Рішення № 100178879, 30.09.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/172/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О. М.

За позовом: Заступника керівника Ніжинської місцевої прокуратури,

вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, 16600 в інтересах держави в особі

позивача-1: Північного офісу Держаудитслужби,

код ЄДРПОУ 40479560, вул. Січових Стрільців (Артема), 18, м. Київ, 04053

позивача-2: Чернігівської районної ради Чернігівської області,

код ЄДРПОУ 24843051, вул. Шевченка, 48, м. Чернігів, 14027

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут»,

код 39576385, вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021

Предмет спору: про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 122 004,88 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача-1: Мойсієнко Н.О., витяг з ЄДР;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: Жорова Л.М. посвідчення № 000534 від 30.11.2018, адвокат;

за участю прокурора: Ходико О.Є. посвідчення №058689 від 16.12.2020;

ВСТАНОВИВ:

Заступником керівника Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби та Козелецької районної ради Чернігівської області подано до суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут”, у якому прокурор просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 19.02.2020 до договору № 41ЕВ147-2-20 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 03.01.2020, укладену між Козелецькою районною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут»;

- визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 20.03.2020 до договору № 41ЕВ147-2-20 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 03.01.2020, укладену між Козелецькою районною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут»;

- визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 27.10.2020 до договору № 41ЕВ147-2-20 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 03.01.2020, укладену між Козелецькою районною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут»;

- визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 18.11.2020 до договору № 41ЕВ147-2-20 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 03.01.2020, укладену між Козелецькою районною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» на користь Козелецької районної ради Чернігівської області грошові кошти у розмірі 122 004,88 грн.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.02.2021 позовну заяву прийнято суддею Федоренком Ю.В. до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 11.03.2021 на 11:00, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та прокурору та позивачам відзиву на позов з доданими до нього документами; прокурору та позивачам – триденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; відповідачу - триденний строк з дня отримання відповідей на відзив для подання заперечень.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копії вказаної вище ухвали були направлені на електронну адресу прокуратури, позивача-1, позивача-2, які зазначені в позовній заяві.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвала суду від 22.02.2021 отримана відповідачем 24.02.2021, а отже останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 11.03.2021.

У встановлені судом строки відповідач подав до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами.

10.03.2021 Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області до суду подано письмові пояснення, в яких повідомлено про те, що орган держаного фінансового контролю наділений лише правом порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, за результатами проведених заходів державного фінансового контролю. Залучення його як позивача у даній справі є неможливим, оскільки підставою звернення до суду в даному випадку не є результат державного фінансового контролю.

До початку підготовчого засідання 11.03.2021 відповідачем подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №927/491/19.

До початку підготовчого засідання 11.03.2021 відповідачем подано до суду клопотання, в якому просить суд призначити по справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

11.03.2021 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні на 30.03.2021 на 10:00, зазначено, що клопотання відповідача будуть розглянуті судом після надання представниками сторін відповідей на відзив.

Ухвалою суду від 11.03.2021 повідомлено позивача-2 про оголошення перерви в підготовчому засіданні на 30.03.2021 на 10:00.

Ухвала суду від 11.03.2021, направлена на адресу позивача-2 – вул. Соборності, 27, смт. Козелець, Чернігівська область, 17000, вказану у позовній заяві, повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку “адресат відсутній за вказаною адресою”. Днем проставлення такої відмітки є 18.03.2021.

19.03.2021 Козелецькою окружною прокуратурою надано відповідь на відзив з доданими документами. У поданій відповіді на відзив прокурор заперечує проти задоволення клопотання про призначення судової економічної експертизи, з огляду на те, що відповідачем не обґрунтовано неможливість встановлення судом фактичних обставин справи за результатами оцінки наявних у справі доказів та не зазначено у чому саме полягає потреба у спеціальних знаннях. Крім того просить долучити до матеріалів справи інформацію про ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» та врахувати її під час розгляду по суті, визнати поважними причини неподання його до суду при пред`явленні позову.

19.03.2021 Козелецькою окружною прокуратурою подано клопотання про продовження процесуального строку у справі, в якому просить продовжити процесуальний строк, встановлений судом прокурору для подання до суду та іншим учасникам справи відповіді на відзив, просить причини неподання доказів, долучених до вказаного клопотання у строк, встановлений ст. 80 ГПК України, визнати поважними. Повідомлено, що 15.03.2021 припинила діяльність Ніжинська місцева прокуратура, територіальна юрисдикція якої поширювалась і на Козелецький район, та розпочала діяльність Козелецька окружна прокуратура Чернігівської області.

29.03.2021 Козелецькою окружною прокуратурою подано до суду заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у справі №927/491/19, оскільки вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у даній справі.

30.03.2021 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив. Відповідач вказав, що інформація з сайту ТБ «Українська енергетична біржа» є новим доказом, який прокурор просить долучити до матеріалів справи з порушенням приписів ГПК України, в зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні клопотання прокуратури.

У підготовчому засіданні 30.03.2021 суд розглянув заяви та клопотання учасників справи, які надійшли до його початку.

Щодо клопотання прокурора про продовження процесуального строку для подання відповіді на відзив.

Клопотання обґрунтоване тим, що до Ніжинської місцевої прокуратури, яка припинила свою діяльність з 15.03.2021, відзив на позов надійшов 12.03.2021, який направлений на електронну адресу Козелецької окружної прокуратури 16.03.2021. Визначений судом строк сплинув у понеділок 15.03.2021, що унеможливило підготувати відповідь на відзив у такий короткий строк.

Згідно ч. 4 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Господарського кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Судом розглянуто клопотання прокурора. З огляду на поважність причин пропуску процесуального строку, встановленого судом для подання відповіді на відзив, судом задоволено подане клопотання.

У підготовчому засіданні 30.03.2021 судом постановлено ухвалу про поновлення пропущеного строку прокурору для подання відповіді на відзив в зв`язку з поважністю причин їх пропуску.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №927/491/19, розгляд якого відкладено в попередньому судовому засіданні.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив, що об`єкт та предмет у справі № 927/491/19 та у даній справі є тотожними, оскільки оскаржуються правочини щодо постачання природного газу через неправомірне збільшення ціни та зменшення обсягів природного газу, що суперечить, на думку прокуратури, приписам Закону України «Про публічні закупівлі» та повернення безпідставно набутих коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Суд погодився з доводами відповідача про те, що зміст позовних вимог та предмет спору, підстави позову, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин у рішенні по справі № 927/491/19, яка переглядається в касаційному порядку є подібними зі справою, яка розглядається судом, та задовольнив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до перегляду в касаційному порядку судового рішення справи № 927/491/19.

Ухвалою суду від 30.03.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут” задоволено, зупинено провадження у справі №927/172/21 до закінчення перегляду у касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №927/491/19.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копія вказаної вище ухвали була направлена на електронну адресу позивача-2, яка зазначена в позовній заяві.

30.03.2021 відповідачем до суду подано клопотання, в якому повідомлено про те, що ухвалою суду від 22.02.2021 суд встановив відповідачу триденний строк з дня отримання відповідей на відзив для подання до суду та іншим учасникам справи заперечень, очікував надання позивачами відповідей на відзив відповідача. Відповідей на відзив останнім отримано не було. Просить прийняти до розгляду заперечення на відповідь на відзив прокурора та врахувати поважність причини пропуску, встановленому судом строку, продовживши строк на їх подання.

06.07.2021 відповідачем до суду подано повідомлення про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі № 178-юр від 05.07.2021, в якому повідомлено, що 18.06.2021 Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду переглянуто у касаційному порядку справу № 927/491/19, винесено відповідну постанову.

12.07.2021 Чернігівською обласною прокуратурою подано клопотання № 15/3/2-820вих21 від 09.07.2021 про поновлення провадження у справі № 927/172/21, зважаючи на закінчення касаційного перегляду справи № 927/491/19.

Ухвалою суду від 13.07.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, провадження у справі поновлено, підготовче засідання призначено на 27.07.2021 о 11:45.

Ухвала суду від 13.07.2021, направлена на адресу позивача-2 – вул. Соборності, 27, смт. Козелець, Чернігівська область, 17000, вказану у позовній заяві, повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку “адресат відсутній за вказаною адресою”. Днем проставлення такої відмітки є 20.07.2021.

26.07.2021 Козелецькою окружною прокуратурою подано до суду заяву про зміну підстав позову № 1436ВИХ-21 від 23.07.2021, в якій прокурор зазначив, що оскільки між сторонами існують договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів є ч.1 ст.670 ЦК України, а ст.1212 ЦК України застосуванню до цих правовідносин не підлягає. У зв`язку з чим, на підставі ч.3 ст.46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання, прокурор звертається до суду з заявою про зміну підстав позову, в якій просить суд вважати підставою позову, крім наведених норм матеріального права, вимоги ч.1 ст.670 ЦК України. Додаткові угоди від 19.02.2020 № 2, від 20.03.2020 № 3, від 27.10.2020 № 4, від 18.11.2020 № 5 є нікчемними згідно ст. ст. 36, 37 Закону України «Про публічні закупівлі» і відповідно не породжують жодних правових наслідків для сторін. З урахуванням висновків Верховного Суду у справі № 927/491/19 від 18.06.2021 позовна вимога про стягнення коштів з відповідача може бути розглянута судом як вимога про застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину.

26.07.2021 Козелецькою окружною прокуратурою подано до суду клопотання, в якому просить залучити до участі в справі на стороні позивача-2 Козелецької районної ради – Чернігівську районну раду Чернігівської області на підставі ст. 52 ГПК України. Повідомлено, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.05.2021 внесено запис про припинення юридичної особи – Козелецької районної ради шляхом реорганізації.

27.07.2021 відповідачем подано до суду письмові пояснення, в яких просить на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрити провадження у справі, оскільки до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та громадських формувань 24.05.2021 внесено запис про припинення Козелецької районної ради.

У підготовчому засіданні 27.07.2021 судом оголошено перерву в судовому засіданні на 29.07.2021 на 11:00 год.

29.07.2021 відповідачем подано до суду заперечення на заяву про зміну підстав позову, в яких зазначає, що ч. 1 ст. 670 ЦК України регулює випадки порушення умов договору щодо кількості товару. Від Козелецької районної ради протягом дії договору вимога про передачу природного газу в обсязі, визначеному договором, не надходила, протягом дії договору остання не відмовлялася від переданого їй природного газу та сплатила вартість спожитого природного газу в повному обсязі добровільно, а тому відсутні підстави вимагати повернення коштів на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Щодо заяви прокурора про зміну підстав позову.

В поданій заяві прокурор посилається на ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, просить суд вважати підставою позову, крім наведених норм матеріального права, вимоги ч.1 ст.670 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, що не призводить до зміни предмета позову та підстав позову.

Отже, судом розцінюється подана заява як зміна правових підстав позову.

У підготовчому засіданні 29.07.2021 судом прийнято до розгляду подану прокурором заяву про зміну підстав позову та зазначено, що стосовно правомірності стягнення за заявою про зміну підстав позову буде вирішено в судовому рішенні.

Щодо клопотання відповідача про продовження строку подання заперечень на відповідь на відзив.

Обґрунтоване тим, що ухвалою суду від 22.02.2021 суд встановив відповідачу триденний строк з дня отримання відповідей на відзив для подання до суду та іншим учасникам справи заперечень, про відповідей на відзив останнім отримано не було.

Згідно ч. 4 ст. 167 Господарського кодексу України заперечення подається в строк, встановлений судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Господарського кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд розглянув клопотання відповідача, погодився з доводами відповідача та задовольнив подане клопотання про продовження строку на подання заперечень з огляду на поважність причин його пропущення.

Щодо клопотання прокурора про заміну позивача-2 Козелецької районної ради її правонаступником Чернігівською районною радою Чернігівської області на підставі ст. 52 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Суд розглянув клопотання прокурора, оцінив надані прокурором докази на підтвердження правонаступництва позивача-2 та задовольнив клопотання прокурора про заміну позивача-2 її правонаступником Чернігівської районною радою Чернігівської області.

Представник відповідача зазначив, що у зв`язку із задоволенням клопотання прокурора про заміну позивача-2 його правонаступником, розглядати клопотання про закриття провадження у справі від 26.07.2021 не потрібно.

Щодо клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи, проведення якої доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, яке подано в попередньому судовому засіданні, розгляд якого відкладено в підготовчому засіданні 11.03.2021.

Обґрунтоване необхідністю з`ясування обставин щодо коливання вартості газового палива на ринку після укладення договору від 03.01.2021 в бік збільшення, в момент укладення спірних додаткових угод, враховуючи що виключний перелік органів, які надають підтверджуючі документи щодо коливання ціни на ринку, зокрема й природного газу, а також виключний перелік відповідних підтверджуючих документів законодавством не визначено, необхідні спеціальні знання в галузі економіки та враховуючи, що жодною стороною не надано висновок експерта з даного питання.

На вирішення експертизи просить поставити наступні питання:

1. Чи підтверджено документально коливання ціни на ринку природного газу в бік збільшення згідно з інформацією, викладеної у листі №232/19 від 07.02.2020 Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків зовнішінформ» в момент укладання додаткової угоди № 2 щодо зміни ціни до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41ЕВ147-2-20 від 03.01.2020?

2. Чи підтверджено документально коливання ціни на ринку природного газу в бік збільшення згідно з інформацією, викладеної у листі №232/30 від 17.03.2020 Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків зовнішінформ» в момент укладання додаткової угоди № 3 щодо зміни ціни до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41ЕВ147-2-20 від 03.01.2020?

3. Чи підтверджено документально коливання ціни на ринку природного газу в бік збільшення згідно з інформацією, викладеної у листі №232/169 від 21.10.2020 Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків зовнішінформ» в момент укладання додаткової угоди № 4 щодо зміни ціни до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41ЕВ147-2-20 від 03.01.2020?

4. Чи підтверджено документально коливання ціни на ринку природного газу в бік збільшення згідно з інформацією, викладеної у листі №122/193 від 04.11.2020 Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків зовнішінформ» в момент укладання додаткової угоди № 5 щодо зміни ціни до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41ЕВ147-2-20 від 03.01.2020?

5. Чи було коливання ціни на ринку природного газу в бік збільшення за період з 01.01.2020 по 31.10.2020?

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

При цьому судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Відповідач вважає, що для з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а саме наявності коливання вартості газового палива на ринку після укладання договору від 03.01.2020, необхідні спеціальні знання та просить доручити проведення експертизи експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Суд вважає, що клопотання відповідача зводиться саме до правової оцінки певного доказу, що безпосередньо повинен зробити суд, а тому суд у підготовчому засіданні 29.07.2021 дійшов висновку про відсутність підстав для призначення заявленої відповідачем судово-економічної експертизи та відмовляє у задоволенні відповідного клопотання.

Таким чином, у підготовчому засіданні 29.07.2021 судом постановлено ухвалу про продовження відповідачу строку на подання заперечень від 29.03.2021; постановлено ухвалу про задоволення клопотання прокурора про заміну сторони та залучено до участі у справі Чернігівську районну раду Чернігівської області як правонаступника Козелецької селищної ради Чернігівської області; постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи в зв`язку з її недоцільністю; постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.09.2021 на 11:00.

Ухвалою суду від 29.07.2021 повідомлено позивача-2: Чернігівську районну раду Чернігівської області про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 927/172/21 до судового розгляду по суті на 07.09.2021.

Спір вирішується з урахуванням поданої прокурором заяви про зміну підстав позову.

Ухвала від 29.07.2021 отримана позивачем-2 30.07.2021, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 1400052572705.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату Господарського суду Чернігівської області №02-01/32/21 від 07.09.2021, на підставі п. 6 рішення зборів суддів Господарського суду Чернігівської області, було призначено повторний автоматизований розподіл справи № 927/172/21.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Чернігівської області для розгляду справи визначено суддю Шморгуна В.В.

Ухвалою суду від 13.09.2021 справу № 927/172/21 прийнято до розгляду; судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 30.09.2021 о 10:00.

Ухвалою суду від 15.09.2021 виправлено описку, допущену у вступній та в п. 3 резолютивної частини ухвали суду від 13.09.2021 щодо найменування позивача-2, а саме замість найменування “Козелецька районна рада Чернігівської області” необхідно читати “Чернігівська районна рада Чернігівської області” у відповідних відмінках.

Копія ухвали суду від 13.09.2021 отримана позивачем-2 особисто у приміщенні Господарського суду Чернігівської області 16.09.2021.

Позивач-2 у судове засідання з розгляду справи по суті 30.09.2021 не з`явився, проте явка його у це судове засідання обов`язковою не визнавалась.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, судове засідання по розгляду справи по суті 30.09.2021 проводилось за відсутності позивача-2 (його представника).

У судовому засіданні 30.09.2021 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладанні позивачем-2 та відповідачем додаткових угод від 19.02.2020, 20.03.2020, 27.10.2020, 18.11.2020 до договору № 41ЕВ147-2-20 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 03.01.2020 було порушено ч. 4 ст. 36 Закону України “Про публічні закупівлі”, а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення при відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Враховуючи, що вищезазначені додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України “Про публічні закупівлі”, прокурор, посилаючись на приписи ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, просить визнати їх недійсними. Просить стягнути з відповідача 122 004,88 грн сплачених коштів відповідно до положень ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позовних вимог обґрунтовуючи тим, що:

- Південний офіс Держаудитслужби України, як орган державного фінансового контролю не може бути належним позивачем у даному спорі, оскільки заходи фінансового контролю у Козелецькій районній раді Північним офісом Державної аудиторської служби не проводились, процедура закупівлі природного газу не перевірялась;

- відсутні законні підстави для представництва прокуратурою інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України; в порушення вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вимоги щодо необхідності звернення до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41ЕВ147-2-20 від 03.01.2020 на адресу позивачів не направлялись;

- положеннями ст. 36 Закону України “Про публічні закупівлі” передбачено можливість сторонам вносити зміни до істотних умов Договору, у тому числі в частині перегляду ціни за одиницю товару, а п. 11.5 Договору передбачено, що будь-які зміни і доповнення до Договору вважаються дійсними, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими на це представникам сторін шляхом укладання додаткової угоди;

- висновки Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр Моніторингу зовнішніх товарних ринків», викладені в листах від 07.02.2020, від 17.03.2020, від 21.10.2020, від 04.11.2020, є належними доказами, що можуть засвідчити факт коливання та зміни ціни на певний період часу, а отже зміст додаткових угод відповідає фактичним обставинам коливання ціни товару на ринку в сторону зростання;

- прокурор не обґрунтував належним чином можливість стягнення коштів у розмірі 122 004,88 грн, що суперечить наслідкам визнання правочину недійсним, визначених ст. 216 ЦК України, з огляду на положення умов договору від 03.01.2020 врегульований інший порядок зарахування переплати, а саме відповідно до п. 4.6 договору сторонами погоджено, що у разі переплати вартості газу сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу;

- прокурор не довів наявності протиправних наслідків додаткових угод, вину сторін у формі умислу, що дії сторін при укладенні спірних додаткових угод були спрямовані на заподіяння шкоди суспільним, економічним та соціальним інтересам держави.

Прокурор у відповіді на відзив з доводами відповідача не погоджується:

- прокурором належним чином та в достатньому обсязі обґрунтовані підстави представництва інтересів держави в суді в особі позивача – Північного офісу Держаудитслужби з посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про прокуратуру», Господарського процесуального кодексу України, правових висновків Конституційного та Верховного судів, Європейського суду з прав людини;

- листами від 25.08.2020, від 10.09.2020 повідомлено Північний офіс Держаудитслужби та Управління Північного офісу Держаудитслужби у Чернігівській області про виявлені порушення Закону України «Про публічні закупівлі»; заходи щодо припинення та визнання недійсними додаткових угод до договору у розумний строк не вживались;

- на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання);

- при укладенні Козелецькою районною радою та ТОВ «Чернігівгаз Збут» спірних додаткових угод № 2-5 не дотримано вимоги ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», безпідставно змінено істотні умови договору, належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни природного газу на ринку після укладення Договору та попередньої угоди;

- різниця у кількості поставленого природного газу, що в цінах за первісним договором становить 122 004,88 грн є збитками місцевого бюджету.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач повідомив, що позивач-1 не звертався з позовом до суду з вимогами до ТОВ «Чернігівгаз Збут» не тому, що не здійснював або здійснював неналежним чином захист інтересів держави, а тому що у нього відсутні правові підстави для звернення до суду з позовом до ТОВ «Чернігівгаз Збут», а отже він не може бути позивачем у справі. Таким чином прокурор невірно вказав у позові Держаудитслужбу як орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, що призвело до порушення ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Прокурором позов заявлено з порушенням вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме позивача – Північний офіс Держаудитслужби попередньо не повідомлено про звернення з позовом до суду стосовно визнання недійсними спірних додаткових угод.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Козелецькою районною радою проводилась процедура закупівлі (відкриті торги) 09120000-6 газового палива (природного газу).

Згідно з інформацією з електронної системи публічних закупівель “Prozorro” (ідентифікатор закупівлі UA-2019-11-27-003513-b) предметом закупівлі є газове паливо – за кодом CPV за ДК 021:2015:09120000-6 (природний газ), на 2020 рік, кількістю – 130 000 м куб., місце поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг – 17000, Чернігівська область, смт. Козелець, вул. Соборності 27. Строк поставки – 31 грудня 2020 року (т. 1 а.с. 30-32).

Відповідно до протоколу № 6 засідання тендерного комітету Козелецької районної ради про розгляд, оцінку та кваліфікацію тендерних пропозицій по предмету закупівлі: газове паливо за кодом CPV за ДК 021:2015-09120000-6 (газ природний) (ідентифікатор в системі “Prozorro” UA-2019-11-27-003513-b) від 19.12.2019 визначено переможцем процедури відкритих торгів щодо закупівлі газового палива учасника – Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» (код ЄДРПОУ 39576385); прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю з предмету: газове паливо за кодом CPV за ДК 021:2015-09120000-6 (газ природний) із переможцем – учасником – Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут»; доручено секретарю тендерного комітету оприлюднити рішення про намір укласти договір про закупівлю (у вигляді цього протоколу) на веб-порталі Уповноваженого органу через авторизований електронний майданчик протягом одного дня відповідно до вимог ст. 10 Закону та надіслати повідомлення про намір укласти договір переможцю – учаснику – Товариству з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» (т. 1 а.с. 37-40).

В електронній системі публічних закупівель “Prozorro” (ідентифікатор закупівлі UA-2019-11-27-003513-b) міститься інформація про те, що переможцем відкритих торгів є Товариство з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут” з пропозицією закупівлі – 793 000 грн з ПДВ.

Згідно тендерної пропозиції відповідач взяв на себе зобов`язання постачати газове паливо (природний газ) в обсязі 130000 куб м за ціною за 1 куб. м 6,1 грн з ПДВ загальною вартістю 793 000,00 грн. Учасник також погодився дотримуватися умов даної тендерної пропозиції протягом 120 календарних днів з дня розкриття тендерних пропозицій.

Гарантійним листом відповідач гарантував формування своєї цінової пропозиції за середньо ринковими цінами на газ природний на дату подання тендерної пропозиції та протягом усього строку дії договору про закупівлю.

03.01.2020 між ТОВ “Чернігівгаз Збут” (далі – Постачальник) та Козелецькою районною радою (далі – Споживач) укладено договір на постачання природного газу №41ЕВ147-2-20 (далі – Договір) (т. 1 а.с. 41-52).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник постачає газове паливо за кодом CPV за ДК 021:2015-09120000-6 (газ природний) Споживачеві, що є бюджетною установою або організацією та є кінцевим споживачем, в обсягах і порядку, передбачених Договором, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Річний плановий обсяг постачання газу – до 130,00 тис. м3. Місячні планові об`єми постачання газу: січень – 25,000 м3, лютий – 25,000 м3, березень – 17,000 м3, квітень – 8,000 м3, жовтень – 10,000 м3, листопад – 20, 000 м3, грудень – 25, 000 м3 (п. 1.3, 1.4 Договору).

Відповідно до п. 1.6 Договору передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі – пункти призначення).

Згідно з п. 3.2 Договору ціна 1 тис. куб. м газу становить 5911,37 грн, в т.ч. ПДВ – 20%. Вартість послуги доступу до потужності (тимчасовий тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортну(ої) систему(и) на перший рік другого регуляторного періоду для Акціонерного товариства «Укртрансгаз», затверджений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 № 2001) за 1 тис. куб. м 188,63 грн, в т.ч. ПДВ – 20%. Разом до сплати за 1 тис. куб. м 6100,00 грн, в т.ч. ПДВ – 20%.

Пунктом 3.3 Договору сторони передбачили, що загальна сума договору складає 793 000 грн, в т.ч. ПДВ-20%.

Відповідно до п. 3.4 Договору, ціна зазначена в п. 3.2 Договору, може змінюватись протягом дії Договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Згідно п. 4.6 Договору у разі переплати вартості газу сума переплати зараховуються постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «Чернігівгаз Збут» в інформаційній платформі оператора ГТС, а саме з 01.01.2020 до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання (п. 11.1 Договору).

Будь-які зміни та доповнення до цього Договору вважаються дійсними, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими на це представниками сторін шляхом укладання додаткової угоди (п. 11.5 Договору).

ТОВ “Чернігівгаз Збут” направило позивачу-2 лист від 14703-Сл-2372-0220 від 12.02.2020, у якому зазначає про те, що постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013 затверджено тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (вартість послуги доступу до потужності), який складає за 1 тис. куб. м 148,992 грн, в т.ч. ПДВ -20%. Для приведення договору у відповідність до чинного законодавства в листі вказано про направлення позивачу-2 двох примірників додаткових угод на зміну вартості послуги доступу до потужності з 01.01.2020 (т. 1 а.с 54).

На підтвердження розміру тарифу відповідач до листа додав постанову НКРЕКП від 24.12.2019 з Додатком № 2 (т. 1 а.с. 55-57).

19.02.2020 між ТОВ «Чернігівгаз Збут» (далі - Постачальник) та Козелецькою районною радою (далі – Споживач) укладено додаткову угоду № 1 щодо зміни ціни до Договору (далі – Додаткова угода № 1) (т. 1 а.с. 58), відповідно якої п. 3.2 Договору викладено у такій редакції:

« 3.2 Ціна 1 тис. куб. м газу становить 5951,008 грн, в т.ч. ПДВ-20%. Вартість послуги доступу до потужності (Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», затверджений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013) за 1 тис. куб. м 148,992 грн, в т.ч. ПДВ – 20%. Разом до сплати за 1 тис. куб. м 6100,00 грн, в т.ч. ПДВ – 20%».

ТОВ “Чернігівгаз Збут” направило позивачу-2 лист від 13.02.2020 № 14703-Сл-2455-0220, у якому зазначає про зростання ціни на газ, що підтверджується висновком ДП «Держзовнішінформ» № 232/19 від 07.02.2020, у зв`язку з чим пропонує встановити нову ціну за одиницю товару шляхом укладання додаткової угоди. Запропонована ціна за 1000 куб. м природного з урахуванням тарифу на транспортування магістральними мережами та податку на додану вартість з 01.02.2020 становить 6710,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 59).

На підтвердження зростання ціни на газ відповідач до листа від 13.02.2020 № 14703-Сл-2455-0220 додав лист № 232/19 від 07.02.2020 ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр Моніторингу зовнішніх товарних ринків» (т. 1 а.с. 60-61).

Відповідно до листа № 232/19 від 07.02.2020 ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр Моніторингу зовнішніх товарних ринків», станом за наявною на 07.02.2020 інформацією щодо цін на природний газ суб`єктів ринку природного газу – регіональних газопостачальних підприємств, на які постановою КМУ від 19.10.2018 № 867 покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу у процесі функціонування ринку природного газу, відпускний рівень цін на природний газ для установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на території України, в залежності від обсягу споживання та умов оплати, з урахуванням тарифу на послуг транспортування природного газу для точки виходу з газотранспортної системи АТ «Укртрансгаз», без урахування витрат на транспортування розподільними трубопроводами, складав у лютому 2020 року - 6548,99-8148,99 грн/1000 куб. м, з ПДВ за умов оплати протягом або після періоду (календарний місяць) поставки природного газу.

Також у листі від 13.02.2020 № 14703-Сл-2455-0220 зазначено про направлення позивачу-2 двох примірників додаткової угоди на зміну ціни з 01.02.2020.

19.02.2020 між ТОВ «Чернігівгаз Збут» (далі - Постачальник) та Козелецькою районною радою (далі – Споживач) укладено додаткову угоду № 2 щодо зміни ціни до Договору (далі – Додаткова угода № 2) (т. 1 а.с. 62), відповідно якої п. 1.2, 1.3, 3.2, 3.3 Договору викладено у такій редакції:

« 1.2. Річний плановий обсяг постачання газу – до 119,50073 тис. куб. м.

1.3 Планові обсяги постачання газу по місяцях: січень – 14,50812 м3, лютий – 24,99261 м3, березень – 17,000 м3, квітень – 8,000 м3, жовтень – 10,000 м3, листопад – 20, 000 м3, грудень – 25, 000 м3.

3.2 Ціна, з 01.02.2020, за 1000 куб. м природного газу з урахуванням тарифу вартості послуги доступу до потужності (Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», затверджений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013) та податку на додану вартість становить 6710 грн, за 1000 куб. м, в т.ч. ПДВ-20%.

3.3. Загальна сума Договору складає 792 999,94 грн, в т.ч. ПДВ – 20».

ТОВ “Чернігівгаз Збут” направило позивачу-2 лист від 19.03.2020 № 14804-Сл-4275-0320, у якому зазначає про зростання ціни на газ, що підтверджується висновком ДП «Держзовнішінформ» № 232/20 від 17.03.2020, у зв`язку з чим пропонує встановити нову ціну за одиницю товару шляхом укладання додаткової угоди. Запропонована ціна за 1000 куб. м природного з урахуванням тарифу на транспортування магістральними мережами та податку на додану вартість з 01.03.2020 становить 7357,49 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 63).

На підтвердження зростання ціни на газ відповідач до листа від 19.03.2020 № 14804-Сл-4275-0320 додав лист № 232/20 від 17.03.2020 ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр Моніторингу зовнішніх товарних ринків» (т. 1 а.с. 64-65).

Відповідно до листа № 232/20 від 17.03.2020 ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр Моніторингу зовнішніх товарних ринків», станом за наявною на 16.03.2020 інформацією щодо цін на природний газ суб`єктів ринку природного газу – регіональних газопостачальних підприємств, на які постановою КМУ від 19.10.2018 № 867 покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу у процесі функціонування ринку природного газу, відпускний рівень цін на природний газ для установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на території України, в залежності від обсягу споживання та умов оплати, з урахуванням тарифу на послуг транспортування природного газу для точки виходу з газотранспортної системи АТ «Укртрансгаз», без урахування витрат на транспортування розподільними трубопроводами, складав у березні 2020 року – 5990,04-6964,68 грн/1000 куб. м, з ПДВ за умов оплати протягом або після періоду (календарний місяць) поставки природного газу.

Також у листі від 19.03.2020 № 14804-Сл-4275-0320 зазначено про направлення позивачу-2 двох примірників додаткової угоди на зміну ціни з 01.03.2020.

20.03.2020 між ТОВ «Чернігівгаз Збут» (далі - Постачальник) та Козелецькою районною радою (далі – Споживач) укладено додаткову угоду № 3 щодо зміни ціни до Договору (далі – Додаткова угода № 3) (т. 1 а.с. 66), відповідно якої п. 1.2, 1.3, 3.2, 3.3 Договору викладено у такій редакції:

« 1.2. Річний плановий обсяг постачання газу – до 111,588 тис. куб. м.

1.3 Планові обсяги постачання газу по місяцях: січень – 14,50812 м3, лютий – 15,08580 м3, березень – 17,000 м3, квітень – 8,000 м3, жовтень – 10,000 м3, листопад – 20,000 м3, грудень – 26,99408 м3.

3.2 Ціна, з 01.03.2020, за 1000 куб. м природного газу з урахуванням тарифу вартості послуги доступу до потужності (Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», затверджений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013) та податку на додану вартість становить 7357,49 грн, за 1000 куб. м, в т.ч. ПДВ-20%.

3.3. Загальна сума Договору складає 792 995,87 грн, в т.ч. ПДВ – 20».

ТОВ “Чернігівгаз Збут” направило позивачу-2 лист від 21.10.2020 № 14704-Сл-11549-1020, у якому зазначає про зростання ціни на газ, що підтверджується висновком ДП «Держзовнішінформ» № 122/169 від 21.10.2020, у зв`язку з чим пропонує встановити нову ціну за одиницю товару шляхом укладання додаткової угоди. Запропонована ціна за 1000 куб. м природного з урахуванням вартості послуги доступу до потужності та податку на додану вартість з 01.10.2020 становить 8092,50 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 67).

На підтвердження зростання ціни на газ відповідач до листа від 21.10.2020 № 14704-Сл-11549-1020 додав лист № 122/169 від 21.10.2020 ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр Моніторингу зовнішніх товарних ринків» (т. 1 а.с. 68).

Відповідно до листа № 122/169 від 21.10.2020 ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр Моніторингу зовнішніх товарних ринків», станом за наявною на 16.10.2020 інформацією на веб-сайті ТБ «Українська енергетична біржа» середньозважені ціни на природний газ (ресурс вересня 2020 року та жовтня 2020 року) за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа», а також їх коливання становили: вересень 2020 року – 4702,90 грн/тис. куб. м з ПДВ, жовтень 2020 року – 5466,31 грн/тис. куб. м з ПДВ, коливання ціни – 16,23%. Згідно з наявною інформацією, що розміщена на веб-сайті ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 20.10.2020, приведена розрахункова вартість природного газу на європейських хабах до кордону України станом на 16.10.2020 за тис. куб м3:на TTF – 7526,00 грн; на NCG – 7441,00 грн; на Gaspool – 7631,00 грн.

Також у листі від 21.10.2020 № 14704-Сл-11549-1020 зазначено про направлення листом від 08.10.2020 № 14704-Сл-11226-1020 позивачу-2 двох примірників додаткової угоди на зміну ціни з 01.10.2020.

27.10.2020 між ТОВ «Чернігівгаз Збут» (далі - Постачальник) та Козелецькою районною радою (далі – Споживач) укладено додаткову угоду № 4 щодо зміни ціни до Договору (далі – Додаткова угода № 4) (т. 1 а.с. 69), відповідно якої п. 1.2, 1.3, 3.2, 3.3 Договору викладено у такій редакції:

« 1.2. Річний плановий обсяг постачання газу – до 105,90913 тис. куб. м.

1.3 Планові обсяги постачання газу по місяцях: січень – 14,50812 м3, лютий – 15,08580 м3, березень – 12,48392 м3, квітень – 6,8847 м3, травень – 0,10083 м3, жовтень – 10,000 м3, листопад – 20,000 м3, грудень – 26,26,84576 м3.

3.2 Ціна, з 01.10.2020, за 1000 куб. м природного газу з урахуванням тарифу вартості послуги доступу до потужності (Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», затверджений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013) та податку на додану вартість становить 8092,50 грн, за 1000 куб. м, в т.ч. ПДВ-20%.

3.3. Загальна сума Договору складає 792 995,85 грн, в т.ч. ПДВ – 20».

ТОВ “Чернігівгаз Збут” направило позивачу-2 лист від 10.11.2020 № 14704-Сл-12086-1120, у якому зазначає про зростання ціни на газ, що підтверджується висновком ДП «Держзовнішінформ» № 122/193 від 04.11.2020, у зв`язку з чим пропонує встановити нову ціну за одиницю товару шляхом укладання додаткової угоди. Запропонована ціна за 1000 куб. м природного з урахуванням вартості послуги доступу до потужності та податку на додану вартість з 01.11.2020 становить 8900,94 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 70).

На підтвердження зростання ціни на газ відповідач до листа від 10.11.2020 № 14704-Сл-12086-1120 додав лист № 122/193 від 04.11.2020 ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр Моніторингу зовнішніх товарних ринків» (т. 1 а.с. 71).

Відповідно до листа № 122/193 від 04.11.2020 ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр Моніторингу зовнішніх товарних ринків», станом за наявною на 02.11.2020 інформацією на веб-сайті ТБ «Українська енергетична біржа» середньозважені ціни на природний газ (ресурс жовтня 2020 року та листопада 2020 року) за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа», а також їх коливання становили: жовтень 2020 року – 5983,81 грн/тис. куб. м з ПДВ, листопад 2020 року – 6618,83 грн/тис. куб. м з ПДВ, коливання ціни – 10,61%. Згідно з наявною інформацією, що розміщена на веб-сайті ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 03.11.2020, приведена розрахункова вартість природного газу на європейських хабах до кордону України станом на 02.11.2020 за тис. куб м3:на TTF – 7145,00 грн; на NCG – 6986,00 грн; на Gaspool – 7128,00 грн.

Також у листі від 10.11.2020 № 14704-Сл-12086-1120 зазначено про направлення позивачу-2 двох примірників додаткової угоди на зміну ціни з 01.11.2020.

18.11.2020 між ТОВ «Чернігівгаз Збут» (далі - Постачальник) та Козелецькою районною радою (далі – Споживач) укладено додаткову угоду № 5 щодо зміни ціни до Договору (далі – Додаткова угода № 5) (т. 1 а.с. 72), відповідно якої п. 1.2, 1.3, 3.2, 3.3 Договору викладено у такій редакції:

« 1.2. Річний плановий обсяг постачання газу – до 101,02375 тис. куб. м.

1.3 Планові обсяги постачання газу по місяцях: січень – 14,50812 м3, лютий – 15,0858 м3, березень – 12,48392 м3, квітень – 6,8847 м3, травень – 0,10083 м3, жовтень – 3,05766 м3, листопад – 20,000 м3, грудень – 28,90272 м3.

3.2 Ціна, з 01.11.2020, за 1000 куб. м природного газу з урахуванням тарифу вартості послуги доступу до потужності (Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», затверджений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013) та податку на додану вартість становить 8900,94 грн, за 1000 куб. м, в т.ч. ПДВ-20%.

3.3. Загальна сума Договору складає 792 995,83 грн, в т.ч. ПДВ – 20».

Також прокурор надав прейскуранти на природний газ із ресурсів Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” з 01 січня по 31 січня 2020 року, з 01 лютого по 29 лютого 2020 року, з 01 березня по 31 березня 2020 року, з 01 квітня 2020 року (т. 1 а. с. 89-91).

У вказаних прейскурантах зазначена ціна природного газу промисловим споживачам та іншим суб`єктам господарської діяльності, що не підпадають під дію Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, становить: з 01.01.2020 – 7286,40 грн з ПДВ, з 01.02.2020 – 6249,60 грн з ПДВ, з 01.03.2020 – 5527,20 грн з ПДВ, з 01.04.2020 – 5536,80 грн з ПДВ.

Окрім того, прокурором надано лист Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 18.12.2020 № 3-3714/1.11-20, в якому викладена інформація, що визначена компанією ціна на природний газ для споживачів, які підпадають під дію спецобов`язків, на вересень 2020 року становила 4318,99 грн за тис. куб. м без ПДВ, на жовтень – 5374,10 грн за тис. куб. м без ПДВ, на листопад – 5375,37 грн за тис. куб. м без ПДВ (без урахування тарифів на послуги з транспортування і розподілу природного газу) (т. 1 а.с. 92).

Відповідно до акту №ЧРЗ80000576 від 24.02.2020 приймання-передачі природного газу відповідач передав, а позивач прийняв природний газ за січень 2020 року в обсязі 14 508,12 куб. м на загальну суму 88 499,53 грн (т. 1 а.с. 73).

Відповідно до акту №ЧРЗ80002371 від 19.03.2020 приймання-передачі природного газу відповідач передав, а позивач прийняв природний газ за лютий 2020 року в обсязі 15 085,8 куб. м на загальну суму 101 225,72 грн (т. 1 а.с. 75).

Відповідно до акту №ЧРЗ80005990 від 10.04.2020 приймання-передачі природного газу відповідач передав, а позивач прийняв природний газ за березень 2020 року в обсязі 12 483,92 куб. м на загальну суму 91 850,32 грн (т. 1 а.с. 77).

Відповідно до акту №ЧРЗ80004275 від 12.05.2020 приймання-передачі природного газу відповідач передав, а позивач прийняв природний газ за квітень 2020 року в обсязі 6884,7 куб. м на загальну суму 50 654,11 грн (т. 1 а.с. 79).

Відповідно до акту №ЧРЗ80004910 від 11.06.2020 приймання-передачі природного газу відповідач передав, а позивач прийняв природний газ за травень 2020 року в обсязі 100,83 куб. м на загальну суму 741,85 грн (т. 1 а.с. 81).

Відповідно до акту №ЧРЗ80007864 від 03.11.2020 приймання-передачі природного газу відповідач передав, а позивач прийняв природний газ за жовтень 2020 року в обсязі 3057,66 куб. м на загальну суму 24 744,11 грн (т. 1 а.с. 83).

Відповідно до акту №ЧРЗ80008128 від 08.12.2020 приймання-передачі природного газу відповідач передав, а позивач прийняв природний газ за листопад 2020 року в обсязі 11 473,6 куб. м на загальну суму 102 125,82 грн (т. 1 а.с. 85).

Відповідно до акту №ЧРЗ80009445 від 22.12.2020 приймання-передачі природного газу відповідач передав, а позивач прийняв природний газ за грудень 2020 року в обсязі 17 883,16 куб. м на загальну суму 159 176,94 грн (т. 1 а.с. 87).

Платіжними дорученням №1029 від 24.02.2020, № 1086 від 25.03.2020, № 1115 від 13.04.2020, № 1132 від 13.05.2020, № 1161 від 12.06.2020, № 1324 від 30.11.2020, № 1345 від 14.12.2020, № 1354 від 22.12.2020 позивач перерахував відповідачу кошти за поставлений природний газ на загальну суму 619 019,40 грн (т. 1 а.с. 71-72).

Прокурор зазначає, що позивач відповідно до ціни газу, зазначеної у Договорі, повинен був сплатити за поставлений природний газ кошти у розмірі 497 014,52 грн, натомість сплатив 619 019,40 грн, а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 122 004,88 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України “Про публічні закупівлі”.

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 36 Закону України “Про публічні закупівлі”).

Згідно з пунктами 5, 9, 18, 32 ст. 1 Закону України “Про публічні закупівлі”: договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари; замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі. При цьому предмет закупівлі - це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

За приписами ч. 4 ст. 36 вказаного Закону України “Про публічні закупівлі” умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України “Про публічні закупівлі”).

Отже, Закон України “Про публічні закупівлі” встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за п. 2 ч. 4 наведеної норми - у випадку коливання цін на ринку товару, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» роз`яснено, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому, норма пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Разом з тим, виходячи зі змісту частини першої статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов. Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Прокурором у позовній заяві зазначено, що необхідність звернення з цим позовом зумовлена потребою захистити інтереси держави у зв`язку із нездійсненням відповідних повноважень органом Державної аудиторської служби України – Північним офісом Держаудитслужби, який держава наділила повноваженнями щодо реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю, зокрема при здійсненні державних закупівель (ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі", ст. 5, 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", Положення про Державну аудиторську службу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43). Прокурор вважає, що укладання додаткових угод з порушенням вимог законодавства свідчить про нераціональне і неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України “Про прокуратуру”.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення), визначено що реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (п. 7 Положення).

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17).

З урахуванням наведеного, Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель (аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо визначення позивачем у справі офісу Держаудитслужби викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі 911/1497/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18).

За наведених мотивів суд погоджується з доводами прокурора, що Північний офіс Держаудитслужби є компетентним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та відхиляє відповідні доводи позивача-1 та відповідача про відсутність у нього таких повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, Ніжинською місцевою прокуратурою на адресу Північного офісу Держаудитслужби було направлено лист № 66-7818вих-20 від 25.08.2020 з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді з питань визнання додаткових угод недійсними про надання інформації про проведення моніторингу закупівлі (UA-2019-11-27-003513-b), про встановлення порушень законодавства про закупівлі, про вжиті заходи щодо усунення порушень та про намір звернення до суду з відповідним позовом.

Листом № 8984-20 від 08.09.2020 Північний офіс Держаудитслужби повідомив прокуратуру, що запитувану інформацію можливо отримати в Управлінні Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області. Також зазначено, що Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» не передбачено звернення офісу до суду з позовом про визнання недійсними договорів.

Ніжинською місцевою прокуратурою направлено лист № 66-8122вих-20 від 10.09.2020 Управлінню Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді з питань визнання додаткових угод недійсними направлено лист про надання інформації щодо можливих порушень законодавства у сфері публічних закупівель, допущених Козелецькою районною радою при закупівлі природного газу (UA-2019-11-27-003513-b).

Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області листом № 9454-20 від 21.09.2020 повідомило, що з листопада 2019 року по вересень 2020 року заходи державного контролю в Козелецькій районній раді не здійснювались, моніторинг закупівель природного газу за номером UA-2019-11-27-003513-b не проводився.

Чернігівська обласна прокуратура направила лист № 15/3/2-506вих-20 від 29.12.2020 Північному офісу Держаудитслужби з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді з питань визнання додаткових угод недійсними, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», про надання інформації про проведення моніторингу закупівлі (UA-2019-11-27-003513-b), про встановлення порушень законодавства про закупівлі, про вжиті заходи щодо усунення порушень та про намір звернення до суду з відповідним позовом. В листі було зазначено, що додаткові угоди № 2 від 19.02.2020, № 3 від 20.03.2020, № 4 від 27.10.2020, № 5 від 18.11.2020 про підвищення ціни на природний газ були укладені з порушенням ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки відсутнє коливання ціни на ринку у сторону збільшення.

Листом від 13.01.2021 Північний офіс Держаудитслужби повідомив, що звернення Чернігівської обласної прокуратури було направлено до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області. Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» не передбачено звернення офісу до суду з позовом про визнання недійсними договорів.

Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області повідомило Чернігівську обласну прокуратуру, що моніторинг вказаної закупівлі не проводився, підстави для проведення моніторингу відсутні. Законодавством визначено повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, до яких не належить право на подання позову до суду з вимогами про визнання договорів недійсними.

Враховуючи те, що з моменту направлення прокурором позивачу-1 листа від 25.08.2020 та до подання позову (17.02.2021) минуло більше шести місяців, позивач у категоричній формі повідомляв про відсутність у нього повноважень на звернення до суду із відповідним позовом, суд доходить висновку про невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак і про його бездіяльність.

Оскільки ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» форми відповідного повідомлення уповноваженого органу не визначено, вказані листи прокурора з посиланням на таку норму, які були направлені позивачу-1 з метою з`ясування підстав представництва, відповідають приписам цієї статті, а тому підпадають під розуміння повідомлень, обумовлених у ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Крім того, Ніжинською місцевою прокуратурою направлено позивачу-1 повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України № 71-724вих-21 від 02.02.2021 про пред`явлення позовної заяви в порядку господарського судочинства і інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби, Козелецької районної ради Чернігівської області до ТОВ «Чернігівгаз Збут» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 122 004,88 грн.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду, а відтак доводи відповідача про залишення позову без розгляду судом відхиляються.

Щодо здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Козелецької районної ради.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Частиною 1 статті 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

У Конституції України (ст.142) та Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст.16) визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів, де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом, забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) угод, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що порушення економічних (майнових) інтересів держави, пов`язаних із раціональним та ефективним використанням бюджетних коштів та бездіяльність позивача- (Козелецької районної ради) полягає у наступному.

Козелецька районна рада, яка є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля природного газу за договором), що уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету та зобов`язана ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.

У даних спірних правовідносинах інтереси держави та позивача-2 повністю збігаються, Козелецька районна рада є отримувачем коштів, які надійдуть у разі їх стягнення.

Порушення норм законодавства у сфері публічних закупівель у зв`язку з укладенням з порушенням вимог закону додаткових угод, призвело до безпідставної зміни істотних умов договору після його укладення та збільшення ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов`язань щодо необгрунтованого витрачання бюджетних коштів.

Метою Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. До основних принципів публічних закупівель віднесено зокрема, їх максимальна економія та ефективність.

Однак, Козелецька районна рада, укладаючи оскаржувані додаткові угоди до договору про закупівлю, усупереч вимог ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», сама сприяє порушенню цих інтересів держави, тим самим є органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, однак не здійснює їх захист.

Виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 даного Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 (п.4 мотивувальної частини) визначено, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» слід розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Стосовно представництва прокурором інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування, прокурор у позовній заяві посилається на постанову Верховного Суду у від 08.02.2019 (справа № 915/20/18), у якій ВС зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (п. 7. 23). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 13.02.19 у справі № 914/225/18. Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові ВСУ від 21.03.2019 у справі №912/898/18 «проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтересу тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора».

Прокурор у позовній заяві зазначає, що використання коштів місцевого бюджету з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якими за ст. 142 Конституції України, у тому числі, є кошти місцевих бюджетів, що у свою чергу, завдає шкоду інтересам держави, яка згідно ст.7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування.

Відповідно до положень ст.18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування», орган місцевого самоврядування має право звернутись до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Чернігівською обласною прокуратурою направлено Козелецькій районній раді лист № 15/3/2-344вих-20 від 01.12.2020 на підставі ст. 23 Закону «Про прокуратуру» про надання інформації про джерела фінансування послуг з постачання природного газу, підстави збільшення ціни природного газу, про вжиття заходів щодо зменшення ціни, зазначення суми перерахованих постачальнику коштів.

Листом від 08.12.2020 № 04-22/179 Козелецька районна рада повідомила, що фінансування послуг здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, збільшенні ціни природного газу відбувалося на підставі листів постачальника та висновків ДП «Держзовнішінформ», заходи щодо зменшення ціни на природний газ не вживалися.

Чернігівська обласна прокуратура листом №15/3/2-507вих-20 від 29.12.2020 з посиланням на вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» запитувала інформацію про звернення до відповідача з приводу перерахунку надміру сплачених коштів та з`ясування позиції органу місцевого самоврядування про врегулювання даного спору в судовому порядку, в т.ч. шляхом пред`явлення позову обласною прокуратурою.

Згідно відповіді Козелецької районної ради № 04-22/02 від 05.01.2021, заходи щодо перерахунку ціни на природний газ в бік зменшення органом місцевого самоврядування, у судовому порядку не вживались. Не заперечує щодо врегулювання даного спору у судовому порядку, у тому числі і шляхом пред`явлення відповідного позову прокуратурою. Одночасно повідомила, що Козелецький район ліквідовується шляхом приєднання до Чернігівського району, про винесене рішення Чернігівської районної ради Чернігівської області від 10.12.2020 «Про реорганізацію Козелецької районної ради Чернігівської області шляхом приєднання до Чернігівської районної ради Чернігівської області».

Незважаючи на те, що прокурором було повідомлено Козелецьку районну раду про допущені порушення при укладенні оскаржуваних додаткових угод, орган місцевого самоврядування не вжив заходів у судовому порядку для захисту інтересів держави, суд доходить висновку про невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак і про його бездіяльність.

Оскільки ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» форми відповідного повідомлення уповноваженого органу не визначено, вказані листи прокурора з посиланням на таку норму, які були направлені позивачу-2 з метою з`ясування підстав представництва, відповідають приписам цієї статті, а тому підпадають під розуміння повідомлень, обумовлених у ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Крім того, Ніжинською місцевою прокуратурою направлено позивачу-2 повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України № 71-724вих-21 від 02.02.2021 про пред`явлення позовної заяви в порядку господарського судочинства і інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби, Козелецької районної ради Чернігівської області до ТОВ «Чернігівгаз Збут» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 122 004,88 грн.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Щодо визнання недійсними Додаткової угоди №2, Додаткової угоди № 3, Додаткової угоди № 4, Додаткової угоди №5.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» та Козелецькою районною радою укладено Договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41ЕВ147-2-20 від 03.01.2020, відповідно до умов якого річний плановий обсяг постачання газу до 130,00 тис. куб. м та ціна 1 тис. куб. м газу становить 5911,37 грн, в т.ч. ПДВ – 20%. Вартість послуги доступу до потужності (тимчасовий тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортну(ої) систему(и) на перший рік другого регуляторного періоду для Акціонерного товариства «Укртрансгаз», затверджений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 № 2001) за 1 тис. куб. м 188,63 грн, в т.ч. ПДВ – 20%. Разом до сплати за 1 тис. куб. м 6100,00 грн, в т.ч. ПДВ – 20%.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником торгів за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Частиною 1 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі тощо ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно п.7 ч.2 ст.22 Закону України "Про публічні закупівлі" тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Згідно ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:

- відбувається за згодою сторін;

- порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації);

- підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником);

- ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;

- загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» Козелецькою районною радою було укладено додаткові угоди щодо зміни ціни до Договору.

Так, згідно Додаткової угоди № 2 від 19.02.2020 річний плановий обсяг постачання газу становить 101,02375 тис. куб. м; ціна, з 01.02.2020, за 1000 куб. м природного газу з урахуванням тарифу вартості послуги доступу до потужності (Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», затверджений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013) та податку на додану вартість становить 6710 грн за 1000 куб. м, в т.ч. ПДВ-20%.

Згідно Додаткової угоди № 3 від 20.03.2020 річний плановий обсяг постачання газу становить 111,588 тис. куб. м; ціна, з 01.03.2020, за 1000 куб. м природного газу з урахуванням тарифу вартості послуги доступу до потужності (Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», затверджений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013) та податку на додану вартість становить 7357,49 грн за 1000 куб. м, в т.ч. ПДВ-20%.

Згідно Додаткової угоди № 4 від 27.10.2020 річний плановий обсяг постачання газу становить 105,90913 тис. куб. м; ціна, з 01.10.2020, за 1000 куб. м природного газу з урахуванням тарифу вартості послуги доступу до потужності (Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», затверджений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013) та податку на додану вартість становить 8092,50 грн за 1000 куб. м, в т.ч. ПДВ-20%.

Згідно Додаткової угоди № 5 від 18.11.2020 річний плановий обсяг постачання газу становить 101,02375 тис. куб. м; ціна, з 01.11.2020, за 1000 куб. м природного газу з урахуванням тарифу вартості послуги доступу до потужності (Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», затверджений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013) та податку на додану вартість становить 8900,94 грн за 1000 куб. м, в т.ч. ПДВ-20%.

В обгрунтування свого права на підписання додаткових угод та збільшення ціни товару відповідач посилається на лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю». В якому роз`яснено, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому, норма пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Разом з тим, виходячи зі змісту частини першої статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов. Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі №927/491/19 право тлумачити норму права є виключним правом суду. Роз`яснення державних органів (листи, рекомендації) не є нормою права і не мають юридичного значення, про що вказано і в самому листі Мінекономіки.

Обґрунтовуючи підстави на підписання додаткових угод № 2, 3, 4, 5 та збільшення ціни товару відповідач посилається на листи Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» № 232/19 від 07.02.2020, № 232/30 від 17.03.2020, № 122/169 від 28.10.2020, № 122/193 від 04.11.2020.

Вказаними листами було надано інформацію щодо цін на природній газ для установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на території України, станом на 07.02.2020, 16.03.2020, інформацію на веб-сайті ТБ «Українська енергетична біржа» про середньозважені ціни на природний газ станом на 16.10.2020 та вартість природного газу на європейських хабах до кордону України станом 16.10.2020, інформацію на веб-сайті ТБ «Українська енергетична біржа» про середньозважені ціни на природний газ станом на 02.11.2020 та вартість природного газу на європейських хабах до кордону України станом 02.11.2020, тобто містять інформацію щодо вартості газу як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку газу.

Пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» сторонам надано право змінювати ціну договору за умови документального підтвердження наявності коливання ціни на товар, що є предметом договору.

Як вбачається з тендерної пропозиції (т. 1 а.с. 35) відповідач взяв на себе зобов`язання з поставки газу видобутого саме в Україні. Відтак, судом не приймаються до уваги листи ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», № 122/169 від 21.10.2020, № 122/193 від 04.11.2020, що містить довідкову інформацію щодо вартості газу на європейських хабах.

У листах ДП «Держзовнішінформ», зокрема зазначено, що довідка носить інформативний характер і не враховує умов договорів та контрактів.

Відповідач зазначає, що у лютому 2020 року відбулось коливання ціни на природний газ у бік збільшення, що підтверджується листом № 232/19 від 07.02.2020 ДП «Держзовнішінформ».

Як вбачається зі змісту листа ДП «Держзовнішінформ», у ньому наводиться інформація різних суб`єктів ринку природного газу щодо діапазону відпускних цін на природний газ для установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на території України, в залежності від обсягу споживання та умов оплати, вартість газу складала у лютому 2020 року – 6548,99-8148,99 грн/1000 куб. м, з ПДВ за умов оплати протягом або після періоду (календарний місяць) поставки природного газу.

Таким чином, наданий лист не може підтверджувати коливання цін на природний газ після укладення Договору від 03.01.2020 на початок періоду застосування нової ціни – 01.02.2020, оскільки констатує лише рівень загальних ринкових цін на газ у різних суб`єктів ринку природного газу у лютому 2020 року і саме станом на 07.02.2020.

Тобто, у листі ДП «Держзовнішінформ» наведена інформація про відпускний рівень цін на природний газ лише за сім днів лютого місяця.

Таким чином, наданий лист не може підтверджувати коливання цін на природний газ після укладення Договору від 03.01.2020, оскільки містить рівень цін станом на 07.02.2019 та не містить доказів реального відсотку здорожчання такого товару.

При цьому матеріали справи не містять доказів на підтвердження ринкової вартості природного газу за попередній місяць, що дало б можливість порівняти рівень цін за січень та лютий 2020 року та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни за період з моменту укладення Договору від 03.01.2020 і до внесення до нього змін з 01.02.2020 за спірною додатковою угодою №2 від 19.02.2020.

Відповідач, посилаючись на лист ДП «Держзовнішінформ» № 232/20 від 17.03.2020, зазначає що у березні 2020 року відбулось коливання ціни на природний газ у бік збільшення.

Як вбачається зі змісту листа ДП «Держзовнішінформ», у ньому наводиться інформація різних суб`єктів ринку природного газу щодо діапазону відпускних цін на природний газ для установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на території України, в залежності від обсягу споживання та умов оплати, вартість газу складала у березні 2020 року – 5990,04-6964,68 грн/1000 куб. м, з ПДВ з ПДВ за умов оплати протягом або після періоду (календарний місяць) поставки природного газу.

Таким чином, наданий лист не може підтверджувати коливання цін на природний газ у бік збільшення, оскільки як вбачається з відображеної в листі інформації, коливання ціни на природний газ відбулось навпаки у бік зменшення.

Отже, матеріали справи не містять доказів на підтвердження збільшення вартості природного газу у березні 2020 року та наявності підстав внесення сторонами змін Додатковою угодою № 3 від 20.03.2020 щодо зміни ціни на природний газ з 01.03.2020.

Відповідач, посилаючись на лист ДП «Держзовнішінформ» № 122/169 від 21.10.2020 зазначає, що у жовтні 2020 року відбулось коливання ціни на природний газу бік збільшення.

Як вбачається зі змісту листа ТБ «Українська енергетична біржа», у ньому зазначено, що середньозважена ціна природного газу ресурсу вересня та жовтня 2020 року за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 16.10.2020 складала вересень 2020 року 4702,90 грн/тис. куб. м з ПДВ, жовтень 2020 року 5466,31 грн/тис. куб. м з ПДВ.

Тобто у листі ДП «Держзовнішінформ» наведена інформація про середньозважену ціну природного газу за вересень 2020 року та за 16 днів жовтня 2020 року.

Таким чином, наданий лист не може підтверджувати коливання цін на природний газ, оскільки містить лише загальну цифру – вартість газу станом на 16.10.2020 та не містить доказів реального відсотку здорожчання такого товару.

Крім того, суд не бере до уваги показник ціни на природний газ за вересень 2020 року, оскільки оцінка коливання між змінами ціни на товар у жовтні повинно бути проведена з урахуванням ціни не з попереднім місяцем, а з березнем 2020 року, в якому визначено останню ціну на природний газ.

Отже, матеріали справи не містять доказів на підтвердження збільшення вартості природного газу у жовтні 2020 року та наявності підстав внесення сторонами змін Додатковою угодою № 4 від 27.10.2020 щодо зміни ціни на природний газ з 01.10.2020.

У свою чергу ціна газу у жовтні - 5466,31 грн/тис. куб. м з ПДВ є навіть меншою ніж була визначена на момент укладення договору.

Відповідач підтверджує коливання ціни на природний газу бік збільшення у листопаді 2020 року листом ДП «Держзовнішінформ» № 122/193 від 04.11.2020.

Як вбачається зі змісту листа ДП «Держзовнішінформ» № 122/193 від 04.11.2020, у ньому зазначено, що середньозважена ціна природного газу ресурсу жовтня та листопада 2020 року за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 02.11.2020 жовтень 2020 року 5983,81 грн/тис. куб. м з ПДВ, листопад 2020 року 6618,83 грн/тис. куб. м з ПДВ.

Тобто у листі ДП «Держзовнішінформ» наведена інформація про середньозважену ціну природного газу лише за 2 дні листопада місяця.

Таким чином, наданий лист не може підтверджувати коливання цін на природний газ у листопаді 2020 року, оскільки містить лише загальну цифру – вартість газу станом на 02.11.2020.

Крім того вказаний лист не містить доказів реального відсотку здорожчання такого товару, оскільки у порівнянні з жовтнем 2020 року ціна на природний газ хоча і збільшилась, однак порівнюючи ціну на товар, встановлену сторонами з березня 2020 року, коливання ціни у бік збільшення не відбулось, а навпаки зменшилось.

Отже, матеріали справи не містять доказів на підтвердження коливання ціни товару у листопаді 2020 року у бік збільшення та наявності підстав внесення сторонами змін Додатковою угодою № 5 від 18.11.2020 щодо зміни ціни на природний газ з 01.11.2020.

З наданих прокурором прейскурантів на природний газ із ресурсів Акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України» за період з 01.01.2020 по 30.03.2020 вбачається тенденція зниження ціни на природний газ впродовж зазначених трьох місяців.

Так, відповідачем послідовно збільшувалась вартість газу, у результаті чого позивач-2 і відповідач підписали додаткові угоди № 2 від 19.02.2020, № 3 від 20.03.2020, № 4 від 27.10.2020, № 5 від 18.11.2020, згідно яких суттєво зменшено обсяги поставок газу з 130,00 тис. куб. м до 101,02375 тис. куб. м та збільшено на 45,92 % первісну договірну ціну за 1000 куб. м з 6100 грн до 8900,94 грн.

Надаючи оцінку таким діям відповідача, суд дійшов висновку, що відповідач усвідомлено діяв з метою збільшення ціни договору більш ніж на 45 %, а не на реальний відсоток коливання, який існував протягом дії договору.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Тобто, зміна умов договору відбувається за згодою обох сторін.

Так, пунктом 11.5 Договору передбачено, що будь-які зміни та доповнення до цього Договору вважаються дійсними, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими на це представниками сторін шляхом укладання додаткової угоди.

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно і у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена у договорі купівлі-продажу/поставки.

Позивач-2, маючи право на отримання газу по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, підписав додаткові угоди №2-5, внаслідок чого ціна 1000 куб. м газу збільшилася на понад 45 % відсотків, а обсяг поставки газу за Договором істотно зменшився, що призвело до повного нівелювання результатів відкритих торгів.

Метою регулювання, передбаченого ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі", закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

З наведеного вбачається, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Тобто, обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Згідно ст.5 Закону "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 45%, шляхом так званого "каскадного" укладення декількох додаткових угод є недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Слід зазначити, що сторони не могли не розуміти особливостей функціонування ринку газу (коливання цін на газ, їх сезонне зростання-падіння), що було прогнозовано, а тому вони не були позбавлені можливості визначити у договорі порядок зміни ціни, зокрема, які коливання ціни надають право на перерахунок ціни (порогові показники), формулу розрахунку нової ціни, якими саме документами має підтверджуватися коливання цін на ринку товару.

Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які саме органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Постачальнику необхідно не лише довести підвищення ціни на товар на ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі, він також повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також повинен довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги документи/докази наявні у матеріалах справи, суд доходить висновку, що факти коливання цін на газ за певні періоди дії договору не були доведені відповідачем.

Законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах та бере до уваги те, що позивач-2, як сторона договору, розпоряджався не власними коштами, а коштами держави, коштами платників податків і таке розпорядження у даному випадку було неефективним, здійсненим на шкоду інтересам держави та всіх платників податків до бюджету з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі" та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами).

Суд дійшов висновку, що сторони договору допустили зловживання своїм правом на зміну умов договору, а дії відповідача кваліфікує як недобросовісні.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 по справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону "Про публічні закупівлі".

З огляду на зазначене, визнання додаткових угод до Договору недійсними, в силу їх невідповідності вимогам частини 4 статті 36 Закону України “Про публічні закупівлі”, не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону та не породжує будь-яких правових наслідків.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про нікчемність додаткових угод № 2 від 19.02.2020, №3 від 20.03.2020, №4 від 27.10.2020 та №5 від 18.11.2020 до Договору № 41ЕВ147-2-20 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 03.01.2020, укладених між Козелецькою районною радою та Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут», згідно ст.36, 37 Закону "Про публічні закупівлі", що відповідно не породжує жодних правових наслідків для сторін, а відповідно, правовідносини з постачання газу між позивачем-2 та відповідачем у період з 01.01.2020 до 31.12.2020 регулюються Договором від № 41ЕВ147-2-20 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 03.01.2020 та Додатковою угодою № 1 від 19.02.2020.

Відтак позов прокурора у частині вимог про визнання недійсними додаткових угод, як таких що не відповідають вимогам частини 4 статті 36 ЗУ “Про публічні закупівлі”, не підлягає задоволенню, оскільки у разі невідповідності перерахованих правочинів указаній нормі, вони є недійсними в силу закону (нікчемними).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі №927/491/19.

Щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 122 004,88 грн.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, ЦК і ГК, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч.1 ст.670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Обов`язок повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК "Купівля-продаж".

Нікчемність додаткових угод № 2, №3, № 4, № 5 означає, що зобов`язання сторін регулюються Договором з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1.

Тобто, і поставка газу, і його оплата здійснювалися сторонами відповідно до умов укладеного Договору.

Відповідно до Договору відповідач повинен був поставити позивачу 130 000,00 куб. м газу за ціною за 1 тис. куб. м 6100 грн. Однак, відповідач поставив згідно Договору лише 81 477,79 куб. м газу.

Виходячи з ціни, визначеної у Договорі, Козелецька районна рада повинна була сплатити відповідачу за спожитий природний газ за січень-грудень 2020 року 497 014,52 грн. Однак, як підтверджується матеріалами справи, останньою було сплачено кошти за отриманий природний газ за період з січня по грудень 2020 року в сумі 619 019,40 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що враховуючи п. 4.6 Договору врегульований інший порядок зарахування переплати, а саме сторонами погоджено, що у разі переплати вартості газу сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу, вимога позивачем-2 не заявлена та застосування ч. 1 ст. 670 ЦК України є передчасним, з огляду на наступне.

Пунктом 11.1. Договору сторони передбачили, що Договір діє в частині постачання газу з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.

Відтак підстави для зарахування вказаних коштів у рахунок оплати майбутніх поставок товару відсутні, оскільки договір укладено строком до 31.12.2020, тобто вже припинив свою дію, допоставка кількості непереданого товару є неможлива.

При цьому, закупівля товару на майбутній період здійснюється за окремою тендерною процедурою, та іншим правочином.

Неможливість допоставки товару за спірним правочином унеможливлює застосування диспозитивності (вибору) щодо заходів, передбачених ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України. Отже єдиним способом захисту своїх інтересів залишається лише повернення сплачених коштів.

Позивачем-1 (Північним офісом Держаудитслужби) та позивачем-2 (Козелецькою районною радою) не було вжито заходів щодо направлення відповідачу письмових вимог про повернення на поточний рахунок споживача суми переплати вартості газу, що кваліфікується як бездіяльність відповідного органу, доказів такого звернення до відповідача суду не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження:

1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням);

2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження;

3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;

4) брати участь у розгляді справи;

5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом;

6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді;

7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Таким чином, прокурор не наділений повноваженнями щодо направлення письмових вимог відповідачу щодо повернення суми переплати вартості газу, представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави здійснюється шляхом подачі позову до суду.

За бездіяльності компетентного органу щодо направлення вимоги про повернення грошових коштів, єдиним належним способом захисту відповідних інтересів буде саме звернення прокурора з позовом до суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача коштів в розмірі 122 004,88 грн підлягають задоволенню.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", “Серявін та інші проти України” обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Згідно частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки за висновком суду нікчемні додаткові угоди були підписані внаслідок неправомірних дій обох сторін в однаковій мірі, як ТОВ «Чернігівгаз збут», так і Чернігівської районної ради Чернігівської області, суд вважає, що судові витрати мають бути покладені на позивача-2 та відповідача у рівних частинах у сумі 5675,00 грн.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 126, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» (код ЄДРПОУ 39576385; вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) на користь Чернігівської районної ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 24843051, вул. Шевченка, 48, м. Чернігів, 14027) 122 004,88 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» (код ЄДРПОУ 39576385; вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 5675,00 грн судового збору.

4. Стягнути з Чернігівської районної ради Чернігівської області (ЄДРПОУ 24843051, вул. Шевченка, 48, м. Чернігів, 14027) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 5675,00 грн судового збору.

5.В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 07.10.2021.

Суддя В.В. Шморгун