Рішення № 100182506, 07.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 жовтня 2021 року № 520/12273/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5 Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022), Державної казначейської служби України (01601, Київ, вул. Бастіонна, 6), треті особи - Головне управління Державної податкової служби України у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057), Управління праці та захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради (вул. Чернишевська, 55, м. Харків, 61002) про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної і моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту – відповідач-1, ГУ ПФУ в Харківській області), Державної казначейської служби України (далі по тексту – відповідач-2, ДКС України), треті особи - Головне управління Державної податкової служби України у Харківській області (далі по тексту – третя особа -1, ГУ ДПС у Харківській області), Управління праці та захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради (далі по тексту – третя особа-2, УПЗН), в якому просить суд:

- зарахувати ОСОБА_1 пенсійний страховий стаж не менш ніж 3 роки 23 дні у період з 22.08.1978 по 13.09.1981 коли позивач навчався на стаціонарному відділенні Вищого учбового закладу України-ХДУ ім.О.М. Горького;

- зарахувати ОСОБА_2 пенсійний страховий стаж не менш ніж : 2 роки 11 місяців 12 днів у період з 21.09.1981 по 01.09.1983 коли позивач працював каменщик двірник у державному підприємстві КИЕВСКОЕ ЖЄО : Жилищно єксплуатационное об`єдинение КИЕВСКОГО района Харкова (ЖЄУ-3: Жилищно-Єксплуатационний Участок-3) з метою отримання позивачем ОСОБА_1 40 років тому назад службового житла за адресою : АДРЕСА_2 (комунальная квартира) (яке позивач отримав у 1981 і до сьогодні : до 2020 в цій комунальній квартирі АДРЕСА_3 позивач мешкає);

- зарахувати ОСОБА_1 пенсійний страховий стаж не менш ніж : 3 місяці 15 днів у період з 01.09.1983 по 15.12.1983 позивач був на стаціонарному навчанні ХДУ Ім.О.М.Горького;

- зарахувати ОСОБА_1 пенсійний стаж не менш ніж 4 роки 6 місяців 22 дні у період з 28.11.1985 по 18.06.1990 коли позивач працював на державному підприємстві КИЕВСКОЄ ЖЕО;

- зарахувати ОСОБА_1 пенсійний страховий стаж не менш ніж 1 рік 10 місяців 22 дні у період коли позивач з 03.11.1992 року по 21.09.1994 рік працював як ФОП фізична особа – підприємець ОСОБА_1 ;

- зарахувати ОСОБА_1 пенсійний страховий стаж не менш ніж 10 років 10 місяці 15 днів у період з 21.09.1994 по 05.08.2005 коли позивач працював як директор; засновник Приватної виробничо комерційної фірми “ІСТОК” (ідентифікаційний код 22673395);

- зарахувати ОСОБА_1 пенсійний страховий стаж не менш ніж 3 роки 2 місяці у період з 05.08.2005 по 06.10.2008 коли позивач працював, як ФОП фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ;

- зарахувати ОСОБА_2 пенсійний страховий стаж не менш ніж 1 рік 9 місяців 15 днів у період з 06.10.2008 по 21.07.2010 включно коли незаконно насильно держава утримувала позивача в тюрмі СІЗО -27 ;

- зарахувати ОСОБА_2 пенсійний страховий стаж не менш ніж 6 місяців 28 днів у період з 24 грудня 2009 по 21 липня 2010 коли позивач згідно матеріалів сфальшованої державою проти позивача кримінальної справи № 2018/1-329/11, яким позивачу держава винесла незаконний обвинувальний вирок Київськогорай/суду м. Харкова від 21.12.2009;

- зарахувати ОСОБА_2 пенсійний страховий стаж не менш ніж 6 місяці 5 днів у період з 13 липня 2010 по 18 січня 2011;

- зарахувати ОСОБА_1 пенсійний страховий стаж не менш ніж 9 місяців у період з 18 січня 2011 по 18 жовтня 2011 тому що згідно оригінал документів позивач працював як ФОП фізична особа-підприємець;

- зарахувати ОСОБА_1 пенсійний стаж не менш ніж 1 рік 3 місяці 17 днів у період з 18 жовтня 2011 року по 05 лютого 2013 року;

- зарахувати ОСОБА_2 пенсійний страховий стаж не менш ніж 3 роки 10 місяці 23 дні у період з 05 лютого 2013 по 28 грудня 2016 тому що згідно оригінал документів позивач працював як ФОП фізична особа-підприємець;

- визнати протиправними дії та протиправною бездіяльність на протязі 22 місяців : 1) державної установи ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ України в Харківській області та 2) державної установи УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ та ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ АДМІНІСТРАЦІЇ КИЇВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ; 3). державної установи Державної ПОДАТКОВОЇ служби України ГУ ДПС у Харківській області в частині своєчасного ненарахування невиплати ОСОБА_3 щомісячної пенсії за віком;

- визнати ОСОБА_3 як особу який має належний пенсійний робочий трудовий страховий стаж, який у відповідності до ЗУ “Про загально обов`язкове державне пенсійне страхування” має право на призначення , розрахунок, виплату щомісячної пенсії за віком ; соціальної допомоги як особі який досяг ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсійного 60 років віку;

- скасувати Рішення №69 від 14 листопада 2019 року ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ України в Харківській області , яким відмовлено ОСОБА_3 у призначенні виплаті з 16 серпня 2019 року щомісячної пенсії за віком;

- скасувати “стаж для розрахунку права (РС-право)” яким ГОЛОВНИМ УПРАВЛІННЯМ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ України в Харківській області визнано лише частково ( але не в повном обсязі у відповідності до оригіналу трудової книжки від 1976року ОСОБА_1 ) пенсійний трудовий робочий страховий стаж позивача 10 років 6 місяців 26 днів;

- зобов`язати ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ в Харківській області ВЧИНИТИ ПЕВНІ ДІЇ а саме : призначити , належно розрахувати за період 5 років : з 01.09.2005 по 01.09.2010 показник розміру щомісячної пенсії за віком ; соціальної допомоги для ОСОБА_3 та виплатити починаючи з 16 серпня 2019 року з державного бюджету України грошові кошти щомісячну пенсію за віком ; щомісячну соціальну допомогу як особі, який досяг пенсійного 60 років віку та який має належний пенсійний , трудовий , страховий стаж достатній для призначення щомісячної пенсії за віком громадянину України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; який має КАРТКУ НОМЕР_1 облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків : ідентифікаційний код : НОМЕР_2 та який має паспортні дані : СЕРІЯ НОМЕР_3 виданий 03 червня 1998 року Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області та який постійно зареєстрований та постійно проживає за адресою : АДРЕСА_4 ; квартира АДРЕСА_3 (комунальная квартира) як особі який досяг ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсійного 60 років віку та як особі який має належний трудовий пенсійний страховий стаж передбачений ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” що відповідає вимогам ст.46,55,58 Конституції України (“закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотньої сили в часі...”)

- визнати ОСОБА_3 як особу який має належний пенсійний; трудовий страховий стаж та має право на отримання щомісячної з 16.08.2019 року пенсії за віком та зобов`язати ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ в Харківській області : майдан СВОБОДИ , ДЕРЖПРОМ , 3 під`їзд , 2 поверх , м. Харків , 61022, Е-mail: gu@kh.pfu.gov.ua, код ЄДРПОУ 14099344 у відповідності до ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхуваня” призначити ; нарахувати ; виплатити ОСОБА_3 за період починаючи з 16.08.2019 року щомісячну пенсію за віком у розмірі розрахуваному ПЕНСІЙНИМ Фондом України за вибраний ОСОБА_1 5 річний термін часу: з 01 вересня 2005 року по 01 вересня 2010 року коли зафіксовано показник максимального доходу ( максимальної заробітної плати) ОСОБА_1 ;

- визнати суму 5232 гривень як показник розміру щомісячної виплати з 16.08.2019 року ОСОБА_3 щомісячної пенсії за віком;

- стягнути матеріальну шкоду (заборгованість ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГОФОНДУ УКРАЇНИ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ перед Поліщук ВГ) за період 22 місяців розпочиная з 16 серпня 2019 року до сьогодні з ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ в Харківській області (майдан Свободи , ДЕРЖПРОМ , 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків , 61022 , Е-mail : gu@kh.pfu.gov.ua, код ЄДРПОУ 14099344 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; який має КАРТКУ платника податків РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НОМЕР облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків : ідентифікаційний код : НОМЕР_2 та який має паспортні дані: СЕРІЯ НОМЕР_3 виданий 03 червня 1998 року Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області та який постійно зареєстрований постійно проживає за адресою : АДРЕСА_4 ; квартира АДРЕСА_3 (комунальная квартира) грошові кошти у суммі загалом 84 000 гривень (вісімдесят чотири тисяч) гривень;

- зобов`язати ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ в Харківській області починаючи з 16 серпня 2019 року виплатити та у подальшому виплачувати ОСОБА_3 щомісячну пенсію за віком у визначеній законодавством сумі;

- з причин протиправної бездіяльності ; протиправних дій за період 22 місяців ( з 16.08.2019 року до сьогодні) стягнути моральну шкоду грошові кошти у сумі : 84 000 гривень ( вісімдесят чотири тисяч гривень) з держави з державної установи : ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (майдан СВОБОДИ , ДЕРЖПРОМ , 3 під`їзд , 2 поверх, м. Харків , 61022 , Е-mail : gu@kh.pfu.gov.ua, код ЄДРПОУ 14099344 на користь громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; який має КАРТКУ НОМЕР_1 облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків : ідентифікаційний код : НОМЕР_2 та який має паспортні дані : СЕРІЯ НОМЕР_3 виданий 03 червня 1998 року Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області та який постійно зареєстрований постійно проживає за адресою : АДРЕСА_4 ; квартира АДРЕСА_3 (комунальная квартира);

- всі судові витрати та всі судові збори розгляду позову покласти на відповідачів

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає протиправною відмову в призначенні пенсії за віком, яка обґрунтована тим, що до страхового стажу не враховано відповідні періоди роботи. Вважає, що незарахування певних періодів роботи до загального страхового стажу порушує його право на соціальний захист, та вважає за необхідне звернутися за захистом своїх прав до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року замінено третю особу в адміністративній справі №520/12273/21 з Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43143704) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ЄДРПОУ ВП 43983495; адреса: вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року позовну заяву - залишено без руху та надати позивачу термін – п`ять календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року продовжено розгляд справи № 520/12273/21 в порядку спрощеного позовного провадження.

Представником відповідача-1, ГУ ПФУ в Харківській області, надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що страховий стаж позивача складає 10 років 6 місяці 26 днів. Період роботи з 01.01.1981 р. по 13.01.1981, з 21.09.1981 по 18.06.1990, з 21.09.1994 по 31.12.2003 не можливо зарахувати до загального страхового стажу, оскільки записи в трудовій книжці внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок.

Представником відповідача-2, ДКС України, надано відзив на адміністративний позов, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що у будь які відносини з позивачем казначейство не вступало та його права не порушувало.

Представником третьої особи-1, УПСЗН, надано пояснення на адміністративний позов та зазначено, що ОСОБА_1 звертався до Управління із заявами від 12.11.2019, 02.01.2020, 23.01.2020 та 04.02.2021 щодо призначення йому тимчасової допомоги.

Листами Управління від 31.01.2020 № 195ф та від 11.02.2020 № 276ф заявника повідомлено про відсутність законних підстав для призначення зазначеної допомоги, оскільки наявний страховий стаж становить 10 років 6 місяців 26 днів, що менше рівня, визначеного законодавством для призначення тимчасової допомоги.

Так, пунктом 6 Порядку № 1098 передбачено, що тимчасова допомога призначається з дня, що настає за датою досягнення пенсійного віку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якщо звернення за тимчасовою допомогою відбулося не пізніше ніж через три місяці після досягнення такого віку.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Оскільки ОСОБА_1 відповідно до наданих довідок про наявний страховий стаж від 23.01.2020 № 11 та від 04.02.2020 № 177 має страховий стаж менше 15 років, Управлінням прийняті рішення від 28.01.2020 та від 11.02.2020 про відмову у призначенні тимчасової допомоги.

Представник третьої особи-2, ГУ ДПС у Харківській області, правом надати пояснення не скористався.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

13 листопада 2019 року позивач звернувся до Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова з заявою про призначення пенсії за віком (а.с.212).

До вказаної заяви позивачем надано довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт; трудову книжку; військовий квиток; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання; довідку з ДПІ про облік як суб`єкта підприємницької діяльності; довідки із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000р. по день звернення; довідку про зміну назви організації; подання (довідка з податкової) (а.с.214-215)

Рішенням відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 69 від 14.11.2019 року вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Вказаним рішення не враховано періоди роботи з 04.01.1981 року по 13.01.1981 року (стаж складатиме 0 років 0 місяців 10 днів), період роботи з 21.09.1981 року по 18.06.1990 року (стаж складатиме 8 років 8 місяців 28 днів), період роботи з 21.09.1994 року по 31.12.2003 року (стаж складатиме 9 років 3 місяці 11 днів), оскільки записи в трудовій книжці внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (а.с.216).

Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку№637).

Пунктом 20 Порядку 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу; професія або посада, характер роботи; розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналізуючи нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, суд вважає, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону №1788-XII, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону №1788-XII).

При цьому суд звертає увагу на те, що згідно із положеннями Закону №1058-IV підставою для призначення пенсії визначено виключно наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд враховує також те, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є, на переконання суду, виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14989/15-а.

В межах заявлених позовних вимог у даній справі позивач оскаржує та не погоджується з неврахування відповідачем до страхового стражу певних періодів роботи, а саме з 22.08.1978 по 13.09.1981, з 21.09.1981 по 01.09.1983, з 01.09.1983 по 15.12.1983, з 28.11.1985 по 18.06.1990, з 03.11.1992 по 21.09.1994, з 21.09.1994 по 05.08.2005, з 05.08.2005 по 06.10.2008, з 06.10.2008 по 21.07.2010, з 24.12.2009 по 21.07.2010, з 13.07.2010 по 18.01.2011, з 18.01.2011 по 18.10.2011, з 18.10.2011 по 05.02.2013, з 05.02.2013 по 28.12.2016.

Втім, з рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 69 від 14.11.2019 року судом встановлено, що не враховано лише періоди роботи з 04.01.1981 року по 13.01.1981 року (стаж складатиме 0 років 0 місяців 10 днів), період роботи з 21.09.1981 року по 18.06.1990 року (стаж складатиме 8 років 8 місяців 28 днів), період роботи з 21.09.1994 року по 31.12.2003 року (стаж складатиме 9 років 3 місяці 11 днів).

Судом досліджено трудову книжку ОСОБА_1 від 27.09.1976, які містять відповідні записи щодо вказаних періодів роботи, а саме з 04.01.1981 року по 13.01.1981 року з 21.09.1981 року по 18.06.1990 року з 21.09.1994 року по 31.12.2003 року

Втім оскаржуване рішення № 69 від 14.11.2019 року не містить посилань на певні недоліки щодо її заповнення та неможливості зарахування періодів роботи з 04.01.1981 року по 13.01.1981 року (стаж складатиме 0 років 0 місяців 10 днів), період роботи з 21.09.1981 року по 18.06.1990 року (стаж складатиме 8 років 8 місяців 28 днів), період роботи з 21.09.1994 року по 31.12.2003 року (стаж складатиме 9 років 3 місяці 11 днів).

Порядок ведення трудових книжок, був урегульований «Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року № 162 та «Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58.

Згідно з п. 2.3 Інструкції № 162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У п. 2.4 Інструкції № 58, зокрема, зазначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

При цьому, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Крім того, судом взято до уваги зміст положень Порядку № 637, відповідно до п. 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (п.4).

Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Судом враховано, відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, правову позицію викладену Верховним Судом в постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17), від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18), 15.07.2020 у справі № 127/13762/17 (адміністративне провадження № К/9901/2935/17).

За наведених вище обставин, не зарахування відповідачем страхового стажу позивача із тих мотивів, які викладені у рішенні № 69 від 14.11.2019 року, не можна вважати обґрунтованим.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не заперечувалася достовірність записів у трудовій книжці позивача, оскільки скріплені печаткою підприємства та підписом уповноваженої особи, а судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності цієї трудової книжки, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.

Жодних інших доказів на підтвердження правомірності своїх дій відповідач не представив.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточність записів не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Окрім цього, судом встановлено, що пенсійним органом не у повному обсязі досліджено та не надано оцінку усьому періоду трудової діяльності позивача, а саме не вказано підстави для врахування або неврахування періоду роботи включно до 12.08.2019 року (відповідно до записів у трудовій книжці та додатково поданих документів), що також свідчить про протиправність прийнятого рішення № 69 від 14.11.2019 року.

Відповідно до розрахунку стажу, наявного в матеріалах справи, позивачу лише зараховано наступні періоди:

- з 27.09.1976 по 15.09.1977 – 11 місяців 19 днів (без зазначення трудової діяльності);

- з 01.06.1978 по 30.08.1978 – 3 місяці (без зазначення трудової діяльності);

- з 01.09.1978 по 09.01.1981 – 2 роки 4 місяці 9 днів (навчання у вищих/середн. НЗ);

- з 10.02.1981 по 05.06.1981 – 3 місяці 26 днів (без зазначення трудової діяльності);

- з 09.12.1983 по 28.11.1985 – 1 рік 11 місяців 20 днів (військова служба строкова);

- з 20.06.1990 по 01.11.1992 – 2 роки 4 місяці 12 днів (без зазначення трудової діяльності);

- з 01.09.2005 по 31.12.2017 – 2 роки 4 місяці (підприємець (внески) п. 3.1 (ПП ЗУ № 1058) (а.с.217).

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у Рішенні «Суханов та Ільченко проти України» (Рішення від 26.09.2014 року) зауважив, що вимоги заявників щодо надбавки до пенсії безперечно підпадають під дію статті 1 Першого протоколу і що їх можна вважати «майном» у значенні цього положення. Питання полягає у тому, чи можуть вважатися майном у значенні цього положення твердження заявників про те, що вони мають право на певні суми виплат, і якщо так, чи є їх невиплата втручанням у право на мирне володіння майном (п. 34).

Суд нагадує, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (п. 35).

У справі «Трегубенко проти України» (Рішення від 02.11.2004 року, п. 53) Європейський суд з прав людини зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (див. рішення щодо Брумареску (Brumaresku), яке згадувалося вище, параграф 78).

У відповідності до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні у справі докази суд доходить висновку, що відмовляючи ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком, відповідач не надав належної правової оцінки тим доказам, які надані позивачем для підтвердження стажу, зокрема відомостям його трудової книжки та наданим довідками податкового органу, у зв`язку з чим зробив передчасний висновок про відсутність у позивача необхідного страхового стажу, який дає право на пенсію за віком.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача призначити йому пенсію за віком з 16 серпня 2019 року, здійснивши відповідний її розрахунок, суд зазначає про наступне.

Згідно з частиною першою 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Таким чином, для призначення пенсії за віком позивачу слід відповідати певним критеріям, зокрема: досягнути 60 років та мати 26 років страхового стажу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 виповнилось 60 років у серпні 2019 року та 13.11.2019 він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії.

Суд звертає увагу, що згідно із частинами першою, третьою статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

За приписами частини п`ятої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.04.2019 у справі №204/362/17 вказано, що єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася із відповідною заявою. При цьому за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим. У цій же справі Верховний Суд вказав, що суд як орган, уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданим виключно органам Пенсійного фонду.

Отже, суд уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а відповідач в порушення вказаних вище приписів чинного законодавства України, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, не здійснив аналізу усіх умов щодо набуття ним права на пенсію, а тому суд позбавлений можливості вирішити по суті спір в частині зобов`язання призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, ані позивачем ані відповідачем – Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області, дії та рішення якого оскаржуються, не зазначено які саме періоди роботи, з зазначенням трудової діяльності ОСОБА_1 (включно до 12.08.2019 р.) враховані при призначені пенсії за віком, що у свою чергу позбавляє суд можливості встановити, які саме періоди роботи позивача враховані до страхового стажу при вирішенні питання про призначення пенсії за віком, а які ні. А тому, суд позбавлений можливості вирішити питання про зарахування конкретних періодів роботи позивача згідно його трудової книжки та наданих додаткових документів.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також те, що заява позивача була розглянута органом Пенсійного фонду з порушенням приписів Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та рішення за результатами її розгляду підлягає скасуванню, у зв`язку із чим відповідач дійшов передчасного висновку про відсутність у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд з урахуванням вимог частини другої статті 245 КАС України вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, скасування рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 69 від 14.11.2019 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, повторно, у встановленому законом порядку розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.11.2019 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

Щодо вимог позивача про визнання ОСОБА_1 як особу який має належний пенсійний; трудовий страховий стаж та має право на отримання щомісячної з 16.08.2019 року пенсії за віком та зобов`язати ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ в Харківській області: майдан СВОБОДИ , ДЕРЖПРОМ , 3 під`їзд , 2 поверх , м. Харків , 61022, Е-mail: gu@kh.pfu.gov.ua, код ЄДРПОУ 14099344 у відповідності до ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхуваня” призначити ; нарахувати ; виплатити ОСОБА_3 за період починаючи з 16.08.2019 року щомісячну пенсію за віком у розмірі розрахуваному ПЕНСІЙНИМ Фондом України за вибраний ОСОБА_1 5 річний термін часу: з 01 вересня 2005 року по 01 вересня 2010 року коли зафіксовано показник максимального доходу (максимальної заробітної плати) ОСОБА_1 та визнання суми 5232 гривень як показника розміру щомісячної виплати з 16.08.2019 року ОСОБА_3 щомісячної пенсії за віком, суд зазначає, що ця вимога є передчасною з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

З огляду на наведене, вказана позовна вимога є такою, що спрямована на майбутнє, тобто на відносини, відносно яких на даний момент відсутні докази того, що вони будуть порушені суб`єктом владних повноважень, оскільки предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивача.

Верховний Суд України, розглядаючи справу № 21-438а12, у своїй постанові від 26 березня 2013 року прийшов до правового висновку про те, що відповідно до ч. 1 статті 2, п.п. 6, 8 ч. 1 статті 3, ч. 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.

Враховуючи те, що суд вважає з необхідне, для належного захисту прав позивача, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.11.2019 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, суд зазначає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, у цій частині.

Щодо вимоги позивача про скасування “стаж для розрахунку права (РС-право)” яким ГОЛОВНИМ УПРАВЛІННЯМ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ України в Харківській області визнано лише частково (але не в повному обсязі у відповідності до оригіналу трудової книжки від 1976року ОСОБА_1 ) пенсійний трудовий робочий страховий стаж позивача 10 років 6 місяців 26 днів, суд зазначає наступне.

За змістом п.19 ч.1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

До матеріалів справи не надано доказів того, що розрахунок стажу позивача є актом індивідуальної дії у розумінні положень вищезазначеної норми права, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій та протиправною бездіяльність на протязі 22 місяців: державної установи УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ та ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ АДМІНІСТРАЦІЇ КИЇВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ; та державної установи Державної ПОДАТКОВОЇ служби України ГУ ДПС у Харківській області в частині своєчасного ненарахування невиплати ОСОБА_3 щомісячної пенсії за віком, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено судом раніше, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.04.2019 у справі №204/362/17 вказано, що єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася із відповідною заявою.

Враховуючи вимоги чинного законодавства та встановлені обставини справи, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вказаних вимог, оскільки єдиним органом до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми спричиненої йому матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

З пункту 5 постанови пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди” №6 від 27.03.1992 вбачається, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, та коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Отже, обов`язок доказування спричиненої матеріальної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що звертається із таким позовом.

Таким чином, для вирішення питання про відшкодування матеріальної шкоди необхідно встановити факт заподіяння шкоди; неправомірність дій (бездіяльності); причинний зв`язок між шкодою та неправомірними діями (бездіяльності); наявність вини. Відсутність хоча б одного з вказаних елементів є підставою для відмови у відшкодуванні такої шкоди.

При цьому, як зазначається позивачем у позовній заяві, матеріальна шкода полягає у тому, що йому не була призначена пенсія з 16 серпня 2019 року, питання правомірності відмови у призначенні якої вирішено судом за іншою вимогою позивача та не є шкодою. Інших даних про наявність матеріальної шкоди позовна заява не містить.

Отже, суд вважає, що позивач не обґрунтував безпосереднього причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) відповідачів щодо не призначення пенсії, оскільки позивач не довів факту завдання йому шкоди та не надав належних доказів того, що саме дії (бездіяльність) відповідачів призвели до матеріальних втрат.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з такого.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Загальний порядок та умови відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України. Відповідно до статті 23 вказаного Кодексу передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України, яка передбачає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами та доповненнями) моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).

Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння щодо її заподіяння, наявність причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням та вини в її заподіянні.

Зокрема, суду необхідно з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння особі моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі особа оцінює заподіяну їй шкоду, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Також, статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На основі наданих медичних документів, досліджених під час розгляду справи доказів суд доходить висновку, що позивачем не доведено заподіяння йому душевних страждань протиправною поведінкою відповідача, зокрема, у вигляді погіршення здоров`я та/або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, інших негативних явищ, що настали у результаті незаконних дій (бездіяльності) відповідача та причинний зв`язок між неправомірними діями відповідача і заподіяною позивачу моральною шкодою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5 Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022), Державної казначейської служби України (01601, Київ, вул. Бастіонна, 6), треті особи - Головне управління Державної податкової служби України у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057), Управління праці та захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради (вул. Чернишевська, 55, м. Харків, 61002) про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної і моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Скасувати рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 69 від 14.11.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), повторно, у встановленому законом порядку, розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) від 13.11.2019 про призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 07 жовтня 2021 року.

Суддя Бадюков Ю.В.