Рішення № 100179625, 06.10.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року м. Житомир справа № 240/2839/21

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Єфіменко О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» №60 від 31.12.2020 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи заявлені вимоги представник позивача зазначив, що відповідачем, на підставі висновку службового розслідування прийнято спірний наказ щодо позивача. Розслідування проводилось поверхнево на підставі публікації в соціальній мережі Instagram: у висновку комісії вказано, що застосування спецзасобу сльозогінної та дратівливої дії відбулося після декількох попереджень про вчинення дій у вигляді злісної непокори законній вимозі поліцейського; своїми діями водій транспортного засобу завдав травм працівнику поліції, що зафіксовано в медичних документах та зазначається в поясненнях працівників поліції; станом на дату притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ніхто так і не встановив, хто ж був водієм транспортного засобу до кого застосовувався спецзасіб сльозогінної та дратівливої дії; скарг на неправомірні дії позивача ніхто не подавав.

Вважаючи, що вказане розслідування проведено неповно та упереджено, матеріалами розслідування не підтверджено скоєння дисциплінарного проступку, а рішення Управління патрульної поліції у Житомирській області Департаменту патрульної поліції про застосування дисциплінарного стягнення прийнято безпідставно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

14.05.2021 відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти скасування оспорюваного наказу, оскільки вважає, що службове розслідування щодо встановлення факту протиправності дій позивача проведене відповідно до норм чинного законодавства, а викладені в ньому обставини та подані до суду матеріали службового розслідування підтверджують правові підстави для застосування до позивача застосування дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани. Посилаючись на викладене, просять відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 відкрите провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання на 15.04.2021 - яке було відкладене на 18.05.2021 через відсутність представників сторін та зважаючи на клопотання представника позивача.

18.05.2021 проведене підготовче засідання за участю представників сторін та оголошено перерву до 09.06.2021.

09.06.2021 представником відповідача заявлено клопотання про залишення позову без розгляду так як позивачем подано позов поза межами місячного строку звернення до суду. Для підготування позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду оголошено перерву в підготовчому засіданні до 06.07.2021.

06.07.2021 в підготовчому засіданні представник позивача оголосив заяву про поновлення строку і визнання причин пропуску звернення до суду поважними, заслухавши яку і перевіривши докази, суд протокольними ухвалами поновив пропущений строк позивачу для звернення до суду, відмовив у задоволенні клопотання представнику відповідача та закрив підготовче засідання і призначив до розгляду справи по суті в письмовому провадженні.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції від 09.12.2020 №119 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» з метою встановлення факту можливого порушення службової дисципліни поліцейським взводу №1 роти 2 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції ОСОБА_2 та інспектором взводу № 1 готи № 2 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_1 під час застосування фізичної сили та спеціальних засобів (кайданків та засобів, споряджених речовинами сльозогінної та дратівної дії) до водія під час оформлення матеріалів за порушенням ПДР - за подією, висвітленою в публікації, що розміщена, 22.10.2020. в додатку для обміну фотографіями та відеозаписами з елементами соціальної мережі Instagram було призначено службове розслідування та визначено склад комісії (а.с.6).

Згідно з висновком службового розслідування встановлено, що 26.10.2020 на адресу управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції (далі — УПП в Житомирській області ДПП), вх. № 18715, надійшов лист з Житомирського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - Житомирське управління ДВБ НП України) про те, що працівниками даної установи на постійній основі проводиться аналіз проблемних та критичних публікацій у засобах масової інформації та мережі інтернет щодо діяльності органів і підрозділів поліції в Житомирській області. У вказаному поданні зазначено, що 22.10.2020 в додатку для обміну фотографіями та відеозаписами з елементами соціальної мережі Instagram з`явилася публікація за посиланням https://www.instagram.com/tv/CGpfQwAlnTA/?ingshid=ldloikydodx7p щодо можливих незаконних дій окремих працівників УПП в Житомирській області ДПП, під час оформлення матеріалів порушенням ПДР України, з якого встановлено, що до вказаної події причетні окремі працівники роти № 2 батальйону УПП в Житомирській області ДПП, зокрема сержант поліції ОСОБА_2 та лейтенант поліції ОСОБА_1 , які застосували фізичну силу, спеціальні засоби (кайданки) та засоби, споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії, без наявності на це правових підстав.

В матеріалах службового розслідування досліджено пояснення поліцейських екіпажів №№ 0104, 0105 УПП в Житомирській області ДПП, відеозапис за вищевказаним посиланням та наявні відеозаписи з портативного відеореєстратора поліцейських та з`ясовано, що лейтенант поліції ОСОБА_1 , надаючи допомогу працівникам екіпажу №0104 УПП в Житомирській області ДПП на місці зупинки транспортного засобу Daewoo Lanos, номерний знак НОМЕР_1 , водій якого не виконував законні вимоги поліцейських щодо пред`явлення документів зазначених в пункті 2.1 ПДР, спілкувався та здійснював дії щодо встановлення особи останнього. Проте бачачи, що водій явно не бажає виконувати законні вимоги поліцейських при виконанні службових обов`язків, навіть після попередження про його затримання, в разі подальшого їх невиконання, та бачачи, що водій сидить у транспортному засобі з майже піднятим склом на дверцятах з боку водія, та явно не бажаючи виходити з автомобіля, про що свідчить невиконання вимоги лейтенанта поліції ОСОБА_1 про необхідність відкриття дверцят, самовільно втиснув свою ліву руку у проміжок між дверцятами з боку водія та склом даної двері, при цьому з відеозаписів встановлено, що жодних дій по підняттю скла на дверцятах з боку водія останнім не вчинялося, в тому числі під час тривалого перебування руки поліцейського між склом і дверима. Внаслідок порушення мір особистої безпеки лейтенант поліції ОСОБА_1 наразив себе на небезпеку, так як вчинені ним дії могли призвести до затискання його склом внаслідок можливих умисних дій водія транспортного засобу і, як наслідок, мої умисного заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Як вказує представник відповідача вищевказані дії лейтенанта поліції ОСОБА_1 щодо самовільного втиснення його руки в проміжок між дверима з боку водія і склом даної двері не можуть свідчити про напад а поліцейського та виникнення у нього підстави для застосування спеціального засобу, спорядженого речовинами сльозогінної та дратівної дії, як «для відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об`єкт, що перебуває під охороною».

Зазначено, що в ситуації, що склалася, характеру вчиненого водієм правопорушення, були відсутні підстави для застосування поліцейським спеціального засобу, спорядженого речовинами сльозогінної та дратівної дії; одночасно лейтенантом поліції ОСОБА_1 під час застосування спеціального засобу не було враховано факт перебування в закритому салоні транспортного засобу водія двох сторонніх осіб, які могли б постраждали в результаті застосування заходів примусу. При цьому старший лейтенант поліції ОСОБА_1 не виконав свого обов`язку, передбаченого частиною четвертою статті 43 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якої «поліцейські зобов`язані надавати невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали в результаті застосування заходів примусу».

Висновком службового розслідування встановлено, що дії позивача в частині застосування до водія транспортного засобу спеціального засобу спорядженого речовинами сльозогінної та дратівної дії, та в частині неінформування ВЧС УПП в Житомирській області ДПП про надзвичайну подію за участю особового складу, вважати такими, що утворюють склад дисциплінарного проступку та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани.

На підставі наведеного, винесено спірний наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» №60 від 31.12.2020 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани ОСОБА_1 з яким позивач не згоден та вирішив оскаржити до суду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Окрім того, пунктом 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський зобов`язаний професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Частиною 1 статті 30 цього Закону визначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.

Частинами 3,4 статті 43 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення. Поліцейські зобов`язані надавати невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали в результаті застосування заходів примусу.

Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі - Статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до пунктів 1)-8) частини третьої статті 1 Статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку.

Також, статтею 12 Статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Частиною чотири статті 14 цього Статуту визначено, що підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до частини третьої статті 19 Статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Відповідно до вимог частини першої та третьої статті 13 Статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (частини 2 та 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Отже, в разі протиправних діянь та вчинення дисциплінарного проступку, поліцейський несе дисциплінарну відповідальність у вигляді стягнення, вид якого визначається в залежності від характеру вини та скоєного проступку. При цьому, характер вини та ступень тяжкості дисциплінарного проступку (неналежне виконання посадових обов`язків, вчинення дій або бездіяльності під час несення служби, що підривають авторитет поліції, тощо) визначається під час проведення у відношенні поліцейського службового розслідування, в результаті чого і обирається вид дисциплінарного стягнення, який застосовується до винної особи.

Відповідно до частини першої розділу XIV Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 квітня 2020 № 357, інформування чергової частини поліції про резонансні кримінальні правопорушення чи надзвичайні події здійснюється через чергові служби ГУНП, ТВП автоматично в електронному вигляді шляхом проставляння диспетчером (оперативним черговим) відповідної позначки в системі ІПНП. При встановленні таких ознак поліцейськими, які першими прибули на місце події, старший наряду за допомогою планшетного пристрою проставляє відповідну відмітку в системі ІПНП. У разі відсутності технічної можливості інформація передається телефонним або іншим видом зв`язку до чергової служби вищого рівня.

Службовим розслідуванням підтверджено факт допущення позивачем порушення вимог пункту порушенні вимог частини другої статті 19 Конституції України, частини першої статті 8 пункту 1 частини першої статті 18, частини першої статті 30, частин третьої та четвертої статті 43 Закону України «Про Національну поліцію», частини першої, пунктів 2), 8) частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 № 2337-VІІІ, частини першої розділу XIV Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 квітня 2020 № 357, підпункту 1) пункту 3.1 розділу III Посадової інструкції інспектора роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 18 вересня 2018 № 4323, відповідно до пункту 3 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року № 2337-VІІІ, тобто вчинення дисциплінарного проступку.

Таким чином, на підставі вищевказаних висновків службового розслідування видано оскаржуваний наказ про притягнення, зокрема, позивача до дисциплінарної відповідальності.

Пунктами 1 - 5, 7, 8, 13, 14, 16, 17 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України від 15 березня 2018 року №2337-VIIІ, також установлено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Згідно із пунктами 1, 2 розділу VII Порядку проведення службових розслідувань, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19 - 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Аналізуючи положення вказаних правових норм, суд приходить до таких висновків.

Зміст положень Дисциплінарного статуту свідчить про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

В той же час, за Дисциплінарним статутом, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, які свідчать про його низькі морально-ділові якості, що суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського.

Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.

Законодавцем визначено, яким чином установлюються вказані обставини - у ході службового розслідування.

Службове розслідування - це комплекс заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила.

Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об`єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв`язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов`язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника і його ставлення до вчиненого.

Отже, дисциплінарна відповідальність настає, а дисциплінарне стягнення застосовується за вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, який, в свою чергу, є протиправною винною дією чи бездіяльністю поліцейського, що полягає у порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Тобто, недотримання працівником Національної поліції службової дисципліни, неналежне виконання обов`язків поліцейського, має наслідком вчинення ним дисциплінарного проступку та можливості подальшого притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності.

При цьому, обставини дисциплінарного проступку мають встановлюватись під час службового розслідування, призначеного стосовно такого поліцейського.

З цього приводу суд зазначає, що статтею 18 Дисциплінарного статуту установлені гарантії забезпечення поліцейському права на захист під час службового розслідування, а також наголошує, що за змістом як Дисциплінарного статуту, так і Порядку проведення службових розслідувань ці гарантії надаються поліцейському, стосовно якого (або вчинення яким дій чи бездіяльності) призначено службове розслідування.

Суд вважає, що фактично розгляд дисциплінарної справи відбувся однобоко та неповно стосовно обставин справи - не встановлено осіб щодо яких застосовано спецзасіб сльозогінної та дратівливої дії, хоча в матеріалах справи є марка автомобіля та номерний знак в якому перебували ці особи.

Переглянувши анонімно виставлений в мережу Instagram ролик на підставі якого проведено службове розслідування суд вважає, що цього ролику недостатньо для встановлення фактичних обставин справи, так як він знятий вже з певного моменту і всієї картини з початку зупинки автомобіля не показує. Інших вагомих доказів в обґрунтування своїх доводів відповідачем не надано. Крім того, анонімний ролик в соцмережі, на думку суду, не може розцінюватись передбаченою нормами чинного законодавства належною підставою для проведення службового розслідування це не можна вважати за заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації тощо.

Так, дійсно суд вважає, що доводи позивача про затиснення його руки вікном водієм автомобіля не підтверджується доказами у справі, а довідки про травму руки надані позивачем - одна видана Клінікою сімейної медицини, що знаходиться в м. Києві в день події 22.10.2020, а інша травматологічним пунктом м. Житомира 28.10.2020 суд не вважає належними доказами у цій справі. Тому, підстави для застосування спеціального засобу, спорядженого речовинами сльозогінної та дратівної дії до водія і пасажирів автомобіля у позивача не було і це безспірно встановлено висновком службового розслідування.

Однак суд вважає, що будувати службове розслідування на анонімному ролику, без встановлення осіб потерпілих в даній ситуації, суперечить меті службового розслідування, яка полягає в тому, щоб повністю, об`єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв`язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов`язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника і його ставлення до вчиненого.

Таке порушення нівелює результати службового розслідування, висновок про вчинення позивачем дій, які розцінені як дисциплінарний проступок, зроблений дисциплінарною комісією на підставі доказів, які досліджені однобоко та неповно, уповноважений керівник не дотримав вимог частин 1, 2 статті 13, статті 19 Дисциплінарного статуту.

Наведені порушення має своїм наслідком протиправність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності,

Також суд зауважує, що відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень свідчать на користь позивача - в матеріалах справи позитивна службова характеристика ОСОБА_1 від 15.12.2020.

За приписами частин 1, 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини у справі та досліджені докази, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно застосовано до позивача дисиплінарне стягнення у вигляді суворої догани.

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду належних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.

За таких обставин суд уважає, що оскаржуваний наказ є протиправним і підлягає скасуванню, а позовні вимоги, відповідно, підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м.Київ 48, 03048. РНОКПП/ЄДРПОУ: 40108646) про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» №60 від 31.12.2020 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено: 06.10.2021.

Суддя О.В. Єфіменко