Рішення № 100181193, 06.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/7423/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ВЕСТ» до Львівської митниці про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ВЕСТ» до Галицької митниці Держмитслужби із вимогами:

-визнати протиправною бездіяльність Галицької митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код юридичної особи: 43348711) щодо невидання Товариству з обмеженою відповідальністю «Т-ВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 43409763) належних йому товарів за митними деклараціями тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040424 від 17 червня 2020 року (тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2021/022530 від 24 березня 2021 року), тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040425 від 17 червня 2020 року, тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040861 від 18 червня 2020 року, які зберігаються на складі Галицької митниці Держмитслужби на підставі уніфікованих митних квитанцій серії РА № 463583 від 08 липня 2020 року, серії РА № 463584 від 08 липня 2020 року, серії РА № 463585 від 08 липня 2020 року;

-зобов`язати Галицьку митницю Держмитслужби (ідентифікаційний код юридичної особи: 43348711) видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Т-ВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 43409763) належні йому товари за митними деклараціями тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040424 від 17 червня 2020 року (тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2021/022530 від 24 березня 2021 року), тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040425 від 17 червня 2020 року, тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040861 від 18 червня 2020 року, які зберігаються на складі Галицької митниці Держмитслужби на підставі уніфікованих митних квитанцій серії РА № 463583 від 08 липня 2020 року, серії РА № 463584 від 08 липня 2020 року, серії РА № 463585 від 08 липня 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Т-ВЕСТ» в період з 17.06.2020 року по 18.06.2020 року було пред`явлено до митного оформлення товари побутової техніки торговельної марки «BOSCH», внаслідок чого подано відповідні митні декларації. Галицькою митницею Держмитслужби було призупинено митне оформлення вищевказаних товарів у зв`язку з тим, що такі підозрюються у порушенні прав інтелектуальної власності, та повідомлено відповідного правовласника – Товариство з обмеженою відповідальністю «Роберт Бош» (Robert Bosch Gesellschaft mit beschraenkter Haftung) про факт пред`явлення вищевказаних товарів до митного оформлення. З метою захисту права інтелектуальної власності Товариство з обмеженою відповідальністю «Роберт Бош» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ВЕСТ». За результатом розгляду справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 14.12.2020 року, яке набрало законної сили 12.01.201 року, було відмовлено в задоволенні позовних вимог. Після цього, Товариство з обмеженою відповідальністю «Т-ВЕСТ» звернулося до Галицької митниці Держмитслужби з метою отримання належних йому товарів за поданими митними деклараціями, однак, листом Галицької митниці Держмитслужби №7.4-2-21/13/7153 від 01 квітня 2021 року було відмолено позивачу у видачі товарів у зв`язку з тим, що правовласник торговельної марки «Bosch» – Товариство з обмеженою відповідальністю «Роберт Бош» (Robert Bosch Gesellschaft mit beschraenkter Haftung) не відшкодував митним органам витрати, пов`язані із зберіганням зазначених товарів. Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо невидачі належних йому товарів протиправною,звернувся до суду з метою захисту своїх прав.

Ухвалою судді від 17.05.2021 року в справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

10.06.2021 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він щодо задоволення позову заперечив та вказав, що згідно частин 7 статті 239 КАС України витрати митних органів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пунктах 1-5 частини першої та у частині п`ятій статті 238 цього Кодексу, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів або уповноваженими ними особами. Представник відповідача зазначив, що ч.6 ст. 239 КАС України визначено коло осіб на яких покладається відповідальність за втрату та пошкодження товарів, що дає право власнику товарів вимагати у таких осіб відшкодування завданих йому збитків. Зазначення у статті того, що витрати митних органів на зберігання товарів, митне оформлення яких призупинено відповідно до статтей 399, 400 і 400-1 Митного кодексу України відшкодовуються правовласником вказує лише особу, яка повинна відшкодувати витрати, що понесені власником. Окрім цього, як наголосив представник відповідача, згідно пункту 9 Порядку застосування заходів щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності та взаємодії митних органів з правовласниками, декларантами та іншими заінтересованими особами, передбачено, що у разі якщо відшкодування витрат відповідно до пункту 8 цього розділу здійснював власник товарів або уповноважена ним особа, власник товарів або уповноважена ним особа має право звернутися до правовласника з метою відшкодування ним таких витрат.

Ухвалою суду від 18.06.2021 року було задоволено клопотання представника позивача про участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.

В підготовчому засіданні, що відбулось 12.08.2021 року, було задоволено клопотання представника відповідача про заміну сторони у справі, внаслідок чого Галицьку митницю Держмитслужби було замінено на її правонаступника – Львівську митницю.

27.08.2021 року від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про здійснення розгляду справи без його участі, а також заява про зміну предмета позову, в якій він просив у зв`язку із заміною сторони у справі викласти позовні вимог у наступній редакції:

1)визнати протиправною бездіяльність Львівської митниці (ідентифікаційний код юридичної особи: 43971343) щодо невидання Товариству з обмеженою відповідальністю «Т-ВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 43409763) належних йому товарів за митними деклараціями тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040424 від 17 червня 2020 року (тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2021/022530 від 24 березня 2021 року), тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040425 від 17 червня 2020 року, тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040861 від 18 червня 2020 року, які зберігаються на складі Львівської митниці на підставі уніфікованих митних квитанцій серії РА № 463583 від 08 липня 2020 року, серії РА № 463584 від 08 липня 2020 року, серії РА № 463585 від 08 липня 2020 року.;

2)зобов`язати Львівську митницю (ідентифікаційний код юридичної особи: 43971343) видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Т-ВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 43409763) належні йому товари за митними деклараціями тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040424 від 17 червня 2020 року (тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2021/022530 від 24 березня 2021 року), тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040425 від 17 червня 2020 року, тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040861 від 18 червня 2020 року, які зберігаються на складі Львівської митниці на підставі уніфікованих митних квитанцій серії РА № 463583 від 08 липня 2020 року, серії РА № 463584 від 08 липня 2020 року, серії РА № 463585 від 08 липня 2020 року.

Ухвалою суду від 21.09.2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання, що відбулось 04.10.2021 року в режимі відеоконференції з`явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив такі задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, проте був належним чином повідомлений про місце, дату та час його проведення. Представник позивача не заперечив щодо переходу до письмового провадження, внаслідок чого суд ухвалою без виходу до нарадчої кімнати постановив перейти до письмового провадження для подальшого розгляду справи та ухвалення рішення.

Розглянувши позов, відзив на позовну заяву, подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторони, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

17 червня 2020 року ТОВ «Т-ВЕСТ» пред`явило до митного оформлення товари за кодом 84221100 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, серед яких посудомийні машини BOSCH SPV45MX01E (кількість – 16 штук), – подало митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040424 від 17 червня 2020 року (митну декларацію тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2021/022530 від 24 березня 2021 року).

17 червня 2020 року ТОВ «Т-ВЕСТ» пред`явило до митного оформлення товари за кодами 84221100, 85094000, 85164000 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, серед яких посудомийні машини BOSCH SPV44CX00E (кількість – 13 штук), електром`ясорубки BOSCH MFW3910W (кількість – 10 штук), блендери BOSCH MSM66110 (кількість – 13 штук), міксери BOSCH MFQ2210D (кількість – 20 штук), міксери BOSCH MFQ2600X (кількість – 30 штук), праски BOSCH TDA30EASY (кількість – 20 штук), праски BOSCH TDA5029010 (кількість – 4 штуки), – подало митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040425 від 17 червня 2020 року.

18 червня 2020 року ТОВ «Т-ВЕСТ» пред`явило до митного оформлення товари за кодом 84221100 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, серед яких посудомийні машини BOSCH SMV46AX01E (кількість – 2 штуки), посудомийні машини BOSCH SMV46AX04E (кількість – 8 штук), посудомийні машини BOSCH SPS25CI07E (кількість – 8 штук), посудомийні машини BOSCH SPV44CX00E (кількість – 12 штук) – подало митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040861 від 18 червня 2020 року.

Рішеннями Галицької митниці Держмитслужби від 18.06.2021 року та 19.06.2021 року було призупинено митне оформлення вищевказаних товарів.

Листами Галицької митниці Держмитслужби від 18.06.2021 року №7.4-1/18/13/16018, №7.4-1/18/13/16019, а також від 19.06.2021 року №7.4-1/18/13/16155 було повідомлено представника правовласника Подоляк В.Г. про те, що на підставі ст.399 Митного кодексу України Галицькою митницею Держмитслужби 18.06.2021 року та 19.06.2021 року терміном на 10 робочих днів було призупинено митне оформлення товарів по митній деклараціях типу ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040425 від 17 червня 2020 року, ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040424 від 17 червня 2020 року та ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040861 від 18 червня 2020 року. Повідомлено, що згідно митного реєстру об`єктів права інтелектуальної власності за №004126 зареєстровано об`єкт права інтелектуальної власності – знак для товарів і послуг «BOSCH». Відповідно до задекларованого товару є збіг кодів товарів згідно УКТ ЗЕД та збіг знаку для товарів і послуг «BOSCH». Отримувач товарів не занесений до реєстру об`єктів права інтелектуальної власності Державної митної служби України, як імпортер товарів, що містять об`єкт права інтелектуальної власності.

У відповідь на лист представника правовласника Подоляка В.Г. від 30.06.2020 року №20200630/1 щодо продовження призупинення митного оформлення товарів торгової марки «BOSCH» у зв`язку із наявністю ознак порушення прав інтелектуальної власності згідно митних декларацій, Галицькою митницею Держмитслужби листом №7.4-1/18/13/17218 від 03.07.2020 року повідомлено, що у відповідності до ч.1 ст.399 Митного кодексу України дані товари будуть передані на склад митного органу. Попереджено, що відповідно до п.6 ст.397, відшкодування витрат, пов`язаних із зберіганням цих товарів, здійснюється за рахунок правовласника.

З метою захисту права інтелектуальної власності Товариство з обмеженою відповідальністю «Роберт Бош» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ВЕСТ».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14 грудня 2020 року в господарській справі № 914/1572/20, яке набрало законної сили 12 січня 2021 року, відмовлено в задоволенні вищевказаного позову.

24.03.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Т-ВЕСТ» звернулося до Галицької митниці Держмитслужби з метою отримання належних йому товарів за митними деклараціями тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040424 від 17 червня 2020 року (тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2021/022530 від 24 березня 2021 року), тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040425 від 17 червня 2020 року, тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040861 від 18 червня 2020 року, які зберігаються на складі Галицької митниці Держмитслужби на підставі уніфікованих митних квитанцій серії РА № 463583 від 08 липня 2020 року, серії РА № 463584 від 08 липня 2020 року, серії РА № 463585 від 08 липня 2020 року.

Листом Галицької митниці Держмитслужби №7.4-2-21/13/7153 від 01.04.2021 року повідомлено позивача про те, що відшкодування витрат митного органу, пов`язаних із зберіганням товарів, що містять об`єкти права інтелектуальної власності, здійснюється правовласником або за його згодою іншою особою. Враховуючи рішенням Господарського суду Львівської області від 14 грудня 2020 року в господарській справі № 914/1572/20, рішення Галицької митниці Держмитслужби про призупинення митного оформлення товарів за митними деклараціями № UA209170/2020/040425 від 17 червня 2020 року, № UA209170/2020/040424 від 17 червня 2020 року та № UA209170/2020/040861 від 18 червня 2020 року було скасовано 23.03.2021 року. Для відшкодування витрачених коштів за зберігання товарів на складі митниці, отримувачем яких є ТОВ «Т-ВЕСТ» запропоновано звернутись до представника правовласника торговельної марки «BOSCH» – Подоляка В.Г.

Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо невидачі товарів за поданими митними деклараціями, звернувся до суду з метою захисту своїх прав.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності органів митниці України є Митний кодекс України (далі – МК України).

Частиною 1 статті 4 МК України визначено, що митне оформлення – це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до ч. 6 ст. 239 МК України митні органи несуть передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються ними. Витрати митних органів на зберігання товарiв, митне оформлення яких призупинено відповідно до статей 399, 400 і 401-1 цього Кодексу, відшкодовуються правовласником. У випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, таку відповідальність несе адміністрація підприємств, на складах яких розміщуються товари, передані митними органами цим підприємствам на зберігання.

Згідно з ч. 1 ст. 242 МК України товари, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Згідно з ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Порядок митного контролю і митного оформлення товарів, що містять об`єкти права інтелектуальної власності, визначений статтею 397 МК України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 397 МК України передбачено, що до товарів, що підозрюються у порушенні прав інтелектуальної власності, митні органи застосовують такі заходи щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності як призупинення митного оформлення товарів на підставі даних митного реєстру об`єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, відповідно до статті 399 цього Кодексу.

У разі підозри у порушенні прав інтелектуальної власності щодо товарів, митні формальності щодо яких здійснюються без подання митної декларації, митними органами призупиняється виконання митних формальностей щодо таких товарів згідно з положеннями статей 399 або 400, або 401-1 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 397 МК України в разі призупинення митного оформлення товарів відповідно до статей 399, 400 і 401-1 цього Кодексу відшкодування витрат, пов`язаних із зберіганням цих товарів, здійснюється за рахунок правовласника.

Зберігання на складі митного органу товарів, митне оформлення яких призупинено відповідно до статей 399, 400 і 401-1 цього Кодексу, є платним, починаючи з наступного календарного дня за днем їх розміщення на такому складі.

Правовласник, якому повідомлено про призупинення митного оформлення товарiв, що підозрюються у порушенні прав інтелектуальної власності, має право за запитом отримати від митних органів інформацію про розмір очікуваних витрат, пов`язаних зі зберіганням цих товарів на складі митного органу.

Правовласник має право вимагати компенсацію таких витрат від власника товарів, що є предметом порушення його прав інтелектуальної власності, або інших осіб відповідно до законодавства України.

Частиною 1 ст. 399 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган на підставі даних митного реєстру об`єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, виявляє товари, що підозрюються у порушенні прав інтелектуальної власності, їх митне оформлення призупиняється, а товари підлягають розміщенню на складі цього органу.

У разі отримання митним органом інформації від правовласника про наявність ознак порушення його прав інтелектуальної власності розміщення і зберігання товарів, митне оформлення яких призупинено, на складі митного органу є обов`язковим.

Згідно ч. 10 статті 399 МК України, у разі якщо протягом строків, зазначених у частині другій цієї статті, до митного органу, що призупинив митне оформлення товарів, не буде подано ухвалу суду про заборону вчинення певних дій у справі про порушення прав інтелектуальної власності або відповідне рішення іншого уповноваженого державного органу, то за відсутності ознак порушення митних правил товари, щодо яких було прийнято рішення про призупинення митного оформлення, підлягають митному оформленню в установленому порядку. У такому разі відшкодування декларанту та іншим особам витрат та збитків, спричинених призупиненням митного оформлення, здійснюється за рахунок правовласника.

Наказом Міністерства фінансів України №627 від 30.05.2012 року затверджено Порядок роботи складу митного органу (далі – Порядок №627).

Пунктом 9.1. розділу ІХ Порядку №627 передбачено, що товари, транспортні засоби комерційного призначення, що зберігаються на складах Митниць під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після їх митного оформлення, відшкодування витрат Митниць на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Наказом Міністерства фінансів України №281 від 09.06.2020 року затверджено Порядок застосування заходів щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності та взаємодії митних органів з правовласниками, декларантами та іншими заінтересованими особами (далі – Порядок №281).

Згідно п. 4 і 5 розділу VII Порядку №281, у разі призупинення митного оформлення товарів відповідно до статей 399, 400 або 401-1 Кодексу відшкодування витрат, пов`язаних зі зберіганням таких товарів, здійснюється за рахунок правовласника. Правовласник, якому повідомлено про призупинення митного оформлення товарiв, що підозрюються у порушенні ПІВ, має право направити запит до митного органу, який призупинив митне оформлення, з метою отримання інформації про розмір очікуваних витрат, пов`язаних зі зберіганням цих товарів на складі митного органу.

Пунктами 8 і 9 розділу VII Порядку №281 передбачено, що відповідно до умов видачі товарів зі складів митних органів, передбачених статтею 242 Кодексу, правовласник або власник товарів або уповноважені ними особи здійснюють відшкодування витрат митних органів, пов`язаних зі зберіганням товарів, митне оформлення яких було призупинено відповідно до статей 399, 400 або 401-1 Кодексу.

У разі якщо відшкодування витрат відповідно до пункту 8 цього розділу здійснював власник товарів або уповноважена ним особа, власник товарів або уповноважена ним особа має право звернутися до правовласника з метою відшкодування ним таких витрат.

Окрім цього, Наказом Міністерства фінансів України №731 від 15.06.2012 року затверджено Порядок відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів (далі – Порядок №731).

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку №731, відшкодування витрат митного органу оформлюється уніфікованою митною квитанцією МД-1, яка заповнюється в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку №731, витрати митного органу відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів або вповноваженою ним особою після їх митного оформлення при фактичному отриманні цих товарів, транспортних засобів. Відшкодування витрат митного органу, пов`язаних із зберіганням товарів, що містять об`єкти права інтелектуальної власності, здійснюється правовласником або за його згодою іншою особою.

Відтак, системний аналіз вищенаведених норм дає підстави стверджувати про те, що обов`язок відшкодування витрат, пов`язаних із зберіганням товарів, що містять об`єкти права інтелектуальної власності, покладається саме на правовласника відповідної торговельної марки, а не на власника таких товарів.

Пунктом 47 частини 1 статті 4 МК України визначено, що правовласник – це особа, якій відповідно до закону належать майнові права на об`єкт права інтелектуальної власності, або особа, яка діє від її імені в межах наданих повноважень.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з метою митного оформлення товарів торговельної марки «BOSCH» Товариством з обмеженою відповідальністю «Т-ВЕСТ» було подано до митного оформлення митні декларації № UA209170/2020/040425 від 17 червня 2020 року, № UA209170/2020/040424 від 17 червня 2020 року та № UA209170/2020/040861 від 18 червня 2020 року.

За результатом розгляду звернення представника правовласника торговельної марки «BOSCH» – Подоляка В.Г., митне оформлення товарів за вказаними митними деклараціями було призупинено, внаслідок чого товари було передано для зберігання до складу митного органу.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14 грудня 2020 року в господарській справі №914/1572/20, яке набрало законної сили 12 січня 2021 року, відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Роберт Бош» до ТОВ «Т-ВЕСТ» про заборону використовувати знак для товарів і послуг «BOSCH», заборону імпорту та продажу товарів із нанесеним знаком для товарів і послуг «BOSCH» у митних декларація.

Згаданою вище нормою ч. 6 ст. 397 МК України передбачається, що правовласник має право вимагати компенсацію таких витрат від власника товарів, що є предметом порушення його прав інтелектуальної власності, або інших осіб відповідно до законодавства України.

Відтак, суд резюмує, що Господарським судом у своєму рішенні не було встановлено факту порушення ТОВ «Т-ВЕСТ» прав інтелектуальної власності ТОВ «Роберт Бош» шляхом використання зареєстрованого знака для товарів і послуг «BOSCH» для товарів, що вводяться в обіг на території України без наявності декларації про відповідність, та не призначених для реалізації на території України, а тому відшкодування витрат, пов`язаних із зберіганням на складі товарів, що містять об`єкти права інтелектуальної власності, покладається саме на нього.

Суд звертає увагу на те, що жодною нормою чинного законодавства не покладено обов`язку на власника товарів, митне оформлення яких призупинено в зв`язку з підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності, відшкодовувати митним органам витрати, пов`язані із зберіганням таких товарів.

Посилання відповідача на п. 9 розділу VII Порядку №281 суд до уваги не бере, адже нормою п.8. цього ж Порядку №281 передбачено саме право власника товарів відшкодувати витрати, пов`язані із зберіганням товарів на складі митного органу, а не його обов`язок.

Водночас, п. 9 розділу VII Порядку №281 передбачена можливість власника товарів, у разі використання права на відшкодування вартості зберігання товарів на складі митних органів, звернутися до правовласника з метою відшкодування ним таких витрат.

Більше того, така позиція суду підтверджується також п. 11 і 12 Порядку №281, згідно яких у разі відмови правовласника відшкодовувати витрати, пов`язані зі зберіганням товарів, митне оформлення яких призупинено відповідно до статей 399, 400 або 401-1 Кодексу, власник товарів інформує про це митний орган, який прийняв Рішення щодо таких товарів, за результатом чого митний орган здійснює перевірку інформації, наданої власником товарів та в разі її підтвердження направляє на адресу Держмитслужби пропозиції для вжиття заходів реагування, передбачених законодавством.

Вищенаведене черговий раз підтверджує обов`язок правовласника товару відшкодувати витрати за зберігання товару на складі митного органу.

Отже, виходячи з норм статей 239, 242, 397 МК України, пункту 2 розділу ІІ Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 червня 2012 року № 731, товари, що містять об`єкти права інтелектуальної власності, митне оформлення яких було призупинено в зв`язку з підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності, в разі непідтвердження такої підозри, мають бути видані їх власнику. При цьому, митні органи не вправі вимагати від власника таких товарів відшкодувати замість правовласника відповідної торговельної марки витрати, пов`язані із зберіганням таких товарів. Митні органи вправі звернутися до суду з позовом про стягнення з правовласника відповідної торговельної марки витрат, пов`язаних із зберіганням таких товарів.

А тому, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що бездіяльність Галицької митниці Держмитслужби щодо невидання ТОВ «Т-ВЕСТ» належних йому товарів є протиправною.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції. Цим же Законом Україна визнала обов`язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення Європейського суду з прав людини від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece), п. 79, 82, рішення від 26 червня 2014 року в справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine), п. 53).

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Виходячи із загальних засад законодавства будь-яке рішення чи дія суб`єкта владних повноважень має бути законним і обґрунтованим, прийнятим чи вчиненим в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення зазначеної статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати: захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (частина четверта статті 13); захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист порушених прав та інтересів особи здійснюється із застосуванням передбачених законом належних способів захисту, здатних відновити порушене право такої особи.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 листопада 1996 року в справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom) в пункті 145 вказав, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, які б дозволили компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань (див. рішення Європейського суду з прав людини від 30 жовтня 1991 року в справі «Вілвараджьях та інші проти Сполученого Королівства», п. 122).

Крім того, Європейський суд з прав людини зазначив, що при деяких обставинах вимоги статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом (див. рішення від 26 березня 1987 року в справі Леандер проти Швеції (Leander v. Sweden), п. 77; рішення від 15 листопада 1996 року в справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom), п. 145).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 05 квітня 2005 року в справі «Афанасьєв проти України» в пункті 75 вказав, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення від 22 вересня 1997 року в справі «Айдин проти Туреччини» (Aydin v. Turkey), п. 103, від 19 лютого 1998 року в справі «Кайя проти Туреччини» (Kaya v. Turkey), п. 106).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що з метою належного захисту та відновлення порушених прав позивача слід зобов`язати Львівську митницю (ідентифікаційний код юридичної особи: 43971343) видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Т-ВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 43409763) належні йому товари за митними деклараціями тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040424 від 17 червня 2020 року (тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2021/022530 від 24 березня 2021 року), тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040425 від 17 червня 2020 року, тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040861 від 18 червня 2020 року, які зберігаються на складі Львівської митниці на підставі уніфікованих митних квитанцій серії РА № 463583 від 08 липня 2020 року, серії РА № 463584 від 08 липня 2020 року, серії РА № 463585 від 08 липня 2020 року.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Т-ВЕСТ».

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір в сумі 4540,00 грн., такий підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Галицької митниці Держмитслужби щодо невидання Товариству з обмеженою відповідальністю «Т-ВЕСТ» належних йому товарів за митними деклараціями тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040424 від 17 червня 2020 року (тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2021/022530 від 24 березня 2021 року), тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040425 від 17 червня 2020 року, тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040861 від 18 червня 2020 року, які зберігаються на складі Львівської митниці на підставі уніфікованих митних квитанцій серії РА № 463583 від 08 липня 2020 року, серії РА № 463584 від 08 липня 2020 року, серії РА № 463585 від 08 липня 2020 року.

Зобов`язати Львівську митницю (ідентифікаційний код юридичної особи: 43971343; 79000, Львівська обл., місто Львів, вул.Костюшка Т., будинок 1) видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Т-ВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 43409763) належні йому товари за митними деклараціями тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040424 від 17 червня 2020 року (тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2021/022530 від 24 березня 2021 року), тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040425 від 17 червня 2020 року, тип ІМ 40 ДЕ № UA209170/2020/040861 від 18 червня 2020 року, які зберігаються на складі Львівської митниці на підставі уніфікованих митних квитанцій серії РА № 463583 від 08 липня 2020 року, серії РА № 463584 від 08 липня 2020 року, серії РА № 463585 від 08 липня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ідентифікаційний код юридичної особи: 43971343; 79000, Львівська обл., місто Львів, вул.Костюшка Т., будинок 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 43409763; 81500, Львівська область, м. Городок, вул. Шевченка, 3В) сплачений судовий збір в сумі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Сасевич О.М.