Рішення № 10018105, 04.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 49/3104.06.10 За позовом

До

ПроДержавного підприємства "Златодар"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово промислова компанія""Ексклюзив ГМБХ"

стягнення 21 329, 97 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники:Від позивачаНосенко Л.Г. (дов. б/н від 04.01.2010р.)

Від відповідача Кривошей Ю.І. (дов. б/н від 20.05.2010р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Златодар»(далі по тексту –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Ексклюзив ГМБХ»(далі по тексту - відповідач) про стягнення 21 329,97 грн. заборгованості за договором № ЭК - 0000022 від 10.04.2007, з яких 19000,00 грн. основного боргу, 703,00 грн. інфляційних витрат, 207,70 грн. 3% річних, 1419,27 грн. пені, крім того 213,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу №Єк-0000022 від 10.04.2007 року у зв’язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 року було порушено провадження у справі № 49/31 та призначено розгляд справи на 03.03.2010 року.

У судовому засіданні 03.03.2010 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог № 50-юр від 02.03.2010 року, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 14993,20 грн. основного боргу, 218,56 грн. 3% річних, 739,75 грн. інфляційних витрат, 1493,46 грн. пені та судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2010 року розгляд справи відкладався на 22.03.2010 року у відповідності до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2010 року розгляд справи був відкладений на 12.04.2010 року, у зв’язку з неявкою представників відповідача, невиконанням ними вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 49/31 від 18.02.2010 та враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва Шевченка Е.О. №01-1/65 від 07.04.2010 року справу №49/31 було передано на розгляд судді Бондаренко Г.П. у зв’язку із закінченням повноважень судді Митрохіної А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2010 року справу №49/31 прийнято до провадження та призначити до розгляду 18.05.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2010 року розгляд справи був відкладений на 04.06.2010 року у зв’язку з неявкою сторін та неподанням ними витребуваних судом доказів, а також поданням відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 04.06.10р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, представник відповідача за довіреністю наявність боргу визнає, але заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості відповідачеві погасити заборгованість. Позивач проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи заперечує.

Враховуючи те, що справа розглядалась неодноразово, відповідач не позбавлений права виконати рішення суду вдобровільному порядку, то клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №ЄК-0000022, відповідно до умов якого позивач зобов’язався продати, а відповідач прийняти та оплатити борошно вищого, першого та другого ґатунків, а також сплатити вартість послуг по навантаженню борошна в автотранспорт та залізничні вагони.

Відповідно до п.4.2.1. договору відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити його протягом 3 банківських днів після отримання товару в повному обсязі (умови п. 5.1 договору).

Відповідно до додатку №3 Специфікації №2 від 29.05.2007 року загальна вартість товару складає 3016000,00 грн. з ПДВ.

Відповідачу було відпущено борошно на загальну суму 1419900,72 грн. та надано послуги по навантаженню борошна в автотранспорта та залізничні вагони на суму 35928,05 грн.

Факт відвантаження відповідачу та отримання ним зазначеної продукції (надання позивачем послуг по навантаженню транспорту) підтверджується товарно-транспортними накладними та довіреностями на уповноважену відповідачем особу на отримання товару, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань розрахувався за поставлений товар та надані послуги лише частково, оплативши його на загальну суму 1410000,00 грн. (що підтверджуєтсья виписками з рахунку позивача).

01.04.2009 року позивач направив відповідачу претензію №15 в якій просить останнього сплатити заборгованість за поставлений товар в розмірі 38993,87 грн.

На підставі вказаної претензії між сторонами спору було укладено додаткову угоду від 15.06.09р. до договору № ЄК-0000022, відпоідно до якої визначено графік погашення заборгованості відповідачем перед позивачем.

За твердженням сторін на виконання вказаної додаткової угоди до договору, відповідачем було частково погашено заборгованість на суму 19000,00 грн.

З залишку суми заборгованості, яка складає 19993,87 грн. позивач просить суд стягнути з відповідача 19000,00 грн. основного боргу (а отже позовні вимоги розглядаються в межах заявлених позовних вимог) .

Разом з тим, 03.03.10р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 14993,20 грн., оскільки в первісно поданій позовній заяві допущено помилку щодо розрахунку суми боргу, який має становити не 19000,00 грн., а 19993,20 грн., однак в зв'язку з погашенням відповідачем 15.02.10р. (до подачі позовної заяви - 16.02.10р.) частини основного боргу на суму 5000,00 грн. позивач просить стягнути суму основного боргу саме у розмірі 14993,20 грн., а також 3% річних на суму 19993,20 грн. - 218,56 грн., 739,75 грн. інфляційних витрат, 1493,46 грн. пені та судові витрати.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено судом, станом на час розгляду справи основний борг відповідача перед позивачем складає 14993,20 грн.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.6.4. договору за порушення строків оплати товару відповідач сплачує на користь позивача, крім суми боргу з урахуванням індексу інфляції, який буде діяти в цей час на весь період несплати, неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня, від суми заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вчасно та в повному обсязі не розрахувався з позивачем у зв’язку з чим виникла заборгованість.

За вказаних обставин суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача про стягнення 739,75 грн. інфляційних витрат, 218,56 грн. 3% річних, 1493,46 грн. пені.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова

компанія «Ексклюзив ГМБХ»(04123, м. Київ, вул. Світлицького,35, офіс 708; код ЄДРПОУ 24248957) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Державного підприємства «Златодар»(19700, Черкаська обл., м. Золотоноша, вул. Шевченка, 47; код ЄДРПОУ 00952545) 14993 (чотирнадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто три) грн. 20 коп. основного боргу, 739 (сімсот тридцять дев’ять) грн. 75 коп. інфляційних витрат, 218 (двісті вісімнадцять) грн. 56 коп. 3% річних, 1493 (одна тисяча чотириста дев’яносто три) грн. 46 коп. пені, 213 (двісті тринадцять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Рішення може бути оскаржено в порядку передбаченому чинним законодавством

України.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко Рішення підписано 11.06.2010 року