Рішення № 10018334, 01.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/17101.06.10 За позовомДочірнього підприємства «Промспецбуд»м. Кременчук» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Тувал»

простягнення 858486,36 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Шаповалов А.І. –представник за довіреністю № 63 від 15.03.2010 року;

від відповідача:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Дочірнє підприємство «Промспецбуд»м. Кременчук»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тувал»про стягнення 858486,36 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 24/06 від 24.06.2008 року позивачем виконано на користь відповідача підрядні роботи на суму 1579431,60 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач роботи прийняв, проте, в порушення умов договору зобов’язання з оплати робіт виконав частково. Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 526002,40 грн., пеню у розмірі 181463,63 грн., збитки від інфляції у розмірі 126766,58 грн. та 3 % річних у розмірі 24253,75 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 18.05.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 18.05.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 16.04.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що облікуються на поточних рахунках відповідача.

          Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

          Відповідної правової позиції дотримується Вищий арбітражний суд України, зокрема, в роз’ясненні від 23.08.1994 року № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову».

          Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Оскільки в поданій заяві позивач не обґрунтував, яким чином відсутність арешту на грошових коштах, що облікуються на поточних рахунках відповідача, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем вимогами, а також не подав жодних доказів, підтверджуючих наведене, суд, керуючись статтями 66 та 33 ГПК України, відхилив заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

          Представник відповідача у судове засідання 18.05.2010 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 16.04.2010 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2010 року відкладено розгляд справи на 01.06.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 01.06.2010 року подав заяву про уточнення розміру позовних вимог та надав усні пояснення по суті спору.

          Відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 526002,40 грн., пеню у розмірі 62947,36 грн., збитки від інфляції у розмірі 130974,60 грн. та 3 % річних у розмірі 26112,78 грн.

          Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Враховуючи зазначене, суд прийняв заяву позивача про уточнення розміру позовних вимог.

          Представник відповідача у судове засідання 01.06.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 18.05.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          24.10.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тувал»(надалі –відповідач) та Дочірнім підприємством «Промспецбуд»м. Кременчук»(надалі –позивач) укладено договір підряду № 24/10-1 (надалі –договір № 24/10-1).

          Згідно з пунктом 1 договору № 24/10-1 позивач зобов’язався виконати пальові роботи під міст на км 208+007 автомобільної дороги державного призначення (М-02) Кіпті –Глухів –Бачевськ Сумської обл.

          На виконання умов договору № 24/10-1 позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 166570,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами типової форми КБ-2в за жовтень 2007 року на суму 91224,00 грн., за 25.11.2007 року на суму 21000,00 грн., за 25.11.2007 року на суму 54346,80 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

          Відповідно до наданих суду виписок банку по особовому рахунку за 24.10.2007 року та 26.10.2007 року відповідач оплатив виконані роботи частково, здійснивши на користь позивача переказ 120000,00 грн.

          Зокрема, 24.10.2007 року відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 75000,00 грн. та 26.10.2007 року –ще 45000,00 грн.

          Неоплаченими залишилися роботи на суму 46570,80 грн.

          Відповідно до пункту 5.3 договору № 24/10-1 відповідач після підписання договору перераховує позивачу аванс у розмірі 50 % від вартості робіт. Подальший розрахунок проводиться щомісячно згідно типових форм КБ-2в та КБ-3. Аванс, перерахований на початку будівництва, включається в остаточний розрахунок.

          Пунктом 4 договору № 24/10-1 сторони визначили, що вартість робіт, що доручаються позивачу, складає 290020,00 грн.

          Враховуючи зазначене, до початку робіт у якості авансу відповідач зобов’язаний був сплатити позивачу 145010,00 грн.

          З огляду на те, що сторонами не доведено інше, суд вважає, що слово «щомісячно»в пункті 5.3 договору № 24/10-1 слід тлумачити як таке, що означає «до закінчення звітного місяця».

          Беручи до уваги наведене, суд визначає, що повністю оплатити роботи, виконані за договором № 24/10-1, відповідач повинен був у термін до 30.11.2007 року.

          24.06.2008 року між сторонами укладено договір підряду № 24/06 (надалі –договір № 24/06).

          Згідно з частиною 1 статті 1 договору № 24/06 позивач зобов’язався виконати за дорученням відповідача роботи з улаштування буронабивних паль (БНП) на об’єкті: «Кіпті – Глухів –Бачевськ»шляхопровід через залізницю км, 150+619, що знаходиться в Сумській обл., Україна, а відповідач відповідно до частини 2 статті 1 договору № 24/06 зобов’язався здійснити прийняття виконаних підрядних робіт та провести їх оплату згідно з оформленими актами виконаних робіт.

          На виконання умов договору № 24/06 позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 1579431,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в за липень 2008 року від 30.07.2008 року на суму 837855,60 грн., за серпень 2008 року на суму 741576,00 грн. та відповідними довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

          Згідно з наданими суду виписками банку по особовому рахунку за 26.06.2008 року, 19.08.2008 року та 03.10.2008 року відповідач оплатив виконані роботи частково, здійснивши на користь позивача переказ 1100000,00 грн.

          Зокрема, 26.06.2008 року відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 800000,00 грн., 19.08.2008 року –200000,00 грн. та 03.10.2008 року –100000,00 грн.

          Неоплаченими залишилися роботи на суму 479431,60 грн.

          Відповідно до частини 2 статті 2 договору № 24/06 розрахунки за виконані роботи здійснюється відповідачем на підставі актів приймання робіт.

          Частиною 1 статті 3 договору № 24/06 сторони передбачили, що до початку робіт відповідач перераховує на рахунок позивача аванс у розмірі 50 % від загальної договірної ціни. За фактом виконання 75 % від загального обсягу робіт, відповідач перераховує весь залишок коштів згідно з договором.

          Згідно з частиною 1 статті 2 договору № 24/06 вартість робіт з матеріалами по улаштуванню буронабивних паль визначається твердою договірною ціною. Загальний обсяг робіт складає 370 м 3, вартість 1 м3 (БНП) –5100,00 грн.

          З огляду на вказане, суду визначає, що загальна договірна ціна була погоджена у розмірі 1887000,00 грн. (370 м3 * 5100,00 грн./м3).

          Враховуючи зазначене, до початку робіт у якості авансу відповідач зобов’язаний був сплатити позивачу 943500,00 грн. та за фактом виконання робіт на суму 1415250,00 грн. (75 % від загального обсягу робіт) –здійснити кінцевий розрахунок за договором.

          Беручи до уваги, що виконання 75 % від загального обсягу робіт збігається у часі з підписанням сторонами акту типової форми КБ-2в за серпень 2008 року, суд визначає, що повністю оплатити виконані роботи відповідач повинен був після підписання вказаного акту.

          Однак, з огляду на те, що конкретного строку (терміну) виконання відповідачем обов’язку щодо здійснення кінцевого розрахунку сторони не визначили, до виконання даного зобов’язання суд застосовує положення частини 2 статті 530 ЦК України.

          Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Вимогу здійснити остаточний розрахунок за виконані роботи позивач надіслав на адресу відповідача 31.10.2008 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком № 3094, описом вкладення у цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення № 2220673.

          З огляду на вказане, повністю оплатити роботи, виконані за договором № 24/06, відповідач зобов’язаний був у термін до 07.11.2008 року.

          Отже, станом на день вирішення спору за відповідачем рахується основна заборгованість перед позивачем у розмірі 526002,40 грн. (46570,80 грн. –за договором № 24/10-1 та 479431,60 грн. –за договором № 24/06).

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Виходячи зі змісту укладених між сторонами договорів, останні за своєю правовою природою є договорами будівельного підряду, за якими підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина 1 статті 875 ЦК України).

          Згідно з частиною 4 статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об’єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язань щодо оплати виконаних робіт відповідач не подав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 526002,40 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Крім того, посилаючись на прострочення відповідачем оплати виконаних робіт, позивач просить стягнути з останнього пеню у розмірі 62947,36 грн. за період з 05.10.2008 року по 04.04.2009 року, збитки від інфляції у розмірі 130974,60 грн. за період з вересня 2008 року по квітень 2010 року та 3 % річних у розмірі 26112,78 грн. за період з 05.10.2008 року по 31.05.2010 року.

          З заяви про уточнення розміру позовних вимог вбачається, що пеню позивач обчислює від заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

          Судом встановлено, що зазначена сума складається з суми заборгованості за договором № 24/10-1 (46570,80 грн.) та суми заборгованості за договором № 24/06 (479431,60 грн.).

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          За змістом частини 1 статті 546 ЦК України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання.

          Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, згідно з частиною 1 статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

          Таким чином, пеня відповідно до статей 547, 548 ЦК України може бути застосована лише, якщо це встановлено договором, укладеним в письмовій формі, або законом.

          Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Умови щодо застосування до відповідача пені за порушення обов’язку оплатити виконані роботи та відповідно її розміру укладений між сторонами договір № 24/10-1 не містить.

          Вказана умова міститься лише в договорі № 24/06.

          Так, відповідно до частини 2 статті 7 договору № 24/06 за несвоєчасне проведення розрахунків за виконані роботи відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення.

          Беручи до уваги наведене, суд нараховує пеню лише на суму заборгованості, що рахується за відповідачем за договором № 24/06.

          Вище вказувалося, що повністю оплатити роботи, виконані за договором № 24/06, відповідач зобов’язаний був у термін до 07.11.2008 року.

          Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 08.11.2008 року.

          Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

          Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Враховуючи зазначене, нарахування пені за прострочення здійснення кінцевого розрахунку за договором № 24/06 можливе по 07.05.2009 року.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          Тому, нарахування судом пені можливе виключно в межах позовних вимог, тобто, в межах періоду, заявленого позивачем (по 04.04.2009 року).

          З огляду на вказане, беручи до уваги, що прострочення виконання зобов’язання має місце з 08.11.2008 року, за перерахунком суду розмір пені складає:

          479431,60 грн. * 24 % * 54 (з 08.11.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 16976,59 грн.

          479431,60 грн. * 24 % * 94 (з 01.01.2009 року по 04.04.2009 року) / 365 = 29632,81 грн.

          Враховуючи зазначене, загальний розмір пені за прострочення відповідачем оплати виконаних робіт складає 46609,40 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 46609,40 грн.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Як і пеню, збитки від інфляції та 3 % річних позивач обчислює від заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

          Судом встановлено, що повністю оплатити роботи, виконані за договором № 24/10-1, відповідач повинен був у термін до 30.11.2007 року.

          Таким чином, прострочення виконання даного зобов’язання має місце з 01.12.2007 року.

          З огляду на вказане, беручи до уваги, що прострочення виконання зобов’язання з оплати робіт, виконаних за договором № 24/06, має місце з 08.11.2008 року, збитки від інфляції та 3 % річних на суму заборгованості за даним договором суд нараховує починаючи з цієї дати.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          Враховуючи зазначене, за перерахунком суду розмір збитків від інфляції складає:

          46570,80 грн. * 124,9 % (101,1 % * 101,7 % * 101,5 % * 102,1 % * 102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 % * 101,8 % * 101,9 % * 100,9 % * 99,7 %) –46570,80 грн. = 11596,13 грн.

          479431,60 грн. * 121,5 % (101,5 % * 102,1 % * 102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 % * 101,8 % * 101,9 % * 100,9 % * 99,7 %) –479431,60 грн. = 103077,79 грн.

          З огляду на вказане, загальний розмір збитків від інфляції за прострочення відповідачем оплати виконаних робіт складає 114673,92 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає частковому задоволенню у розмірі 114673,92 грн.

          Розмір 3 % річних за перерахунком суду складає:

          46570,80 грн. * 3 % * 88 (з 05.10.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 335,92 грн.

          46570,80 грн. * 3 % * 516 (з 01.01.2009 року по 31.05.2010 року) / 365 = 1975,11 грн.

          479431,60 грн. * 3 % * 54 (з 08.11.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 2122,07 грн.

          479431,60 грн. * 3 % * 516 (з 01.01.2009 року по 31.05.2010 року) / 365 = 20333,15 грн.

          Беручи до уваги наведене, загальний розмір 3 % річних за прострочення відповідачем оплати виконаних робіт складає 24766,25 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 24766,25 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 875, 879 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тувал»(03110, м. Київ, вул. Олександра Пироговського, 19, корп. 6; ідентифікаційний код 33750920) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Дочірнього підприємства «Промспецбуд»м. Кременчук» (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Шевченка, 18/26; ідентифікаційний код 32450903) основну заборгованість у розмірі 526002 (п’ятсот двадцять шість тисяч дві) грн. 40 коп., пеню у розмірі 46609 (сорок шість тисяч шістсот дев’ять) грн. 40 коп., збитки від інфляції у розмірі 114673 (сто чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят три) грн. 92 коп., 3 % річних у розмірі 24766 (двадцять чотири тисячі сімсот шістдесят шість) грн. 25 коп., 7120 (сім тисяч сто двадцять) грн. 52 коп. державного мита та 225 (двісті двадцять п’ять) грн. 24 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –09.06.2010 року.