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, укладення зобов'язання з порушенням господарської компетенції (правосуб'єктності).

Отже, спірний пункт Договору відповідає положенням чинного законного законодавства України, а відтак відсутні підстави для визнання його недійсними.

За встановлених в судовому засіданні обставин, а також враховуючи положення Договору, приписи чинного законодавства, зокрема ст. ст. 203, 205, 207, 208 ЦК України зустрічні позовні вимоги ПАТ «Кредитпромбанк»визнані судом необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Відповідно до п.6 Порядку державної реєстрації іпотек внесення до Реєстру відомостей про обтяження майна іпотекою здійснюється реєстратором на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду.

У вказаному Порядку міститься визначення реєстраторів, під якими розуміються державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, здійснюють державну реєстрацію іпотек, відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком.

Як слідує з наявного в матеріалах справи Витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (реєстрація змін) №25134174 відповідні заходи щодо внесення змін до Державного реєстру іпотек Банком були здійснені 28.10.2009.

Будь-яких інших документів на підтвердження вжиття Банком заходів щодо внесення відповідних змін до Державного реєстру іпотек 07.11.2008 сторонами суду надано не було.

Відповідач в порядку частини 3 статті 267 ЦК України у відзиві на позовну заяву порушив клопотання щодо застосування судом строку позовної давності.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 254, 255 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Як було зазначено вище, у разі невиконання Банком своїх зобов’язань, передбачених п.3.2 та 3.3 цього Договору Банк сплачує Установі штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний день прострочення виконання зобов’язання.

Тобто, за умовами укладеного між сторонами Договору Банк повинен був виконати свої зобов’язання не пізніше 7 листопада 2008 року.

З урахуванням також ч.6 ст. 232 ГК України позивач, у випадку невиконання Банком свого зобов’язання за Договором мав право нарахувати пеню протягом строку з 08.11.2008 до 07.05.2009.

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 16.04.1993, № 01-6/438 «Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов'язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо.

Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені в сумі 15 130 грн. 17.02.2010, що підтверджується відбитком відділу канцелярії на позові за вих. №1249-4.1 від 15.02.2010.

Судом встановлено, що зобов’язання Банком мало бути виконано 07.11.2008, тобто нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України мало місце з 08.11.2008 до 07.05.2009 (включно).

Оскільки, позивач звернувся до суду 17.02.2010, строк позовної давності не сплинув щодо пені нарахованої після 17.02.2009.

Тобто, в даному випадку правомірним є нарахуванні та стягнення пені нарахованої за прострочення виконання зобов’язання за період з 17.02.2009 до 07.05.2009 (включно), що становить 80 календарних днів.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями Господарського процесуального кодексу України є предметом регулювання Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки відповідачем не виконані належним чином зобов'язання, то це є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зокрема, як було зазначено, що згідно ч.1 ст. 230 ГК України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також, у пункті 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, в даному випадку, суд вважає правомірним нарахування пені, у розмірі визначеному договором.

Однак, враховуючи те, що позивач здійснює нарахування пені у строк до 10.05.2009, суд здійснює її перерахунок, яка становить:

170 (10 неоп. мінім. дох. гром.) * 80 (кількість прострочених днів) = 13600 грн.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем за первісним позовом не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач за первісним позовом в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 66-68, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов Державної іпотечної установи задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»(01014, м. Київ, бул. Дружби Народів, 38, ідентифікаційний код 21666051) на користь Державної іпотечної установи (01001, м. Київ, вул. Грінченка, б.1, ідентифікаційний код 33304730) 13600 (тринадцять тисяч шістсот) грн. –пені за невиконання зобов’язань, передбачених п.3.3 договору відступлення прав вимоги №2283/08 від 06.11.2008, а також 136 (сто тридцять шість) грн. –витрат по сплаті державного мита та 212 (двісті дванадцять) грн. 13 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову –відмовити.

У задоволені зустрічного позову Приватного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»- відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

СуддяСташків Р.Б.