Рішення № 100182503, 07.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 р. Справа № 520/17453/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Нагорної Катерини Валеріївни про закінчення виконавчого провадження від 01.09.2021 ВП № 65144325.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним виконавцем протиправно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 01.09.2021 ВП № 65144325, оскільки пенсійним органом, який є боржником у вказаному виконавчому провадженні, не було виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 року по справі №520/15716/2020.

Ухвалою суду від 20.09.2021 року відкрито провадження по справі в порядку ст. 287 КАС України. Запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Проте, у встановлені строки відзиву на позов відповідач не надав, причин їх неподання не повідомив.

Згідно положень ч.4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином у відповідності до вимог КАС України. Позивач просив суд здійснювати розгляд даної справи без його участі за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч.3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи зазначені вище положення, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивач ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (посвідчення № НОМЕР_1 , видане 30.10.2015 р.).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 року по справі №520/15716/2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано неправомірним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 5098 від 08 жовтня 2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 № 1697-VІІ. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 жовтня 2020 року у справі № 5098 із зарахуванням до стажу (вислуги років) періоду безпосередньої участі в антитерористичній операції з 25.12.2014 по 13.04.2017 з розрахунку один місяць служби за три місяці служби, а також із зарахуванням до часу роботи на посадах прокурорів часу роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистом, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; на посадах офіцерського складу Збройних Сил України та на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою, а також військову службу. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, на підставі ст.86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 № 1697-VІІ, починаючи з 06.10.2020 та виходячи з розміру 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати без обмеження граничного розміру.

Рішення суду набрало законної сили.

Позивач отримав виконавчі листи від 22.12.2020 року по справі №520/15716/2020.

Як свідчать матеріали справи, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 14.04.2021 прийнято постановку про відкриття виконавчого провадження ВП №65144325 з примусового виконання виконавчого листа №520/15716/2020, виданого 05.04.2021 Харківським окружним адміністративним судом, за яким стягувачем є ОСОБА_1 , а боржником - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Постановою державного виконавця від 05.08.2021 року ВП №65144325 накладено на боржника штраф у розмірі 5 100,00 грн. за невиконання рішення суду.

За повторне невиконання судового рішення без поважних причин, постановою державного виконавця від 01.09.2021 року ВП №65144325 накладено на боржника штраф у розмірі 10 200,00 грн.

Оскільки рішення суду не виконано без поважних причин, його виконання без боржника неможливе, державним виконавцем на виконання вимог ст. ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" направлено до Головного управління Національної поліції у Харківській області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

На підставі п.11 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову від 01.09.2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП №65144325 з примусового виконання виконавчого листа №520/15716/2020, виданого 05.04.2021 Харківським окружним адміністративним судом.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Загальний порядок виконання рішень судів про стягнення боргу врегульований положеннями ст. ст. 48 - 62 Закону України "Про виконавче провадження", а порядок виконання рішень немайнового характеру – нормами ст.ст. 63-67 вказаного Закону.

Так, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого ч. 2 цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

В свою чергу, п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" серед підстав для закінчення виконавчого провадження передбачає надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 63 цього Закону.

Як встановлено судом, постанова державного виконавця від 01.09.2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП №65144325 з примусового виконання виконавчого листа №520/15716/2020, виданого 05.04.2021 Харківським окружним адміністративним судом, винесена на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 63 цього Закону. Остання ж передбачає саме неможливість виконання рішення без участі боржника.

Разом із тим, відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами другою та четвертою статті 257 вказаного Кодексу визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 6 цього ж Кодексу, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

17.07.1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

За змістом ст. 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (надалі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні “Юрій Миколайович Іванов проти України” наголосив на тому, що право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні п. 1 ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи “Войтенко проти України”, “Горнсбі проти Греції”).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені ст. 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (“Піалопулос та інші проти Греції”, “Юрій Миколайович Іванов проти України”, “Горнсбі проти Греції”).

У справах “Шмалько проти України”, “Іммобільяре Саффі проти Італії” ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (Рішення у справа “Сук проти України” та інші).

Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) “Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень”, у державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх “ex-officio”. Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 року по справі №520/15716/2020 залишається невиконаним.

У постанові від 04.03.2020 року у справі № 750/11948/17 Верховним Судом викладено висновок, що накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам про вчинення кримінального правопорушення є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа та не можуть уважатись достатнім вчиненням виконавчих дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Враховуючи наведене, постанова державного виконавця від 01.09.2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП №65144325 винесена передчасно й за відсутності доказів, які би підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання, відповідно підлягає скасуванню.

За таких підстав, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 271, 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (код ЄДРПОУ 43315445, адреса: вул. Мироносицька, буд. 99, літ А-3,м. Харків, 61023), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса: 61071, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Нагорної Катерини Валеріївни про закінчення виконавчого провадження від 01.09.2021 року ВП №65144325.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення може бути подана у десятиденний строк з дня його проголошення до Харківського апеляційного адміністративного суду в порядку визначеному ст. 297 КАС України.

Суддя Шевченко О.В.