Рішення № 100178745, 20.09.2021, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2021 року м.Херсон Справа № 923/843/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. за участю секретаря судового засідання Кудак М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників, справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕРСОН-ЕНЕРГО СЕРВІС" (адреса реєстрації: вул. Московська, буд. 3-А, м. Херсон, 73003, код ЄДРПОУ 32125075)

до Відповідача Управління маркетингу міста та туризму Херсонської міської ради (адреса реєстрації: просп. Ушакова, буд. 37, м. Херсон, 73003, адреса для листування: вул.Лютеранська, 20, м. Херсон, 73003, код ЄДРПОУ 44326699)

про визнання договору № 01-16-92/16 про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу від 17.02.2016р. недійсним

за участю представників:

від позивача – Кулік В.М. адвокат, договір про надання правової допомоги від 02.02.2021р.

від відповідача – Петренко Н.О. адвокат, договір про надання правової допомоги від 19.08.2021р.

ВСТАНОВИВ:

22.06.2021 до Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Херсон-енерго сервіс" від 18.06.2021р. б/н (вхідний №1825/21 від 22.06.2021р) - про визнання недійсним договору № 01-16-92/16 від 16.02.2016р., укладеного з управлінням естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради. Позов обґрунтований твердженням позивача про недійсність правочину у зв`язку з недотриманням вимог чинного законодавства щодо істотних умов договору та укладення спірного договору під впливом обману.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2021р., справу розподілено судді Пінтеліній Т.Г.

Ухвалою від 23.06.2021р. суд позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Херсон-енерго сервіс" від 18.06.2021р. б/н залишив без руху, оскільки позивачем до позовної заяви не було додано доказів надіслання копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу та неналежним чином підтверджені права адвоката на підписання позовної заяви.

25.06.2021р. позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Станом на 01.07.2021р. позовна заява та додані до неї документи відповідають вимогам положень ст.ст. 162, 163, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, та вона подана з додержанням встановлених, зокрема, ст.ст. 20, 27 цього ж Кодексу правил юрисдикції суду, у зв`язку з чим ухвалою від 01.07.2021р. судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; призначено перше судове засідання на 26.07.2021р. о 10-00 год. Запропоновано сторонам подати відзив, відповідь на відзив.

Представник позивача отримав копію ухвали про відкриття провадження 02.07.2021р. (розписка а.с.87), представник відповідача отримав копію ухвали від 01.07.2021р. - 15.07.2021р., згідно повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.88).

23.07.2021р. головою ліквідаційної комісії відповідача подано клопотання до суду про відкладення розгляду справи на іншу дату, з урахуванням необхідності залучення правонаступника відповідача, зважаючи на рішення сесії Херсонської міської ради, яка буде проведена 23.07.2021р.

У перше судове засідання прибув представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не прибув.

Ухвалою від 26.07.2021р. відкладено судове засідання на 25.08.21 року о 14:00 год. за адресою: м. Херсон, вул. Театральна, 18, зал судових засідань № 211.

Копію ухвали від 26.07.2021р. позивач отримав 28.07.2021р., відповідач – 11.08.2021р.

19.08.2021р. до суду відповідачем подано відзив на позовну заяву з доказами надсилання позивачу, яким просять поновити строк Управлінню для подання відзиву; застосувати заходи процесуального примусу у вигляді штрафу за зловживання процесуальними правами за подання позову який має очевидно штучний характер; у задоволенні позову відмовити.

19.08.2021р. до суду відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що договір було укладено у 2016 році, тому позивач звернувся до суду з пропуском строків позовної давності.

19.08.2021р. відповідачем подано заяву про заміну відповідача по справі Управління естетики та зовнішньої реклами ХМР (код 374653343) на його правонаступника Управління маркетингу і туризму Херсонської міської ради (код 44326699).

25.08.2021р. у судовому засіданні оголошено перерву до 03.09.2021р. для надання можливості представнику позивача для ознайомлення з відзивом та подання відповіді на відзив.

31.08.2021р. позивачем подано до суду заперечення на заяву відповідача про заміну відповідача правонаступником. А також позивачем подано відповідь на відзив.

03.09.2021р. відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме: акту приймання-передачі від 28.07.2021р. за яким з метою забезпечення нерозривності виконання повноважень з питань зовнішньої реклами Управлінням були прийняті усі договори за переліком.

03.09.2021р. відповідачем подано клопотання, в якому зазначила, що у заяві про заміну відповідача правонаступником була допущена помилка, було пропущено у назві юридичної особи слово «міста», таким чином просять назву заявника читати «Управління маркетингу міста та туризму Херсонської міської ради».

03.09.2021р. відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив (вх..№2/2768), з відповідним обґрунтуванням.

У судовому засіданні 03.09.2021р. оголошено перерву до 20.09.2021р.

07.09.2021р. відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, з відповідним обґрунтуванням та доказами направлення позивачу (текст заперечення аналогічний поданому раніше 03.09.2021 за вх..№2/2768).

Суд дійшов висновку, що враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Безпосередньо в день судового засідання 20.09.2021р. відповідачем подано до суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн., у заяві зазначено опис робіт виконаних адвокатом. До заяви додано копію договору про надання правової допомоги №03 від 19.08.2021р.

У судовому засіданні 20.09.2021р. суд протокольною ухвалою задовольнив заяву відповідача подану 19.08.2021р. про заміну відповідача по справі Управління естетики та зовнішньої реклами ХМР (код 374653343) на його правонаступника Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (код 44326699) (з урахуванням поданого відповідачем 03.09.2021р. клопотання про допущену помилку), а також зважаючи на встановлені обставини у справі №923/1431/20 згідно ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2021р., які враховані Господарським судом Херсонської області.

Відповідно до ч. 1 ст.252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч.8 ст.252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч.2 ст. 161 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив наступне.

І. Стислий виклад позиції позивача (ТОВ «ХЕРСОН-ЕНЕРГО СЕРВІС»).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.06.2016р. Управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради (далі - Відповідач, Управління) видало ТОВ «Херсон-Енерго Сервіс» (далі - Позивач, Товариство, Організація) рішення № 26-136/16 від 17.06.2016р. про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу.

Між Управлінням та Товариством 17.06.2016р. було укладено Договір № 01-16-92/16 про тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Управління як уповноважений Херсонською міською радою орган на умовах та в порядку, передбаченому Договором надає, а Організація приймає в тимчасове платне користування місце з метою розташування на ньому рекламного засобу (далі-РЗ), котрий використовується для розміщення зовнішньої реклами (далі - місце).

Згідно з п. 1.2 Договору Договір визначає відносини Сторін щодо тимчасового платного користування Організацією місцем.

Відповідно до п.1.3 Договору адреса, площа, кількість місць що надаються в користування за Договором, визначаються згідно з додатком 1 до Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору за користування місцем Організація щомісячно сплачує плату, розрахунок якої здійснюється у відповідності до тарифів, установлених відповідним рішенням міської ради.

Підставою для нарахування та внесення Організацією на поточний рахунок Управління плати є цей Договір та відповідні додатки до нього, (пункт 2.2 Договору).

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що плата за користування місцем для розташування, згідно з додатком 2 до Договору, у безготівковій формі на поточний рахунок робочого органу, відкритого в управлінні Державної казначейської служби України у місті Херсоні, незалежно від наслідків господарської діяльності Організації, наявності або відсутності підписаних Сторонами актів наданих послуг...

Відповідно до п. 3.2.1 Договору Управління зобов`язане передавати Організації в користування місця за адресами, зазначеними в додатках до Договору, для використання за цільовим призначенням; протягом терміну дії Договору не надавати місця, передані Організації, у користування іншим суб`єктам господарювання.

Згідно з п. 8.1 Договору Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і діє до закінчення строку дії Дозволу.

Дія Договору продовжується при продовженні строку дії відповідного Дозволу на визначений у ньому строку, (п. 8.2 Договору).

Управлінням естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради 26 липня 2016 році на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради № 245 від 19.07.2016 були видані наступні дозволи: № 10-3162, № 10- 3163, № 10-3164, № 10-3165, № 10-3166, № 10-3167, № 10-3168, № 10-3169, № 10-3170, № 10- 3171, № 10-3172, № 10-3173, № 10-3174, № 10-3175, № 10-3176 зі строком дії з 19.07.2016 по 18.07.2021, а 24 листопада 2016 році на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради № 388 від 15.11.2016 були видані наступні дозволи: № 10-3265, № 10-3266. № 10- 3267, № 10-3268, № 10-3269, № 10-3270, № 10-327І, № 10-3272, № 10-3273, № 10-3274, № 10- 3275, № 10-3276. № 10-3277, № 10-3278 зі строком дії з 15 листопада 2016 по 14.11.2021.

Однак, позивач посилаючись на норми частини 1 статті 215, частини 3 статті 215, статті 203 ЦК України, статті 207 ГК України, статті 230 ЦК України, частини 1 статті 229 ЦК України, вважає вищезазначений договір таким, що не відповідає нормам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним з наступних підстав.

Оскільки саме Відповідач робив проект спірного договору, то саме він мав можливість та повинен був перевірити, що може бути предметом спірного договору та його основні параметри; з`ясувати, кому належать передані місця та на підставі, яких документів; надати «поточний рахунок робочого органу, відкритий в управлінні Державної казначейської служби України у місті Херсоні». Натомість Відповідач ввів в оману Позивача шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності та замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.

По-перше, в договорі відсутній належний предмет договору.

В порушення ч. 1 ст. 638 ЦК України та ч.1 статті 760 ЦК України, зазначені в Договорах місця розташування рекламного засобу мають лише приблизний адрес, наприклад, «по шосе В`ячеслава Чорновола (Кіндійське шосе) (у районі будівлі № 54)».

Також відсутня площа цих місць, оскільки розмір рекламного засобу - наприклад, 3,14 х 6,14 (зазначений в Додатку № 1 до Договору) ніяк не може бути площею місця розташування. Площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для не наземного та не дахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину, (п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. № 2067).

В додатку № 2 до договору площа місць розташування РЗ не відповідає фактичній площі, так, наприклад, площа місця розташування РЗ за № 5, 34, 47 при розмірі РЗ 3,14 х 6,14 становить 8,85 кв.м., а РЗ за № 1-4, 6-21, 29-31, 33, 42-46, 48-49 при цих же розмірах мають іншу площу 8,71 кв.м., 9,14 кв.м., 10 кв.м., 9,28 кв.м., 19,28 кв.м. Необхідно зазначити, що відповідно до розрахунків, зроблених нашим товариством, всі ці РЗ мають площу місця розташування 8,42кв.м.

Тобто даний договір не містить основної істотної умови договору його предмету, оскільки в розділі предмет договору та додатку № 1 відсутні індивідуальні ознаки цих місць.

Крім того, відповідно до норм чинного законодавства передача нерухомого або нерухомого майна в тимчасове платне користування, в т.ч. місця повинно відбуватися за актом прийому-передачі. Однак, ні в даному договорі ні в додатках до нього не зазначено про це, і як наслідок він взагалі відсутній.

Що стосується кількості місць, що надаються в користування. Якщо це єдиний біг-борд, а не двосторонній, його площа та площа прилеглої території не може за рахунок цього збільшитися, а відповідно не можуть збільшитися кількість місць. Тобто, Відповідач штучно збільшує кількість місць та їх площу.

По-друге, не зазначено на підставі яких документів місця, зазначені в договорі, належать до комунальної власності. Оскільки надавати в тимчасове платне користування майно, яке не належить йому, м`яко кажучи, не є законним.

В порушення ч.1 ст.16 Закону України „Про рекламу", пункту 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. № 2067, п. 6.1 розділу 6 Правил розміщення та експлуатації об`єктів зовнішньої реклами та інформації в місті Херсоні, затверджених рішенням виконавчого комітету міської ради № 369 від 20.10.2015р., в договорі відсутнє взагалі посилання на підставі яких передані в тимчасове платне користування місця належать до комунальної власності і що Управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради має право передавати саме ці місця в тимчасове платне користування, оскільки, як було зазначено вище, в договорі відсутній навіть індивідуально визначений предмет цього договору.

Крім того, оскільки надані в тимчасове користування місця перебувають на земельній ділянці, Управління повинно надати або хоча б зазначити площу земельної ділянці, її кадастровий номер та правоустановчий документ, на підставі якого ці місця перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади.

Однак жодної інформації з цього приводу ні Договір ні додатки до нього не містять.

В третє, в договорі не зазначено поточний рахунок робочого органу на який повинна надходити плата за користування місцем для розташування.

Відповідно до пункту 2.2 Договору підставою для нарахування та внесення Організацією на поточний рахунок Управління плати є цей Договір та відповідні додатки до нього.

Рахунок, який зазначений в розділі «Юридичні адреси. Реквізити та підписі сторін» « 31411544700002, Код платежу 24060300, Назва платежу: інші надходження (реклама), Одержувач платежу: УДКСУ у м. Херсоні Херсонської області, Код 37959779, Банк одержувача: ГДКУ у Херсонській області, Код банку 852010» не є його поточним рахунком, а є рахунком міського бюджету.

В зв`язку з чим умови договору щодо оплати за користування місцем для розташування також не відповідають фактичним умовам, а відповідно і умовам діючого законодавства.

Приймаючи до уваги, що договір № 01-16-92/16 про тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу від 17.06.2016р. не містить однозначного предмету договору, відсутні данні, що ці місця (земельні ділянки) належать до комунальної власності, відсутні повноваження на підписання даного договору у Відповідача, оплата відповідно до нього проводиться не на рахунок Відповідача, а Відповідач надав на підписання спірний договір, то саме він мав можливість та повинен був перевірити, що може бути предметом спірного договору та його основні параметри; з`ясувати, кому належать передані місця та на підставі, яких документів; надати «поточний рахунок робочого органу, відкритий в управлінні Державної казначейської служби України у місті Херсоні». Натомість Відповідач ввів в оману Позивача шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності та замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.

У поданій відповіді на відзив позивач вказує, що питання стоїть в предметі договорі, який не визначений індивідуально, відсутності його точної адреси, кількості, відсутності документів, які підтверджують належність переданих місць до комунальної власності, відсутності та інше. І все це ігнорується Управлінням маркетингу. Також, в договорі не зазначено поточний рахунок робочого органу на який повинна надходити плата за користування місцем для розташування. Рахунок, який зазначений в розділі «Юридичні адреси. Реквізити та підписі сторін» « 31411544700002. Код платежу 24060300. Назва платежу: інші надходження (реклама). Одержувач платежу: УДКСУ у м. Херсоні Херсонської області, Код 37959779. Банк одержувача: ГДКУ у Херсонській області, Код банку 852010» не є його поточним рахунком, а є рахунком міського бюджету.

В зв`язку з чим умови договору щодо оплати за користування місцем для розташування також не відповідають фактичним умовам, а відповідно і умовам діючого законодавства.

Управління маркетингу в своєму відзиві посилається також на пункт 2.2. договору, але не повідомляє з якої причини Відповідачем було проігноровано рішення виконкому міської ради від 18.01.11 № 15 (зі змінами від 16.04.2013 №107 від 17.03.2015 №102), яким було затверджено форму договору про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу і де як і в договорі було зазначено поточний рахунок Управління, а ні рахунок міського бюджету. Тобто, Відповідач вийшов за межі своїх повноважень і включив до договору в розділі «Юридичні адреси. Реквізити та підписі сторін» не затверджені Херсонською міською радою рахунки.

Що стосується зловживання процесуальними правами, то не Позивач, а саме Відповідач зловживає своїми правами, договір укладав саме Відповідач, але він в передбачені законом та судом терміни не надав відзив на позовну заяву, а тільки Управління маркетингу і лише 19.08.2021р. в зв`язку з чим суд відкладав судове засідання в даній справі. Про зловживання своїми правами також зазначено в запереченні на заяву Управління маркетингу та туризму Херсонської міської ради від імені якого діє адвокат Петренко Н.О. б/н і б/дати.

Спірний договір був укладений в 2016 році, однак про порушення своїх прав Позивачу стало відомо лише при розгляді справи № 923/1431/20 в суді, в рамках якої Відповідачем були надані додаткові документи та пояснення, необхідні для подання позову в цій справі. Провадження по справі № 923/1431/20 було відкрито 13.01.2021р. та наразі зупинено відповідно до наданої Управлінням маркетингу ухвали суду про зупинення провадження у справі від 09.07.21р. Приймаючи до уваги вищевикладене Відповідач не мав можливості самостійно з`ясувати ряд питань та отримати необхідні документи, оскільки Відповідач ввів в оману Позивача шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності та замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.

ІІ. Стислий виклад позиції Відповідача (Управління маркетингу міста та туризму Херсонської міської ради).

Вважають позовну заяву не обґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню, у зв`язку з наступним. Так, 17 червня 2016 року між Позивачем по справі та Управлінням естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради було укладено договір №01-16- 92/16 про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу (далі - Договір). Відповідно до п. 1.1. Договору Управління як уповноважений Херсонською міською радою орган на умовах та в порядку, передбаченому Договором, надає, а Організація приймає в тимчасове платне користування місце, з метою розташування на ньому рекламного засобу (далі - РЗ), котрий використовується для розміщення зовнішньої реклами (далі - місце). Пунктом 1.3. Договору сторонами врегульовано, що адреса, площа, кількість місць, що надаються в користування за Договором, визначаються згідно з додатком 1 до Договору. При цьому сторонами підписано додаток № 1 до Договору якім визначена адреса розташування РЗ, їх кількість та площа. Згідно із п. 2.1 та 2.2 Договору за користування місцем Організація щомісячно сплачує плату, розрахунок якої здійснюється у відповідності до тарифів, установлених відповідним рішенням міської ради. Підставою для нарахування та внесення Організацією на поточний рахунок Управління плати є цей Договір та відповідні додатки до нього.

На виконання умов Договору позивачем були розміщенні відповідні рекламні засоби на визначених місцях за що увесь час після укладення договору здійснювалася оплата.

Як вбачається із акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2016 по 13.08.2021 позивачем по справі регулярно здійснювалась оплата за даним договором, а в період з 2019 року почала утворюватися заборгованість.

У результаті утворення заборгованості в грудні 2020 році Управління звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Позивача по справі заборгованості. Як вбачається із копії позовної заяви Управління естетики та зовнішньо реклами ХМР звернулося до суду з відповідною позовною заявою предметом розгляду якої є стягнення заборгованості за договорами про тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу серед яких і заборгованість яка утворилася на підставі невиконання спірного договору (№01-16-92/16 від 17.02.2016). Станом на сьогоднішній день, справа №923/1431/20 перебуває в провадженні судді Господарського суду Херсонської області.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на наведене звертаємо увагу суду на наступне: відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (частина перша - друга статті 640 ЦК України).

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами.

Аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.

Очевидно, що дії позивача, який уклав спірний договір, використовував надані йому місця для розміщення рекламних засобів, виконував обов`язок щодо сплати за користування місцем є недобросовісним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач по справі посилається на ст. 229 ЦК України згідно з якою, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним та ст. 230 ЦК України, відповідно до якої якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення. Під природою правочину слід розуміти сутність правочину, яка дозволяє відмежувати його від інших правочинів. Причому природа правочину охоплюватиме собою його характеристику з позицій: а) оплатності або безоплатності (наприклад, особа вважала, що укладає договір довічного утримання, а насправді уклала договір дарування); б) правових наслідків його вчинення (наприклад, особа вважала, що укладає договір комісії, а насправді це був договір купівлі-продажу з відстроченням платежу)».

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто, при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі — вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману.

Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

При цьому позивач по справі як на порушення, які призвели до помилки та введення в оману посилається на:

1. «Відповідач робив проект спірного договору, то сам мав перевірити що може бути предметом спірного договору та його основними параметрами, з`ясувати кому належать передані місця...»;

2. «надати поточний рахунок органу відкритий в управлінні Державної казначейської служби».

Порядок розміщення реклами регулюється спеціальними нормативно-правовими актами, а саме Законом України «Про рекламу», Типовими правили розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067 та рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.10.2015 №369, яким затверджені Правила розміщення та експлуатації об`єктів зовнішньої реклами та інформації в місті Херсоні.

Типова форма договору про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу затверджено рішенням виконкому міської ради від 18.01.2011 №15 (зі змінами від 16.04.2013 №107, від 17.03.2015 №102). Дане рішення виконкому є чинним, не оскарженим та не скасованим.

Окремо, позивач зазначає, що Відповідачем по справі не надані кадастровий номер земельної ділянки , її площа тощо. З цього приводу зазначаємо, що відповідно до статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. При цьому земельна ділянка є нерухомим майном. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу», зовнішня реклама — це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях-рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Акти, якими регулюється порядок розміщення рекламних засобів та порядок отримання дозвільних документів не вимагають при наданні дозволу на розміщення зовнішньо реклами та укладенні оскаржуваного договору вирішення питань які стосуються визначення меж земельної ділянки, наявності кадастрового номеру, погоджень з суміжними землекористувачами тощо, оскільки дані правовідносини не є правовідносинами які виникли в сфері землекористування, дані правовідносини не передбачають укладення договору оренди землі та оскаржуваний договір за своєю правовою природою не є договором оренді земельної ділянки. Процедура отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами та плати за користування місцем для розміщення зовнішньої реклами чітко регламентована та визначена зазначеними вище актами. Саме тому твердження позивача та посилання на відсутність акту - приймання передачі нерухомого майна, кадастрового номер земельної ділянки є надуманими та необґрунтованими. Оскільки місце для розміщення рекламного засобу не є тотожнім поняттю земельна ділянка.

Звертаємо увагу суду, що позивач по справі оскаржуваний договір підписав та виконував його шляхом розміщення рекламних засобів та оплати на підстави договору за користування місцем для розміщення рекламного засобу, при цьому жодних претензій щодо надходження оплати відповідач не мав, до того моменту поки не почала утворюватися заборгованість та позивач перестав виконувати належним чином взяті на себе зобов`язання за договором.

Із наведеного вбачається, що дана підстава визнання договору недійсним є надуманою та необґрунтованою. Окремо звертаємо увагу, що відповідно до п. 4.8 Положення про управління естетики та зовнішньої рекламі Херсонської міської ради від 18.11.2014 метою управління є поповнення міського бюджету, шляхом укладання договорів про тимчасове користування місцем для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальний власності Херсонської міської територіальної громадами.

Таким чином, відповідач вважає позовну заяву не обґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність обману зі сторони відповідача та повідомлення неправдивих обставин які істотно вплинули на вчинений правочин та якій мав умисел зі сторони відповідача.

Згідно ст. 43 ГПК України Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер. Так предметом спору є визнання недійсним договору № 01-16-92/16 про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу від 17.02.2016 року недійсним. Так даний договір було підписано сторонами у 2016 році, як вбачається з матеріалів справі та доказів наданих Відповідачем до 2021 року умови договору Позивачем по справі виконувалися, а саме розміщувалися рекламні засоби, здійснювалася оплата по договору. Проте після виникнення заборгованості та звернення Відповідача із позовною заявою до суду про стягнення суми заборгованості лише в 2021 році звернувся до господарського суду з даною позовною заявою.

Відповідач наголошує на тому, що дана позовна заява є зловживанням процесуальними правами стороною Позивача. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові. Вважають, що у даному випадку Позивач по справі має бути притягнутий до відповідальності за зловживання процесуальними правами у вигляді штрафу.

Щодо строків подання відзиву. У зв`язку з процедурою ліквідації Управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради яка триває з лютого місяця 2021 року та необхідністю передачі справ правонаступнику Управління естетики міста та зовнішньої реклами Херсонської міської ради не мало можливості та відповідних бюджетних надходжень для укладення договору на представництво інтересів з адвокатом. Рішенням Херсонської міської ради № 447 від 23.07.2021 року «Про визначення управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради балансоутримувачем майна комунальної власності Херсонської міської територіальної громади» голові комісії з ліквідації управління естетки та зовнішньої реклами міської ради передати, а управлінню маркетингу міста і туризму міської ради прийняти майно та документацію зазначену в додатку 1, про що скласти відповідний акт приймання-передачі. Акт приймання-передачі матеріальних цінностей було складено 02.08.2021 року. Зазначеним актом були передані матеріали судових справ та подальшому укладено договір з адвокатом.

На підставі викладеного, відповідач просив поновити строк для подання відзиву; застосувати заходи процесуального примус у вигляді штрафу до Відповідача по справі за зловживання процесуальними правами за подання позову який має очевидно штучний характер; відмовити в задоволенні позову.

Окрім цього, відповідач також звернувся до суду із заявою про застосування строків позовної давності, вважав, що позивач по справи звернувся до суду з пропуском строків позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки даний договір було підписано сторонами у 2016 році, як вбачається з матеріалів справі та доказів наданих Відповідачем до 2021 року умови договору Позивачем по справі виконувалися, а саме розміщувалися рекламні засоби, здійснювалася оплата по договору, тобто позивач був обізнаний про його існування, підписував його та виконував взяті на себе права та обов`язки. Проте, після виникнення заборгованості та звернення Відповідача із позовною заявою до суду про стягнення суми заборгованості лише в 2021 році звернувся до господарського суду з даною позовною заявою.

ІІІ. Мотивувальна частина рішення:

За матеріалами справи вбачається, що між Управлінням естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради (Управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсон-Енерго сервіс» (Організація) 17.06.2016р. було укладено Договір № 01-16-92/16 про тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу (далі - Договір) з відповідними додатками до договору та уточненнями (а.с.16-30).

П.1.1. Договору передбачено, що Управління, як уповноважений Херсонською міською радою орган на умовах та в порядку, передбаченому Договором надає, а Організація приймає в тимчасове платне користування місце з метою розташування на ньому рекламного засобу (далі-РЗ), котрий використовується для розміщення зовнішньої реклами (далі - місце).

Згідно з п. 1.2 Договору, Договір визначає відносини Сторін щодо тимчасового платного користування Організацією місцем.

Відповідно до п.1.3 Договору адреса, площа, кількість місць що надаються в користування за Договором, визначаються згідно з додатком 1 до Договору.

За п. 2.1 Договору, за користування місцем Організація щомісячно сплачує плату, розрахунок якої здійснюється у відповідності до тарифів, установлених відповідним рішенням міської ради.

Підставою для нарахування та внесення Організацією на поточний рахунок Управління плати є цей Договір та відповідні додатки до нього (пункт 2.2 Договору).

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що плата за користування місцем для розташування РЗ сплачується Організацією щомісяця за 10 днів до кінця поточного місяця, за розрахунками, згідно з додатком 2 до Договору, у безготівковій формі на поточний рахунок робочого органу, відкритого в управлінні Державної казначейської служби України у місті Херсоні, незалежно від наслідків господарської діяльності Організації, наявності або відсутності підписаних Сторонами актів наданих послуг.

Відповідно до п. 3.2.1 Договору Управління зобов`язане передавати Організації в користування місця за адресами, зазначеними в додатках до Договору, для використання за цільовим призначенням; протягом терміну дії Договору не надавати місця, передані Організації, у користування іншим суб`єктам господарювання.

Згідно з п. 8.1 Договору Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і діє до закінчення строку дії Дозволу.

Дія Договору продовжується при продовженні строку дії відповідного Дозволу на визначений у ньому строку (п. 8.2 Договору).

17.06.2016р. Управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради видало ТОВ «Херсон-Енерго Сервіс» рішення № 26-136/16 від 17.06.2016р. про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу за відповідним переліком адрес (а.с.31-32).

Також, Управлінням естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради 26 липня 2016 році на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради №245 від 19.07.2016 були видані наступні дозволи: № 10-3162, № 10- 3163, № 10-3164, №10-3165, № 10-3166, № 10-3167, № 10-3168, № 10-3169, № 10-3170, № 10-3171, № 10-3172, № 10-3173, № 10-3174, № 10-3175, № 10-3176 зі строком дії з 19.07.2016 по 18.07.2021 (а.с.33-47).

24.11.2016 р. на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради № 387 від 15.11.2016р. були видані наступні дозволи: № 10-3265, № 10-3266, № 10-3267, № 10-3268, № 10-3269, № 10-3270, № 10-3271, № 10-3272, № 10-3273, № 10-3274, № 10- 3275, № 10-3276. № 10-3277, № 10-3278 зі строком дії з 15.11.2016р. по 14.11.2021р. (а.с.48-61). Дозволи є чинними у зазначені в них періоди.

Із роздруківки тексту рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради №15 від 18.01.2011р. вбачається, що з метою підвищення ефективності впровадження міської політики та контролю за дотриманням розповсюджувачами зовнішньої реклами нормативно-технічних вимог та норм законодавства України про рекламу було затверджено типову форму договору про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу (роздруківка типової форми договору також наявна в матеріалах справи а.с.139-149). В подальшому за рішенням №107 від 16.04.2013р. пункти 2.4,4.2.6 та 6.6. Договору про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу були викладені у новій редакції (а.с.150-151). За рішенням №102 від 17.03.2015р. до Договору про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 18.01.2011р. №15 також вносились зміни (а.с.152-153).

Окрім цього, в матеріалах справи також міститься інформація про те, що у Господарському суді Херсонської області перебуває на розгляді справа за позовом Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради до ТОВ «ХЕРСОН-ЕНЕРГО СЕРВІС» про стягнення 325230,33 грн. (текст ухвали про відкриття провадження від 13.01.2021р. а.с.129-130). З копії ухвали про зупинення провадження у справі №923/1431/20 від 09.07.2021р. (а.с.131-136) вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача борг за переліком договорів про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу, в тому числі і за Договором №01-16-92/16 від 17.06.2016р.

Згідно ухвали у справі №923/1431/20 Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2021р., а.с.233-234, вбачається, що у справі №923/1431/20 Управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради замінено на його правонаступника – Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради.

З копії рішення Херсонської міської ради від 26.02.2021р. №73 про затвердження структури виконавчих органів ХМР, їхніх положень та загальної чисельності апарату міської ради та її виконавчих органів (а.с.92-98), вбачається, що було прийнято рішення про припинення юридичної особи – Управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради. П.8 рішення встановлено, що в частині забезпечення нерозривності виконання повноважень місцевого самоврядування щодо прав та зобов`язань виконавчих органів ради правонаступниками припинених виконавчих органів Херсонської міської ради (зі статусом юридичної особи) із урахуванням повноважень відповідно до положень про них є – Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради. Даним рішенням також затверджено Положення про Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (а.с.99-103).

За рішенням Херсонської міської ради від 23.07.2021р. №447 про визначення управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради балансоутримувачем майна комунальної власності Херсонської міської територіальної громади, вирішено визначити управління маркетингу міста і туризму міської ради балансоутримувачем майна, зазначеного в додатку №1 до рішення; голові комісії з ліквідації Управління естетики та зовнішньої реклами міської радим передати, а управлінню маркетингу міста і туризму міської ради прийняти майно та документацію, зазначені в додатку 1, про що скласти відповідний акт приймання – передачі.

За актом приймання-передач матеріальних цінностей від 02.08.2021р. з управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ 37465343) були передані матеріали судових справи до Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ 44326699).

Також матеріали справи містять копію акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2016 по 13.08.2021 (не підписаний зі сторони ТОВ «Херсон-енерго сервіс»), за яким вбачається, що товариство регулярно здійснювало оплату за спірним Договором, при цьому в період з 2019 року почала утворюватися заборгованість (а.с.160-161), а також копія Акту звірки взаємних розрахунків за період 2020р. (з підписами обох сторін, а.с.154-159). У результаті чого в грудні 2020 році Управління звернулося до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Тобто, на виконання умов Договору, позивачем були розміщені відповідні рекламні засоби на визначених місцях та за увесь час після укладення договору ним здійснювалася оплата.

Вказане не спростовувалось представниками сторін.

На виконання рішення Херсонської міської ради від 23.07.2021р. №447 між Управлінням естетики та зовнішньої реклами ХМР в особі голови ліквідаційної комісії та начальником Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради складено акт приймання – передачі матеріальних цінностей, зокрема договорів (з усіма уточненнями, змінами та доповненнями), в тому числі і спірного Договору №01-16-92/16 від 17.06.2016р. (строк до 14.11.2021р.) (а.с.222-232).

За змістом ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що за змістом статті 229 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Обов`язок доведення відповідних обставин покладається на позивача. Не вважається помилкою щодо якості продукції (товару, іншого майна) неможливість її використання або утруднення в її використанні, які сталися після виконання хоча б однією з сторін зобов`язань, що виникли з правочину, і не пов`язані з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв`язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства.

До предмету доказування у спорі про недійсність правочину, який вчинено під впливом помилки, входять обставини відповідності/невідповідності в момент вчинення правочину внутрішньої волі сторони її зовнішнім волевиявленням, спричинена хибним (помилковим) сприйняттям обставин, обумовленим їх властивостями.

Вказаний висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.02.2021 у справі №904/392/20.

Правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним і у разі встановлення судом певних обставин може бути визнаний недійсним. Водночас при вирішенні такого спору необхідно ураховувати, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі письмових доказів, наявність обставин, які свідчать про помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення та має істотне значення.

У разі якщо сторона спірного правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування наведених норм статті 229 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 911/1171/18, від 04.06.2019 у справі № 910/9070/18, від 24.09.2020 у справі №910/12729/19.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу":

- реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;

- рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

Відповідно до п. 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003:

- спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами;

- місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).

Таким чином, біг-борди, бек-лайти, сіті-лайти, які перелічені у Додатках №1,2 до Договору №01-16-92/16, а також в уточненнях до Договору про тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу від 17.06.2016р. №01-16-92/16 за переліком різних адрес із зазначенням розмірів РЗ та площ місць розташування РЗ, в розумінні Закону України «Про рекламу» та Типових правил розміщення зовнішньої реклами є рекламними засобами.

Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Біг-борди, бек-лайти, сіті-лайти, які перелічені у Додатках №1,2 до Договору №01-16-92/16, а також згідно уточнень до Договору про тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу від 17.06.2016р. №01-16-92/16 за переліком різних адрес із зазначенням розмірів РЗ та площ місць розташування РЗ, розташовані на земельних ділянках, перебувають у комунальній власності Херсонської міської ради.

Згідно з п. 1 Порядку визначення розміру плати за право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності, для розташування рекламних засобів (далі - Порядок) розмір плати за право тимчасового користування місцем для розташування рекламного засобу розраховується в залежності від площі місця, на якому розташований рекламний засіб. Площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 м. за периметром горизонтальної проекції цього засобу.

Отже, місця, що були надані ТОВ «ХЕРСОН-ЕНЕРГО СЕРВІС» у тимчасове користування для розташування рекламних засобів, є площами відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Положеннями ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами другою та третьою ст. 180 ГК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем у справі було укладено договір купівлі-продажу рекламної конструкції розташованої за адресою м. Херсон, вул.Нафтовиків, 7, який розміщено на підставі дозволу № 10-3277 та відповідно місце розташування рекламного засобу передано в тимчасове користування на підставі оскаржуваного Договору (а.с.241-243,244-245).

Таким чином, із вищенаведеного вбачається, що Позивач розумів предмет договору та станом на сьогоднішній день розуміє його правову природу; розуміє право та обов`язки які у нього виникли у зв`язку з укладанням даного договору.

Дослідивши та проаналізувавши умови спірного Договору, господарським судом встановлено, що при його укладенні сторонами було дотримано всі вимоги щодо свободи волевиявлення, форми, наявності істотних умов, що передбачені вимогами цивільного та господарського законодавства.

Порядок та умови плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів погоджені сторонами в Договорі, що відповідає ст. 627 Цивільного кодексу України, яка визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, спірний Договір є загальним і не містить жодних даних про конкретні будівлі, тому відсутні підстави стверджувати, що такий Договір укладено щодо майна, яке не належить до комунальної власності. Спірний Договір регулює правовідносини сторін з розміщення рекламних засобів, які в кожному конкретному випадку визначаються в окремих погоджувальних документах.

З приводу невідповідності розмірів рекламних засобів, на які посилається позивач та незрозумілість розрахунків, суд зазначає, що розмір площі місця розташування рекламного засобу здійснюється за формулою закріпленою Типовими правилами, розмір рекламного засобу визначається позивачем при розробленні ескізу, який додається до заяви про отримання дозволу на розміщення рекламного засобу та на підставі цього розміру визначається площа розміщення рекламного засобу. При цьому, незгода з правилами розрахунку не може бути підставою для визнання договору недійснім. До того ж, матеріали справи не містять відомостей про те, чи звертався останній до відповідача з метою перерахунку площі місця розміщення того чи іншого рекламного засобу для внесення відповідних змін до договору.

Посилання позивача на не відповідність фактичних даних, які містяться в договорі щодо розрахункового рахунку відповідача не обґрунтовують підстав визнання спірного договору недійсним із посиланням на ст. 229 та 230 ЦК України. При цьому, всі оплати, які були здійсненні позивачем по справі прийняті відповідачем, що також підтверджує відсутність у позивача наміру звернення з даною позовною заявою з метою захисту порушених прав.

Таким чином, стороною позивача не доведено підстав, з якими закон пов`язує визнання правочинів недійсними, зокрема, не надав належних і допустимих доказів, що підтверджують факт помилки, внаслідок якої відбулося неправильне сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на його волевиявлення, а помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ст. 12 ЦК України).

Більш того, оспорюваний Договір №01-16-92/16 частково виконувався позивачем, що вбачається із наданих до суду актами звірок, що свідчить про його обізнаність з усіма умовами Договору та вірне їх тлумачення.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що позивачем не доведено та не надано суду належних доказів, що спірний правочин вчинено саме під впливом помилки у контексті приписів ст. 229 ЦК України, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Щодо поданої заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскілки спірний Договір був укладений у 2016 році, суд зазначає наступне.

Визначення поняття позовної давності міститься в статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої ст. 260 Цивільного кодексу України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно до ч.1 ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

В ч.5 ст.267 Цивільного кодексу України встановлено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Відповідний правовий висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18.

Враховуючи те, що судом встановлено відсутність підстав для визнання укладеного між сторонами Договору № 01-16-92/16 про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу від 17.06.2016 р., відповідно відсутні підстави для застосування позовної давності.

За таких обставин, судовий збір, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладається на позивача.

Розглянувши подану до суду 20.09.2021р. відповідачем заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн., суд зазначає, що остання не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не надано суду будь-яких доказів, на підставі яких можна було б зробити висновок щодо обсягу наданих послуг, виконаних адвокатом, їх фактичної вартості, відсутній детальний опис робіт (наданих послуг) у межах справи, що розглядається, акту за результатами надання правової допомоги або доказів оплати вартості виконаних робіт, що також є достатнім підтвердженням повноти та належності наданої за договором правової допомоги за умовами договору.

З огляду на наведене, суд вважає, що факт надання послуг з професійної правничої допомоги в межах даної справи є не доведеним належними та допустимим доказами, тому підстави для стягнення витрат відсутні.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 238-240 ГПК України, суд

у х в а л и в :

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів ч.4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено 06.10.2021р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна