Рішення № 100178484, 05.10.2021, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/769/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЯЖ"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОМТРАНС"

про: стягнення в сумі 69 598,21 грн.

секретар судового засідання: Коваль С.М.;

представники:

від позивача: Янко М.І.;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вояж" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Громтранс" про стягнення в сумі 69 598,21 грн., з яких: 61 386,00 грн. заборгованості, 4 749,43 грн. пені, 2 489,01 грн. інфляційні втрати та 973,77 грн. 3 відсотки річних.

Стислий виклад позицій сторін

Позовні вимоги аргументовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору-заявки на перевезення вантажу, а саме відповідач не оплатив надані послуги на суму 1 800 євро, що по курсу НБУ на дату завантаження авто складає 61 386,00 грн.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 4 749,43 грн. пені, 2 489,01 грн. інфляційних втрат та 973,77 грн. 3 відсотки річних.

Відповідач відзиву на позов з відображенням своєї правової позиції не надав.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов.

В судове засідання представники відповідача не з`явились, про місце дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштових відправлень, яке повернулось до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з відомостями що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: місто Рівне, вул. Фабрична, будинок 4 Б, офіс 3. На зазначену адресу суд направив ухвалу про відкриття провадження у справі.

Водночас суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України), не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Як унормовано пунктом сьомим статті 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з правилами частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд вважає, що було вжито належних та необхідних заходів для повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08 вересня 2021 року відкрито провадження у справі №918/769/21, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, справу призначено до слухання на 05 жовтня 2021 року.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

27 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Громтранс" (відповідач/експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вояж" (позивач/перевізник) було укладено договір-заявку №27/01/2021/2 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (далі - договір).

Відповідно до предмету договору, перевізник надає експедитору послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом перевезення Нідерланди-Україна, дані про вантаж: Саджанці в горщиках на палетах 20т. ЦМР, РЕФ +02~ +04, дата і адреса завантаження: 29.01.2021р. о 8:00 Розетта агро NL, 5964 Horst-Materik, Droesenweng 4. Вартість послуг та строки оплати: 1800 євро по курсу НБУ на дату завантаження авто. Оплата протягом 14 банківських днів по отриманню оригіналів документів, а саме: 2 оригінали CMR, копія CMR з мокрою печаткою та підписом, 2 акти, рахунок фактура. Дата і адреса розвантаження: 04.02.2021 09:00 м. Вінниця, повідомимо додатково.

Позивач вказує, що надав послуги за договором своєчасно та в повному обсязі, про що свідчить пункт 24 міжнародної автомобільної накладної CMR штрих код №33534275, в якому вказується прибуття автомобіля для розвантаження, а саме підтверджується факт приймання вантажу штампом вантажоодержувача - Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Жахнівка".

За розрахунком позивача вартість наданої послуги становить 61 386,00 грн. (1800 євро по курсу НБУ).

Крім того позивач вказує, що на виконання договору позивачем було складено акт надання послуг №46 від 02 лютого 2021 року про надання послуг (міжнародні вантажні автоперевезення: Нідерланди - Україна), відповідно до якого позивачем було надано послуги перевезення вантажу на авто з номерними знаками: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Разом з актом позивачем було сформовано рахунок на оплату №46 від 02 лютого 2021 року.

Позивач зазначає, що відповідно до пункту 1.2. договору документи відправляються в термін не більше 10 днів після розвантаження товару новою поштою на адресу ТОВ "Громтранс": м. Рівне, Нова пошта відділення №11, тел:0989156226, Заводська Тетяна.

А проте, з наданої позивачем копії договору - заявки №27/01/2021/2 не вбачається наявність таких умов направлення документів.

Водночас, щодо направлення перевізником (позивач) експедитору (відповідач) документів на підтвердження перевезення договір містить наступні умови:

- Оплата протягом 14 банківських днів по отриманню оригіналів документів (2 оригінали CMR, копія CMR з мокрою печаткою та підписом, 2 акти, рахунок фактура)( пункт 1.1. договору);

- Документи відправляти в термін не більше 10 днів після розвантаження новою поштою пункт 1.1. договору);

- Перевізник повинен надати експедитору оригінали документів, вказаних у п.1.2. У випадку не надання перевізником експедитору повного пакету правильно оформлених оригіналів документів протягом 15 календарних днів від дати завантаження експедитор має право змінити термін оплати (пункт 2.2.);

- Перевізник або представник перевізника відправляють оригінали документів, отриманих при розвантаженні на поштову адресу експедитора не пізніше 10-ти календарних днів з моменту розвантаження. В іншому випадку строки виплати фрахту продовжуються на термін від 10 банківських днів.

Позивач стверджує, що направив оригінали документів (2 оригінали CMR, копія CMR з мокрою печаткою та підписом, 2 акти, рахунок фактура) за вказаними в договорі реквізитами ( ОСОБА_1 , тел.: НОМЕР_3 . ) на відділення Нової пошти №11.

Позивач також стверджує, що згідно з Умовами надання послуг Новою поштою, механізми передачі поштових відправлень, Новою поштою передбачають знищення інформації зі спливом 1 (одного) місяця з дня отримання посилки. Тому, на момент подачі позову, відновити дані щодо відправлення за березень 2021 року неможливо. Однак, про отримання відповідачем оригіналів документів можна зробити висновок на підставі того, що відповідач повернув позивачу міжнародну автомобільну накладну (CMR), тобто відповідач отримав оригінали всіх документів (2 оригінали CMR, копія CMR з мокрою печаткою та підписом, 2 акти, рахунок фактура).

На переконання позивача, відповідач, після отримання оригіналів документів, повинен був виконати свою частину зобов`язань за договором, щодо оплати послуг протягом 14 банківських днів, тобто до 22 лютого 2021 включно.

У зв`язку з наведеними обставинами, позивач за період з 23 лютого 2021 року по 03 вересня 2021 року нарахував відповідачу 4 749,43 грн. пені, 2 489,01 грн. інфляційних втрат та 973,77 грн. 3 відсотки річних.

06 травня 2021 року позивач направив відповідачу претензію про оплату наявної заборгованості.

27 липня 2021 року позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості, разом з вказаною претензією відповідачу направлено акт звірки взаєморозрахунків, акт надання послуг, копію рахунку.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються надання послуг з організації перевезення вантажів. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи характер спору та правовідносини, що склалися між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати норми, що регулюють діяльність з перевезення вантажів та транспортно-експедиторську діяльність.

Згідно з нормами статті 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до положень статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з положеннями статті 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до приписів статті 308 ГК України вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов`язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

Як визначено нормами статті 920 ЦК України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з положеннями статті 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави (Глава 65 ЦК України) поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначаються також нормами Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Так, згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Відповідно до норм статті 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України. Експедитори за дорученням клієнтів, серед іншого, забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження.

Згідно з нормами статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути зокрема міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Суд встановив, що позивач виконав договірні зобов`язання забезпечивши своєчасну доставку вантажу у визначений пункт розвантаження. Такий висновок суд зробив оцінивши наявні у матеріалах справи докази, зокрема міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 33534275. А тому суд погоджується з аргументами позивача стосовно належного виконання ним договірних зобов`язань.

Вартість послуг та строки оплати встановлено договором - заявкою: 1800 євро по курсу НБУ на дату завантаження авто.

Позивач вказує, що офіційний курс НБУ на дату завантаження (29.01.21) становив 34,1207, а проте з офіційного веб-сайту Національного банку України слідує, що станом на 29 січня 2021 року офіційний курс гривні до євро установлений на рівні 34,1035, таким чином вартість послуг з перевезення вантажу сторонами визначено в розмірі 61 386,30 грн. (34,1035* 1 800).

Строки оплати наданих послуг передбачені предметом договору та визначають умову оплати протягом 14 банківських днів по отриманню оригіналів документів, а саме: 2 оригінали CMR, копія CMR з мокрою печаткою та підписом, 2 акти, рахунок фактура.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановив суд, позивач стверджує, що направив відповідачу необхідні для проведення оплати документи, а проте докази такого направлення не можуть бути надані позивачем, оскільки умовами надання послуг підприємства поштового зв`язку передбачено знищення інформації щодо переміщення поштових відправлень. Таким чином докази направлення передбаченого умовами договору пакету документів у лютому 2021 року, як про це стверджує позивач, в матеріалах справи відсутні. А тому суд не погоджується з доводами позивача про те, що 23 лютого 2021 року закінчилися граничні терміни виконання зобов`язання з оплати.

06 травня 2021 року позивач направив відповідачу претензію про оплату наявної заборгованості, проте в додатках до вказаної претензії відсутні докази направлення рахунку та акту надання послуг від 02 лютого 2021 року.

Водночас суд встановив, що 27 липня 2021 року позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості, а разом з вказаною претензією відповідачу направлено акт звірки взаєморозрахунків, акт надання послуг, копію рахунку. Претензія направлена за адресою, яка відповідає адресі відповідача, що міститься в ЄДРЮОФОПтаГМ. Доказів вручення поштового відправлення відповідачу позивач суду не надав.

Згідно з Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень (затверджено Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958), нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Враховуючи вище встановлені обставини суд робить висновок, що вимогу про сплату заборгованості, а також акт наданих послуг та рахунок відповідач отримав не пізніше 30 липня 2021 року. За таких умов суд також враховує пояснення позивача про те, що оригінали CMR були попередньо отримані відповідачем та повернуті позивачу, що надало змогу долучити копію CMR до матеріалів позову.

Відтак, з огляду на положення статті 530 ЦК України та умови договору заявки (оплата здійснюється протягом 14 банківських днів по отриманню документів), починаючи з 18 серпня 2021 року відповідач допустив прострочення оплати наданих послуг.

У зв`язку з вищенаведеним, суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 61 386,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та мають бути задоволені.

Звертаючись з позовом до суду позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення за період прострочення з 23 лютого 2021 року по 03 вересня 2021 року пеню в сумі 4 749,43 грн.

Щодо вказаних позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з нормами статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Статтею 547 ЦК України унормовано, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання учиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Всупереч вимогам позивача та положенням статтей 546, 547 ЦК України наданий позивачем договір не містить забезпечення виконання зобов`язання у формі пені. Обґрунтованості позовних вимог щодо встановлення такого розміру актом цивільного законодавства позивачем не надано. А тому в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 4 749,43 грн. необхідно відмовити.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання за період з 23 лютого 2021 року по 03 вересня 2021 року позивач нарахував відповідачу 2 489,01 грн. інфляційних втрат та 973,77 грн. 3 відсотки річних.

Оцінивши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд зазначає, що вказаний розрахунок здійснено неправильно, оскільки позивач вказав як початок нарахування дату 23 лютого 2021 року, що є помилковим. Натомість суд встановив, що прострочення з оплати наданих послуг відповідачем допущено починаючи з 18 серпня 2021року.

За таких умов суд зауважує наступне. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (стаття 625 ЦК України). Водночас нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

За усталеною судовою практикою розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, найменшим періодом часу за який може бути здійснено нарахування інфляційних втрат є місяць.

Натомість суд встановив, що прострочення з оплати наданих послуг відповідачем допущено починаючи з 18.08.2021 року, а розрахунок інфляційних втрат здійснено позивачем по 03.09.2021 року. Однак інфляційні витрати не можуть бути розраховані за період менший ніж місяць. З огляду на таке вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 489,01 грн. втрат від інфляції не можуть бути задоволені.

Щодо нарахування 3 відсотків річних суд зазначає, що за розрахунком суду розмір річних за період з 18.08.2021 року по 03.09.2021 року зі встановленої позивачем суми 61 386,00 грн. заборгованості становить 85,77 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів6138618.08.2021 - 03.09.2021173 %85.77Відтак, в задоволенні позовних вимог про стягнення 888,00 грн. трьох відсотків річних слід відмовити.

Відповідно до приписів частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновки суду

Позивач належним чином виконав договірні зобов`язання. Натомість суд встановив невиконання умов договору з боку відповідача в частині оплати отриманих від позивача послуг.

На думку суду, встановлені обставини щодо невиконання відповідачем умов договору в частині оплати отриманих послуг свідчать про порушення відповідачем прав позивача.

Суд погоджується з аргументами позивача стосовно наявної заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 61 386 грн. 00 коп. заборгованості, та наявності підстав для нарахування 85 грн. 77 коп. трьох відсотків річних.

Разом з тим, в процесі розгляду та вирішення спору судом встановлено, що підстави для задоволення позовних вимог про стягнення 4 749,43 грн. пені, 2 489,01 грн. інфляційних втрат та 888,00 грн. трьох відсотків річних відсутні. А тому у цій частині вимог суд відмовляє.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову, судом здійснено пропорційний розподіл судових витрат, за яким 2 004,95 грн. судового збору покладається на відповідача та підлягають до стягнення на користь позивача, разом з тим судові витрати в розмірі 265,05 грн. судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Громтранс" (33016, Рівненська область, місто Рівне, вул. Фабрична 4Б, офіс 3, код ЄДРПОУ 43745613) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж" (04071, м. Київ, вул. Введенська 29/58, код ЄДРПОУ 30603719) 61 386 (шістдесят одна тисяча триста вісімдесят шість) грн. 00 коп. заборгованості, 85 (вісімдесят п`ять) грн. 77 коп. три відсотки річних та 2 004 (дві тисячі чотири) грн. 95 коп. судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення 4 749,43 грн. пені, 2 489,01 грн. інфляційних втрат та 888,00 грн. трьох відсотків річних відмовити.

4. Судові витрати в сумі 265,05 грн. судового збору покласти на позивача.

Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Вояж" (04071, м. Київ, вул. Введенська 29/58, код ЄДРПОУ 30603719).

Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Громтранс" (33016, Рівненська область, місто Рівне, вул. Фабрична 4Б, офіс 3, код ЄДРПОУ 43745613).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 07 жовтня 2021 року.

Суддя Качур А.М.