Рішення № 100181726, 21.09.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/1324/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці, третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету спору: Міністерство внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

22 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці , третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету спору: Міністерство внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу від 11.01.2021 №307о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 з 11.01.2021, поновлення на посаді старшого інспектора сектору громадської безпеки лінійного відділу на станції Кременчук Управління МВС України в Полтавській області, зобов`язання нарахувати та виплатити середнє грошове утримання за час вимушеного прогулу, визнання протиправною бездіяльності щодо не зарахування до календарної вислуги років за період з 06.11.2015 по 11.01.2021, зобов`язання зарахувати до календарної вислуги років трудового стажу за період з 06.11.2015 по 11.01.2021.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем допущено порушення вимог трудового законодавства оскільки звільняючи позивача на підставі пункту 64 «г» Положення за скороченням штатів, не запропонувавши їй іншої посади у новоствореному органу поліції, не дослідивши можливість використання останнього на службі.

Позивач вважає, що звільнення з посади старшого інспектора сектору громадської безпеки лінійного відділу на станції Кременчук МВС України на Південній залізниці з органів внутрішніх справ у запас є незаконним, з порушенням процедури вивільнення згідно з положеннями чинного законодавства, а тому прийняте відповідачем рішення про звільнення є протиправним та підлягає скасуванню із застосуванням наслідків такого скасування (поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу).

Також, позивач вказує на протиправну бездіяльність відповідача щодо не зарахування до календарної вислуги років позивачу трудовий стаж за період з 06.11.2015 по 11.01.2021, вказує, що час перебування у відпустці по догляду за дитиною повинен враховуватися у трудовий стаж.

Ухвалою суду від 01 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 30 березня 2021 року.

22 березня 2021 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, зазначає, що позивач звільнена 11.01.2021 з органів внутрішніх справ відповідно до п.64 «г» через скорочення штатів. Вказує, що ОСОБА_1 не зараховано до календарної вислугу років трудовий стаж за період з 06.11.2015 по 11.01.2012 оскільки Управління МВС України на Південній залізниці з 14.07.2015 перебуває у стані припинення, окрім цього, практично весь спірний період часу позивач знаходилась у відпустці по догляду за дитиною, до виконання обов`язків не приступала, отже позовна вимога про нарахування та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу є безпідставною.

30 березня 2021 року у судовому засіданні задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, підготовче судове засідання відкладено до 27 квітня 2021 року.

30 березня 2021 року третя особа: Міністерство внутрішніх справ України подало до суду пояснення, в яких зазначає, що МВС України не наділене повноваженнями щодо поновлення працівників територіальних підрозділів, призначення осіб на посади в структурі Національної поліції, а також щодо допуску осіб до участі у конкурсі на заміщення позивачем посад поліцейських.

07 квітня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці на сьогодні не припинило свою діяльність. Зазначає, що її звільнення не передувало проведення атестації, жодної посади для подальшого проходження служби їй запропоновано не було чим порушено вимоги діючого законодавства.

27 квітня 2021 року судове засідання по справі не проводилося у зв`язку з перебуванням судді Бойка С.С. у відпустці, судове засідання перенесено на 18 травня 2021 року.

18 травня 2021 року підготовче судове засідання відкладено до 08 червня 2021 року.

21 травня 2021 року від третьої особи: Міністерства внутрішніх справ України надійшли додаткові пояснення, в яких вказано, що позивач до звільнення перебувала у відпустці по догляду за дитиною та не отримувала грошового забезпечення, а тому розрахунок для нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні не може бути підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

08 червня 2021 року клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено, підготовче судове засідання відкладено до 01 липня 2021 року.

01 липня 2021 року судове засідання не проводилося у зв`язку з перебуванням судді Бойка С.С. у відпустці, підготовче судове засідання перенесено на 03 серпня 2021 року.

03 серпня 2021 року з протокольною ухвалою закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 02 вересня 2021 року.

02 вересня 2021 року задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, розгляд справи по суті відкладено до 21 вересня 2021 року.

21 вересня 2021 року сторони явку своїх уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча по час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За приписами частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи, потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути дану справу у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ з 22.11.1995 року.

Наказом УМВС України на Південній залізниці від 27 квітня 2015 року № 77 о/с ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 15 квітня 2015 року по 04 січня 2018 року.

Наказом УМВС України на Південній залізниці від 10 вересня 2015 року №170 о/с ОСОБА_1 звільнена у запас через скорочення штатів за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядового і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року в справі 537/4682/15. Поновлено капітана міліції ОСОБА_1 з 11 вересня 2015 року на посаді старшого інспектора сектору громадської безпеки лінінйного віділу на станції Кременчук Управління МВС України на Південній залізниці.

На виконання вказаної постанови суду 10 травня 2016 року наказом УМВС України на Південній залізниці №237 о/с поновлено ОСОБА_1 на посаді.

Наказом №276 о/с від 05 січня 2018 року УМВС України на Південній залізниці з 05 січня 2018 року по 05 січня 2019 ОСОБА_1 надана відпустка по догляду за дитиною.

Наказом №292 о/с від 10 січня 2019 року УМВС України на Південній залізниці з 06 січня 2019 року по 06 січня 2020 ОСОБА_1 надана відпустка по догляду за дитиною.

Наказом №298 о/с від 08 січня 2020 року УМВС України на Південній залізниці з 07 січня 2020 року по 07 січня 2021 ОСОБА_1 надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку 6 років.

Наказом №307 о/с від 11 січня 2021 року капітана міліції ОСОБА_1 старшого інспектора сектору громадської безпеки лінійного відділу на станції Кременчук Управління МВС України на Південній залізниці, звільнено з 11 січня 2021 року, згідно з пунтом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та відповідно до пункту 64 «г (через скорочення штафів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складои органів внутрішніх справ.

У вищевказаному наказі вказано, що вислуга років станом на 06 листопада 2015 року складає: у календарному обчисленні – 10 років 11 місяців 14 днів, у пільговому обчмсленні – 21 рік 10 місяців 26 днів. Вислуга років для надання вихідної допомоги при звільненні складає – 19 років 11 місяців 14 днів. Підстава: наказ МВС України від 22.06.2015 №741.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 6 статті 43 Конституції України: Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Пункт 1 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII): цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;

2) частини сьомої статті 15 та частини п`ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

Пункт 8 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII: з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Пункт 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII: Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Пункт 10 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII: працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Пункт 11 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII: Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Пункт 4 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII: До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Підпункт «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114): Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Суд, аналізуючи приписи пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII, зауважує, що працівнику міліції, який виявив бажання проходити службу в поліції, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, гарантоване право бути прийнятим на службу до поліції за умови його відповідності вимогам до поліцейських та надання згоди на призначення на дану посаду, або у разі успішного проходження конкурсу.

Проте, надання згоди працівником міліції на призначення на посаду в органі поліції, неможливе без його обізнаності із переліком усіх наявних вакантних посад в даному органі.

Тобто, наданню згоди повинна була передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, а саме - ініціатива керівництва, оскільки згода особи, по своїй суті, є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком такої згоди є призначення особи на посаду у відповідності до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення внаслідок скорочення штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу, і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

Така ініціатива є обов`язковою, оскільки без неї не може бути встановлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту "г" пункту 63 Положення.

Стосовно другого з наведених вище випадків - то необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).

Таким чином, лише в разі, якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття посад, виникають підстави для застосування пункту 10 розділу XI Закону №580-VІІІ і звільнення особи за скороченням штатів.

Слід зауважити, що Верховний Суд України в постанові від 28 жовтня 2014 року у справі №21-484а14 визначив правову позицію, за якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Викладена правова позиція узгоджується за змістом з підставами викладеними у постанові Верховного суду від 10 травня 2019 року у справі №826/11746/16 (адміністративне провадження №К/9901/29803/18).

Отже з підстав викладеного суд вважає, що звільняючи позивача на підставі пункту 64 "г" Положення за скороченням штатів, не запропонувавши йому іншої посади у новоствореному органу поліції, не дослідивши можливість використання останнього на службі в поліції, відповідач допустив порушення вимог діючого законодавства, що є підставою для скасування оскаржуваного наказу та поновлення позивача на роботі.

Також, суд вважає, посилання відповідача на те, що з 07.11.2015 органи міліції припинили здійснення функцій, покладених Законом України «Про міліцію», є недоречними.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", постановлено ліквідувати УМВС України у Полтавській області та утворити Головне управління Національної поліції у Полтавській області.

Як вбачається з аналізу постанов Кабінету Міністрів України від 02.03.2015 № 641 та від 16.03.2015 № 730, а також норм Законів України «Про міліцію», «;Про Національну поліцію», Положення про Національну поліцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877 та Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року №878, фактично відбулося не припинення державою виконання функцій ліквідованого органу, а покладання виконання його функцій на інший новостворений орган.

Отже, в даному випадку мала місце не ліквідація, а реорганізація органів внутрішніх справ зі створенням нових територіальних органів НПУ, що неодноразово встановлено у численних судових рішеннях відносно відповідачів.

Відтак, у роботодавця (держави) виник обов`язок щодо працевлаштування працівників, у тому числі, лінійного відділу на станції Кременчук Управління МВС України на Південній залізниці.

Позивач був попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу закону. Звільненню позивача не передувало проведення атестації, жодної посади для подальшого проходження служби йому не було запропоновано. Відтак, відповідачем належним чином не була з`ясована можливість використання позивача для подальшого проходження служби.

Отже, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

На час розгляду справи Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці не припинено, знаходиться в стані припинення.

Відтак, враховуючи встановленому судом протиправність винесення наказу Управління МВС України на Південній залізниці від 11.01.2021 №307 о/с про звільнення ОСОБА_1 , належним способом захисту прав позивача буде поновлення її на посаді, з якої його було звільнено з 11.01.2021 року, оскільки поновлення відбувається з наступного дня, що передує звільненню особи.

Щодо визнання протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ на Південній залізниці щодо зарахування до календарної вислуги років ОСОБА_1 трудового стажу за період з 06.11.2015 року по 11.01.2021 та зобов`язання Управління Міністерства внутрішніх справ на Південній залізниці зарахувати трудовий стаж ОСОБА_1 за період роботи з 06.11.2015 року по 11.01.2021 року включно до календарної вислуги років, суд зазначає наступне.

У спірному наказі УМВС України на Південній залізниці від 11.01.2021 №307 о/с про звільнення ОСОБА_1 зазначено, що вислуга років станом на 06 листопада 2015 року складає: у календарному обчисленні - 19 років 11 місяців 14 днів, у пільговому обчисленні – 21 рік 10 місяців 26 днів.

Проте, як раніше зазначалося, Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі 537/4682/15 поновлено капітана міліції ОСОБА_1 з 11 вересня 2015 року на посаді старшого інспектора сектору громадської безпеки лінійного відділу на станції Кременчук Управління МВС України на Південній залізниці.

На виконання постанови суду був виданий наказ №237 о/с від 10 травня 2016 року Управлінням МВС України на Південній залізниці, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора громадської безпеки лінійного відділу на станції Кременчук з 10 вересня 2015 року. Обчислена вислуга років станом на 06 листопада 2015 року, склала у календарному обчисленні – 19 років 11 місяців 14 днів, у пільговому обчисленні – 21 рік 10 місяців 26 днів.

З аналізу вказаних даних випливає, що період часу, який мав місце станом на 06 листопада 2015 року до дати звільнення – 11.01.2021, не був зарахований при обчисленні вислуги років ОСОБА_1 .

З підстав викладеного суд зазначає наступне.

Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (зі змінами та доповненнями), вбачається, що відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» і постанови Верховної Ради України про порядок введення в дію цього Закону Кабінет Міністрів України постановляє: установити, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: служба в органах внутрішніх справ України, органах і підрозділах цивільного захисту на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

При цьому, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Відповідно до пункту 1 розділу I Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114) до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Пунктом 20 Положення № 114 передбачено, що час перебування осіб рядового і начальницького складу на службі в органах внутрішніх справ зараховується до загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу за спеціальністю згідно із законодавством.

Згідно п.п. є п.49, 61 Положення № 114 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв`язку з навчанням. Додаткові і соціальні відпустки особам рядового і начальницького складу надаються відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 181 Кодексу Законів про працю України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку та відпустка без збереження заробітної плати ( частина 3 та 6 статті 179 цього кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу за спеціальністю.

Як вбачається з матеріалів справи позивач з 22.11.1995 по 11.01.2021 року проходила службу в органах внутрішніх справ, в тому числі з 23.01.2015 по 11.01.2021 в Управлінні МВС України на Південній залізниці, при цьому з 27.04.2015 по 07.01.2021 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку 6 років.

Таким чином, час зазначених відпусток у в повному обсязі зараховується до загального та спеціального стажу. При цьому виключається можливість зменшення тривалості трудового стажу в зв`язку з невиконанням під час відпустки своїх безпосередніх службових обов`язків.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що при прийнятті наказу № 307 о/с від 11.01.2021 року відповідачем невірно розраховано вислугу років позивача, оскільки позивач в календарному обчисленні перебував на посаді в органах внутрішніх справ до 11 січня 2021 року, отже позов про скасування наказу № 307 о/с від 11.01.2021 року в частині визначення вислуги років позивача підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове утримання за час вимушеного прогулу з 11 січня 2021 року по день поновлення на роботі, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відтак, позивачу належить нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за час вимушеного прогулу за період з 11.01.2021 (дата звільнення з роботи) по 21.09.2021 (день винесення судом рішення про поновлення).

З урахуванням вказаного вище, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити капітану міліції ОСОБА_1 середнє грошове утримання за час вимушеного прогулу належать до задоволення повністю.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

За наведених обставин, рішення суду в частині присудження виплати грошового утримання у межах суми стягнення за один місяць виконується негайно.

Щодо понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 КАС України вказано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI, відповідно до статті 1 якого адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В свою чергу, документами, які підтверджують витрати, можуть бути: договір про надання правової допомоги, в якому повинно бути обов`язково зазначено, в якій справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару, та порядок його оплати; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; довіреність (ордер); документ, що свідчить про оплату послуг (платіжне доручення, банківська виписка, видатковий касовий ордер); факт здійснення оплати підтверджує призначення платежу, щоб можливо було визначити, що дані витрати відносяться саме до конкретного договору та справи, а не до будь-якої іншої.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № 002 від 11.02.2021, укладеного між Адвокатом Кучуком Анатолієм Олександровичем та ОСОБА_1 , розрахунок суми гонорару за договором про надання професійної правничої допомоги « 002 від 11.02.2021, квитанцію № 002/21 на суму 5016,70 грн, які підтверджують здійснення позивачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З наданих позивачем документів вбачається, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом витраченим адвокатом на надання послуг та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

При цьому, суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 у справі №280/1765/19.

Отже, враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та співмірність понесених позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5016,70 грн, яка підтверджується належними доказами а тому, такі витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

При цьому, відповідач не довів неспівмірність витрат, заявлених позивачем до відшкодування, не надав будь-яких доказів того, що ціни на послуги адвоката (ставки визначені договором) є явно завищеними на ринку юридичних послуг.

Таким чином, враховуючи вищевикладені норми та понесені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 5016,70 грн, такі витрати слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці (вул. Жон Мироносець, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄРДПОУ 08603175), третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету спору: Міністерство внутрішніх справ України ( вул. Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01601, код ЄРДПОУ 00032684) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці №307 о/с від 11 січня 2021 року в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 старшого інспектора сектору громадської безпеки лінійного відділу на станції Кременчук Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці з органів внутрішніх справ у запас за пп. «г» п. 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, майора міліції з 11 січня 2021 року.

Поновити капітана міліції ОСОБА_1 з 11 січня 2021 року на посаді старшого інспектора сектору громадської безпеки лінійного відділу на станції Кременчук Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці щодо зарахування до календарної вислуги років капітану міліції ОСОБА_1 трудового стажу за період з 06.11.2015 по 11.01.2021.

Зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці зарахувати до календарної вислуги років капітану міліції ОСОБА_1 трудовий стаж за період з 06.11.2015 по 11.01.2021.

Зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці нарахувати та виплатити капітану міліції ОСОБА_1 середнє грошове утримання за час вимушеного прогулу з 11 січня 2021 року по 21 вересня 2021 року.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора сектору громадської безпеки лінійного відділу на станції Кременчук Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці з 11.01.2021 та виплатити середнє грошове утримання за час вимушеного прогулу у межах суми стягнень за один місць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5016,70 грн (п`ять тисяч шістнадцять гривень сімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Суддя С.С. Бойко