Ухвала суду № 100183662, 30.09.2021, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

ОКРЕМА ДУМКА

судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Матолич В.В. на ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30.09.2021

Справа №354/1064/21

Провадження № 1-кп/348/380/21

30 вересня 2021 року суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Матолич В.В. в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021090000000171 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України при розгляді клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою вважаю за необхідне викласти письмово окрему думку.

Ухвалою колегії суддів Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області у складі: головуючого судді Матолич В.В., суддів Грещука Р.П., Міськевич О.Я. від 30.09.2021 клопотання прокурора задоволено, обвинуваченому обрали запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Я не можу погодитися з думкою колегії суддів, виходячи з такого.

Відповідно до змісту клопотання встановлено, що 18.04.2021 ОСОБА_1 затримали; 20.04.2021 йому обрали запобіжний захід у виді тримання під вартою, який кілька разів продовжували; строк дії запобіжного заходу до 04.10.2021.

Тобто строк дії раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу на момент розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу - 30.09.2021 не закінчився. Таким чином, прокурор фактично клопоче повторно про обрання запобіжного заходу обвинуваченому.

Статтею 199 КПК України чітко визначено процесуальні дії слідчого/прокурора якщо строк дії запобіжного заходу спливає, зокрема вказано що не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою прокурор має право подати клопотання про продовження строку тримання під вартою.

У даному випадку прокурор подав клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому, незважаючи на норми ст.199 КПК України.

Слід зазначити, що повторне обрання обвинуваченому запобіжного заходу у тому ж кримінальному провадженні, суперечить загальним положенням про заходи забезпечення кримінального провадження та загальним принципам кримінального процесу.

Зокрема, КПК України передбачає, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 8 КПК України).

Відповідно до ст.12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом. Кожен, хто понад строк, передбачений цим Кодексом, тримається під вартою або позбавлений свободи в інший спосіб, має бути негайно звільнений.

Згідно зі ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження (у тому числі і запобіжні заходи) застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Статтями 202, 203 КПК України визначено, що обвинувачений повинен бути звільнений негайно з-під варти у випадку якщо строк дії ували суду про застосування запобіжного заходу закінчився чи у випадку постановлення судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід, що не пов`язаний з триманням під вартою.

Враховуючи те, що обвинуваченому у даному кримінальному провадженні вже обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою і його строк продовжено до 04.10.2021, вважаю, що постановлення ухвали про обрання у даному кримінальному провадженні обвинуваченому нового запобіжного заходу на інший строк суперечить вищевикладеним нормам КПК України.

Зокрема, законодавець передбачив таку процесуальну дію, як продовження строку дії запобіжного заходу з метою періодичного встановлення обргрунтованості його застосування, а також визначення нового строку дії цього запобіжного заходу. Таким чином, постановляючи ухвалу про продовження строку дії запобіжного заходу суд змінює строк на який його було застосовано. Ухвала про обрання запобіжного заходу не змінює строку дії попередньої ухвали, а тому у випадку повтоного обрання у кримінальному провадженні запобіжного заходу обвинуваченому діяти будуть дві ухвали, що є недопустимим. У випадку ж якщо суд дойде висновку щодо відмови у задоволенні клопотання, всупереч вимогам ст. 12, 202, 203 КПК України обвинуваченого не звільнять з-під варти негайно (як це передбачено у випадку відмови у задоволенні клопотання про продовженні строку тримання під вартою), а він продовжить перебувати під вартою на підставі попередньої ухвали.

Слід також зазначити, що КПК України не передбачає можливості обрання у одному кримінальному провадженні одній особі одночасно 2 запобіжних заходів одного виду на різні строки. Такі дії не узгоджуються з метою застосування запобіжних заходів.

При поданні повторного клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор керувався тим, що положення третього речення частини 3 статті 315 КПК України визнано неконституційним на підстав рішення КСУ від 23.11.2017 №1-р/2017. Зазначене рішення прокурор розуміє так, що КСУ визнав неконституційною норму щодо продовження строку запобіжного заходу у ході підготовчого провадження. Однак, предметом конституційного розгляду була перевірка на відповідність Конституції України норми, яка передбачає автоматичне продовження дії запобіжного заходу (тобто без клопотання прокурора).

Так, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до якого положення застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних на стадії досудового розслідування, за відсутності відповідних клопотань сторін кримінального провадження вважається продовженим. Необхідність у зверненні до Конституційного Суду України автор клопотання обґрунтовує тим, що вказане положення Кодексу порушує право людини на свободу та особисту недоторканність, оскільки закріплення норми, згідно з якою запобіжний захід у виді тримання особи під вартою або домашнього арешту має вважатися продовженим у разі відсутності клопотань сторін про зміну або скасування такого заходу, позбавляє особу належного захисту від свавілля та суперечить вимогам частини першої статті 8, частини другої статті 29 Конституції України.

У ході розгляду справи КСУ дійшов висновку що зміна процесуального статусу особи з підозрюваного на обвинуваченого (підсудного) та початок стадії судового провадження у суді першої інстанції виключають автоматичне продовження застосування запобіжних заходів, обраних слідчим суддею до такої особи на стадії досудового розслідування як до підозрюваного. Конституційний Суд України вважає, що положення третього речення частини третьої статті 315 Кодексу в частині, що передбачає поширення продовження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту чи тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без клопотань учасників кримінального провадження, зокрема прокурора, та без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, за яких такі запобіжні заходи були обрані на стадії досудового розслідування, суперечить вимогам частин першої, другої статті 29 Конституції України.

Таким чином, КПК України, зокрема і ст.315 КПК України, не містить заборони розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою у ході підтоговчого судового провадження, а також не містить норми щодо припинення дії раніше обраного запобіжного заходу у зв`язку зі зміною процесуального статусу особи з підозрюваного на обвинуваченого.

Враховуючи те, що суд здійснює судовий розгляд в межах поданого клопотання та не може самостійно змінювати зміст клопотання сторони обвинувачення, шляхом постановлення ухвали іншого змісту, ніж та про постановлення якої просить сторона, у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого повторно, слід відмовити.

Суддя Матолич В.В.