Рішення № 100182214, 07.10.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3750/21

07 жовтня 2021 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, у якій позивач просить скасувати вимогу від 03.06.2021 № Ф-9348-54 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та є арбітражним керуючим. Як фізична особа-підприємець своєчасно проводить сплату єдиного соціального внеску. Вказує, що на обліку платником податку не перебуває як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність (арбітражний керуючий), окремо від самозайнятої особи – платника податку, який є фізичною особою-підприємцем, а тому переконаний, що він повинен сплачувати єдиний соціальний внесок лише один раз.

Разом з тим, відповідачем прийнято оскаржувану вимогу про сплату єдиного внеску, заборгованість по якому станом на 31.05.2021 склала 11143,11 грн. Позивач вважає, що відсутні підстави для нарахування та сплати єдиного внеску щодо нього, позаяк ним, як фізичною особою-підприємцем вчасно сплачується єдиний внесок. При цьому спірна вимога містить посилання на акт документальної перевірки, який відсутній у позивача, у вимозі не зазначено періоду заборгованості.

Вказує, що оскільки він зареєстрований як фізична особа-підприємець і в межах цієї діяльності надає послуги як арбітражний керуючий, то дії відповідача щодо подвійного нарахування йому єдиного соціального внеску є протиправними.

Ухвалою від 05.07.2021, суд залишав позовну заяву без руху, встановивши строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 27.07.2021, суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву, в тому числі клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

26.08.2021, через відділ документального забезпечення суду, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого слідує, що він заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що відповідно до відомостей інформаційної системи податкового органу, ОСОБА_1 , станом на 26.08.2008 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності якого є «виробництво м`яса» (код КВЕД 10.11), а починаючи з 12.04.2013 - самостійно подав до контролюючого органу заяву форми №5-ОПП (для самозайнятих осіб), у якій зазначено основний вид діяльності консультування з питань комерційної діяльності та управління (код КВЕД 70.22), з огляду на що, його взято на облік з ознакою незалежної професійної діяльності «арбітражний керуючий».

Враховуючи вказане, за заявами позивача останній перебуває у податковому органі на обліку як фізична особа-підприємець та фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю - арбітражний керуючий. За кожним видом діяльності позивачем подавалася відповідна звітність.

Однак, зважаючи на те, що позивачем єдиний внесок як самозайнятою особою (арбітражним керуючим) не нараховувався та не сплачувався, то Головним управлінням ДПС повідомлено позивача, шляхом виставлення відповідної вимоги про сплату боргу (недоїмки), про наявність у нього заборгованості станом 31.05.2021 зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 11143,11 грн.

Представник відповідача вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу є правомірною та ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог (арк. справи 19-31).

Ухвалою від 27.08.2021, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні.

06.09.2021, через відділ документального забезпечення суду, представником відповідача подано додаткові пояснення щодо предмету позову з додатками (арк. справи 36-92).

Інших заяв, в тому числі по суті справи – на адресу суду не надходило.

Згідно частини другої статті 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Повний текст судового рішення складений судом після виходу з основної щорічної відпустки головуючої судді у даній справі, в порядку черговості.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) із 26.08.2008 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджено відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк. справи 46-49).

Позивач взятий на облік платником податків у Головного управління ДПС у Тернопільській області з 28.08.2008, як платник єдиного внеску з 26.08.2008 та зареєстрований в Реєстрі страхувальників за №19188379. Основним видом діяльності позивача визначено КВЕД 10.11 «Виробництво м`яса (основний)».

Станом на 08.04.2013 Міністерством юстиції України видано ОСОБА_1 свідоцтво №738 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) без обмеження строку дії (арк. справи 55).

12.04.2013 позивачем подано до контролюючого органу заяву форми № 5-ОПП (для самозайнятих осіб), за основним видом діяльності КВЕД 70.22 консультування з питань комерційної діяльності та управління (арк. справи 56).

Відповідно до відомостей інформаційної системи «Податковий блок. Облік платників податків», розділу «Реєстраційні дані», - ОСОБА_1 з 26.08.2008 є платником єдиного податку, в розділі «Ознака незалежної професійної діяльності» вказано арбітражний керуючий, дата встановлення ознаки незалежної професійної діяльності 08.04.2013.

Відповідно до довідки Тернопільської ОДПІ Тернопільської області ДПС №1319180700196 від 12.04.2013 про взяття на облік платника податків форми № 4-ОПП, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку як фізична особа-підприємець, фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю - арбітражний керуючий (арк. справи 57).

08.02.2018 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік та звіт (додаток 5) за 2017 рік за реєстраційним № 9298494260 (арк. справи 60-62), де у таблиці № 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями» зазначено у графі «Усього» суму єдиного соціального внеску (далі ЄСВ) в розмірі 10386 гривень 89 коп., який згідно квитанції №1 прийнято контролюючим органом.

Позивачем 06.02.2019 подано звіт за 2018 рік за реєстраційним №9309866173, в якому задекларовано суму ЄСВ в розмірі 9828 грнивень72 коп. (арк. справи 63-65).

Також, 02.05.2019 прийнято контролюючим органом, поданий позивачем, як особою, яка провадить незалежну діяльність, звіт (додаток 5) за 2018 рік (реєстраційний № 19073181), згідно якого нараховано ЄСВ в сумі 12089 гривень 66 коп. (арк. справи 66-68).

Позивачем, як особою, яка провадить незалежну діяльність, подано аналогічні звіти за 2019 рік та за 2020 звітний рік (додаток 5), згідно яких ним нараховано ЄСВ в сумі 11016 гривень 72 коп. та 9595 гривень 30 коп. відповідно (арк. справи 69-74)

Згідно інформаційної системи контролюючого органу АІС «Податковий блок» підсистеми «Облік платежів» та поданих звітів в інтегрованій картці платника податків за платежем «єдиний соціальний внесок» станом на 31.05.2021 (дата, зазначена в оскаржуваній вимозі) наявний борг (з урахуванням часткової сплати позивачем сум нарахувань) у розмірі 11445, 93 грн, який виник у зв`язку із неповною сплатою, визначених позивачем самостійно у звітах сум ЄСВ

Відповідачем, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9348-54 від 03.06.2021, згідно з якою за ОСОБА_1 рахується сума боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 11143,11 грн відповідно до статті 25 Закону № 2464-VI (арк. справи 4).

Позивач не погоджується з вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9348-54 від 03.06.2021, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI), Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905 (далі - Порядок-№435), Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за №1553/26330 (далі - Порядок № 1162), Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування зареєстрованим постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562.

Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частини друга, третя статті 9 Закону №2464-VI).

Пунктом 1 розділу IV «Формування Звіту» Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №435 передбачено, що звіт формується платниками єдиного внеску на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок.

При цьому, як слідує із змісту звіту, який подається платниками єдиного внеску до контролюючого органу, платники вказаного внеску самостійно визначають на підставі даних бухгалтерських та інших документів розмір єдиного внеску, що підлягає сплаті.

Водночас пунктами 1 та 2 розділу V «Виправлення помилок» встановлено, що у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за основним місцем обліку.

Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності, визначених цим Порядком, який пройшов всі контролі при завантаженні до Реєстру страхувальників та до Реєстру застрахованих осіб.

Якщо страхувальником до закінчення строку подання Звіту подаються за поточний звітний період лише окремі таблиці Звіту із зазначенням типу форми «скасовуюча», «додаткова», цей Звіт не вважається Звітом і вважається таким, що не подавався.

У разі виявлення страхувальником у Звіті після закінчення строку подання такого Звіту помилки в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, подаються скасовуючі документи, тобто страхувальник повинен сформувати та подати Звіт за попередній період, який містить перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю із зазначенням типу форми «скасовуюча» з відомостями, які були помилкові, на одну або декількох застрахованих осіб та відповідну таблицю із зазначенням типу форми «початкова» із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб, при цьому таблиця 6 додатка 4 до цього Порядку має містити дані щодо кожної застрахованої особи окремо.

З аналізу приведених нормативних актів слідує, що сума грошових зобов`язань за платежем – єдиний внесок визначається самостійно платником шляхом подання звіту, або контролюючим органом за наслідками проведення перевірки, результати якої оформляються актом. У випадку визначення грошового зобов`язання за платежем – єдиний внесок самостійно платником, шляхом подання звіту, воно є узгодженим та таким, що підлягає сплаті у строки встановлені Законом №2464-VI.

Вказане грошове зобов`язання, як таке що підлягає сплаті, - може бути змінено/скасовано (в тому числі і зменшено) лише у випадку подання платником уточнюючого звіту або внаслідок проведення контролюючим органом перевірки бухгалтерських та інших первинних документів платника, за наслідками яких будуть встановлені обставини щодо завищення задекларованого платником грошового зобов`язання з єдиного внеску.

За наведених обставин, суд не вправі судовим рішенням змінювати самостійно узгоджене платником грошове зобов`язання з єдиного внеску, що визначене таким платником на підставі даних бухгалтерських та інших документів та самостійно задеклароване ним поданій звітності до контролюючого органу.

Частиною восьмою статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону №2464-VI в разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Як наслідок, з аналізу наведених положень законодавства, суд дійшов висновку, що сума грошового зобов`язання, визначена позивачем у поданій ним звітності до контролюючого органу є такою що підлягає сплаті у строки встановлені частиною восьмою статті 9 Закону №2464-VI. Несвоєчасно внесена сума єдиного внеску є боргом (недоїмкою).

Згідно з пунктом 3 розділу VІ Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

За наведених обставин, за наявності поданих позивачем звітів щодо сум єдиного внеску, за окремими (відмінними) видами провадження діяльності, які підлягали сплаті у встановлені законом строки та відсутності доказів щодо:

сплати обумовленої суми єдиного внеску;

внесення платником змін /уточнень до поданої ним звітності;

даних документальної перевірки платника, за наслідком якої могли б бути встановлені

обставини стосовно завищення задекларованих показників,

суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно виставлено позивачу оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) за платежем – єдиний внесок, сформовану на підставі даних звітності, поданої позивачем.

Законодавством надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки, і у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платниками єдиного внеску (які не виконали обов`язок щодо самостійного обчислення і сплати цих внесків в порядку і розмірах, визначених законом) - відповідач вправі був обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Також приписами Інструкції №449 не передбачено зазначення у вимозі періоду, за який нарахована недоїмка. Вказана сума по ЄСВ задекларована позивачем, який на момент подачі звітності був платником ЄСВ, та охоплює період, протягом якого позивач також сплачував ЄСВ.

Відтак, судом не встановлено правових підстав для скасування спірної вимоги №Ф-9348-54 від 03.06.2021 про сплату боргу (недоїмки) з наведених позивачем мотивів щодо відсутності акту перевірки та не зазначення періоду, за який виник борг.

Крім того, суд зазначає, що у даній справі не підлягають до застосування правові висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №520/3939/19, на застосуванні яких наполягає у позові позивач, оскільки обставини даної справи є відмінними від обставин справи №520/3939/19. Так, у даному випадку облік позивача як платника ЄСВ особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність здійснений на підставі заяви самого позивача, а діяльність позивача як фізичної особи-підприємця та особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність за видами діяльності КВЕД не співпадає.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що оскільки позивач самостійно подав заяву про взяття його на облік платників єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, перебуває на такому обліку, отримує доходи від незалежної професійної діяльності (арбітражний керуючий) та дохід від іншої діяльності, та відповідно подав про це звітність в межах різних видів діяльності та визначив до сплати ЄСВ, проте його не сплатив, то відповідач правомірно нарахував ОСОБА_1 на цій підставі належні до сплати суми ЄСВ та сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.06.2021 №Ф-9348-54.

Окрім цього, суд окремо зазначає, що правомірність формування відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9348-54 позивачу за аналогічних обставин, однак за минулі (попередні) періоди, зокрема: станом на 31.10.2019, станом на 31.01.2019 та станом на 31.01.2020, - було предметом дослідження в межах судових справ за позовом ОСОБА_1 до податкового органу №500/2736/19, №500/672/20 та №500/673/20, за результатами розгляду яких в задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено у повному обсязі, а рішення судів у зазначених справах – набрали законної сили на момент розгляду даної судової справи.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Водночас, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що оскаржену вимогу відповідач виніс на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі, керуючись приписами статті 139 КАС України, судовий збір не повертається позивачу, та за відсутності понесених судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з позивача на користь суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач: - Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 44143637).

Головуючий суддя Мірінович У.А.