Рішення № 100184088, 06.10.2021, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/2708/21

РІШЕННЯ

іменем України

06 жовтня 2021 року , м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі : головуючого судді Половинки В.О.

за участю секретаря судового засідання Волкової К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сватове в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Центр надання адміністративних послуг Сватівської міської ради Луганської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі Свідоцтва на право приватної власності на домоволодіння зареєстрованого в реєстровій книзі за № 2/289 від 31.01.1990 їй належить житловий будинок АДРЕСА_1 . В належному їй будинку зареєстрований її онук ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично не проживає за вказаною адресою більше трьох років без поважних причин, про що було складено Акт обстеження про проживаючих осіб за адресою: АДРЕСА_1 .Його речей у належному їй будинку немає, він не сплачує комунальні платежі, не бере участі в утриманні житла, будинком взагалі не цікавиться. З боку позивача не вчинялося перешкод ОСОБА_2 в користуванні житловим приміщенням. У даний час фактично відповідач знаходиться на заробітках на території Російської Федерації, інколи приїздить до його знайомих на територію України, але не навідується до ОСОБА_1 , тому врегулювати питання, щодо зняття з реєстрації у добровільному порядку вона не має можливості.

Реєстрація ОСОБА_2 у будинку, що їй належить створює труднощі та перешкоди, пов`язані з правом володіння, вільного користування та розпорядження належним на праві приватної власності житлом, вона позбавлена можливості оформити житлову субсидію,договір дарування належного їй майна, договір довічного утримання, спадковий договір. Позивач вважає, що усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження її майном, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - є належним способом захисту її порушених прав.

Просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням АДРЕСА_1 .

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 15 вересня 2021 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, надала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, на адресу суду надали письмову заяву згідно якої просили суд розгляд справи здійснювати у їх відсутність,позовні вимоги визнали у повному обсязі, повідомили, що їм відомі та зрозумілі наслідки визнання позовних вимог.

Третя особа - представник Центру надання адміністративних послуг Сватівської міської ради до суду не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлялися.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Беручи до уваги заяви позивача та відповідача, дослідивши в судовому засіданні надані докази, оцінивши їх у сукупності, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Свідоцтва на право приватної власності на домоволодіння зареєстрованого в реєстровій книзі за № 2/289 від 31.01.1990, посвідченого головою виконавчого комітету Сватівської районної ради Сліпець В.А. та завіреного начальником бюро технічної інвентаризації Остренко Г.А.(а.с.6)

З довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб №712 від 12.08.2021 виданої старостою сіл Містки, Барикине, Іванівка, Чепігівка виконавчого комітету Сватівської міської ради Луганської області вбачається, що в даному будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: позивач – ОСОБА_1 та її онук, відповідач - ОСОБА_2 (а.с.8).

Відповідно до акту обстеження про проживаючих осіб, складеного 12.08.2021 за № 713, комісією у складі представників Сватівської міської ради Луганської області, станом на 12.08.2021 відповідач ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає у зазначеному будинку понад три роки.(а.с.9).

Як вбачається з позовної заяви, відповідач в належному позивачу будинку фактично не проживає більше трьох років. Відповідач речей у належному їй будинку немає, не сплачує комунальні платежі, не бере участі в утриманні житла, будинком взагалі не цікавиться.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Пунктом 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 визначено, що під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Згідно ч.2 ст.405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Оскільки власник житла має право на реалізацію передбаченого ст. ст. 317, 319 ЦК України права володіння, користування та розпорядження своїм майном він має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування своїм майном.

Відповідно до положень частини 4 статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

На підставі ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач більше трьох років не користується житловою площею без поважних причин, те, що відповідач та його представник подали письмову заяву, якою визнали позовні вимоги, суд приймає визнання відповідачем позову, а тому враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні законні підстави для задоволення позову та визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що є належним способом захисту порушеного права позивача.

При цьому судом враховано, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), а також те, що визнання позову не є добровільним чи є умовним.

На підставі викладеного, та керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321, 391,405 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України суд,

ухвалив:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Центр надання адміністративних послуг Сватівської міської ради Луганської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , таким що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сватівський районний суд Луганської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя В.О. Половинка