Рішення № 100174091, 27.09.2021, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/2053/20

Провадження № 2/192/242/21

РІШЕННЯ

Іменем України

27 вересня 2021 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Стрельникова О.О.

за участю: секретаря судового засідання – Корота Л.С.,

представника позивача – адвоката Громова Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Солонянської селищної ради, державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права на завершення приватизації земельних часток (паїв) у порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання права на завершення приватизації земельних часток (паїв) у порядку спадкування.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він постійно проживав та вів спільне господарство з рідною бабусею ОСОБА_2 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

За життя ОСОБА_2 залишила заповіт, який зареєстрований за № 16 від 15 березня 2011 року, відповідно до якого все своє майно заповіла позивачу.

За заявою позивача про прийняття спадщини, державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори 28 листопада 2012 року заведено спадкову справу № 525/2012.

Після смерті ОСОБА_2 , позивач успадкував житловий будинок та земельну ділянку, розміром 7817 м2, яка розташована в с. Сурсько-Михайлівка, Солонянського району, Дніпропетровської області, надана для будівництва житлового будинку, розміром 1200 м2 та для ведення особистого підсобного господарства, розміром 6617 м2.

ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право не земельну частку (пай), серії ДП № 0088890 від 05 травня 1997 року, належало право на земельну частку (пай) в с. Сурсько-Михайлівка, Солонянського району, Дніпропетровської області, яка перебувала у володінні КСП «Сура» Солонянського району Дніпропетровської області, розміром 5,37 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Вказаний сертифікат був загублений у зв`язку з чим в редакції газети «ВПЕРЕД» було розміщено відповідне оголошення.

ОСОБА_2 за життя почала оформляти право власності на зазначену земельну ділянку.

30 квітня 2010 року розпорядженням голови Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 285-р-10, скасовано загублений сертифікат на право на земельну частку (пай), серії ДП № 0088890, надано дозвіл на відведення в натурі, на місцевості земельну ділянку розміром 5,37 в умовних кадастрових гектарах із земель колективної власності на території Сурсько-Михайлівської сільської ради та видати державний акт на право власності на землю власнику сертифікату на право власності на земельну частку (пай) в землях колишнього КСП «Сура» ОСОБА_2 , технічною документацією визначити розмір земельної ділянки.

У 2012 році отримано технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сурсько-Михайлівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, колишнє КСП «Сура». Згідно технічної документації, зокрема, виділено земельну частку (пай), загальною площею 10,4600 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті бабусі, в тому числі до ОСОБА_1 перейшло і право на завершення приватизації цієї земельної частки (паю) у порядку спадкування.

ОСОБА_3 належало право на земельну частку (пай) в с. Сурсько-Михайлівка, Солонянського району, Дніпропетровської області, яка перебувала у володінні, колективній власності КСП «Сура» Солоняського району Дніпропетровської області, розміром 5,37 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

ОСОБА_2 успадкувала, в тому числі, і це право на цю земельну ділянку, розміром 5,37 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 листопада 1999 року.

ОСОБА_2 за життя почала оформляти право власності на зазначену земельну ділянку.

30 квітня 2010 року розпорядженням голови Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 282-р-10, скасовано загублений сертифікат на право на земельну частку (пай), серії ДП № 0088777, надано дозвіл на відведення в натурі (на місцевості) земельну ділянку розміром 5,37 в умовних кадастрових гектарах із земель колективної власності на території Сурсько-Михайлівської сільської ради та видати державний акт на право власності на землю власнику сертифікату на право власності на земельну частку (пай) в землях колишнього КСП «Сура» ОСОБА_2 , технічною документацією визначити розмір земельної ділянки.

У 2011 році отримано технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сурсько-Михайлівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, колишнє КСП «Сура». Згідно технічної документації, зокрема, виділено земельну частку (пай), загальною площею 11,1913 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1225087300:01:015:0010.

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті бабусі, в тому числі до ОСОБА_1 перейшло і право на завершення приватизації цієї земельної частки (паю) у порядку спадкування.

Позивач 28 листопада 2012 року, тобто в межах шестимісячного строку, звернувся до державного нотаріуса Солонянської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із письмовою заявою про прийняття спадщини після смерті бабусі, у зв`язку з чим 28 листопада 2012 року державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори Супруненко А.М. заведено спадкову справу.

20 листопада 2020 року позивач звернувся до Солонянської державної нотаріальної контори із письмовою заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказані земельні частки (паї), проте постановою державного нотаріуса позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки документи, які посвідчують право власності померлої на зазначено майно у спадкоємця були відсутні.

Враховуючи факт, що право власності на земельні ділянки не було зареєстровано за померлою ОСОБА_2 , а сертифікати на право на земельні частки (паї) розпорядженням голови Солонянської райдержадміністрації було скасовано, померла ОСОБА_2 не набула права власності на вищезазначене нерухоме майно.

Позивач у встановленому законом порядку успадкував усі права і обов`язки після смерті своєї бабусі ОСОБА_2 , якій належали права на дві земельні частки (паї).

ОСОБА_2 у встановленому законом порядку за життя здійснила дії та розпочала процедуру приватизації вказаних земельних ділянок, але не встигла повністю завершити ці процедури у зв`язку зі смертю.

Позивач успадкував відповідне право ОСОБА_2 на завершення процедур приватизації зазначених земельних ділянок, тому просив суд визнати за ним право на завершення приватизації земельної ділянки із земель КСП «Сакура», розміром 5,37 в умовних кадастрових гектарах, що в натурі виділено на рівні земельної частки (паю), загальною площею 10,4600 га (рілля) та визнати за ним право на завершення приватизації земельної ділянки із земель КСП «Сакура», розміром 5,37 в умовних кадастрових гектарах, що в натурі виділено на рівні земельної частки (паю), загальною площею 11,1913 га (рілля).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представники відповідачів, в судове засідання не з`явились, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомили.

15 липня 2021 року представником відповідача Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надано відзив відповідно до якого вважають, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є неналежним співвідповідачем, так як не має відповідних повноважень, які стосуються предмету позову, у зв`язку з чим просили відмовити в задоволенні позову (Т. 2 а.с. 64-67).

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України – цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 видане повторно 09 грудня 2020 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Дніпровському, Солонянському районах Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), батьками ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , є – ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (Т. 1 а.с. 132).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 видане 28 травня 1983 року Сурсько-Михайлівською сільською радою Солонянського району Дніпропетровської області, батьками ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , є – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (Т. 1 а.с. 133).

Як вбачається з сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0088890 від 05 травня 1997 року, ОСОБА_2 , як члену КСП «Сура», належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Сура», розміром 5,37 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (Т. 1 а.с. 142).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 листопада 1999 рокупосвідчене державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори Супруненко А.М. вбачається, що ОСОБА_2 отримала спадщину, а саме житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 та приватизовану земельну ділянку, розміром 7817 м2, яка знаходиться в с. Сурсько-Михайлівка, Солонянського району, Дніпропетровської області, надана для будівництва житлового будинку 1200 м2, та ведення особистого підсобного господарства 6617 м2, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) земельна ділянка знаходиться в с. Сурсько-Михайлівка, у володінні КСП «Сура», розміром 5,37 в умовних кадастрових гектарах, грошові внески з усіма видами компенсацій, що знаходиться на зберіганні у філії ощадбанку № 3002/02 с. Сурсько-Михайлівка, Солонянського району, Дніпропетровської області, на рахунку № НОМЕР_3 , після смерті ОСОБА_3 (Т. 1 а.с. 140, 141).

Відповідно до виписки з газети «ВПЕРЕД» від 12 грудня 2009 року, мається повідомлення про те, що загублений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0088777 члена КСП «Сура» ОСОБА_3 , який успадкований ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом вважати недійсним, та оголошення про те, що загублений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0088890 члена КСП «Сура» ОСОБА_2 вважати недійсним (Т. 1 а.с. 143).

Згідно розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 285-р-10 від 30 квітня 2010 року, скасовано загублений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0088890, виданий ОСОБА_2 за реєстраційним № 676 від 05 травня 1997 року, члена КСП «Сура» Солонянського району Дніпропетровської області, надано дозвіл на відведення в натурі (на місцевості) земельну ділянку розміром 5,37 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності на території Сурсько-Михайлівської сільської ради та видати державний акт на право власності на землю – власнику сертифікату на право власності на земельну частку (пай) в землях колишнього КСП «Сура» ОСОБА_2 (Т. 1 а.с. 151, 152).

Відповідно до розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 282-р-10 від 30 квітня 2010 року, скасовано загублений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0088777, виданий ОСОБА_3 за реєстраційним № 563 від 05 травня 1997 року, члена КСП «Сура» Солонянського району Дніпропетровської області та успадкований ОСОБА_2 , надано дозвіл на відведення в натурі (на місцевості) земельну ділянку розміром 5,37 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності на території Сурсько-Михайлівської сільської ради та видати державний акт на право власності на землю – власнику сертифікату на право власності на земельну частку (пай) в землях колишнього КСП «Сура» в порядку спадкування ОСОБА_2 (Т. 1 а.с. 153, 154).

Як вбачається з заповіту від 15 березня 2011 року посвідченого секретарем виконкому Сурсько-Михайлівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області Дядюсь Т.П., зареєстрованого в реєстрі за № 16, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті розпорядилася, що належний їй жилий будинок з господарськими будівлями та присадибною земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також все майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде їй належати на день її смерті та на, що вона за законом матиме право заповідає своїм синам ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в рівних частках кожному (Т. 2 а.с. 18).

Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого 17 липня 2012 року виконавчим комітетом Сурсько-Михайлівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (Т. 1 а.с. 131).

З свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06 лютого 2016 року посвідчене державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори Супруненко А.М. вбачається, що ОСОБА_1 отримав спадщину, а саме житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 (Т. 1 а.с. 135).

Згідно довідки Сурсько-Михайлівської сільської ради № 723 від 17 липня 2012 року, ОСОБА_1 постійно проживав з померлою бабусею ОСОБА_2 на день її смерті та вели спільне господарство (Т. 1 а.с. 139).

З технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки (паї) ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сурсько-Михайлівської сільської ради (колишнє КСП «Сура») Солонянського району Дніпропетровської області вбачається, що ОСОБА_2 здійснювала приватизацію земельних ділянок, площею 10,4600 га та площею 11,1913 га (Т. 1 а.с. 144-190).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28 листопада 2012 року державного нотаріуса Солонянської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Супруненко А.М., відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні частки (паї), що належали померлій ОСОБА_2 на підставі сертифікату серії ДП № 0088890 та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом АВЕ № 32889 від 19 листопада 1999 року виданого Солонянською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 3527 на підставі сертифікату серії ДП № 0088777 на ім`я її померлого чоловіка ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на майно померлої, оскільки право власності на земельні ділянки не було зареєстровано за померлою ОСОБА_2 , а сертифікати на право на земельні частки (паї) розпорядженням голови Солонянської районної державної адміністрації було скасовано, померла ОСОБА_2 не набула права власності на вищезазначене нерухоме майно (Т. 2 а.с. 5).

Згідно із ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. а ч. 3 ст. 152 ЗК України.

ЗК України у редакції, чинній до 01 січня 2013 року, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю чи укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Що стосується вимог позивача до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

З ч. 6 ст. 13 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» вбачається, що у разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Відповідно до ЗУ «Про порядок виділення земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) та ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» № 2498-VІІІ від 10 липня 2018 року, повноваження щодо виділення земельних часток (паїв) власникам сертифікатів належать з 01 січня 2019 року – сільським, селищним, міським радам.

Вказаним Законом України внесено зміни до розділу Х «Перехідних положень» ЗК України шляхом доповнення п. 21, яким передбачено установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності".

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру не є належним відповідачами за вимогами позивача, у зв`язку з чим в задоволенні позову до Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру слід відмовити.

Як вбачається з позовної заяви, досліджених в судовому засіданні доказів ОСОБА_2 за життя розпочала процедуру приватизації земельних часток (паїв), але не закінчила у зв`язку зі смертю.

Позивач в установленому порядку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 і є спадкоємцем зазначеної особи, що достовірно встановлено в судовому засіданні і підтверджується дослідженим в судовому засіданні доказами.

Разом з тим, в судовому засіданні представник позивача повідомив, що позивач не звертався до відповідачів з питанням продовження процедури завершення приватизації спірних земельних ділянок, у зв`язку з чим будь-яких рішень про відмову у завершенні процедури приватизації земельних ділянок чи бездіяльності відповідача Солонянської селищної ради позивачем не отримано, враховуючи, що ОСОБА_1 не звертався до органу місцевого самоврядування щодо завершення процедури приватизації зазначених земельних часток (паїв).

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи те, що позивач не звертався до органу місцевого самоврядування, а саме Солонянської селищної ради, тобто на даний момент будь-яких порушень збоку відповідача Солонянської селищної ради немає, що свідчить про те, що відповідач Солонянська селищна рада жодним чином не перешкоджає позивачу на завершення процедури приватизації земельних часток (паїв), тому суд вважає, що звернення до суду з позовом з боку позивача є безпідставним, оскільки будь-якого порушення чи заперечення права позивача в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати по справі, відповідно до ст. 141 КПК України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 125, 158 ЗК України, ст.ст. 15, 16, 1216, 1218 ЦК України, ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 , який мешкає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 до Солонянської селищної ради, яка розташована: смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, вул. Гагаріна, буд. 7, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04339652, державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка розташована: м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 3, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 39411771, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке розташовано: м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 39-А, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 39835428 про визнання права на завершення приватизації земельних часток (паїв) у порядку спадкування – відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок позивача.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2021 року.

Головуючий: суддя Стрельников О.О.