Рішення № 100182519, 28.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2021 р. № 520/12010/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Борисюк Р.Р.,

за участі:

представника позивача - Ключника О.М.,

представника відповідача - Зеленохатова І.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ТП Мегатранс" (код ЄДРПОУ 37180335, вул. Польова, буд. 1, м. Первомайський, Харківська область, 64107) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП: 43983495, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправними та скасування наказу і податкового повідомлення -рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати протиправними та скасувати наказ начальника ГУ ДПС у Харківській області за підписом заступника начальника Сагайдак І.А. за №3217-п від 06.05.2021р. про призначення проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "ТП Мегатранс" з метою контролю за дотриманням вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість щодо господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ "Будкомллект 2006" (код 33901175) за січень-березень 2019 року, з ТОВ "Продукт Опт-Сеіл" (код 41843820) за квітень 2019 року, а також щодо подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) та використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг);

- визнати протиправним на скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області, за підписом заступника начальника Сагайдак І.А. за №00121100723 від 24.06.2021р., згідно якого донараховано суми основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 848233,00грн., а також донараховано штрафні санкції на суму 212058,25грн., усього донарахована сума 1060291,25грн.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що із оскаржуваним наказом на проведення перевірки та висновками акту перевірки №9002/2-40-07-23/37180335 від 25.05.2021 року щодо дотримання податкового законодавства та застосованими санкціями не погоджується, вважає висновки контролюючого органу незаконними. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.07.2021 року прийнято до розгляду адміністративну справу та призначено проведення підготовчого засідання.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача наголосив на тому, що відповідно до п. 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 17.09.2020 року №909-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" Кабінет Міністрів України постановив скорити строк дії обмежень, встановлених п. 522 підрозділу 10 ХХ "Перехідні положення" Кодексу, в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши зокрема проведення тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 20020 року та не були завершеними. Наголосив на тому, що реалізацію товарів і послуг за номенклатурою відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих у ЄРПН та реалізацію товарів невідомого походження. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

У відповіді на відзив представник позивача наголосив на протиправності дій контролюючого органу щодо призначення перевірки, а також не погодився із висновками викладеними в акті перевірки №9002/2-40-07-23/37180335 від 25.05.2021 року. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

У додаткових поясненнях представник відповідача наголосив на правомірності дій контролюючого органу. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 071.09.2021 року було продовжено підготовче провадження.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 року закрито підготовче провадження по справі.

Представник позивача у судовому засіданні повністю позов підтримав, вказав на неправомірність дій відповідача та просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала, підтримала аргументи викладені у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Приватне підприємство "ТП Мегатранс" (далі за текстом – ПП "ТП Мегатранс") (код ЄДРПОУ 37180335, вул. Польова, буд. 1, м. Первомайський, Харківська область, 64107) провадить підприємницьку діяльність відповідно до приписів чинного законодавства та статуту. Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код КВЕД 46.21). Окрім того позивач займається діяльністю посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами ( код КВЕД 46.11), оптовою торгівлею твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (код КВЕД 46.71), оптовою торгівлею хімічними продуктами (код КВЕД 46.75), неспеціалізованою оптовою торгівлею (код КВЕД 46.90), вантажним автомобільним транспортом (код КВЕД 49.41), іншою допоміжною діяльністю у сфері транспорті (код КВЕД 52.29) (т.1 а.с. 33 – 36).

З матеріалів справи вбачається що позивач відповідно до довідки № 1 від 01.07.2021 року є платником податку на додану вартість (т.1 а.с. 41).

Листом №8816/6/20-40-07-28-15 від 17.03.2021 року Головним управління ДПС у Харківській області було запитано в позивача первинні документи по контрагентам ТОВ "Будкомплект 2006", ТОВ "Продукт Опт-Сейл" (т.1 а.с. 43 – 46).

Позивач листом №09/04-1 від 09.04.2021 року вказав на недоліки запиту №8816/6/20-40-07-28-15 від 17.03.2021 року контролюючого органу та відмовив у наданні документів (т. 1 а.с. 47 – 49).

На підставі п. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, пп. 61.1, 61.2 ст. 61, пп.62.1.3, п. 62.1 ст. 62, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, у зв`язку з відмовою в наданні пояснень та їх документального підтвердження на обов`язків письмовий запит Головного управління ДПС у Харківській області від 17.03.2021 року посадовими особами контролюючого органу прийнято наказ №3217-п від 06.05.2021 року "Про проведення документальної позапланової перевірки ПП "ТП Мегатранс" (код ЄДРПОУ 37180335)" (т.1 а.с. 51 – 52).

Окрім того, листом №17571/6/20-410-07-23-12 від 13.05.2021 року Головним управління ДПС у Харківській області знову було запитано в позивача первинні документи по контрагентам ТОВ "Будкомплект 2006", ТОВ "Продукт Опт-Сейл" (т.1 а.с. 53 – 54).

Листом №14/05 від 14.05.2021 року позивачем було надано контролюючому органу запитувані документи (т.1 а.с. 55 – 60).

На підставі направлення від 12.05.2021 року №5869, п. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, пп. 61.1, 61.2 ст. 61, пп.62.1.3, п. 62.1 ст. 62, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, у зв`язку з відмовою в наданні ПП "ТП Мегатранс" пояснень та їх документального підтвердження на обов`язків письмовий запит контролюючого органу від 17.03.2021 року № 8816/6/20-40-07-28-15, відповідно до абз. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 року № 89 "Про скорочення строків дії обмежень, в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок", на підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 06.05.2021 року №3217-п контролюючим органом в період з 12.05.2021 року по 18.05.2021 року була проведена перевірка позивача.

За результатами такої перевірки посадовими особами відповідача був складений акт №9002/2-40-07-23/37180335 від 25.05.2021 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "ТП Мегатранс" (код ЄДРПОУ 37180335)" (т.1 а.с. 62 – 97).

Перевіркою встановлено наступні порушення ПП "ТП Мегатранс":

- п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 податкового кодексу України, встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 848233,00 грн., у тому числі за січень у сумі 474735,54 грн., за лютий у сумі 32215,53 грн., за березень 203242,97 грн., за квітень у сумі 138038,34 грн., у зв`язку з чим підлягає сплаті до бюджету 848233,00 грн., у тому числі за січень у сумі 474735,54 грн., за лютий у сумі 32215,53 грн., за березень 203242,97 грн., за квітень у сумі 138038,34 грн.

Позивач не погодився із такими висновками контролюючого органу та надав заперечення на акт перевірки №9002/2-40-07-23/37180335 від 25.05.2021 року.

За результатами розгляду заперечень висновки акту перевірки №9002/2-40-07-23/37180335 від 25.05.2021 року залишено без змін.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки №9002/2-40-07-23/37180335 від 25.05.2021 року, контролюючим органом складено податкове повідомлення-рішення за №00121100723 від 24.06.2021р., згідно якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 848 233,00 грн., а також донараховано штрафні санкції на суму 212 058,25грн. (т. 1 а.с. 127).

Не погоджуючись із таким рішенням контролюючого органу та вважаючи його таким, що порушує права позивача, ПП "ТП Мегатранс" звернувся за захистом порушеного права до Харківського окружного адміністративного суду.

По суті спірних відносин суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, визначення компетенції контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

П. 75.1.2. Податкового кодексу України передбачає, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Змінами внесеними у Податковий кодекс України (перший пункту 522 підрозділу 10 розділу XX в редакції Закону № 540-ІХ від 30.03.2020 р.: із змінами, внесеними згідно із Законом № 591-ІХ від 13.05.2020р.), а саме:

- установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:

- документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

- фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

- обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Ст. 9 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачає, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Постановою, 09.12.2020 року Кабінету Міністрів України № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 № 104) продовжено дію карантину.

За таких обставин, станом на час призначення та час проведення перевірки діяв мораторій щодо призначення та проведення документальних перевірок починаючи з 18 березня 2020 року, відповідно до пункту 522 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України, у тому числі на підставі вимог п.п.78.1.1 та п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що підставами для проведення та призначення перевірки, визначений абзацу 5 постанови Кабінет Міністрів України від 03 лютого 2021 р. № 89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок".

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 17 вересня 2020 р. № 909-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" Кабінет Міністрів України постановляє: скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 522 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 р. № 568-ІХ)

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 17 вересня 2020 р. № 909-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надати право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Однак, відповідно до вимог ст.ст.1, 2, 3, 5 Податкового Кодексу України відповідні зміни або доповнення саме до пункту 522 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України внесені не були.

За таких обставин наказ про призначення перевірки №3217-п від 06.05.2021р. суперечить вимогам пункту 522 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України в наслідок чого є таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з п. 44.1 та 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до приписів п. 198.3. ст. 193 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із приписами п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі Закон України № 996-XIV) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з ч. 1, 2 ст.9 Закону України № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до приписів п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог вказаного Положення.

Пунктом 2 вказаного Положення передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з абз.абз.1-3,5 п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно з п.201.16 ст.201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що у перевіряємий період позивачем здійснювалися господарські операції з ТОВ "Будкомплект 2006" (код 33901175) та ТОВ "Продукт Опт-Сеіл".

Суд зазначає, що на запит контролюючого органу по контрагентам ТОВ "Будкомплект 2006" (код 33901175) та ТОВ "Продукт Опт-Сеіл" вже надавалася інформація та первинні документи, а саме: договори, угоди, контракти, акти прийому-передачі товарів (робіт, послуг), накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання ТМЦ, платіжні документи, банківські документи, документи стосовно податкового та бухгалтерського обліку підприємства, декларації з ПДВ з додатками, витяги з Єдиного реєстру податкових накладних.

Аналіз документів підтверджує, що укладені договори, податкові накладні, накладні, платіжні документи, довіреності, акти передачі товарів (робіт, послуг) містять наступні данні: про Продавця та Покупця товарів, інші необхідні реквізити сторін, назви підприємств, назви товарів, їх вартість, кількість товарів, в усіх без винятку документах визначена загальна вартість товарів, окремою строчкою виділені суми ПДВ, усі (без винятку) вказані документи підписані уповноваженими особами та завірені печатками сторін.

Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1., п.201.8. ст. 201 Податкового Кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом – Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та їх доказовості.

Платіжні документи засвідчують факт сплати за товари (вартості послуг) шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" можливо зробити висновок про те, що операції суб`єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб – через банківські установи.

Виписки з банківського рахунку засвідчують, що безготівкові кошти були зараховані на адресу Продавців товарів (робіт, послуг) в рахунок отриманого товару, а також списані з рахунків підприємства ПП "ТП МЕГАТРАНС" на адресу підприємств постачальників товарів (ТОВ "Будкомплект 2006" (код 33901175) за січень-березень 2019 року, з ТОВ "Продукт Опт-Сеіл" (код 41843820) за квітень 2019 року).

Таким чином господарські операції із зазначеними контрагентами мають реальний характер.

З огляду на те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується обставина фактичного придбання товарно-матеріальних цінностей позивачем у його контрагентів з метою використання у власній господарській діяльності, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкових наслідків таких операцій.

Суд зазначає, що за наявності належних та допустимих доказів фактичного придбання позивачем товару з метою використання його в господарській діяльності окремі недоліки в оформленні первинних документів, при наявності належним чином оформлених видаткових накладних, не може свідчити про штучне формування даних податкового обліку.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 23.08.2019 у справі №804/8955/14. У Постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 201/2832/19 (провадження № 61-І4079св20) Верховний Суд зазначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства с добросовісність, тому дії учасників цивільних правовідносин мають їй відповідати.

Судам необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Вирішуючи справи із застосуванням наведених правових норм. Верховний Суд у постановах від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14. № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/'4079/15). від 10 вересня 2019року (справа№814/2412 17) визнав, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

Суд наголошує, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином. ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Таким чином, недотримання всіх вимог стосовно заповнення первинної документації - не тягне за собою наслідок визнання фіктивними господарських операцій, а не взяття до уваги документів, що складені хоча і з помилками в разі фактичного здійснення господарської операції - є протиправним. Тому, виявлення такого недоліку не заслуговує на увагу суду.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Крім того, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, положень Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Також суд зазначає, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань.

В той же час, порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 30.05.2019 року по справі №820/1009/17, від 03.04.2020 року по справі №160/4200/19, від 10.04.2020 року по справі №440/1082/19, від 16.04.2020 року по справі №805/5017/15-а.

Разом з тим, податкова інформація не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства.

В той же час, відсутність за податковою інформацією у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні фонди та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним в постановах від 06.02.2018 року у справі № 804/4940/14, від 11 вересня 2018 року у справі №804/4787/16.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність в даному випадку доводів контролюючого органу.

Щодо посилань контролюючого органу на зустрічну звірку, суд наголошує, що відповідно до п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України), з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб`єкту господарювання у десятиденний термін.

За правилами п.1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232 (далі - Порядок №1232) зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Пунктами пп.3, 4 Порядку №1232 з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб`єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб`єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб`єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб`єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Згідно з п.6 Порядку №1232 у разі отримання від суб`єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб`єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

Таким чином, єдиною підставою для проведення зустрічною звірки платника податків є встановлення під час проведення перевірки іншого платника податків сумнівності стосовно факту здійснення операцій між цими суб`єктами господарювання, або розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту і податкових зобов`язань.

Зустрічна звірка проводиться відносно контрагента в рамках перевірки платника податків з метою підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювались між ними, а також для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платників податків. При цьому зустрічна звірка проводитися за запитом податкового органу, що проводить перевірку платника податку, або з власної ініціативи, якщо контрагент платника податків, відносно якого проводиться перевірка, перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків. У разі відсутності інформації податковий орган повинен направити відповідний запит до податкового органу, на обліку у якому перебуває контрагент платника податків відносно якого проводиться перевірка. В свою чергу, податковий орган, на обліку в якому перебуває контрагент платника податків, у разі відсутності запитуваної інформації, має звернутись до такого контрагента із письмовим запитом про надання відповідної інформації, та після її отримання провести зустрічну звірку, про що скласти довідку, яку направити ініціатору проведення зустрічної звірки.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

Враховуючи вищенаведене, спірні податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтуються на приписах закону, а тому підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "ТП Мегатранс" (код ЄДРПОУ 37180335, вул. Польова, буд. 1, м. Первомайський, Харківська область, 64107) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП: 43983495, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправними та скасування наказу і податкового повідомлення -рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ №3217-п від 06.05.2021р. "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "ТП Мегатранс" (код ЄДРПОУ 37180335)".

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №00121100723 від 24.06.2021р., згідно якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 848 233,00 грн., а також донараховано штрафні санкції на суму 212 058,25грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП: 43983495, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) на користь Приватного підприємства "ТП Мегатранс" (код ЄДРПОУ 37180335, вул. Польова, буд. 1, м. Первомайський, Харківська область, 64107) суму судового збору у розмірі 15904,37 грн. (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот чотири гривні тридцять сім копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07 жовтня 2021 року.

Суддя Н.А. Полях