Вирок № 100184238, 07.10.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/13748/16-к

Провадження № 1-кп/638/123/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Рибальченко Л.М.,

секретаря Шевченко І.В.,

за участю прокурора Рабцун М.О.,

захисника Гірко П.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Харківської області Харківського району с. Рогань, громадянина України, одруженого, має двох неповнолітніх дітей , освіта середня, не працюючого, який мешкає за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого, в останнє вироком Харківського апеляційного суду від 25.10.2019 року за ч.3 ст.185 КК України до трьох років позбавлення волі

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харкова, громадянина України, не одруженого, з середньою технічною освітою, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше в силу ст. 89 КК України не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України,

встановив:

06 квітня 2013 року приблизно о 02:30 годин ОСОБА_2 маючи намір на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням до житла, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою та в групі з ОСОБА_1 прибули до будинку АДРЕСА_3 , де, переконавшись, що володарів квартири АДРЕСА_4 немає та поблизу не має сторонніх осіб, які б бачили їх дії, шляхом віджиму пластикового вікна тайно проникли до приміщення вказаної квартири, яка належить ОСОБА_3 .

В подальшому ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 реалізуючи свої злочинні наміри спрямовані на таємне викрадення чужого майна з приміщення квартири АДРЕСА_5 викрали майно ОСОБА_3 вартістю відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 3317 від 29.04.2013 року з урахуванням зносу: телевізор “Філіпс” вартістю 4139,50 грн., сумку спортивну вартістю 72 грн., навушники “Свен” вартістю 67,50 грн., праску торгової марки “Мулінекс” вартістю 168,00 грн, флеш карту торгової марки “Transcend” на 1 Гб вартістю 24,00 грн., флеш карту торгової марки “НР” на 16 Гб, вартістю 78,00 грн., дублянку чоловічу вартістю 3040,00 грн., куртку чоловічу вартістю 192,00 грн., спричинивши ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 7781,00 гривен.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе визнав в повному обсязі та пояснив, що 06.04.2013 року в нічний час він зустрівся з знайомим ОСОБА_1 , який таксував, біля заводу ОСОБА_4 і запропонував йому поїхати в центр міста в кафе. Пересуваючись по центру міста, вони доїхали до Павлового Поля. Це було близько 01:00 год. ночі. Він побачив, що в квартирі одного з будинків на першому поверсі не горить світло, і вирішив скоїти крадіжку. ОСОБА_1 він нічого не сказав, а лише запитав, чи є у нього відкрутка, той відповів, що вона знаходиться в машині. Після чого він вийшов з машини, а ОСОБА_1 залишився в машині. За допомогою відкрутки, яку він взяв в машині ОСОБА_1 , він шляхом віджиму пластикового вікна заліз в квартиру потерпілого ОСОБА_3 та скоїв крадіжку того майна, яке зазначено в обвинувальному акті. Після чого підійшов до ОСОБА_1 і попросив його, щоб той під`їхав у двір до баку для збору сміття, де їх затримали працівники міліції.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе визнав у повному обсязі та пояснив, що в ніч на 06.04.2013 року він таксував на своєму автомобілі. Біля заводу ОСОБА_4 він зустрівся з своїм знайомим ОСОБА_2 . Вони вирішили поїздити по центру міста та зайти в кафе. Опинившись на вул. Шекспіра у м. Харкові, ОСОБА_2 попросив його зупиниться і зачекати деякий час. ОСОБА_2 запитав у нього чи є відкрутка. Він відповів, що вона в машині. З цього моменту він зрозумів, що ОСОБА_2 хоче вчинити крадіжку, проти зазначених дій ОСОБА_1 не заперчував. ОСОБА_2 взяв відкрутку та пішов за ріг будинку, ОСОБА_1 залишився чекати дзвінка від ОСОБА_2 , щоб забрати вкрадені речі. Коли почав рух на автомобілі був затриманий співробітниками міліції разом з ОСОБА_2 .

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що проживає в квартирі АДРЕСА_5 . Квартира розташована на першому поверсі. В ніч з 5 на 6 квітня 2013 року він поїхав до своїх батьків та залишився там на ніч. Десь о третій годині ночі йому зателефонували працівники міліції та повідомили, що у його квартирі була скоєна крадіжка. Прибувши додому, він побачив, що вікно в квартиру відкрито, а з квартири пропали належні йому речі, які перелічені в обвинувальному акті. Потерпілий бачив особисто, що обидва обвинувачених знаходились біля його речей. Всі викрадені у нього речі йому повернуті, цивільний позов він не заявляє.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повністю визнали свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, їх свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз`яснивши їм про позбавлення в подальшому права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд вважає, що своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), скоєне за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло та його дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України.

Суд вважає, що своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), скоєне повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло та його дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України.

Судом досліджені дані, які характеризують особу обвинувачених і при цьому встановлено наступне.

Обвинувачений ОСОБА_2 раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліку в Харківському обласному наркологічному диспансері та Харківському міському ПНД не перебуває.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше судимий, в тому числі і за корисливі злочини, на обліку в Харківському обласному наркологічному диспансері та Харківському міському ПНД не перебуває, одружений, має двох неповнолітніх дітей.

Обставиною, відповідно ст.66 КК України, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 суд визнає щире каяття.

Обставиною, відповідно ст.66 КК України, що пом`якшує покарання ОСОБА_2 , суд визнає щире каяття.

Відповідно ст.67 КК України, обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Вирішуючи питання про визначення покарання ОСОБА_1 суд враховує характер, ступінь суспільної небезпеки скоєного правопорушення, тяжкість скоєного обвинуваченим правопорушення, дані, що характеризують його особу, відсутність матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого за скоєння крадіжки з боку потерпілого ОСОБА_3 .

Суд зазначає, що вироком Зміївського районного суду Харківської області від 27.03.2012 року ОСОБА_1 визнано винним за ч.2 ст.185 КК України, ч.2 ст.15 ст.185 ч.3 КК України та призначено покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком три роки. Враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку та відповідно до ч.1 ст. 71 КК України, суд до покарання, призначеного за даним вироком частково приєднує невідбуту частину покарання за вироком Зміївського районного суду Харківської області від 27.03.2012 року.

Також, вироком Харківського апеляційного суду від 25.10.2019 року ОСОБА_5 за ч.3 ст.185 КК України призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі. Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, останочно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте поністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст.72 цього Кодексу. Враховуючи наведене, суд визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Харківського апеляційного суду від 25.10.2019 року більш суворим.

З огляду на викладене суд вважає за можливе призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст. 185 КК України.

Строк покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з дати ухвалення цього вироку.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015 року, який на підставі Закону України № 2046- VІІІ від 18.05.2017 втратив чинність з 21.06.2017 року) зарахувати засудженому ОСОБА_1 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення з 26 листопада 2013 року до 06 березня 2014 року та з 12.11.2020 року, тобто з дати прибуття ОСОБА_1 до Харківського слідчого ізолятору за ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова суду від 06.10.2020 року про етапування засудженого по день ухвалення вироку з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. (а.с.81 т.4).

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 2046- VІІІ від 18.05.2017) зарахувати засудженому ОСОБА_1 строк частково відбутого покарання за вироком Харківського апеляційного суду від 25.10.2019 року з 06.01.2020 року по 11.11.2020 року в строк покарання за заначеним вироком з розрахунку день за день.(а.с.74 т.4).

Вирішуючи питання про визначення покарання ОСОБА_2 суд враховує характер, ступінь суспільної небезпеки скоєного правопорушення, тяжкість скоєного обвинуваченим правопорушення, дані, що характеризують його особу, а саме те, що він в силу ст. 89 КК України не судимий, відсутність матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого за скоєння крадіжки з боку потерпілого ОСОБА_3 , можливість виправлення особи без відбування покарання, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також вимоги ст.50 КК України, згідно з якою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та вважає за можливе призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст. 185 КК України з застосуванням ст.75 КК України.

По кримінальному провадженню судові витрати за проведення експертиз підлягають стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

Визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Зміївського районного суду Харківської області від 27.03.2012 року та призначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести ) місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Харківського апеляційного суду від 25.10.2019 року більш суворим остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Строк покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з дати ухвалення цього вироку.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015 року, який на підставі Закону України № 2046- VІІІ від 18.05.2017 втратив чинність з 21.06.2017 року) зарахувати засудженому ОСОБА_1 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення з 26 листопада 2013 року до 06 березня 2014 року та з 12.11.2020 року по день ухвалення вироку з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 2046- VІІІ від 18.05.2017) зарахувати засудженому ОСОБА_1 строк частково відбутого покарання за вироком Харківського апеляційного суду від 25.10.2019 року з 06.01.2020 року по 11.11.2020 року в строк покарання за заначеним вироком з розрахунку день за день.

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 4 ( чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Відповідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки:

1.періодично з`являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації;

2.повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

3.не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015 року, який на підставі Закону України № 2046- VІІІ від 18.05.2017 втратив чинність з 21.06.2017 року) зарахувати засудженому ОСОБА_2 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення з 26 листопада 2013 року до 06 березня 2014 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирати.

Стягнути у з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз у розмірі 1125 грн. (одна тисяча сто двадцять п`ять) грн. 20 коп. по 562 (п`ятсот шістдесят дві) грн. 20 коп. з кожного.

Речові докази, які були передані потерпілому під розписку, залишити в його розпорядженні.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Дзержинський районний суд м. Харкова, при цьому відповідно ч.3 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до приписів ч.6 ст. 376 КПК України копію негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору. Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя Л.М. Рибальченко