Рішення № 10017529, 02.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/9902.04.10 За позовом           Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах           держави в особі:

                    1. Головного управління внутрішніх військ МВС України

                    2. Бази виробничо-технологічної комплектації внутрішніх військ МВС України

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Новотехбуд»

про стягнення 1 638 781,47 грн.

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Прокуратури           Лесько Г.Є. –ст.пом.прок.,

Від Позивача           1. Фесенко В.М. –предст.,

          2. Скляров Д.М. –предст.,

Від Відповідача           не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник військового прокурора Київського гарнізону звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління внутрішніх військ МВС України та Бази виробничо-технологічної комплектації внутрішніх військ МВС України з позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Новотехбуд»та просить стягнути з Відповідача на користь Позивача-2 грошові кошти у сумі 1572459,71 грн. заборгованості, 66321,76 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за

Додатковою угодою № 332 до Інвестиційно-підрядного договору № 6 від 13.03.2003 із змінами внесеними Додатковими угодами від 15.12.2003 № 2/70 та від 18.02.2004 № 3, укладеною 01.04.2009 між Головним управлінням внутрішніх військ МВС України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Новотехбуд»та Базою виробничо-технологічної комплектації внутрішніх військ МВС України, в частині сплати заборгованості в розмірі 1572459,71 грн. відповідно до графіку, погодженого сторонами в Додатку № 1 до цією угоди.

Позивачі письмових пояснень по суті спору не надали, повноважні представники Головного управління внутрішніх військ МВС України та Бази виробничо-технологічної комплектації внутрішніх військ МВС в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та наполягали на задоволенні позову.

          Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.03.2003 між Головним управлінням внутрішніх військ МВС України (далі – Позивач-1, Сторона-1) та Українським консорціумом «Екосорб»(далі –Сторона-2) укладено Інвестиційно-підрядний договір № 6 (далі –Основний договір).

З урахуванням укладених між Стороною-1 та Стороною-2 Додаткових угод до Інвестиційно-підрядного договору № 6 від 13.03.2003 (Додаткова угода № 2/70 від 15.12.2003 та Додаткова угода № 3 від 18.05.2004) Сторони погодили, що Предметом Інвестиційно-підрядного договору № 6 від 13.03.2003 є діяльність Сторін по проектуванню та будівництву «Житлових будинків з дитячим дошкільним закладом та об’єктами обслуговування населення по вул. Народного Ополчення, 9-а в Солом’янському районі м. Києва»в частині інвестування та будівництва житлових будинків № 2, № 3, № 4 за генпланом забудови, підземної автостоянки, блоку занять фізкультурою та проведення культурно-масової роботи, дитячого дошкільного закладу освіти, блоку обслуговування населення, зовнішніх інженерних мереж (далі –Об’єкт), а саме: Сторона-1 виступає Замовником по проектуванню та будівництву всього Об’єкта, а також Інвестором на суму 2500000 грн. по будівництву двох житлових будинків серії АПВС (№ 3, 4 по ГП об’єкта) та на суму 3000000 грн. по будівництву житлового будинку серії АПВС (№ 2 по ГП об’єкта), а Сторона-2 приймає на себе функції Інвестора на залишкову частину Об’єкта та Генпідрядника по будівництву Об’єкта.

11.10.2006 між Українським консорціумом «Екосорб», Головним управлінням внутрішніх військ МВС України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Новотехбуд»укладено Договір №224 про відступлення зобов’язань (відступлення прав та обов’язків Інвестора – Генпідрядника за Інвестиційно-підрядним договором № 6 від 13.03.2003, Додаткових угод № 2/70 від 15.12.2003 та № 3 від 18.05.2004).

Відповідно до п. 1 зазначеного договору Український консорціум «Екосорб», який виступає Інвестором –Генпідрядником за Основним Договором відступає Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Новотехбуд», а останнє приймає зобов’язання Інвестора –Генпідрядника за Основним договором в обсязі, визначеному пунктами 2, 3 даного договору, з повного відома та погодження з боку Позивача-1, який виступає Замовником –Інвестором за Основним договором.

Згідно з п. 2 Договору №224 про відступлення зобов’язань від 11.10.2006 Відповідач приймає зобов’язання Українського консорціуму «Екосорб», як інвестора –Генпідрядника за Основним договором, здійснити всі передбачені чинним законодавством України та Основним договором дії по виконанню у повному обсязі зобов’язань та набуттю у повному обсязі прав Інвестора –Генпідрядника за Основним договором.

Пунктом 3 Договору №224 про відступлення зобов’язань від 11.10.2006 Сторони обумовили, що Відповідач приймає право Українського консорціуму «Екосорб», як інвестора –Генпідрядника за Основним договором отримати на свою користь та у власність у порядку, передбаченому Основним договором, майно та грошові кошти, належні Інвестору –Генпідряднику, згідно з умовами Основного договору.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 1 ст. 74 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, серед іншого, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

28.12.2006 між Позивачем-1 та Українським консорціумом «Екосорб»складено акт № б/н виконаних підрядних робіт згідно з Додатковою угодою № 3 від 18.05.2004 до Основного договору на утримання служби замовника капітального будівництва внутрішніх військ МВС України згідно якого вартість виконаних Українським консорціумом «Екосорб»та прийнятих Позивачем робіт склала 218510,29 грн.

06.03.2007 між Стороною-1 та Українським консорціумом «Екосорб» складено акт № б/н виконаних підрядних робіт згідно з Додатковою угодою № 3 від 18.05.2004 до Основного договору на утримання служби замовника капітального будівництва внутрішніх військ МВС України згідно якого вартість виконаних Позивачем-1 та прийнятих Українським консорціумом «Екосорб»робіт склала 1647459,71 грн.

Усі взаєморозрахунки між Сторонами, пов’язані з відступленням зобов’язань Українського консорціуму «Екосорб»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Новотехбуд»за Основним договором оформлюються Довідкою взаєморозрахунків (Додаток № 1) (п. 4 Договору №224 про відступлення зобов’язань від 11.10.2006).

Відповідно до зазначеної Довідки від 06.03.2007 № б/н заборгованість Українського консорціуму «Екосорб»перед Позивачем-1 по сплаті коштів на утримання служби замовника склала 1647459,71 грн.

01.04.2009 між Головним управлінням внутрішніх військ МВС України (Сторона-1), Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Новотехбуд»(Сторона-2) та Базою виробничо-технологічної комплектації внутрішніх військ МВС України (Сторона-3) укладено Додаткову угоду № 332 до Інвестиційно-підрядного договору № 6 від 13.03.2003 із змінами внесеними Додатковими угодами від 15.12.2003 № 2/70 та від 18.02.2004 № 3.

Пунктом 3.7 зазначеної Додаткової угоди Сторонами було встановлено, що заборгованість Сторони-2 перед Стороною-1 на утримання служби замовника на день укладення цієї Додаткової угоди становить 1572459,71 грн.

Зобов’язання щодо перерахування визначених вказаним пунктом коштів на спеціальний рахунок Сторони-3 згідно з п. 3.8 Додаткової угоди № 332 від 01.04.2009 було покладено на Сторону-2 відповідно до графіку, встановленого Додатком № 1 до цієї Додаткової угоди, а саме: 4 квартал 2008 року –50000,00 грн., 1 квартал 2009 року –100000,00 грн., 2 квартал 2009 року - 100000,00 грн., 3 квартал 2009 року –661229,86 грн., 4 квартал 2009 року – 661229,86 грн.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, станом на час розгляду спору заборгованість в розмірі 1572459,71 грн. Відповідачем перед Позивачем-2 не погашена.

Доказів на спростування обставин, викладених в позовній заяві, Відповідач до суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.4 Додаткової угоди № 332 від 01.04.2009 у випадку порушення Стороною-2 термінів виконання Додатку № 1 остання сплачує Стороні-3 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день такого прострочення.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

За розрахунком суду стягненню з Відповідача на користь Позивача-2 підлягає сума пені в розмірі 42410,32 грн., визначена судом з урахуванням розміру облікової ставки, встановленої згідно з Постановою НБУ від 21.04.2008 № 107 в розмірі 12% на період з 30.04.2008 та Листа НБУ від 16.02.2009 № 14-011/778-2395, в розмірі 11% на період з 15.06.2009 згідно з Постановою НБУ від 12.06.2009 № 343, а також з урахуванням Постанови НБУ від 10.08.2009 № 468, якою встановлено облікову ставку в розмірі 10,25% на період з 12.08.2009, виходячи з наступного розрахунку. Заборгованість за 4 квартал 2008 року у Відповідача виникла з 01 січня 2009 року, пеня на яку у період заявлений в позовній заяві становить 50000,00 грн.*24%/365дн.*90дн.=2958,91 грн.; заборгованість за 1 квартал 2009 року виникла з 01 квітня 2009 року, пеня на яку у період заявлений в позовній заяві - 100000,00 грн.*22%/365дн.*14дн. = 843,84 грн.; заборгованість за 2 квартал 2009 року виникла з 01 липня 2009 року, пеня на яку у період заявлений в позовній заяві розраховується судом наступним чином - 100000,00грн.*22%/365дн.*42 + 100000,00 грн.*20,5%/365дн.*34дн.=4441,01 грн.; заборгованість за 3 квартал 2009 року виникла 01 жовтня 2009 року, пеня на яку у період заявлений в позовній заяві складає 661229,86 грн.*20,5%/365дн.*92дн.=34166,56 грн.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню частково.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Новотехбуд»(01004, м. Київ, вул. Рогнідинська, б. 3, код 32381112) на користь Бази виробничо-технологічної комплектації внутрішніх військ МВС України (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 40, код 14323014) 1572459,71 грн. заборгованості, 42410,32 грн. пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Новотехбуд»(01004, м. Київ, вул. Рогнідинська, б. 3, код 32381112) до Державного бюджету України 16148,70 грн. державного мита та 232,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 07.06.2010