Рішення № 10018316, 01.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/13401.06.10 За позовом Фізичної особи –підприємця Мордвінової Маргарити Юріївни

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»

простягнення 402 238, 96 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: Кравець Р.Ю. –представник за довіреністю від 08.12.2009 року; Від відповідача:Клімушев Є.В. –представник за довіреністю від 15.04.2010 року ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи –підприємця Мордвінової Маргарити Юріївни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»про стягнення заборгованості у розмірі 377817, 92 грн., 21 303, 46 грн. –пені та 3117, 58 грн. –3% річних, з підстав порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати за надані послуги з транспортного перевезення.

Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору транспортного перевезення від 05.01.2009 року, позивач здійснив на користь відповідача перевезення вантажів на загальну суму 648 846, 48 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору зобов’язання з оплати наданих послуг виконав частково. основна сума заборгованості становить 446313, 15 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2010 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 12.04.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 12.04.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду, письмові пояснення щодо часткового погашення основного боргу відповідачем та надав усні пояснення.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.04.2010 року частково подав витребувані ухвалою суду докази та надав усні пояснення, однак письмового відзиву суду не надав.

Крім того, сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення спору для надання можливості врегулювати спір мирним шляхом.

Згідно з ч. 4 ст. 69 ГПК України за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

На підставі вищезазначеного, суд задовольнив подане сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору.

У судовому засіданні 12.04.2010 року оголошено перерву до 17.05.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 17.05.2010 року підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.05.2010 року визнав позовні вимоги частково у розмірі сплачених ним 14188, 01 грн. На підтвердження зазначеного надав суду платіжне доручення № 3836 від 14.04.2010 року на суму 14188, 01 грн.

У судовому засіданні 17.05.2010 року оголошено перерву до 01.06.2010 року, зобов’язано відповідача надати суду письмовий відзив, а позивача –заяву про уточнення позовних вимог з урахуванням здійсненої часткової оплати відповідачем.

Представник позивача у судовому засіданні 01.06.2010 року подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої зазначив, що під час розгляду справи від відповідача в рахунок оплати основної заборгованості надійшли кошти у сумі 359855, 95 грн. Крім того, 01.04.2010 року між сторонами проведено зарахування зустрічних вимог на суму 4656, 16 грн.

Враховуючи зазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача 9819, 12 грн. основної заборгованості, 21303, 46 грн. - пені, та 3117, 58 грн. –3% річних.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судом прийнята подана позивачем заява про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.06.2010 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого, зазначив, рахунок № 397 оплачено у сумі 796, 08 грн., згідно додаткової угоди № 2 від 05.01.2009 року не сплачено 3, 92 грн.; рахунок № 478 оплачено у сумі 5946, 72 грн., згідно додаткової угоди № 2 від 05.01.2009 року не сплачено 29, 28 грн.; рахунок № 492 оплачено у сумі 11675, 97 грн., згідно додаткової угоди № 2 від 05.01.2009 року не сплачено 396, 38 грн., а також зараховано відповідно до мирової угоди 68495, 23 грн.; рахунок № 495 оплачено у сумі 184114, 56 грн., згідно додаткової угоди № 2 від 05.01.2009 року не сплачено 954, 86 грн. та 9848, 90 грн. утримано від сплати за згодою із позивачем в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «Рабен Україна»згідно претензій № 73, № 68 та № 101; рахунок № 499 оплачено у сумі 227928, 32 грн., згідно додаткової угоди № 2 від 05.01.2009 року не сплачено 1 122, 35 грн.; рахунок № 520 оплачено у сумі 117739, 62 грн., згідно додаткової угоди № 2 від 05.01.2009 року не сплачено 579, 77 грн. та рахунок № 534 оплачено у сумі 14188, 01 грн., згідно додаткової угоди № 2 від 05.01.2009 року не сплачено 92, 79 грн. Таким чином, станом на 17.05.2010 року основна сума заборгованості відповідача перед позивачем погашена у повному обсязі, а тому відповідач просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

05.01.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»(надалі –замовник) та Фізичною особою –підприємцем Мордвіновою Маргаритою Юріївною (далі - перевізник) був укладений договір транспортного перевезення (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов’язання щодо забезпечення доставки вантажів автомобільним трангспортном по території України, згідно заявок замовника.

Згідно із п. 2.1 договору послуги надаються на підставі заявки, в якій визначаються характеристики вантажу, вантажовідправник, вантажоодержувач, адреса розвантаження, маршрут, тип і кількість транспортних засобів, вартість послуг, інструкція з кріплення.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що після прийняття заявки перевізник повідомляє замовника про можливість або неможливість виконання перевезення на викладених в заявці умовах. У випадку її прийняття, перевізник завіряє заявку на перевезення своєю печаткою і підписом уповноваженої особи та повертає її замовнику по факсу, або іншими засобами зв’язку.

Перевізник зобов’язаний надати замовнику протягом 5 (п’яти) календарних днів з моменту закінчення перевезення повний комплект документів, зазначений в п. 4..2 договору, в тому числі: товарно-транспортну накладну з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу та заповненої відповідно до вимог чинних нормативних актів, а також документи і пал лети, зазначені в ТТН для повернення (п. 3.1.14 договору).

Позивач зобов’язання щодо перевезення вантажів виконав належним чином, що підтверджується товарно-транспортними накладними наявними в матеріалах справи.

Відповідно до п. 4.2 договору замовник сплачує рахунки перевізника на умовах відстрочки платежу –10 (десять) банківських днів з дати подання замовнику оригіналів всіх наступних, оформлених належним чином повних комплектів документів: заявки, оформленої з боку перевізника, акту виконаних робіт, податкової накладної, рахунку та товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу та заповненої відповідно до вимог чинних нормативних актів, а також документів і поворотної тари, упаковки, паллет, зазначених в ТТН для повернення, а також даного договору (підпис, дата, відбиток печатки).

05.01.2009 року сторони підписали та скріпили печатками додаткову угоду до договору транспортного перевезення від 05.01.2009 року, відповідно до якої в першому реченні п. 4.2 договору фразу «… 10 (десять) банківських днів…»замінили на: «… 45 (сорок п’ять) календарних днів…».

Рахунки № 397 від 11.09.2009 року на суму 800, 00 грн., № 478 від 18.09.2009 року на суму 5976, 00 грн., та № 492 від 30.09.2009 року на суму 80893, 40 грн. разом з документами зазначеними в п. 4.2 договору були направлені на адресу відповідача 15.10.2009 року, що підтверджується корінцем кур’єрської доставки № 064-009167.

Рахунок № 495 від 16.10.2009 року на суму 194870, 06 грн. разом з документами зазначеними в п. 4.2 договору були направлені на адресу відповідача 19.10.2009 року, що підтверджується корінцем кур’єрської доставки № 064-008962.

Рахунок № 499 від 16.11.2009 року на суму 229 050, 67 грн. разом з документами зазначеними в п. 4.2 договору були направлені на адресу відповідача 18.11.2009 року, що підтверджується корінцем кур’єрської доставки № 064-009680.

Рахунок № 520 від 26.11.2009 року на суму 118319, 39 грн. разом з документами зазначеними в п. 4.2 договору були направлені на адресу відповідача 01.12.2009 року, що підтверджується корінцем кур’єрської доставки № GD 939276289 WW.

Рахунок № 534 від 02.11.2009 року на суму 18936, 95 грн. разом з документами зазначеними в п. 4.2 договору були направлені на адресу відповідача 20.01.2010 року, що підтверджується корінцем кур’єрської доставки № GD 301670359 WW.

Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату рахунків № 397 від 11.09.2009 року, № 478 від 18.09.2009 року та № 492 від 30.09.2009 року у строк до 30.11.2009 року, рахунку № 495 від 16.10.2009 року у строк до 02.12.2009 року, рахунку № 499 від 16.11.2009 року строк до 04.01.2010 року, рахунку № 520 від 26.11.2009 року у строк до 15.01.2010 року та рахунку № 534 від 02.12.2009 року у строк до 09.03.2010 року.

Відповідач здійснив частковий розрахунок згідно зазначений рахунків перерахувавши на рахунок позивача 24.12.2009 року 796, 08 грн. згідно рахунку № 397 від 11.09.2009 року, 22.12.2009 року –5946, 72 грн. згідно рахунку № 478 від 18.09.2009 року, 22.12.2009 року –11675, 97 грн. згідно рахунку № 492 від 30.09.2009 року та 21.01.2009 року –184114, 56 грн. згідно рахунку № 495 від 16.10.2009 року, що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

Крім того, під час розгляду справи від відповідача в рахунок оплати основної заборгованості надійшли кошти 24.03.2010 року у сумі 227928, 32 грн. згідно рахунку 499 від 16.11.209 року, 24.03.2010 року у сумі – 117739, 62 грн. згідно рахунку № 520 від 26.11.2009 року та 14.04.2010 року у сумі 14188, 01 грн. згідно рахунку № 534 від 02.12.2009 року.

До того ж, 01.04.2010 року між сторонами проведено зарахування зустрічних позовних на суму 4656, 16 грн. в рахунок погашення заборгованості за рахунком № 534 від 02.12.2009 року, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 31.05.2010 року підписаного сторонами.

Таким чином, з урахування зазначеного, згідно заяви про уточнення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача основну сум заборгованості у сумі 9819, 12 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦК України встановлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Заперечуючи проти основної заборгованості відповідач зазначив, що він розрахувався за надані послуги у повному обсязі.

Так, по рахунку № 397 оплачено 796, 08 грн., згідно яких 3, 92 грн. не сплачено згідно додаткової угоди № 2 від 05.01.2009 року; по рахунку № 478 оплачено 5946, 72 грн., з яких 29, 28 грн. не сплачено згідно додаткової угоди № 2 від 05.01.2009 року; по рахунку № 499 оплачено 227928, 32 грн., з яких 1122, 35 грн. не сплачено згідно додаткової угоди № 2 від 05.01.2009 року; по рахунку № 520 оплачено 117739, 62 грн., з яких 579, 77 грн. не сплачено сплачено згідно додаткової угоди № 2 від 05.01.2009 року; по рахунку № 534 оплачено 14188, 01 грн., з яких 92, 79 грн. не сплачено сплачено згідно додаткової угоди № 2 від 05.01.2009 року та 4656, 16 грн. утримано від сплати на підставі листа від 01.04.2010 року; по рахунку № 492 оплачено 11675, 97 грн. з яких 396, 38 грн. не сплачено сплачено згідно додаткової угоди № 2 від 05.01.2009 року, а також зараховано згідно мирової угоди 68495, 23 грн.

Згідно із укладеної сторонами додаткової угоди б/н про внесення змін та доповнень до договору п. 4.2 договору доповнено реченням наступного змісту: «При здійсненні замовником сплати рахунків перевізника, 0, 49% суми кожного окремого рахунку буде зараховуватись на відшкодування витрат замовника (згідно договору добровільного страхування відповідальності № 212 від 02.02.2009 року підписаного між замовником –ТОВ «Рабен Україна»та страховиком –ВАТ НАСК «Оранта») по страхуванню майнових інтересів, що не суперечать чинному законодавству України, повязаних з відшкодуванням перевізником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі під час виконання перевізником своїх зобов’язань, пов’язаних з перевезеннями по даному договору.

Сума у розмірі 0, 49% кожного окремого рахунку була утримана відповідачем, що підтверджується укладеним сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 31.05.2010 року.

Крім того, по рахунку № 495 оплачено 184114, 56 грн., з яких 954, 86 грн. не сплачено згідно до додаткової угоди до договору та 9848, 90 грн. утримано від сплати за згодою з позивачем в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «Рабен Україна»у звязку із недостачою товару згідно наступних претензій: № 73 на суму 233127, 08 грн., з яких непогашена сума збитків 4076, 00 грн., № 68 на суму 1431, 66 грн. та № 101 на суму 4341, 24 грн.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у разі повної або часткової втрати, недостачі або пошкодження, що відбулося в проміжку часу між прийняттям вантажу для перевезення і його здачею вантажоодержувачу перевізник відшкодовує замовнику суму дійсної вартості втраченого (знищеного) або пошкодженого вантажу за вантажосупровідними документами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів надання згоди позивачем щодо утримання коштів згідно вищезазначених претензій.

Крім того, відповідач не звертався до з зустрічними позовоними вимогами про відшкодування вищезазначених збитків.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони підписали та скріпили печатками акт звірки взаєморозрахунків від 31.05.2010 року, відповідно до якого відповідач визнав наявність перед позивачем заборгованості у сумі 9819, 12 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 9 819, 12 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд звертає увагу відповідача на те, що він не позбавлений права звернутися з окремим позовом про стягнення збитків за недостачу поставленого товару.

Позивач, також заявляє вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 21303, 46 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п. 5.6 договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати послуг з перевезення, замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки оплати.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як було встановлено судом, позивач повинен був розрахуватися за надані послуги згідно рахунків № 397 від 11.09.2009 року, № 478 від 18.09.2009 року та № 492 від 30.09.2009 року у строк до 30.11.2009 року, рахунку № 495 від 16.10.2009 року у строк до 02.12.2009 року, рахунку № 499 від 16.11.2009 року строк до 04.01.2010 року, рахунку № 520 від 26.11.2009 року у строк до 15.01.2010 року та рахунку № 534 від 02.12.2009 року у строк до 09.03.2010 року.

Отже, пеня повинна нараховуватися починаючи з 01.12.2009 року, 03.12.2009 року, 05.01.2010 року, 16.01.2010 року та 10.03.2010 року відповідно.

Розмір пені становить:

-          по рахунку № 492:

325, 82 грн. (заборгованість з відрахуванням часткової оплати, 0,49% відшкодування витрат страхування згідно додаткової угоди та на підставі мирової угоди) * 20,5% * 94 (з 01.12.2009 року по 04.03.2010 року) / 365 = 17, 20 грн.

- по рахунку № 495:

193915, 20 грн. (заборгованість з відрахуванням 0,49% відшкодування витрат страхування згідно додаткової угоди) * 20,5% * 50 (з 03.12.2009 року по 21.01.2010 року) / 365 = 5445, 56 грн.

9800, 64 грн. (заборгованість з відрахуванням часткової оплати та 0,49% відшкодування витрат страхування згідно додаткової угоди) * 20,5% * 43(з 21.01.2010 року по 04.03.2010 року) / 365 = 236, 69 грн.

-          по рахунку № 499:

227928, 32 грн. (заборгованість з відрахуванням 0,49% відшкодування витрат страхування згідно додаткової угоди) * 20,5% * 59 (з 05.01.2010 року по 04.03.2010 року) / 365 = 7552, 86 грн.

-          по рахунку № 520:

117 739, 62 грн. (заборгованість з відрахуванням 0,49% відшкодування витрат страхування згідно додаткової угоди) * 20,5% * 48 (з 16.01.2010 року по 04.03.2010 року) / 365 = 3 174, 13 грн.

Щодо рахунку № 534, то суд зазначає, що як було вказано вище прострочення оплати по даному рахунку відбулося починаючи з 10.03.2010 року. Позивач просить суд стягнути пеню за період з 20.02.2010 року по 04.03.2010 року, оскільки у зазначений період прострочення не було, тому судом не нараховується пеня по рахунку № 534.

Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір пені становить 16426, 44 грн. та підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.

Також, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у сумі 3117, 58 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних складає:

-          по рахунку № 492:

325, 82 грн. * 3 % * 94 (з 01.12.2009 року по 04.03.2010 року) / 365 = 2, 52 грн.

- по рахунку № 495:

193915, 20 грн. * 3 % * 50 (з 03.12.2009 року по 21.01.2010 року) / 365 = 796, 91 грн.

9800, 64 грн. * 3 % * 43 (з 21.01.2010 року по 04.03.2010 року) / 365 = 34, 64 грн.

-          по рахунку № 499:

227928, 32 грн. * 3 % * 59 (з 05.01.2010 року по 04.03.2010 року) / 365 = 1 105, 30 грн.

-          по рахунку № 520:

117 739, 62 грн. * 3 % * 48 (з 16.01.2010 року по 04.03.2010 року) / 365 = 464, 51 грн.

До того ж позивач нараховує 3% річних по рахунку № 534 за період з 20.02.2010 року по 04.03.2010 року. Оскільки у зазначений період прострочення оплати не було, судом не нараховується 3% по рахунку № 534.

Отже, за перерахунком суду 3% річних становлять 2403, 88 грн. та підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 909, 916 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»(02154, м. Київ, бул. Русанівський, 7; код ЄДРПОУ 32306522), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Фізичної особи –підприємця Мордвінової Маргарити Юріївни (91000, м. Луганськ, вул. Гайдара, 126; ідентифікаційний код 2762206545) заборгованість у розмірі 9 819 (дев’ять тисяч вісімсот дев’ятнадцять) грн. 12 коп., пеню у сумі 16426 (шістнадцять тисяч чотириста двадцять шість) грн. 44 коп., 3% річних у розмірі 2403 (дві тисячі чотириста три) грн. 88 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 3 966 (три тисячі дев’ятсот шістдесят шість) грн. 60 коп., та 232 (двісті тридцять дві) грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання 08.06.2010 року