Рішення № 100184128, 06.10.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа №428/3981/21

Провадження №2-а/428/98/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 р. Сєвєродонецький міський суд

Луганської області в складі:

судді Юзефовича І.О.

за участю секретаря Продченко О.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Сєвєродонецьку Луганської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції ВП № 2 Сєвєродонецького районного управління поліції капітана поліції Ковальова Андрія Борисовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 897711 від 24.04.2021, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції ВП №2 Сєвєродонецького районного управління поліції капітана поліції Ковальова А.Б. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №897711 від 24.04.2021, мотивуючи вимоги тим, що 24.04.2021 відповідач виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 897711 за порушення ОСОБА_1 вимог законодавства, а саме: водій керуючи т/з ВАЗ-21063 д.н. НОМЕР_1 , 24.04.2021, о 08-50 год., на а/ш Сиротине-Борівське, не був пристебнутий паском безпеки та перевозив пасажирів, які не були пристебнуті пасками безпеки, чим порушив п.п. 2.3 «в» ПДР України. Позивач ОСОБА_1 вважає, що відповідач, не дослідивши повно і об`єктивно усіх обставин у їх сукупності та не давши їм належної оцінки, в порушення положень КУпАП, передчасно дійшов до висновку про його винуватість та виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. Тому, ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду і просить суд скасувати постанову серії БАБ № 897711 від 24.04.2021 про адміністративне правопорушення про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. за порушення ч. 5 ст. 121 КУпАП.

06.09.2021 судом постановлено ухвалу про розгляд зазначеної адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачі правом на подання відзиву на позов не скористалися.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи вбачається, що 24.04.2021 старшим інспектором сектору реагування патрульної поліції ВП № 2 Сєвєродонецького районного управління поліції капітана поліції Ковальовим Андрієм Борисовичем на а/ш Сиротине-Борівське, було винесено постанову серії БАБ № 897711 у справі про адміністративне правопорушення, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн. Винесення вказаної постанови мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 , керуючи т/з ВАЗ-21063 д.н. НОМЕР_1 , 24.04.2021, о 08-50 год., на а/ш Сиротине-Борівське, не був пристебнутий паском безпеки та перевозив пасажирів, які не були пристебнуті пасками безпеки, чим порушив п.п. 2.3 «в» ПДР України.

В графі постанови «до постанови додається» зазначено, що відсутня інформація щодо надання відео з бодікамери поліцейського.

Суд звертає увагу на те, що справа про адміністративне правопорушення, в якій винесена оскаржувана постанова, згідно тексту вищевказаної постанови, була розглянута безпосередньо на місці вчинення правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення, що відповідає чинній на час складення постанови редакції ч. 2, 4 ,5 ст. 258 КУпАП.

Частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративне правопорушення встановлено, що Порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до підпункту 2.3 «в» Розділу 2 «Обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів» Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, котра його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, якщо особа, котра його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В розумінні статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1,4 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Статтею 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд звертає увагу, що відповідачем в супереч вимогам КАС України не було надано до суду відеозапису події правопорушення або інших доказів події правопорушення (свідки, тощо), у зв`язку із чим відповідачем не було доведено, що у діях позивача був наявний склад адміністративного правопорушення. При цьому, суд зауважує, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформацію про фіксацію правопорушення, а також в графі 7 зазначається, що до постанови додається фото та відсутня інформація про наявність відеозаписів з бодікамер поліцейських. Інших доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні вказаного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення, відповідачем не було надано суду.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні доказів, суд вбачає, що відповідачем не було надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів порушення позивачем п. 2.3 «в» Правил дорожнього руху, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, зокрема не надано відео з нагрудної камери поліцейського, яке було покладено в основу прийнятого по справі рішення.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 337/3389/16-а(2-а/337/154/2016), адміністративне провадження № К/9901/29775/18, вбачається, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

За таких обставин колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, яка складена з порушенням норм статті 283 КУпАП, не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставини, викладені ОСОБА_1 в обґрунтування позову знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, а отже адміністративний позов ОСОБА_1 до старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції ВП № 2 Сєвєродонецького районного управління поліції капітана поліції Ковальова Андрія Борисовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 897711 від 24.04.2021 підлягає задоволенню.

Разом з цим, ухвалою про відкриття провадження у справі від 06.09.2021 року відповідачу надавався строк для подачі відзиву на позовну заяву. Однак, відповідач відзиву на позовну заяву не подав, жодним чином не спростував позовні вимоги позивача.

Відповідно до вимог ч. 4 ст.159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не виконав вимог ч. 2 ст. 77 КАС України та не довів правомірності прийнятого ним рішення відносно позивача ОСОБА_1 , що є підставою для скасування постанови від 24.04.2021 серії БАБ № 897711.

Позивачем у позовній заяві заявлено вимоги про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, однак він не ставить питання про закриття справи про адміністративне правопорушення, а, розглядаючи дану справу, суд керується положеннями ст. 286 КАС України, при цьому враховує, що доказів вчинення адміністративного правопорушення відповідачем суду не надано, що свідчить про необхідність виходу за межі позовних вимог та відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 286 КАС України, разом з прийняттям рішення про скасування рішення суб`єкта владних повноважень прийняти рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про закриття справи про адміністративне правопорушення підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачений судовий збір в сумі 454,00 грн., що підтверджується квитанцією № 50 від 27.07.2021. Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог, вказану суму судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 21, 73-77, 139, 194, 205, 229, 241-246, 286, 292-293, 295, 297 КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції ВП № 2 Сєвєродонецького районного управління поліції капітана поліції Ковальова Андрія Борисовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 897711 від 24.04.2021 – задовольнити .

Скасувати постанову старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції ВП № 2 Сєвєродонецького районного управління поліції капітана поліції Ковальова Андрія Борисовича (місцезнаходження: 93404, Луганська область, Сєвєродонецький район, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, буд. 16) у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 897711 від 24.04.2021 про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, і накладення на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: Україна, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частиною другою статті 299 КАС України.

Суддя І. О. Юзефович