Ухвала суду № 100173622, 30.09.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/7817/21

Провадження № 1-кс/932/4114/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 року м. Дніпро

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Куцевол В.В., з участю:

секретаря судового засідання – Рибалки В.І.

прокурора - Талдикіна О.О.

слідчого – Пайола О.С.

підозрюваного – ОСОБА_1

захисника – Маслій В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання слідчого СВ ВП № 7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Пайола О.С., погоджене з прокурором Центральної окружної прокуратури м.Дніпра Талдикіним О.О. по кримінальному провадженню № 12021041640000852 від 28.09.2021 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тривання під вартою відносно підозрюваного:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженого у м. Дніпрі, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, утриманців не маючого, із середньою спеціальною освітою, зареєстрованого у квартирі АДРЕСА_1 , який фактично мешкає у квартирі АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Пайола О.С., погоджене з прокурором Центральної окружної прокуратури м.Дніпра Талдикіним О.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тривання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

В обґрунтування заявленого клопотання слідчий зазначає, що 27.09.2021 року, приблизно о 23 год. 50 хв., ОСОБА_1 , знаходячись на Європейській площі, 1Д у м. Дніпрі, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, реалізуючи раптово виниклий умисел, спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, тримаючи в правій руці скляну пляшку, яку знайшов неподалік, кинув її в голову потерпілому ОСОБА_2 , внаслідок чого той впав на землю. Після чого, продовжуючи свій злочинний умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 підійшов до потерпілого ОСОБА_2 , який лежав на землі та наніс йому удар правою ногою в голову, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, закритої гематоми мозку 2 ступеню, стисненого перелому тім`яної кістки зліва, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя та здоров`я в момент заподіяння.

28.09.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, що виразився в умисному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_2 , тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя потерпілого у момент заподіяння.

Слідчий вказує, що обґрунтованість підозри підтверджується доданими до клопотання доказами.

У клопотанні слідчий зазначає про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; можливість незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні; можливість продовження або вчинення іншого кримінального правопорушення.

З врахуванням зазначеного, прохає застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення застави.

В судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав, пояснення надав аналогічні тексту клопотання, прохав таке задовольнити. Додатково пояснив, що ризик переховування від суду та слідства підтверджується тим, що ОСОБА_1 після вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється, не надав допомогу потерпілому, нікому не повідомив про подію, покинув місце злочину, також ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, офіційно не працевлаштований, не одружений, на утриманні дітей не має, що свідчить про нестійкі соціальні зв`язки підозрюваного, тому усвідомлюючи тяжкість покарання, знаходячись на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. ОСОБА_1 відомі анкетні дані свідків у вказаному кримінальному провадженні, зокрема місця їх проживання, що свідчить про можливість здійснення незаконного впливу на свідків та потерпілого. Інкримінований злочин вчинено у центральній частині міста Дніпра, при значному скупченні людей, незважаючи на наявність на місці скоєння злочину системи відео спостереження, із використанням як знаряддя вчинення злочину підібраної підозрюваним пляшки, при нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому, який після падіння додолу лежав нерухомо та спротиву не чинив, загрози не становив, що вказує на зухвалість вчиненого та ймовірність вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень у майбутньому та неможливість застосування до нього більш м`яких запобіжних заходів. Підстави для застосування альтернативного запобіжного заходу відсутні, оскільки інкримінований злочин вчинено із застосуванням насильства.

Підозрюваний вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав. Пояснив, що його знайомому невідомою особою було завдано удар каменем, після чого він злякався, взяв пляшку яка стояла на лавочці та кинув її в голову потерпілому, який не нападав на нього, однак оскільки підійшов разом з особою яка вдарила його товариша, вважав що може становити загрозу для нього. Потім завдав удар ногою по голові потерпілому для того щоб його знерухомити. З місця вчинення злочину зник оскільки необхідно було надати першу допомогу його знайомому.

Захисник підозрюваного заперечував проти задоволення клопотання, оскільки вважав ризики надуманими та не доведеними долученими до клопотання доказами. Пояснив, що його підзахисний раніше не засуджений, не є підозрюваним у інших кримінальних провадженнях, тому ризик у вигляді вчинення іншого злочину чи продовження того, у якому підозрюється, відсутній. Ризик у вигляді позапроцесуального впливу на свідків та потерпілого недоведений, оскільки такі з відповідними заявами про будь які пропозиції чи погрози з боку підозрюваного до слідчого чи прокурора не звертались. Мінімізувати ризик у вигляді можливого переховування від слідства та суду можливо обравши підозрюваному і менш обтяжливий запобіжний захід. Так, його підзахисний має і місце реєстрації, і місце мешкання, позитивно характеризується за місцем реєстрації та у колективі СТО де навчається, а тому до нього можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Надав до канцелярії суду, до початку розгляду клопотання слідчого, власне клопотання про звільнення ОСОБА_1 з під-варти, яке обґрунтував незаконністю затримання за підозрою у вчиненні злочину по спливу більше 10 годин з моменту його вчинення.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомив, що підозрюваний ОСОБА_1 близько двох років навчається ремонтувати машини на СТО на якому він працював адміністратором. За весь час навчання зарекомендував себе, як відповідальний учень. Зазначив, що колектив готовий поручитись за нього.

Заслухавши доводи прокурора, пояснення підозрюваного, захисника та свідка, дослідивши надані сторонами докази та матеріали, слідчим суддею встановлено наступне.

Як вбачається із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, до реєстру за № 12021041640000852 від 28.09.2021 року внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

28.09.2021 року о 10 год. 40 хв. ОСОБА_1 затримано на АДРЕСА_3 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

28.09.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, що виразився в умисному спричиненні 27.09.2021 року потерпілому ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя потерпілого у момент заподіяння.

Про причетність підозрюваного ОСОБА_1 до неправомірних дій та обґрунтованість підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення свідчать докази, які долучені до матеріалів клопотання, а саме: протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 28.09.2021 року; рапорт о/у СКП ВП № 7 ДРУП ГУНП у Дніпропетровській області від 28.09.2021 року; протокол огляду місця події від 28.09.2021 року, згідно із яким у приміщенні лікарні за адресою: м. Дніпро, пл. Соборна, 14, вилучено одяг ОСОБА_2 зі слідами речовини бурого кольору; протокол огляду від 28.09.2021 року за адресою: АДРЕСА_3 ; протокол огляду місця події від 28.09.2021 року за адресою: м. Дніпро, пл. Європейська, біля буд. № 1Д, в ході якого виявлено плями речовини бурого кольору, схожої на кров; протокол допиту представника потерпілого від 28.09.2021 року; довідка КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня І.І. Мечнікова» № 803, згідно із якою з 16 міської лікарні доставлений та госпіталізований до реанімації ОСОБА_2 з діагнозом: черепно – мозкова травма, забій головного мозку ІІ ступеню, втиснутий перелом тім`яної кістки зліва; протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 28.09.2021 року; протокол перегляду відеозапису з камер відеоспостереження, що встановлені на ТРЦ «Пассаж», який розташований по пр. Дмитра Яворницького, 50 у м. Дніпрі, згідно із яким камерами відеоспостереження зафіксовано нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, в тому числі із використанням як знаряддя вчинення злочину пляшки; протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 28.09.2021 року, який вказав на раніше знайомого йому ОСОБА_1 , як особу, що наносила тілесні ушкодження потерпілому із використанням як знаряддя вчинення злочину пляшки, а потім ногою; протокол перегляду відеозапису від 28.09.2021 року; протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 28.09.2021 року та протокол пред`явлення підозрюваного до впізнання свідку ОСОБА_6 від 28.09.2021 року, згідно з якими свідок впізнав у ОСОБА_1 особу, яка спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_7 , внаслідок яких той залишився лежати поруч з трамвайними рейками у непритомному стані; докази у їх сукупності.

За приписами ст. 7 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, згідно якої ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Не вдаючись до детальної оцінки дій та винуватості особи, на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об`єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.

Так, згідно із рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми до такого ступеню, щоб забезпечити засудження, але мають бути настільки достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

З врахуванням вищевказаних письмових доказів, що були надані органом досудового розслідування та досліджені в судовому засіданні, здійснюючи їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, слідчий суддя, приходить до висновку, що повідомлена ОСОБА_1 підозра у вчиненні кримінального правопорушення є обґрунтованою.

Щодо застосування заявленого запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою та вирішуючи питання про існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя зазначає таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення передбачає застосування покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, тобто тримання під вартою, як запобіжний захід, може бути застосований до підозрюваного ОСОБА_1 .

Доведеними, наданими суду поясненнями прокурора та матеріалами справи в їх сукупності, є наявність ризику у вигляді можливого переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки ОСОБА_1 не перебуває у зареєстрованому шлюбі, на утриманні дітей не має, не є опікуном чи піклувальником над недієздатними чи непрацездатними особами, офіційно не працевлаштований, тобто не має достатньо міцних соціальних зв`язків, у випадку доведеності його вини перебуває під загрозою призначення покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк – до восьми років позбавлення волі.

Органом досудового розслідування представлено слідчому судді вагомі докази вчинення підозрюваним інкримінованого йому злочину, його молодий вік та стан здоров`я не є перешкодою для зміни ним місця мешкання та вчинення дій із можливого переховування від слідства та суду. Внаслідок того, до досудове розслідування тільки розпочато, усі слідчі та процесуальні дії не проведені, підозрюваному відомі особи свідків сторони обвинувачення, місця їх мешкання та роботи, оскільки відповідні копії протоколів ним отримано разом із копією клопотання про обрання запобіжного заходу, а також свідок ОСОБА_5 відомий йому особисто, беручи до уваги характер інкримінованого правопорушення, обставини його вчинення, високоймовірним є ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні.

Так, при встановленні наявності ризику позапроцесуального впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання у кримінальному провадженні показань від осіб, які є свідками, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду – усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні. При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на тих показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто на показаннях допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею осіб. Суд, згідно із вимогами ч. 4 ст. 95 КПК України, не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тому, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Оскільки матеріали клопотання вказують на те, що підозрюваному на даний час стали відомі анкетні дані свідків, одного свідка він знає особисто, вважаю наявним ризик і у вигляді можливого позапроцесуального впливу на свідків, з метою зміни ними раніше наданих показань та уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності. До такого висновку приходжу і тому, що на цей час підозра у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, ґрунтується, в тому числі, на показаннях свідків, які, хоча і є наданими слідчому, однак не можуть бути покладені, як зазначено вище, у мотивування рішення суду по суті обвинувачення.

Інший ризик свого підтвердження у ході судового розгляду не віднайшов.

Запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам шляхом обрання підозрюваному більш м`якого запобіжного заходу не є можливим, через те, що інші, більш м`які запобіжні заходи, не здатні забезпечити унеможливлення реалізації ризику у вигляді переховування від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину та повністю запобігти можливим спробам підозрюваного впливати на свідків по цьому кримінальному провадженню, в тому числі і дистанційно.

Спираючись на норми ст. 178 КПК України, якими встановлено ті обставини, що враховуються при обранні запобіжного засобу, прихожу до висновку про можливість обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту, дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шестидесяти днів. Нормою ч. 2 цієї статті встановлено, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту його затримання.

Враховуючи те, що фактично ОСОБА_1 затримано 28.09.2021 року, датою закінчення дії ухвали про тримання його під вартою є 26.11.2021 року.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у скоєні тяжкого злочину, вчиненого із застосуванням насильства. Оскільки встановленим є не тільки ризик можливого переховування від органу досудового розслідування та суду, але й ризик позапроцесуального впливу на свідків, потерпілого, підстави для визначення альтернативного запобіжного заходу слідчий суддя не вбачає.

Вирішуючи клопотання захисника про звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок його незаконного затримання, виходжу з наступного.

У силу приписів ч.1 ст.206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Відповідно до правової позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловленої у постанові від 27 травня 2019 року (справа №766/22242/17), положення ст.206 КПК України мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення та застосовуються саме в таких випадках. При цьому, вказаний механізм не включає процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов`язаних із затриманням особи в порядку, передбаченому ст.208 КПК України, post factum, оскільки відповідні заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті. Відповідно до зазначеного, законність затримання особи окремому оскарженню, поза межами розгляду питання про застосування запобіжного заходу не підлягає.

Зважаючи на наведені обставини, вказану позицію захисника, який фактично висловив аргумент на оскарження законності затримання ОСОБА_1 , розглянуто в судовому засіданні під час вирішення питання застосування стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Захисник вважає затримання ОСОБА_1 незаконним, оскільки подія кримінального правопорушення, з якою орган досудового розслідування пов`язує кримінально карану поведінку підозрюваного, відбулася 27.09.2021 року о 23 год. 50 хв., в той час як ОСОБА_1 був затриманий 28.09.2021 року о 10 год. 50 хв., що не узгоджується із приписами кримінального процесуального закону щодо підстав для затримання особи.

У судовому засіданні прокурор пояснив, що затримання ОСОБА_1 відбулось на законних підставах, з дотримання його прав, невдовзі після того як було встановлено місцезнаходження підозрюваного, що відповідає вимогам п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.

Відповідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі і в порядку встановлених законом.

Відповідно до ч.4 ст.5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання. Відповідно до ст. 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У силу приписів ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

На підставі ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особі, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Відповідно до ст.ст. 42, 208 КПК України, підозрюваний має права вимагати перевірки обґрунтованості його затримання.

За змістом ст. 208 КПК України, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду, затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України; якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255,255-1,255-2 Кримінального кодексу України.

Згідно з вимогами ст. 209 КПК України, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Слідчий суддя погоджується з доводами захисника про те, що затримання ОСОБА_1 відбулось о 10 год. 50 хв. 28.09.2021 року, що підтверджується протоколом затримання, в той час як подія кримінального правопорушення відбулась о 23 год. 50 хв. 27.09.2021 року, що свідчить про те, що затримання відбулось не безпосередньо після вчинення злочину, а отже були відсутні підстави, передбачені п.1,2 ст. 208 КПК України, що дають можливість провести затримання особи без спеціального на те дозволу.

З огляду на викладене слідчий суддя вважає, що затримання 28.09.2021 року ОСОБА_1 працівниками ВП № 7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області відбулось незаконно.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 7-9, 176-178, 181, 193, 194, 196, 206, 208, 309, 372,376 КПК України, слідчий суддя –

УХВАЛИВ:

Визнати затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке відбулось 28.09.2021 року незаконним.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з під-варти в залі суду.

Клопотання слідчого СВ ВП № 7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Пайола О.С., погоджене з прокурором Центральної окружної прокуратури м.Дніпра Талдикіним О.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тривання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою тривалістю 60 днів, тобто до 26 листопада 2021 року включно.

Дана ухвала діє до 26 листопада 2021 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя В.В. Куцевол