Рішення № 100182083, 07.10.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2021 року Справа № 480/5743/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5743/21 за позовом ОСОБА_1 до Головне Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в частині призначення та виплати ОСОБА_1 із 25.11.2016 пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» без урахування права на пенсію по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 із 25.11.2016 пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі пенсії за вислугу років виходячи із 59% відповідних сум грошового забезпечення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом начальника Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 24.11.2016 № 226-ос старшину ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас на підставі п. «б» (за станом здоров`я) п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», та цим же наказом виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення Сумського прикордонного загону з 24.11.2017. На даний час позивач отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 40 % від відповідних сум грошового забезпечення як інвалід ІІІ групи. У травні 2021 року позивач через свого представника звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку його пенсії по інвалідності в розмірі 59 % від відповідних сум грошового забезпечення відповідно до п."а" ст.13 та ст.23 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Проте, листом від 11.05.2021 відповідач повідомив про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років, оскільки визначальним для набуття права на пенсію за вислугу років є календарна вислуга. Вважає вказану відмову протиправною, так як відповідач не врахував, що пенсія по інвалідності може призначатися у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до ст. 23 Закону № 2262 та її розрахунок повинен здійснюватися за приписами п."а" ч.1 ст.13 Закону № 2262, тобто виходячи з вислуги років у пільговому обчисленні.

Ухвалою від 06.07.2021 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав, що відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України кваліфікується судом як визнання позову.

З урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом начальника Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 24.11.2016 № 226-ос старшину ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас на підставі п. «б» (за станом здоров`я) п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», та цим же наказом виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення Сумського прикордонного загону з 24.11.2017 (а.с. 17-18).

Згідно свідоцтва про хворобу № 436/779 позивач має захворювання пов`язані з проходженням військової служби (а.с. 20-21).

21.02.2017 Адміністрацією Держприкордонслужби сформовано подання про призначення пенсії № 11/ПВ-7308, згідно якого вислуга років ОСОБА_1 станом на 24.11.2016 для призначення пенсії складає 23 роки 05 місяців 27 днів, у тому числі 16 років 03 місяці 18 днів - в календарному обчисленні; 07 років 02 місяці 09 днів - в пільговому обчисленні (а.с. 16).

З 25.11.2016 відповідачем призначено ОСОБА_1 пенсію по інвалідності у розмірі 40 % грошового забезпечення (а.с. 19).

28.04.2021 адвокат Каверін С.М., діючи в інтересах позивача, звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою, в якій просив перерахувати та виплатити з відрахуванням раніше проведених виплат пенсію ОСОБА_1 з часу призначення пенсії по інвалідності з урахуванням ст. ст. 13, 23 Закону № 2262 у розмірі пенсії, за вислугу років, тобто 59% відповідних сум грошового забезпечення (а.с. 24-25).

Листом від 11.05.2021 № 1800-0202-8/23268 ГУ ПФУ в Сумській області повідомило, що пенсія по інвалідності в розмірі пенси за вислугу років призначається особам, звільненим зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року, які на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше. Враховуючи норми чинного законодавства, оскільки за матеріалами пенсійної справи календарна вислуга ОСОБА_1 на день звільнення зі служби складає 16 років 03 місяці 18 днів, то, відповідно, для переходу на отримання пенсії по інвалідності в розмірі за вислугу років, підстави відсутні (а.с. 27-28).

Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п.6 ч.1ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови пенсійного забезпечення пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та деяких інших осіб визначаються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-XII (далі - Закон № 2262).

Приписами ст.1 Закону № 2262 визначено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Положеннями ст.18 Закону 2262 визначено, що пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства. П

Пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в таких розмірах: а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку); б) іншим особам з інвалідністю I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку) (ст.21 Закону № 2262).

За змістом ст.23 Закону № 2262 в разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт "а" статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13).

Відповідно до абз.9 п."а" ст.12 Закону № 2262 пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

При цьому, статтею 17 Закону № 2262 визначено вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років при призначенні пенсії.

Пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони за віком чи через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення (п."а" ч.1 ст.13 Закону № 2262).

Аналіз наведених приписів свідчить про те, що законодавець розмежовує такі поняття як "вислуга років" та "календарна вислуга років". При цьому, статтею 12 Закону № 2262 визначено, що обов`язковою умовою для призначення пенсій за вислугу років, особам, які звільнені зі служби, є наявність саме "календарної вислуги років", зокрема для осіб, які звільненні зі служби з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року, - 23 календарних роки і більше.

До подібних висновків дійшов і Верховний Суд у постановах від 10.07.2019 р. у справі № 1840/3347/18, від 22.08.2019 р. у справі № 295/7220/16-а, від 24.10.2019 р. у справі № 761/14626/17, від 20.01.2021 р. у справі № 620/509/19.

Верховний Суд у постановах від 02.03.2018 р. у справі № 295/6301/17, від 10.07.2019 р. у справі № 1840/3347/18, від 22.08.2019 р. у справі № 295/7220/16-а, від 30.09.2019 р. у справі № 360/1432/19 та від 27.03.2020 р. у справі № 569/727/17, від 23.06.2020 р. у справі № 750/10827/16-а, від 20.01.2021 р. у справі № 620/509/19 викладав висновок про те, що задля отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.

Як вбачається з наказу начальника Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 24.11.2016 № 226-ос та подання про призначення пенсії від 21.02.2017 № 11/ПВ-7308, вислуга років позивача станом на 24.11.2016 в календарному обчисленні становить 16 років 03 місяці 18 днів.

Однак, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 р. у справі № 805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 р. у справі № 725/1959/17, від 27.03.2018 р. у справі № 295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону № 2262 у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Вказана позиція була також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 р. у справі № 480/4241/18. У вищезазначеній постанові Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформувала наступні правові висновки: "В цілях Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393".

За змістом ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи встановлено, що станом на 24.11.2016 вислуга років позивача становить: в календарному обчисленні - 16 років 03 місяці 18 днів; в пільговому обчисленні - 23 роки 05 місяців 27 днів - відповідає п."а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

З урахуванням правового висновку, наведеного у постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а та постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 р. у справі № 480/4241/18, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вимог п."а" ст. 13 та ст. 23 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст. 8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зважаючи на викладені обставини справи та норми законодавства, суд приходить до висновку, що ефективним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії по інвалідності в розмірі 59 % від відповідних сум грошового забезпечення відповідно до п."а" ст.13 та ст.23 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до п."а" ст.13 та ст.23 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", починаючи з 25.11.2016, у розмірі 59% відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років, виходячи із 59% відповідних сум грошового забезпечення, відповідно до пункту "а" статті 13 та статті 23 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з 25.11.2016 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі пенсії за вислугу років, виходячи із 59% відповідних сум грошового забезпечення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, Сумська область, 40009, ідентифікаційний код 21108013) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко