Вирок № 100174466, 07.10.2021, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1790/21

Провадження № 1-кп/347/264/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2021 р. Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Драч Д.С.,

за участі секретаря Борисової О.М.,

прокурора Ковалюка В.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Косів кримінальне провадження, що внесене в ЄРДР 02.07.2021 року за №12021096190000068 по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з базовою загальною середньою освітою, громадянина України, не одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, не працевлаштованого, в силу ст.89 КК України не судимого, не депутата, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України,

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів) за таких обставин: згідно рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 07.10.2011 року (справа №2-863/11) ОСОБА_1 зобов`язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_2 , на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 350 гривень щомісячно до досягнення повноліття, починаючи з 14.07.2011 року.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 07.10.2011 року набрало законної сили 18.10.2011 року та 07.12.2011 року Косівським районним відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 30244069.

Законом України від 03.07.2018 року № 2475-VІІІ частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

Також, згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» та на підставі ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Виходячи з наведеного, державним виконавцем Косівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в Івано-Франківській області було збільшено суму виплат у серпні 2018 року - до 1944 гривень, у грудні 2018 року - до 2027 гривень, у липні 2019 року - до 2118 грн., та у грудні 2020 року - до 2395 грн.

Згідно положень, визначених ч. 1 ст. З Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року, частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України - при вирішенні будь-яких питань щодо дітей необхідно виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання.

Таке право кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дитину до її повноліття, який закріплений в Основному Законі (ст.51 Конституції України), а також в Сімейному кодексі України (ст.180) та гарантується Державою, в свою чергу, ст. 15 Сімейного кодексу України чітко регламентовано, що сімейні обов`язки не можуть бути перекладені на іншу особу.

Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 141 Сімейного Кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Однак, ОСОБА_1 діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про необхідність сплати, згідно рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 07.10.2011 року, яке набрало законної сили 18.10.2011 року та 07.12.2011 року Косівським районним відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження, аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 350 гривень щомісячно на дитину до досягнення повноліття - від сплати аліментів у визначеному судовим рішенням порядку злісно ухиляється, грошові кошти на утримання дитини не виплачує, що призвело до виникнення заборгованості із сплати таких коштів на загальну суму 45934 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот тридцять чотири) гривні.

ОСОБА_1 з 07.12.2011 (часу відкриття виконавчого провадження) та його ознайомлення, будучи зобов`язаним сплачувати грошові кошти на утримання дитини, від сплати аліментів злісно ухиляється. Заходів щодо працевлаштування з метою погашення заборгованості зі сплати аліментів не вживав, на попередження державного виконавця про необхідність сплачувати аліменти не реагував.

Тобто, ОСОБА_1 злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дитини (аліментів) вчинив дії, спрямовані на невиконання рішення суду які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, визнав повністю, підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення. Зокрема, він пояснив, що після розлучення із потерпілою ОСОБА_2 остання заборонила йому бачитися із сином. Він, маючи сумніви у своєму батьківстві щодо дитини – оспорював батьківство в судовому порядку. Усвідомлює свій обов`язок щодо сплати аліментів на утримання дитини, який умисно не виконував, оскільки не бачив дитину.

Потерпіла звернулась до суду із заявою в якій просить розглядати справу у її відсутності, просить покарати обвинуваченого згідно закону.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, визнав, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та немає сумнівів у добровільності їх позицій.

Як підтверджуючі та характеризуючі особу обвинуваченого ОСОБА_1 судом досліджені наступні письмові докази:

- характеристика з місця проживання №993/2.2-03 від 05.07.2021 року, відповідно до якої ОСОБА_1 характеризується позитивно;

- довідку про склад сім`ї №624 та акт обстеження матеріально-побутових умов життя №94 від 05.07.2021 року, відповідно до яких ОСОБА_1 проживає один в АДРЕСА_1 ;

- довідку про судимість №145-01072021/26012, відповідно до якої ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності раніше притягався, але судимість погашена;

- довідки Косівської ЦРЛ від 05.07.2021 року №219 та № 226, згідно з якими ОСОБА_1 на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває.

Дослідивши матеріали обвинувального акту та матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.164 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують (обтяжують) покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, є проступком.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Враховуючи особу обвинуваченого, який вину визнав повністю, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, не одружений, має на утриманні малолітнього сина, не працевлаштований, в силу ст.89 КК України не судимий, наявність пом`якшуючої покарання обставини, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, тому покарання йому слід обрати у межах санкції ч.1 ст.164 КК України у виді громадських робіт. Таке покарання, на думку суду, буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Процесуальних витрат у справі немає, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, цивільний позов не заявлено.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Речовим доказом у даному кримінальному провадженні є копії матеріалів виконавчого провадження №30244069 від 07.12.2011 року, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження.

За правилами п.7 ч.9 ст.100 КПК України – документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Отже, речовий доказ – копії матеріалів виконавчого провадження №30244069 від 07.12.2011 року - підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, та призначити йому покарання у виді ста годин громадських робіт.

Речовий доказ – копії матеріалів виконавчого провадження №30244069 від 07.12.2011 року – залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд Івано-Франківської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Д.С. Драч