Рішення № 100179561, 07.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2021 р. Справа№200/7722/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аляб`єва І.Г., розглянувши за правилами загального позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, у якій просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021 по теперішній час; зобов`язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії та сплатити заборгованість за період з 01.02.2021 за весь час невиплати.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що як внутрішньо переміщена особа перебуває на обліку відповідача, яким припинено нарахування та виплату пенсії з підстав, не передбачених статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вважає свої права на пенсійне забезпечення порушеними.

Ухвалою суду від 29.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.07.2021.

Ухвалою суду від 21.07.2021 продовжено на 30 днів строк підготовчого провадження. Розгляд справи відкладено на 26.08.2021.

26.08.2021 розгляд справи відкладено на 07.09.2021.

Ухвалою суду від 07.09.2021 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 22.09.2021.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що припиняючи виплату пенсії управління діяло в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством. Аргументуючи таку позицію відповідач зазначив, що на виконання вимог Закону України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат" органами Пенсійного фонду України було проведено перевірку відомостей (верифікацію» персональних даних позивача. Під час проведення верифікації, у січні 2021 року управлінням було встановлено наявність розбіжностей реквізитів, РНОКПП не відповідав інформації, яка наявна в Державному реєстрі. Виходячи з отриманої інформації управлінням на підставі ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» припинено нарахування та виплату пенсії позивачу, оскільки пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.

Просить відмовити у задоволені позову.

До судового засідання сторони не з`явилися про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач є пенсіонером та отримує пенсію по за віком, перебуває на обліку в - Бахмутсько-Лиманському ОУПФУ.

Відповідно до довідки від 11.10.2016 №1419099255 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивача є АДРЕСА_2 .

Як зазначив відповідач підставою для зупинення нарахування та виплати пенсії було встановлення розбіжностей реквізитів РНОКПП, які не відповідають інформації, яка наявна в Державному реєстрі.

Суд зазначає, що доказів розбіжностей РНОКПП, повідомлення про розбіжності РНОКПП позивача та рішення про припинення нарахування та виплату пенсії позивачу відповідачем до суду не надано.

Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені в Законі України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України № 1058-IV).

Відповідно до статті 4 Закону України № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно з частиною 2 статті 5 Закону України № 1058-IV виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України № 1058-IV визначено право громадян України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

За визначенням, наданим в абзаці 22 статті 1 Закону України № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії.

Відносини з приводу припинення та поновлення виплати пенсії врегульовані статтею 49 Закону України № 1058-IV.

Частиною 1 статті 49 Закону України № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (вказане положення пункту 2 частини першої статті 49 втратило чинність, як таке, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду №25-рп/2009 від 07.10.2009);

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

При цьому, у разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних (ч. 3 ст. 49 Закону України № 1058-IV).

Таким чином, частиною 1 статті 49 Закону №1058-IV визначено вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії. Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Доказів прийняття такого рішення та доведення його до позивача сторонами суду не надано.

Крім того, у відзиві на позовну заяву та доданих до нього документах чітко не зазначено які саме розбіжності має РНОКПП позивача та який саме Державний реєстр встановив розбірності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що рішення про припинення виплати пенсії відповідно до статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Відповідачем не приймалось.

Водночас, передбаченою пунктом 1 частини 1 статті 49 Закону №1058-IV підставою для припинення виплати пенсії є призначення особі пенсії на підставі документів, що містять недостовірні відомості.

Суд зазначає, що Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 «Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2017 р. за N1306/31174 (далі Положення) з приводу цього повідомляє наступне.

Підтвердженням достовірності реєстраційного номеру облікової картки платника податків є документ, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі - Картка платника податків, або дані про такий номер з Державного реєстру , внесені до паспорта відповідно до пункту 10 розділу VII Положення.

Перевірку достовірності формування реєстраційного номера облікової картки платника податків здійснює виключно ДПС.

Таким чином, інші державні органи, банки, установи та організації не мають повноважень надавати висновки щодо дійсності або його відповідності даті народження або статі, витребувати додаткові підтвердження або вимагати чи рекомендувати здійснити заміну цього номера.

Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 при призначені пенсії та при наданні заяви про взяття на облік, як внутрішньо переміщеної особи надавав до територіального органу Пенсійного фонду України свій паспорт громадянина України та РНОКПП.

На момент призначення пенсії та продовження її нарахуванням на виплати, вказаний РНОКПП був дійсним та не містив жодних недостовірних відомостей. Доказів протилежного відповідач до суду не надав, як і не надав доказів встановленої невідповідності РНОКПП Державному реєстру.

Також, під час розгляду справи відповідач не надав жодних доказів того, що управлінням на адресу позивача надсилались письмові повідомлення щодо необхідності з`ясування обставин, які встановлені під час верифікації щодо недійсності його РНОКПП.

Згідно з нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки позивачем вимоги про стягнення суми пенсії не заявлялись, тому правові підстави для застосування вказаним норм відсутні.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою суду від 29.06.2021 позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у цій справі.

Отже судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул. Миру, 35, м.Бахмут, Донецька область, 84500, код ЄДРПОУ 42172734) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021 по теперішній час.

Зобов`язати Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул. Миру, 35, м.Бахмут, Донецька область, 84500, код ЄДРПОУ 42172734) поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) та сплатити заборгованість за період з 01.02.2021 за весь час невиплати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул. Миру, 35, м.Бахмут, Донецька область, 84500, код ЄДРПОУ 42172734) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення судом складено 07 жовтня 2021 року.

Суддя І.Г. Аляб`єв