Ухвала суду № 100181091, 04.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/8962/21

У Х В А Л А

з питань закриття провадження у справі

04 жовтня 2021 року зал судових засідань №7

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючої-судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Середа О.-В.І.,

за участі сторін:

представника позивача Роздіна Н.Є.,

представника відповідача Іванейко Я.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№30)” до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу, -

в с т а н о в и в:

Державне підприємство “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№30) (місцезнаходження: вул.Шевченка, 156, м.Львів, 79039, код ЄДРПОУ 08680448) звернулося з позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79003; код ЄДРПОУ: 43968090), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області про опис майна у податкову заставу № 45644/10/13-01-13-04-09 від 20.11.2020 застосованого щодо Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№30)”;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області зняти з Державного реєстру обтяжень рухомого майна публічне обтяження за типом податкова застава реєстраційний №28314417 від 23.11.2020 відносно майна державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№30)”.

15.07.2021 представник відповідача подав клопотання про закриття провадження у справі. Клопотання мотивоване тим, що акт опису майна не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки він лише фіксує відповідні обставини, на підставі зазначеного акту не створюються відповідні правовідносини та не порушуються права позивача. Відтак, такий акт не підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства та оскарження такого акту не підпадає під судову юрисдикцію взагалі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала клопотання про закриття провадження у справі, просила таке задовольнити.

Позивач в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

При вирішенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі суд керувався наступним.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно приписів частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Рішення суб`єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Тобто, обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Судом встановлено, що позивачем оскаржується рішення Головного управління ДПС у Львівській області про опис майна у податкову заставу № 45644/10/13-01-13-04-09 від 20.11.2020.

Відповідно до пп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Положеннями п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до п. 88.2 ст. 88 Податкового кодексу України передбачено, що право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Як передбачено положеннями п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з пунктом 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Як передбачено приписами п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Приписами п. 89.8 ст. 89 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Відповідно до п. 93.1 ст. 93 Податкового кодексу України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Згідно із положеннями п. 93.2 Податкового кодексу України підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

З аналізу вищевикладеного слід дійти висновку, що право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення, опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу, а акт опису майна лише фіксує певний перелік майна.

Однак, суд, враховуючи зазначені доводи представника відповідача, зазначає, що Державним підприємством “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№30)” шляхом звернення до суду з даним позовом не оскаржується акт опису майна, а оскаржується рішення про опис майна у податкову заставу, яке прийняте Головним управління ДПС у Львівській області від 20.11.2020 № 45644/10/13-01-13-04-09.

Відтак, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем оскаржується саме рішення контролюючого органу про опис майна у податкову заставу, то зазначені доводи представника відповідача про наявність підстав для закриття провадження у справі є необґрунтованими.

З урахуванням наведеного, в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі слід відмовити.

Керуючись ст.ст.238, 239, 243, 248, 250, 256, 293-295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№30)” до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 07.10.2021 року.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна