Рішення № 100180091, 30.09.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2021 року м. Ужгород№ 260/1084/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судових засідань – Полянич В.І.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача - ОСОБА_1 ;

представника позивача - Попп Ю.М.;

представника відповідача - Глоба Л.В., Кастрова Н.В.;

представника третьої особи 1 - не з`явився;

представника третьої особи 2 - Глоба Л.В.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Фонду державного майна України (м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9), де треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області (Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Собранецька, 60) та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79007, Львівська область, м. Львів, вул. Січових Стрільців, будинок 3) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на займаній посаді, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фонду державного майна України, де треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення та поновлення на займаній посаді.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.06.2019 року позивача було звільнено з посади першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області. Підставою звільнення було попередження про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією. Позивач вказує, що у повідомленні про звільнення їй було запропоновано лише одну вакантну посаду - заступника начальника відділу приватизації, управління державним майном та корпоративними правами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях. В подальшому, листом від 18.06.2019 року №10-09-11285 відповідач запропонував позивачеві 10 інших посад, які на думку позивача, явно не відповідають її досвіду роботи та рівню кваліфікації. Позивач вказує, що в системі органів Фонду державного майна України вона працювала з 1994 року та їй присвоєно 5 ранг державного службовця категорії "Б", заохочувалася почесними грамотами та подяками. Позивач наголошує, що були наявні інші вакантні посади, які відповідач був зобов`язаний їй запропонувати, зокрема посада заступника начальника РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях - начальника управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області. З огляду на викладене позивач вважає її звільнення з роботи незаконним, а тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач та представник позивача в судовому засідання підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили задовольнити такі. В судовому засіданні позивач підтвердила, що відмовилася від усіх вакантних посад, які їй були запропоновані на час звільнення, оскільки вважає, що такі не відповідали її досвіду роботи та кваліфікаційному рівню.

Представники відповідача у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з мотивів викладених у відзиві на позов, вказавши на те, що оскільки посада першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області відповідно до наказу Фонду від 06.03.2019 №323 підлягала скороченню, а тому рівноцінна посада в даному регіональному відділенні відсутня. Представники відповідача наголошували, що позивачеві було запропоновано усі вакантні посади, наявні на час звільнення, однак позивач відмовилася від таких. Таким чином, представник відповідача зазначає, що відповідач діяв у межах наданих повноважень та у спосіб визначений законодавством.

Представник третьої особи 1 в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Представник третьої особи 2 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідача та представника третьої особи 2, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач перебувала на посаді першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області.

Наказом Фонду від 06.03.2019 № 232 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області реорганізовано шляхом злиття з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області та утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (а.с. 34-35, Т.1).

Так, відомості про початок припинення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області внесені 13.03.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, громадських формувань з зазначенням - в стані припинення.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області від 14.03.2019 № 00079 затверджено План заходів, пов`язаних з реорганізацією Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області (а.с. 37-40, Т.1).

Пунктом 4 Плану заходів передбачено, «Попередження персонально (під особистий підпис) працівників регіонального відділення про можливе наступне вивільнення».

Пункт 13 Плану заходів визначає, звільнення працівників регіонального відділення, в порядку переведення, до утвореного регіонального відділення.

У разі відмови від працевлаштування до утвореного регіонального відділення, працівники Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області підлягають звільненню (п.14 Плану заходів).

Як встановлено в ході розгляду справи по суті та не заперечувалося сторонами, посада першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області відповідно до наказу Фонду від 06.03.2019 № 232 підлягала скороченню.

Зокрема, згідно листа Фонду державного майна України від 18.04.2019 року №10-09-7666 зазначено, що у зв`язку з утворенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях шляхом злиття Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області - Фонд державного майна України просить ознайомити з попередженням про наступне вивільнення працівників зазначених регіональних відділень, які займають посади начальників регіональних відділень, а також перших заступників та заступників начальників цих регіональних відділень (а.с. 90, Т.1).

У зв`язку з реорганізацією Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області позивача 18.04.2019 року було попереджено про наступне вивільнення та одночасно запропоновано вакантну посаду заступника начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області - начальника відділу приватизації, управління державним майном та корпоративними правами (а.с. 8, 84, Т.1).

Однак, як встановлено в ході розгляду справи по суті та не заперечувалося позивачем - позивач не надала згоди на зайняття запропонованої їй вакантної посади заступника начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області - начальника відділу приватизації, управління державним майном та корпоративними правами.

В подальшому Фонд державного майна України листом від 03.06.2019 року №10-09-10300 повторно направив на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях попередження про наступне вивільнення працівників Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, які займають посади начальників регіональних відділень, а також перших заступників та заступників начальників цих регіональних відділень, зокрема першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області Катуни М. І., із проханням: у разі прийняття зазначеними працівниками рішення про призначення на запропоновані посади направити на адресу Фонду попередження про наступне вивільнення з відміткою про згоду та відповідні заяви; у разі відмови працівників від запропонованих посад надати не пізніше ніж за 5 днів до дати, що не перевищує двох місяців з моменту вручення попередження про наступне вивільнення, на адресу Фонду перелік всіх вакантних посад, наявних у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, що не запропоновані іншим працівникам (а.с. 87-88, Т.1).

Так, регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях листом від 13.06.2019 №01-05-00592 надало список вакантних посад, наявних у регіональному відділенні, що не запропоновані іншим працівникам (а.с. 91-92, Т.1).

Листом від 18.06.2019 № 10-09-11285 Фонд державного майна України направив позивачеві перелік вакантних посад, незапропонованих іншим працівникам, наявних у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (а.с. 10-11, 43-44, Т1).

Листом від 26.06.2019 № 01-09-01402 Голова комісії з реорганізації Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області надіслала на адресу Фонду державного майна України повідомлення позивача від 26.06.2019, згідно якого позивач вказує, що не погоджується на призначення на жодну із запропонованих їй у листі від 18.06.2019 року за №10-09-11285 посад (а.с. 45-47, Т.1).

Таким чином, наказом Фонду державного майна України від 27.06.2019 №260-р позивача було звільнено з посади першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області (а.с. 48, Т.1).

Так, підставою звільнення позивача слугувало попередження про наступне вивільнення, у зв`язку з реорганізацією державного органу - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Закон України «Про державну службу» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Пункт 4 статті 83 Закону України «Про державну службу» серед підстав для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб`єкта призначення.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) посади державної служби в державних органах поділяються на категорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень і необхідних для їх виконання кваліфікації та професійної компетентності державних службовців.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлюються такі категорії посад державної служби: категорія "Б" - посади: керівників структурних підрозділів Секретаріату Кабінету Міністрів України та їх заступників; керівників структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, їх заступників, керівників територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів, їх заступників; керівників та заступників керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, апаратів місцевих державних адміністрацій, їх структурних підрозділів; керівників апаратів апеляційних та місцевих судів, керівників структурних підрозділів апаратів судів, їх заступників; заступників керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Отже, процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII регулюється нормами КЗпП України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений термін, а також терміновий трудовий договір до закінчення терміну його дії можуть бути розірвані власником або уповноваженим їм органом у разі змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, скорочення чисельності або штату працівників.

За приписами частини першої статті 40, частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Так, у зв`язку з реорганізацією державного органу посада першого заступника начальника регіонального відділення, яка належала до категорії "Б" та яку обіймала позивач у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Закарпатській області була скорочена та рівноцінна посада в даному регіональному відділені була відсутня.

Відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Отже, згідно вимог ст. 87 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) припинення державної служби у зв`язку з реорганізацією державного органу допускається за наявності наступних умов: 1) відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби; 2) відсутність іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

При цьому суд зауважує, що з системного аналізу п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» вбачається, що у разі відсутності можливості переведення працівника на рівноцінну посаду державної служби працівникові пропонуються інші роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Матеріалами справи підтверджується, що під час попередження позивача про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області позивачеві була запропонована вакантна посада заступника начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області - начальника відділу приватизації, управління державним майном та корпоративними правами.

Таким чином, позивачеві було запропоновано для переведення посаду, яка відповідала її кваліфікації та віднесена до категорії "Б" посад державної служби.

З попередженням про наступне вивільнення та запропонованою вакантною посадою заступника начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області - начальника відділу приватизації, управління державним майном та корпоративними правами - позивач ознайомилася 18.04.2019 року, що підтверджується її особистим підписом на попередженні (а.с. 84,Т.1).

Згідно попередження про наступне вивільнення зазначено, що у разі згоди позивача на переведення на запропоновану вакантну посаду позивачеві необхідно подати відповідну заяву, а у разі відмови від переведення на запропоновану вакантну посаду по закінченню двох місяців з моменту вручення попередження трудовий договір з позивачем буде припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Однак, позивач не надала згоди на переведення її на запропоновану вакантну посаду - заступника начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області - начальника відділу приватизації, управління державним майном та корпоративними правами. Доказів протилежного позивач до суду не надала та такі відсутні у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про державну службу» переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

Отже, відсутність заяви позивача на переведення її на запропоновану вакантну посаду - фактично є відмовою позивача від запропонованої, згідно повідомлення про наступне вивільнення посади.

У зв'язку з відсутністю згоди позивача на переведення її на посаду - заступника начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області - начальника відділу приватизації, управління державним майном та корпоративними правами, відповідач, з метою дотримання вимог п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», листом від 18.06.2019 року запропонував позивачеві усі вакантні посади наявні у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.

Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду й існували на день звільнення.

Отже, у зв`язку з відсутністю згоди позивача на переведення її на посаду - заступника начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області - начальника відділу приватизації, управління державним майном та корпоративними правами, відповідачем на виконання обов`язку передбаченого частиною третьою статті 49-2 КЗпП України було запропоновано позивачеві усі наявні вакантні посади, які існували на час звільнення.

Однак, згідно листа від 26.06.2019 року позивач повідомила, що не погоджується на призначення на жодну із запроповнованих у листі від 18.06.2019 року №10-09-11285 посад (а.с. 47, Т.1).

Щодо посилання позивача на те, що її звільнення є незаконним, оскільки їй не було запропоновано вакантну посаду заступника начальника РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській області - начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області, оскільки дану посаду протиправно, на думку позивача, запропоновано ОСОБА_2 , то суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У матеріалах справи міститься Протокол №7 від 18.04.2019 року, згідно якого вбачається, що на засіданні комісії для підготовки та здійснення заходів, пов`язаних з реорганізацією регіональних відділень Фонду державного майна України обговорювалися пропозиції щодо запропонування посад в утворених регіональних відділеннях начальникам регіональних відділень, а також їх першим заступникам та заступникам регіональних відділень, що реорганізуються та було вирішено запропонувати: 1) ОСОБА_3 - посаду першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях; 2) Пановій Н.В. - посаду заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях - начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області; 3) Катуні М.І. - посаду заступника начальника управління - начальника відділу приватизації, управління державним майном та корпоративними правами Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (а.с. 187-195, Т.1).

Як підтверджується Протоколом №7 від 18.04.2019 року відповідачем під час вирішення питання щодо пропозиції посад в утворених регіональних відділеннях здійснювався порівняльний аналіз кваліфікації та продуктивності праці працівників, в тому числі і позивача, зокрема досліджувалися відомості щодо освіти, підвищення кваліфікації, нагороди, відзнаки та ефективність роботи начальників регіональних відділень, а також їх перших заступників та заступників регіональних відділень, що реорганізуються (а.с. 187-195, Т.1).

При цьому суд не наділений правами та не володіє достатньою інформацією для визначення продуктивності праці будь-якого працівника, оскільки це є прерогативою виключно роботодавця, який володіє повною інформацією про результативність праці, що характеризує ефективність її витрат.

Отже, визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці є компетенцією роботодавця.

З огляду на викладене, суд приходить висновку, що Фонд вжив усіх заходів щодо працевлаштування позивача, у зв`язку із реорганізацією державного органу та скороченням її посади, зокрема попередив позивача у визначений законодавством строк про наступне вивільнення, запропонував посаду відповідно до її кваліфікації категорії "Б", запропонував усі наявні вакантні посади на час звільнення.

Щодо посилання позивача на те, що з 17.10.2019 року відпала правова підстава для винесення наказу від 27.06.2019 року №260-р "Про звільнення ОСОБА_1 ", оскільки наказ від 06.03.2019 року №323 "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України" було скасовано судом, то суд зазначає наступне.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 у справі № 640/7773/19 апеляційну скаргу начальника Регіонального відділення Фонду по Закарпатській області Андруся В. В. на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2019 у справі № 640/7773/19 задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2019 скасовано.

Позовні вимоги начальника Регіонального відділення Фонду по Закарпатській області Андруся В. В. задоволено. Визнано протиправними дії Фонду щодо проведення реорганізації регіональних відділень Фонду шляхом злиття Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіонального відділення Фонду по Закарпатській області, Регіонального відділення Фонду по Волинській області та створення нового Регіонального відділення Фонду по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на підставі наказу Фонду від 06.03.2019 № 232 «Про проведення реорганізації регіональних відділень Фонду державного майна України». Визнано протиправним та скасовано наказ Фонду від 06.03.2019 № 232 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України».

Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі № 640/7773/19 визнано протиправними дії Фонду щодо проведення реорганізації регіональних відділень Фонду шляхом злиття Регіонального відділення Фонду по Львівській області, Регіонального відділення Фонду по Закарпатській області, Регіонального відділення Фонду по Волинській області та створення нового Регіонального відділення Фонду по Львівській, Закарпатській, та Волинській областях на підставі наказу Фонду від 15.05.2019 № 459 «Про визначення дня початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях». Визнано протиправним та скасовано наказ Фонду від 15.05.2019 № 459 «Про визначення дня початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях».

Ухвалою Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 640/7773/19 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фонду на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі № 640/7773/19.

Ухвалою Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 640/7773/19 заяву Фонду про зупинення дії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 та додаткової постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі № 640/7773/19 задоволено. Зупинено дію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 та додаткової постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі № 640/7773/19 до закінчення її перегляду у касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 07.10.2020 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2019, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі№640/7773/19. Закрито провадження у справі № 640/7773/19 за позовом начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до вимог абз. 3 ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Суд зауважує, що позивач вважаючи, що відпали обставини, які слугували підставою її звільнення та як наслідок наявності в державному органі посади, що відповідає її кваліфікації протягом шести місяців з дня звільнення не зверталася до відповідача із заявою про повторне прийняття її на службу. Доказів протилежного позивач до суду не надала.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених обставин даної адміністративної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позов.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фонду державного майна України (м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945), де треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області (Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Собранецька, 60, код ЄДРПОУ 22111310) та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79007, Львівська область, м. Львів, вул. Січових Стрільців, будинок 3, код ЄДРПОУ 42899921) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на займаній посаді - відмовити.

2. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено 07.10.2021 року.