Рішення № 10018007, 07.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/11107.06.10 За позовом Фізичної особи-підприємця Пшеничного Олександра Федоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Норіс»

про стягнення 3960,00 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Пшеничний О.Ф.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Норіс»заборгованості за Договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 4 від 14.10.2008р. в розмірі 3960,00 грн. основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2009р. порушено провадження по справі № 53/111, розгляд справи призначено на 19.04.2010р.

У зв’язку з нез’явленням в засідання суду повноважного представника відповідача, а також з метою належного повідомлення відповідача про судове засідання та виконання останнім вимог суду, викладених в ухвалі суду про порушення провадження у справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2010р. розгляд справи було відкладено на 07.06.2010р. та прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 4652,25 грн., в тому числі 3960,00 грн. - основний борг, 9,00 грн. –послуги банку, 200,00 грн. –витрати на послуги адвоката, 31,13 грн. –витрати на послуги Головного управління статистики у м. Києві, 17,00 грн. –витрати на послуги ДП «Інформаційно-ресурсний центр» у м. Житомирі, 70,00 грн. –витрати на проїзд до м. Києва та назад, 27,12 грн. –витрати на послуги пошти при направленні копії позовної заяви відповідачу та до суду, 102,00 грн. - державного мита та 236,00 грн. –судово-інформаційні послуги.

Представник позивача в судовому засіданні 07.06.2010р. надав пояснення по суті позовних вимог.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду від 19.03.2010р. та від 19.04.2010р. не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухваламити суду від 19.03.2010р. та від 19.04.2010р., про що свідчать відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.06.2010р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

14.10.2008р. між сторонами у справі було укладено Договір перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до умов якого Замовник (відповідач) доручає, а Виконавець (відповідач) зобов’язується надавати Замовнику, у відповідності до умов цього договору, роботи з транспортного обслуговування вантажів, а також послуги водія (надалі послуги), а Замовник зобов’язується приймати послуги та оплатити їх (п. 1.1 Договору).

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноважений на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Факт надання послуг за Договором перевезення вантажів автомобільним транспортом від 14.10.2008р. на суму 4 000,00 грн. підтверджується належним чином завіреними копіями актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 13 від 03.03.2009р., № 16 від 18.03.2009р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

          На оплату за надані послуги позивач виставив відповідачу відповідні рахунки-фактури.

          Розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця потягом 3-х банківських днів після отримання рахунку та акту виконаних робіт (п. 4.2. Договору).

          З пояснень представника позивача слідує, що рахунки-фактури направлялись відповідачу разом з актами здачі-приймання робіт (надання послуг) і доказом їх отримання відповідачем є підписані та повернуті відповідачем акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 13 від 03.03.2009р., № 16 від 18.03.2009р. Крім того, позивач повідомив, що відповідач частково розрахувався за надані послуги на суму 40,00 грн. Несплаченим залишився борг в розмірі 3960,00 грн.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          З матеріалів справи вбачається, що позивач по справі неодноразово звертався до відповідача з претензіями про оплату за надані послуги, які залишені відповідачем без відповіді та реагування.

          Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов’язку щодо належного виконання зобов’язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 3960,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Позивач також просить стягнути з відповідача 9,00 грн. –послуги банку, 200,00 грн. –витрати на послуги адвоката, 31,13 грн. –витрати на послуги Головного управління статистики у м. Києві, 17,00 грн. –витрати на послуги ДП «Інформаційно-ресурсний центр»у м. Житомирі, 70,00 грн. –витрати на проїзд до м. Києва та назад, 27,12 грн. – витрати на послуги пошти при направленні копії позовної заяви відповідачу та до суду, 102,00 грн. - державного мита та 236,00 грн. –судово-інформаційні послуги.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як зазначено в роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України», відповідно до розділу 6 Господарського процесуального судовими витратами є пов’язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 33 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особами, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають підчас розгляду справи (стаття 30 ГПК).

Статтею 30 ГПК України передбачено участь у процесі посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача судових витрат пов’язаних з проїздом для участі в судовому засіданні та проживання в готелі не підлягають задоволенню.

Не підлягають також задоволенню вимоги позивача про відшкодування за рахунок відповідача витрат на направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами на суму 13,56 грн., оскільки направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу є обов’язком, а не правом позивача.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги банку в розмірі 9,00 грн. не підлягають задоволенню, оскільки їх відшкодування не передбачено чинним законодавством.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на видачу довідки про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головним міжрегіональним управлінням статистики у м. Києві в розмірі 48,13 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати позивача в розмірі 200,00 грн. пов’язані з оплатою послуг адвоката.

Відповідно до п. 10 Роз’яснення Вищого адміністративного суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Позивачем до матеріалів справи не подано жодного з вищевказаних документів, які б підтверджували надання адвокатських послуг та отримання їх позивачем.

Довідка № 34 від 07.04.2009р. видана адвокатом Радушинською Наталією Вацлавівною не є належним доказом надання таких послуг.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Норіс»(03115, м. Київ, вул. Крамського, 21-А; ідентифікаційний код 30721881, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Фізичної особи-підприємця Пшеничного Олександра Федоровича (10003, м. Житомир, Богунський р-н, вул. Перемоги, 91, кв. 58; ідентифікаційний код 20014936425) основний борг в сумі 3 960 (три тисячі дев’ятсот шістдесят) грн. 00 коп., витрати на видачу довідки управлінням статистики в сумі 48 (сорок вісім) грн.. 13 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.