Рішення № 10017807, 27.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 49/5727.05.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Коростенський м’ясокомбінат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Пак Інвест»

про стягнення боргу та штрафних санкцій

                               Суддя Котков О.В.

Представники сторін:

від позивача Петришин Д.Я., довіреність від 26.03.2010 року;

від відповідача не з’явились;

27.05.2010 року у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Коростенський м’ясокомбінат»(надалі ВАТ «Коростенський м’ясокомбінат», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Пак Інвест» (надалі ТОВ «Альфа Пак Інвест», відповідач) суми попередньої оплати у розмірі 29070,68 грн., пені за прострочення терміну поставки товару у розмірі 1714,37 грн., трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 1171,55 грн., інфляційних втрат в розмірі 4535,04 грн. за договором № 8-66 від 21.07.2008 року; 25072,47 грн. суми попередньої оплати, 1253,62 грн. трьох процентів річних, 4337,53 грн. інфляційних втрат за договором № 8-58 від 17.07.2008 року та 462,46 грн. збитків.

В ході розгляду спору позивачем надано розрахунок 3 % річних, згідно з яким на розгляд суду передані вимоги про стягнення 1148,29 грн. виходячи з існуючої заборгованості за договором № 8-66 від 21.07.2008 року та 1027,95 грн. виходячи з існуючої заборгованості за договором № 8-58 від 17.07.2008 року.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за укладеними між сторонами договорами № 8-66 від 21.07.2008 року та № 8-58 від 17.07.2008 року позивачем здійснено передплату товару, однак відповідачем свої зобов’язання не виконані, грошові кошти у повному обсязі на розрахунковий рахунок підприємства не повернуті. Станом на день вирішення справи судом заборгованість відповідача перед позивачем складає 54143,15 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Також заявлено до стягнення суму пені за прострочення поставки товару, нарахування якої передбачено договором, трьох процентів річних, інфляційних втрат та збитків.

У судовому засіданні представник позивача повідомив про зміну назви товариства у зв’язку із прийняттям Закону «Про акціонерні товариства».

Відповідно до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов’язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов’язковими для особи, яку він замінив.

Згідно положень статуту Публічного акціонерного товариства «Коростенський м’ясокомбінат»останнє є правонаступником всіх прав та обов’язків ВАТ «Коростенський м’ясокомбінат», що відповідно є підставою для заміни позивача його правонаступником.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду та позовна заява направлені на адресу ТОВ «Альфа Пак Інвест»(витяг про знаходження в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій станом на 18.03.2010 року наявний в матеріалах справи).

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2008 року між ТОВ «Альфа Пак Інвест»та ВАТ «Коростенський м’ясокомбінат»(правонаступником якого є ПАТ «Коростенський м’ясокомбінат») укладено договір № 8-58 за умовами якого постачальник (відповідач у справі) зобов’язувався постачати покупцю, а покупець (позивач у справі) оплатити і прийняти пакувальний матеріал двох видів на умовах даного договору.

Згідно п. 2.4. договору загальна сума договору складає 22436,00 грн. у тому чилі ПДВ 20% складає: 3739,33 грн.

Відповідно до п. 3.1., 3.2. покупець перераховує грошові кошти на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 3 банківських днів з моменту підписання відповідного договору передоплату, у розмірі 6516,30 грн., у тому числі ПДВ 20%: 1086,05 грн., що складає 30 % від загальної суми даного договору; решту загальної суми договору, з урахуванням фактично виготовленої кількості упаковки, покупець перераховує на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 банківських днів з моменту відвантаження плівки на склад покупця.

За умовами п. 4.2.2. договору постачальник (відповідач) зобовязаний постачати упаковку на склад постачальника в термін 20 робочих днів з моменту оплати.

На виконання зобов’язань за договором № 8-58 від 17.07.2008 року позивач сплатив попередню оплату за товар в сумі 25072,47 грн.: 11249,57 згідно платіжного доручення № 957 від 04.09.2008 року та 13822,90 грн. згідно платіжного дручення № 773 від 05.08.2008 року. В свою чергу відповідачем зобов’язань з поставки оплачених товарів у строки обумовлені в договорі не виконано, доказів зворотнього суду не представлено, кошти, в сумі 25072,47 грн. відповідачем не повернуто.

21 липня 2008 року між ТОВ «Альфа Пак Інвест»(виконавець) та ВАТ «Коростенський м’ясокомбінат»(замовник) був укладений договір № 8-66, за умовами якого виконавець (відповідач) зобов’язався поставити замовнику, а замовник (позивач) зобов’язався прийняти та оплатити пакувальний матеріал.

Згідно з п.2.1 договору товар передається партіями, структура, кількість та вартість якого встановлюється сторонами у cпецифікаціях, які є невід’ємною частиною цього договору.

21.07.2008 року сторонами було складено та підписано cпецифії № 1 та № 2 до договору № 8-66, в яких закріплено обсяг та вартість замовлення відповідача ввідповідно 1000 кг на суму 26470,00 грн. та 625 кг на суму 44125,00 грн.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що фактична кількість товару може відрізнятись в межах 10% від кількості, вказаній у cпецифікації.

Пунктами 3.1., 3.2. договору передбачено, що замовник перераховує грошові кошти на поточний рахунок виконавця в розмірі 50% вартості товару, зазначеної в cпецифікаціях протягом трьох банківських днів з моменту підписання відповідної cпецифікації; залишок суми, яка визначена у cпецифікації, позивач зобов’язується сплатити протягом 10 банківських днів після повідомлення про готовність товару.

Відповідно до п. 4.2.1.договору строк поставки товару вказується в специфікації. У п. 2.1. специфікації вказано, що строк поставки упаковки становить 30 робочих днів з моменту підписання даної специфікації та оплати згідно п. 3.1., 8.2. договору.

На виконання зобов’язань, що виникли з договору № 8-66 від 21.07.2008 року позивачем на користь відповідача перераховано 09.09.2008 року –29070,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 964 від 09.09.2008 року. Відповідач зобов’язання з поставки оплаченого товару у строки обумовлені в договорі не виконав, доказів зворотнього суду не надав. Крім того, нездійснення поставки товару за вказаним договором підтверджується рішенням господарського суду Житомирської області у справі № 2/485 від 11.08.2009 року, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 03.11.2009 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Кошти в сумі 25072,47 грн. сплачені позивачем 05.08.2008 року та 04.09.2008 року за договором № 8-58 від 17.07.2008 року, згідно платіжних доручень № 773 на суму 13822,90 грн. та № 957 на суму 11249,57 грн. В силу положень договору (п. 4.2.2.) строк поставки товару погоджений сторонами протягом 20 днів з моменту оплати. Крім того, позивач звертався до відповідача з листом-вимогою вих. № 185 від 13.05.2009 року про отримання оплаченого товару.

Кошти в розмірі 29070,68 грн. були сплачені позивачем за договором 8-66 від 21.07.2008 року, згідно платіжного доручення № 964 від 09.09.2008 року. Згідно п.2.1. специфікації № 1 до вказаного договору строк поставки становить 30 робочих днів з моменту підписання даної специфікації та оплати згідно п. 3.1., 8.2. договору, тобто після здійснення оплати товару.

Однак всупереч наведеному, відповідачем оплаченого товару на користь позивача не передано, доказів виконання зобов’язань щодо передання упаковки за договором № 8-58 від 17.07.2008 року та договором № 8-66 від 21.07.2008 року, суду не представлено, відповідачем зазначеного факту не спростовано.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобов’язань втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань. Згідно положень ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В зв’язку з непоставкою товару, 05.02.2010 року відповідачу була направлена претензія вих. № 49 від 05.02.2010 року щодо повернення попередньої оплати за договорами № 8-66 від 21.07.2008 року та № 8-58 від 17.07.2008 року на загальну суму –54143,15 грн., яка отримана останнім 08.02.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак відповідач відповіді на вказану претензію не надав, кошти не повернув.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких не надано, у зв’язку з чим вимоги про повернення суми передоплати в розмірі 54143,15 грн. через невиконання відповідачем умов договору № 8-66 від 21.07.2008 року та умов договору № 8-58 від 17.07.2008 року визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Як про те зазначено у п. 8.3. договору № 8-66 від 21.07.2008 року за порушення строків поставки товару виконавець випалчує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день прострочення, починаючи з дня наступного за днем настання строку поставки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Розрахунок пені здійснений позивачем не відповідає вимогам ЦК України та ГК України, оскільки діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Таким чином, виходячи з наведених положень закону та договору, позивач має право вимагати від відповідача сплати пені за період з 23.10.2008 року (від дня коли зобовязання мало бути виконано) по 23.04.2009 року (протягом встановленого законом строку –шість місяців) у відношенні простроченої суми. Оскільки при прийнятті рішення суд обмежений заявленими позовними вимогами, а позивачем нарахування пені проведено з 03.11.2009 року, така сума пені не може бути стягнута з відповідача в межах заявленого позову.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих 3 % річних в сумі 2176,24 грн. та інфляційних втрат в сумі 8872,57 грн. суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За укладеними договорами у відповідача грошових зобов’язань не виникало, положеннями договорів № 8-66 від 21.07.2008 року та № 8-58 від 17.07.2008 року не передбачено зобов’язань ТОВ «Альфа Пак Інвест»щодо повернення грошових коштів в разі не поставки товару, що є предметом договору, не містять строку для виконання зобов’язань з повернення передплати. За вказаним договором на відповідача були покладені обов’язки з передачі покупцю товару, які за своєю природою не є грошовими, відповідно у позивача відсутні підстави для вимоги сплати трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Положеннями ст. 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Вимоги позивача щодо стягнення 462,46 грн. витрат на пальне, за своєю правовою природою не є збитками.

Отже, з наведених позивачем підстав, позовні вимоги в частині стягнення 462,46 грн. не підлягаютьзадоволенню.

Враховуючи наведене, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 676,18 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 729,74 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Пак Інвест»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, р/р 26004014704101 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 34349381) на користь Публічного акціонерного товариства «Коростенський м’ясокомбінат»(11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Жовтнева, 54-б, р/р 260020101152 в ТОВ КБ «Фінансова ініціатива», МФО 380054, ідент. код 00443418) 54143,15 грн. (п’ятдесят чотири тисячі сто сорок три гривні 15 копійок) суми попередньої оплати, 729,74 грн. (сімсот двадцять дев’ять гривень 74 копійки) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.В. Котков

дата підписання повного тексту рішення 04.06.2010