Рішення № 100178509, 05.10.2021, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.10.2021м. СумиСправа № 920/809/21

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,

за участю секретаря судового засідання Гребенюк С.В.,

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 920/809/21

за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Українська страхова група” (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, Літ. А),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “А-МУССОН” (40004, м. Суми, вул. Леваневського, буд. 10/1, офіс 27),

про стягнення 15 714 грн 00 коп.,

за участю представників:

Від позивача – не з`явився;

Від відповідача – Бондаренко О.І.;

УСТАНОВИВ:

27.07.2021 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 15 714 грн 00 коп.

Ухвалою від 30.07.2021 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/809/21, призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 30.08.2021, 10:45; встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 165 ГПК України; встановив позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив відповідно до ст. 166 ГПК України; встановив відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення відповідно до ст. 167 ГПК України.

Статтею 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ухвалу суду від 30.07.2021 відповідач отримав 03.08.2021, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Станом на 30.08.2021 відповідач відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв чи клопотань не подав.

25.08.2021 позивач подав клопотання (вх. №7465 від 25.08.2021), в якому просить суд розглядати справу за відсутності представника позивача.

Ухвалою від 30.08.2021 господарський суд відклав розгляд справи по суті на 29.09.2021, 12:00.

28.09.2021 позивач подав клопотання (вх. №8360 від 28.09.2021), в якому просить суд розглядати справу за відсутності представника позивача.

28.09.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 8370 від 28.09.2021), в якому зазначає, що позивачем не доведено підстав для стягнення виплаченого страхового відшкодування з відповідача.

28.09.2021 відповідач подав клопотання (вх. №3562 від 28.09.2021), в якому просить суд залучити до участі у справі як третю особу на стороні відповідача ОСОБА_1 , який працював водієм ТОВ «А-Муссон» та керував автомобілем марки «Ford» державний номерний знак НОМЕР_1 , за участю якого сталася дорожньо-транспортна пригода 17 січня 2019 року.

У судовому засіданні 29.09.2021 суд постановив протокольну ухвалу про залишення без розгляду, відповідно до ст. 118 ГПК України, відзиву на позовну заяву (вх. №8370 від 28.09.2021), що поданий після закінчення наданого судом строку для подання відзиву на позовну заяву, без обґрунтування причин пропуску строку та без клопотання про його продовження.

У судовому засіданні 29.09.2021, за участю представника відповідача, суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 05.10.2021, 11:00; витребування у позивача та відповідача, на підставі ст. 13, ч. 4 ст. 74 ГПК України, доказів на підтвердження перебування водія ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем та при виконанні службових обов`язків 17.01.2019, доказів на підтвердження права власності відповідача на автомобіль марки “Ford” державний номерний знак НОМЕР_1 ; позивачу запропоновано подати пояснення на клопотання відповідача (вх. №3562 від 28.09.2021) про залучення до участі у справі третьої особи.

05.10.2021 позивач подав пояснення (вх. №8506 від 05.10.2021), в якому зазначає, що факт перебування громадянина ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем встановлено постановою Зарічного районного суду міста Суми від 31 січня 2019 року у справі № 591/454/19, яка набрала законної сили 12 лютого 2019 року. Відповідач не заперечує проти того, що він є роботодавцем громадянина ОСОБА_1 . Проти залучення громадянина ОСОБА_1 до участі у справі як третьої особи позивач не заперечує.

05.10.2021 позивач подав клопотання (вх. №8525 від 05.10.2021), в якому просить суд розглядати справу за відсутності представника позивача.

05.10.2021 відповідач подав заяву (вх. № 8526 від 05.10.2021) про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копій наказу про прийняття ОСОБА_1 на роботу на посаду водія автотранспортних засобів від 16.05.2018 № 117-к, договору оренди транспортного засобу № 311217-1 від 31.12.2017 з додатками, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

У судовому засіданні 05.10.2021 представник відповідача підтвердив, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем та при виконанні службових обов`язків 17.01.2019, автомобіль марки “Ford” державний номерний знак НОМЕР_1 перебував у відповідача в оренді на підставі договору оренди транспортного засобу від 31.12.2017 № 311217-1. Представник відповідача зазначив, що не наполягає на залученні до участі у справі третьої особи.

У судовому засіданні 05.10.2021 суд постановив протокольну ухвалу про долучення до матеріалів справи пояснень позивача, заяви відповідача з доданими доказами та клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності; суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача (вх. №3562 від 28.09.2021) про залучення до участі у справі третьої особи, оскільки відповідач не обґрунтував підстав для залучення відповідно до ст. 50 ГПК України.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

17.01.2019 о 14:15 в м. Суми по проспекту Карбишева в районі будинку 104 громадянин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки “Ford” державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом, здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб Reno Logan д/н НОМЕР_3 . В результаті зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження.

У постанові Зарічного районного суду м. Суми від 31.01.2019 у справі № 591/454/19 суд встановив, що своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.3б, 10.9 ПДР і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав. ОСОБА_1 призначене адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 340,00 грн.

За приписами ч. 6 ст. 75 ГПК України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За заявою Підприємства з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ», яке є власником автомобіля Renault Logan д/н НОМЕР_3 , на підставі генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв та пасажирів від нещасного випадку від 18.12.2017 № 28-0199-2700/18, укладеного між позивачем та власником автомобіля, Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Українська страхова група” здійснило виплату страхового відшкодування в сумі 15 714 грн. за пошкоджений у ДТП автомобіль Renault Logan д/н НОМЕР_3 на підставі страхового акту № СТОКА-8350 від 04.03.2019, розрахунку суми страхового відшкодування, акту наданих послуг № 182 від 25.02.2019, рахунку на оплату №М000000071 від 26.01.2019, результатів огляду транспортного засобу від 18.01.2019.

Факт виплати страхового відшкодування в сумі 15 714 грн. підтверджується платіжним дорученням № 5374 від 05.03.2019.

Статтею 1 Закону України “Про страхування” встановлено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 16 Закону України “Про страхування”, ст. 979 Цивільного кодексу України договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтями 3, 4, 5, 6 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а тому до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Аналіз положень ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т. ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

Положення ч. 1 ст. 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

В такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Суд встановив, що відповідач, на підставі договору №311217-1 від 31.12.2017, був орендарем транспортного засобу марки “Ford” державний номерний знак НОМЕР_1 на дату ДТП. Автомобіль переданий в оренду відповідачу за актом приймання-передачі від 01.03.2018. Державний реєстраційний номер автомобіля змінений після перереєстрації транспортного засобу за новим власником 07.02.2018, що вбачається зі свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , НОМЕР_5 .

ОСОБА_1 на дату ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем на посаді водія автотранспортних засобів, що підтверджується наказом № 117-к від 16.05.2018 та вбачається з постанови Зарічного районного суду м. Суми від 31.01.2019 у справі № 591/454/19.

Відповідачем вказані обставини не спростовані.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст. 1166, 1172, 1187, 1188 ЦК, оскільки матеріалами справи підтверджується факт виплати позивачем страхового відшкодування в сумі 15714 грн 00 коп., факт володіння відповідачем транспортним засобом марки “Ford” державний номерний знак НОМЕР_1 на дату ДТП на підставі договору оренди №311217-1 від 31.12.2017, що діяв до 31.12.2019, факт перебування водія транспортного засобу, з вини якого сталося ДТП 17.01.2019, у трудових відносинах з відповідачем, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача виплаченого страхового відшкодування в сумі 15 714 грн 00 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “А-МУССОН” (40004, м. Суми, вул. Леваневського, буд. 10/1, офіс 27, код ЄДРПОУ 35068151) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Українська страхова група” (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ. А, код ЄДРПОУ 30859524) 15 714 грн 00 коп. виплаченого страхового відшкодування, 2270 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 07.10.2021.

Суддя Є.А. Жерьобкіна