Рішення № 100179552, 07.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2021 р. Справа№200/10354/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст, відповідач), в якому просить: - визнати протиправними дії Міністерства юстиції України, що виявилася у відмові надати ОСОБА_1 публічну інформацію відповідно до його запиту на отримання публічної інформації № 13/05-15 від 13 травня 2021 року; - зобов`язати Міністерство юстиції України повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації № 13/05-15 від 13 травня 2021 року, з урахуванням висновків наведених у рішенні суду.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається на протиправні дії відповідача щодо відмови відповідача в наданні публічної інформації.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що положеннями п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що у випадку, коли інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту. У відповіді Міністерства юстиції України від 14.05.2021 № 20776/ПІ-Е-2004/15.15 позивачу повідомлялось, що у зв`язку з тим, що реєстри передачі вихідної рекомендованої кореспонденції Департаменту державної виконавчої служби за 20.01.2021 містять персональні дані адресатів, зокрема відомості щодо найменування населеного пункту, номер телефону адресату, надати запитувану інформацію не є можливим. Вважає, що лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації мас право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці. Посилається на те, що позивач не навів жодних реальних доводів та обґрунтувань, які б слугували підставою для встановлення факту протиправності дій Мін`юсту. Доводи позивача ґрунтуються на суб`єктивних переконаннях та хибному трактуванні положень нормативно-правових актів. Вважає, що позивачем не надано доказів порушення прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки позивачу у строки встановлені Законом України «Про доступ до публічної інформації» була надана обґрунтована відповідь на запит на отримання публічної інформації від 13.05.2021, відтак права, свободи чи інтереси позивача в розумінні ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають судовому захисту. Крім того, відповідач зазначає, що не можна зобов`язати Мін`юст вчинити дії, які не передбачені чинними законодавством і які суб`єкт владних повноважень не порушував. Також вважає, що враховуючи критерії оцінки розміру витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані послуги щодо складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу, тощо), так і їх пов`язаності з веденням справи загалом, дає підстави для висновку, що сума судових витрат на правову допомогу є безпідставно завищеною та необґрунтованою.

Позивач надав відповідь на відзив, якою просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою суду від 16 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, витребувані докази, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 звернувся до Мін`юсту із запитом на отримання публічної інформації № 13/05-15 від 13 травня 2021 року, яким просив надати реєстр/и передачі вихідної рекомендованої кореспонденції Департаменту державної виконавчої служби за 20.01.2021.

Листом Міністерства юстиції України від 14.05.2021 № 20776/ПІ-Т-2004/15.15 надана відповідь на вказаний запит ОСОБА_1 , в якому зазначено, що у зв`язку з тим, що реєстри передачі вихідної кореспонденції Департаменту державної виконавчої служби за 20.01.2021 містять персональні данні адресатів, зокрема, відомості щодо найменування населеного пункту, номер телефону адресата, надати запитувану інформацію не вбачається можливим.

Статтею 1 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2939-VI установлено, що метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 6 указаного Закону інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

При цьому, приписами ч. 5 і ч. 7 ст. 6 Закону № 2939-VI передбачено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню кримінальному правопорушенню.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 14 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядники інформації зобов`язані: надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Частинами 1 - 5 ст. 22 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону України від 1 червня 2010 року № 2297-VI «Про захист персональних даних» (далі - Закон № 2297-VI) не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Частинами 1-3 ст. 14 указаного Закону передбачено, що поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних.

Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Виконання вимог встановленого режиму захисту персональних даних забезпечує сторона, що поширює ці дані.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 2297-VI порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб`єкта персональних даних на обробку цих даних, наданої володільцю персональних даних, або відповідно до вимог закону. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які перебувають у володінні розпорядника публічної інформації, визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім даних, що отримує від інших органів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення верифікації та моніторингу державних виплат.

Зі змісту листа відповідача від 14.05.2021 № 20776/ПІ-Т-2004/15.15 випливає, що, фактично, позивачу відмовлено в наданні витребуваної інформації з підстав у відповідних реєстрах персональних даних адресатів.

За приписами частини сьомої статті 6 Закону № 2939-VІ обмеженню в доступі підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Отже, у разі наявності в запитуваних документах персональних даних про певних фізичних осіб, відповідач повинен надавати копії запитуваних документів, з яких шляхом ретушування вилучати відомості, доступ до яких обмежено відповідно до закону.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, які наведені в постанові від 17 лютого 2020 року у справі №826/8891/16 і в постанові від 24 квітня 2020 року у справі справа №806/602/16

Запитуючи копію документа, особа не зобов`язана наводити конкретну інформацію, яку вона має намір з його допомогою отримати, а повинна вказати вид, назву, реквізити чи зміст документа, якщо їй це відомо. Такий документ або його частина, доступ до якої не обмежений, є самостійним предметом запиту на інформацію (пункт 2 частини п`ятої статті 19 Закону № 2939-VІ).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що відповідач протиправно відмовив у наданні позивачу на його запит від № 13/05-15 від 13.05.2021 витребуваного документу/документів.

Посилання позивача на те, що формування справ відбувається за виконаними документами, тому для розгляду запиту позивача була потреба провести систематизацію, виокремлення інформації та її узагальнення - є безпідставним, оскільки наведене не було підставою для не надання позивачу витребуваної інформації. Крім того, позивач просив надати певний документ/документи за певну дату.

Отже, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Частиною 1 і п. 3 ч. 3 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Частинами 2-7 ст. 134 КАС України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у постанові від 3 листопада 2020 року у справі № 810/3213/16 зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

До суду надана копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 911 від 11.03.2011, яке видане Дергачову Віктору Сергійовичу .

Також надана копія адвокатського договору від 01.07.2021, який укладено між позивачем і адвокатом Дергачовим В.С.

Суд зазначає, що у вказаному договорі відсутні відомості про певні справи (правовідносини позивача з іншими особами) щодо яких укладено цей договір. Також відсутні відомості щодо оплати послуг адвоката.

До позову додано копію ордера серія АХ №1060653 від 23.07.2021, виданий на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги від 01.07.2021, що посвідчує повноваження адвоката Дергачовим В.С.

Крім того, до суду надана копія підписаного адвокатом Дергачовим В.С. попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які «Позивач» поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи на суму 10000,00 грн.

Суд зазначає, що у вказаному розрахунку не вказано ПІБ позивача, тобто його не ідентифіковано. Також з цього розрахунку випливає, що орієнтовані розміри витрат пов`язані зі справою (правовідносинами) щодо відмови розпорядника інформації - Міністерством юстиції України в наданні інформації, але відсутні жодні ідентифікуючи відомості щодо певних правовідносин (посилання на певний запит або відповідь тощо).

Суд звертає увагу на те, що в провадженні суду перебувають інші справи за позовом ОСОБА_1 , до Міністерства юстиції України щодо оскарженні відмови розпорядника інформації - Міністерством юстиції України в наданні інформації, зокрема, справа № 200/9085/21, справа № 200/9086/21, справа № 200/9108/21, справа № 200/9250/21, справа № 200/9313/21, справа № 200/9524/21, справа № 200/9635/21, справа № 200/10045/21, справа № 200/11723/21.

З комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» випливає, що представником позивача у вказаних справах є Дергачов В.С.

До суду не надано жодних доказів оплати позивачем послуг адвоката або погодження розміру витрат адвоката тощо.

Також до суду не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ураховуючи наведені обставини в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу в цій справі, що є підставою для відмови в задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до квитанції № 26248 від 25.08.2020 позивачем сплачено судовий збір за подання позову в загальному розмірі 908,00 грн.

Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача підлягає 908,00 грн понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код: 00015622, 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13) про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України, що виявилася у відмові надати ОСОБА_1 публічну інформацію відповідно до його запиту на отримання публічної інформації № 13/05-15 від 13 травня 2021 року.

Зобов`язати Міністерство юстиції України повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації № 13/05-15 від 13 травня 2021 року, з урахуванням висновків наведених у рішенні суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України суму судових витрат у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Повне рішення суду складене 7 жовтня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Куденков