Вирок № 100173562, 07.10.2021, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/3658/20

Провадження № 1-кп/159/74/21

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі колегії суддів

під головуванням судді Панасюка С.Л.

суддів Лесика В.О.

Логвинюк І.М.

за участю секретаря Клевецької О.М.

прокурора Омельчука О.С.

захисника Безкровного І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ковелі справу про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Калиновник Ковельського району Волинської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, розлученого, має одну малолітню дитину, несудимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.15, п.5 ч.2 ст.115 КК України (кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020030110000926 від 01.06.2020),

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , у невстановленому досудовим слідством місці, у невстановлений час та за невстановлених обставин, незаконно придбав оборонну осколкову ручну гранату Ф-1, споряджену зарядом вибухової речовини – тротилом, яка є бойовим припасом, яку незаконно зберігав та 01 червня 2020 року, біля 13 години 50 хвилин, незаконно приніс на подвір`я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , де привів її в дію шляхом підриву.

ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 cт.263 КК України, визнав повністю, вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.5 ч.2 ст.115 КК України, не визнав і показав, що, перебуваючи в АТО, їхав з хлопцями і вони дали йому ручну гранату, яка була перероблена під «сувенір»: з неї був витрушений тротил через зроблені отвори і ці отвори були на гранаті видно, сточені боки, внаслідок чого стінки гранати стали тоншими, а сама вона легшою, граната була пофарбована в червоно-чорний колір, «красиво зроблена». В гранату був вставлений справжній, бойовий, запал у повному спорядженні. Цю гранату він привіз додому і вона лежала у нього в ящику з рибальським приладдям. Того дня він вирішив поїхати до дружини і дочки, щоб привезти гостинці і поспілкуватися. Щоразу, коли він приїжджав в село до дружини, тамтешні хлопці просили його показати щось з АТО. Коли він одягався, його погляд впав на ящик, де була граната, і він вирішив взяти гранату, щоб «показати хлопцям». По дорозі до дружини добряче випив з хлопцями. Прийшов в хату до дружини, однак розмови не вийшло, бо «був п`яним». Дружина пішла з двору, а він залишився у дворі з її братом. Сиділи, розпивали пляшку, яка була у нього в рюкзаку разом з гранатою. В процесі розпивання він вирішив показати брату дружини гранату. Оскільки запал гранати був бойовий і «міг поодривати пальці», а обидва були «п`яні», він вирішив запал викрутити з гранати. Запал заржавів, не піддавався, в результаті чека гранати вискочила з запалу. Він був вже дуже «п`яний» і вставити чеку назад ніяк не вдавалося. Він сказав брату дружини сходити додому (брат дружини живе з тещею ОСОБА_2 ) і «принести тонку проволку, щоб нею прив`язати ричаг запала до корпусу гранати, для того щоб він не скочив уверх і не підірвав запал». Брат дружини пішов у хату тещі, він пішов за ним і стояв, чекав його у дворі. Той довго не виходив, поряд проходила теща і запитала, що він тут робить. Він її запитав, де його дружина і дочка, і де брат дружини, теща відповіла, що дружини і дочки немає, а брат дружини з хати не вийде, «бо вже вирубився». Далі теща пішла в хату, а він залишився в дворі один з гранатою. Ричаг запалу гранату він утримував вже досить довго, рука затерпла і він вирішив відкинути гранату, з тим щоб запал спрацював. Сам запал «вибухає не голосніше як петарда» і небезпечно лише, коли він вибухає в руках. Тому він відкинув гранату від себе в бік від хати, нікого при цьому в дворі не було, крім нього. Він не відходив, не лягав, залишився стояти на місці, оскільки вважав, що ніякої небезпеки від вибуху запалу немає. Однак, сталося так, що вибухнув не лише запал, розірвало також гранату, чого він не чекав. На його думку, частина тротилу усе ж залишилася в гранаті, а оскільки стінки гранати були сточені, то вони не витримали. Далі з хати вискочив брат дружини і «почалися розборки», після яких він пішов з двору, відійшов трохи, ліг і заснув, оскільки його «геть розібрало». Розбудили його працівники поліції і він ніяк не міг зрозуміти, що сталося, думав за те, що бився з братом дружини. В кишені у нього так і залишилася чека від гранати, яку він не міг вставити назад у запал. З тещею у нього ніколи не виникало конфліктів з агресією і погрозами, вони з братом дружини – її сином випивали і теща могла сваритися, але без зла. В дворі тещі він міг «матюкатися», але через те що «не получалося вставити чеку і він втомився тримати ричаг запала». Він не чекав таких наслідків, все «сталося з необережності», він просить вибачення у тещі, дружини та інших.

Потерпіла ОСОБА_2 показала, що того дня ОСОБА_1 , який нещодавно повернувся з АТО, приїхав у село, де проживає вона, а поряд, у сусідньому будинку, проживає її дочка і з нею проживав до АТО ОСОБА_1 . Оскільки ОСОБА_1 був нетверезим («крепко п`яним») і «не міг попасти в двері», дочка, «щоб не бачити його п`яним», випхала його у двір і пішла до неї. ОСОБА_1 залишився на подвір`ї дочки, щось там робив і розмовляв з її сином, який також був «випивший». Дочка, коли побачили, що ОСОБА_1 йде до них, сховалася у коморі, щоб уникнути спілкування з «п`яним» ОСОБА_1 . Причиною цього було те, що ОСОБА_1 , «як вип`є», то влаштовує «з`ясування», «розбори», «матюкається», хоча при цьому ніколи не «б`ється» і не погрожує, просто його «тяжко виносити п`яного». Син, повернувшись у своє подвір`я, сказав їй: «То ж то може руки пообривати», з чого вона зрозуміла, що ОСОБА_1 має щось в руках. ОСОБА_1 зайшов у її подвір`я, привітався і запитав, де її дочка і його дитина. Вона відповіла, що їх немає, пішли з`ясовувати, коли робити щеплення дитині. ОСОБА_1 , як «п`яна людина», «щось матюкався» з приводу, «що щось у нього не получалося», чи «для связки слов», однак погроз у її бік, чи у бік когось іншого, не демонстрував і не висловлював. В руках у ОСОБА_1 була граната, яку «він скубав», «випрямляв кільце», «не знає, що він з нею робив». Вона запитала у ОСОБА_1 , що це таке у нього в руках, він відповів, що це петарда. Вона відповіла, що вона бачить, що це не петарда. ЇЇ розмова з ОСОБА_1 відбувалася «на ходу», коли вона йшла з двору за чимось у хату. Вона минула ОСОБА_1 і пішла у своїх справах у хату. Коли зайшла у сіни, обернулася і побачила, що ОСОБА_1 кинув гранату «вперід себе», «не в сторону хати», «вбік». Кинув недалеко від себе. Граната, ледь торкнувшись землі, вибухнула, «стало темно, полетіла земля, трава». З хати вискочив її син, повалив ОСОБА_1 на землю і став його бити, вона стала відтягувати сина від ОСОБА_1 і говорити йому, що не треба такого робити. ОСОБА_1 в цей час, «як п`яна людина, сміявся». ОСОБА_1 , після того як кинув гранату, залишився у дворі, коли вискочив її син, стояв на ногах, ніде не ховався. Сама вона «ніколи не могла подумати, що ОСОБА_1 , який скубав гранату, стане її кидати, а коли б подумала, то забрала б гранату у ОСОБА_1 ». Поліцію викликали тому, що не знали, що ОСОБА_1 може ще нетверезим зробити. В момент, коли ОСОБА_1 кидав гранату, у дворі нікого не було. Як такого, конфлікту у неї з ОСОБА_1 не було, «коли п`яний, то міг висловити претензію, що вона вмішується в їх сім`ю», «матюкатися», однак погрози в такій його поведінці вона не відчувала і до слів «п`яного» ОСОБА_1 особливо не прислухалася.

Свідок ОСОБА_3 показала, що вона проживала з ОСОБА_1 поблизу мами ОСОБА_2 , однак на момент події ОСОБА_1 вже з нею не проживав, оскільки вони розлучилися. 01.06.2020 року ОСОБА_1 прийшов до неї, поводився без агресії, але був «п`яний». Вона не хотіла розмови з «п`яним» ОСОБА_1 , тому випхала його за двері на своє подвір`я, замкнула двері і пішла до мами. В момент, коли вона випихала ОСОБА_1 , прийшов її брат, який також був «п`яний» і вона випхала їх обох. ОСОБА_1 і її брат залишились на подвір`ї і хвилин 30-40 щось там робили і розмовляли. Далі брат повернувся до мами і, через хвилин п`ять, вона побачила, що ОСОБА_1 також йде до мами. Вона попросила маму ( ОСОБА_2 ) сховати її десь, оскільки не бажала розмовляти з «п`яним» ОСОБА_1 . Та замкнула її в коморі. ОСОБА_1 розмовляв з ОСОБА_2 і вона чула, що та питала у нього, що він має в руках. У відповідь він «матюкався», однак це не було спрямовано на ОСОБА_2 , щось «у нього не получалося», «була просто п`яна мова». Далі розмова ОСОБА_1 з ОСОБА_2 припинилася, «було 15 секунд тиші, а потім пролунав вибух». Коли вона вийшла з комори, її брат «товк» ОСОБА_1 . Потім хтось із них поступився і ОСОБА_1 пішов. Вона викликала поліцію, «бо злякалася, не ОСОБА_1 , а вибуху». Брат потім на її питання, що вони робили в дворі, пояснював, «що хотіли щось заставити, я тільки не зрозуміла, що і куда». ОСОБА_1 ніколи не застосовував фізичного насильства до неї і до ОСОБА_2 і не виявляв погроз. Проблема була в тому, що у нетверезому стані він починав довгі і не потрібні розмови, з`ясування стосунків. Його відносини з ОСОБА_2 не виходили на рівень агресії, він міг лише сказати «не ваше діло», лаятись, але лайка не була спрямована на ОСОБА_2 . На її думку, ОСОБА_1 «не хотів, щоб так сталося», «вона з ним жила і знає, що він може зробити, а що ні».

Під час огляду місця події (подвір`я житлового будинку АДРЕСА_3 ) були виявлені сліди вибуху на ґрунті перед будинком, запобіжний важіль запалу гранати з маркувальним позначенням «114-76 УЗГРМ 583», металеві осколки вибухового предмета, нашарування ґрунту на стіні житлового будинку, на підлозі в коридорі будинку, пошкоджене скло у верхній рамі вікна, пошкодження деревини стіни будинку з правої сторони від вхідних дверей, пошкодження стіни хліва, пошкодження на даху криниці, пошкодження цілісності одягу, який сушився на мотузці у дворі (протокол від 01.06.2020).

Згідно висновку експерта № 4.1-105/4.1-106/20 від 02.07.2020, 01.06.2020 за адресою: АДРЕСА_3 мав місце вибух оборонної осколкової ручної гранати Ф-1. Надані на дослідження об`єкти та металеві фрагменти є залишками та складовими частинами оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, яка була спорядженою зарядом вибухової речовини – «тротил» та відносилась до категорії бойових припасів. В складі ґрунту з воронки наявні залишки (сліди) вибухового перетворення (продукти вибуху) бризантної вибухової речовини – «тротил». В складі ґрунту з двору (контрольний) не виявлено слідів вибухового перетворення (продуктів вибуху) органічних нітросполук (у межах чутливості застосованих методів дослідження). В складі нашарувань речовин на поверхнях наданих на дослідження важеля уніфікованого запалу ручних гранат модернізованого УЗГРМ (УЗГРМ-2) та його чеки з кільцем не виявлено слідів вибухового перетворення (продуктів вибуху) органічних нітросполук (у межах чутливості застосованих методів дослідження).

Відповідно до протоколу особистого обшуку затриманого від 01.06.2020, у ОСОБА_1 виявлене і вилучене металеве кільце з переплетеним металевим дротом (чека від гранати).

Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста № 404 від 01.06.2020 року, у ОСОБА_1 о 17 год. 10 хв. зафіксований стан алкогольного сп`яніння з 2,09 ‰.

Таким чином, ОСОБА_1 умисно придбав, зберігав та носив бойовий припас без передбаченого законом дозволу, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 cт.263 КК України.

Окрім кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 cт.263 КК України, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.5 ч.2 ст.115 КК України, а саме, в тому, що 01 червня 2020 року, біля 13 години 50 хвилин, знаходячись на подвір`ї будинку АДРЕСА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті давніх, особистих неприязних відносин з матір`ю своєї колишньої дружини громадянкою ОСОБА_2 , керуючись метою умисного протиправного заподіяння смерті останній, способом небезпечним для життя багатьох осіб, кинув поряд з нею на землю оборонну осколкову ручну гранату Ф-1, споряджену зарядом вибухової речовини – тротил, таким чином виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_2 до моменту вибуху гранати встигла заховатись у вищевказаному будинку.

Однак, ОСОБА_1 слід визнати невинуватим в пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.5 ч.2 ст.115 КК України, і виправдати його, оскільки не доведено, що зазначене кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, вчинене.

Твердження обвинувачення, що ОСОБА_1 мав давні особисті неприязні відносини з матір`ю своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , які і спонукали його до спроби позбавити її життя, не має в своїй основі жодного переконливого доказу. Для такого висновку обвинуваченню слід було навести конкретні, прив`язані до часу і місця, обставини, на основі яких можливо було зробити висновок, що відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досягли такого рівня напруги, що ОСОБА_1 міг прийняти рішення вбити ОСОБА_2 . Жодна така обставина не наведена і не доведена обвинуваченням.

Навпаки, ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_3 показали, що ОСОБА_1 жодного разу не застосовував фізичного насильства щодо них і не погрожував його застосувати. Незручність у відносинах з ним виникала не через його агресію, а через те, що він зловживав спиртними напоями і з ним нетверезим некомфортно було розмовляти (довгі «п`яні» розмови з «розборами», які несила було терпіти). Рівень агресії у спілкуванні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ніколи не сягав рівня вищого, ніж: «Це не ваше діло», у випадку, коли остання давала пораду, яку ОСОБА_1 не бажав приймати. До того ж, ОСОБА_1 випивав разом з сином ОСОБА_2 , як і того дня, коли відбулася подія, і претензії останньої були адресовані їм обом. ОСОБА_3 в день, коли відбулася подія, уникала спілкування з ОСОБА_1 не тому, що його боялася, а тому, що не бажала з ним, нетверезим, розмовляти. Ця обставина підтверджується не лише показаннями ОСОБА_2 в суді, але і відеозаписом слідчого експерименту з її участю («бо не хотіла його бачити», «вже він її так допік»). Під час цієї слідчої дії ОСОБА_2 не повідомляла про обставини, які б могли зумовити бажання ОСОБА_1 її вбити, її пояснення його дій зводилося лише до твердження, що «розумна людина так не робить».

На відсутність гострого конфлікту вказує і поведінка ОСОБА_1 напередодні, під час і після події. ОСОБА_3 «випхала» його з хати разом з своїм братом і ці її дії не зумовили агресію ОСОБА_1 . Під час розмови з ОСОБА_2 у дворі ОСОБА_1 «привітався і спитав, де його дружина і дитина», пояснення ОСОБА_2 його влаштувало.

В судовому засіданні ОСОБА_2 взагалі заперечила агресію щодо неї ОСОБА_1 (« ОСОБА_1 , як «п`яна людина», «щось матюкався» з приводу, «що щось у нього не получалося», чи «для связки слов», однак погроз у її бік, чи у бік когось іншого, не демонстрував і не висловлював»).

Щодо її пояснень під час слідчого експерименту, зафіксованого на відео, то і ці пояснення неможливо поза розумним сумнівом витлумачити як погрозу ОСОБА_1 в бік ОСОБА_2 . Вислови останньої: «якби він добрий був, то б ніхто не ховався від нього, то ж бачте, який результат, що сталося», «якби з метою доброю, то не приніс би її сюди (гранату)», слова ОСОБА_1 у викладі ОСОБА_2 під час слідчого експерименту: «я воював, я те…», нецензурно: «капец зараз тобі буде», у тому ж поясненні розцінені ОСОБА_2 як: «нерозумний, розумна людина так не вчинить», тобто як неадекватна поведінка, викликана станом сп`яніння, а не погроза і намір позбавити її життя. На таку оцінку потерпілої вже на стадії досудового слідства вказують і інші вислови потерпілої під час слідчого експерименту: відносно гранати: «бачу, що діло не шутейне, но я не думала, що він буде кидати (гранату)», «що то в тебе за чачка?», «то петарда, я шучу (відповідь ОСОБА_1 )», «такі речі не можна носити». Тобто, ОСОБА_2 сприймала ОСОБА_1 не як особу, яка намагається її вбити, а як людину, яка в нетверезому стані робить нерозумні речі.

На таке сприйняття ОСОБА_2 вказують і інші її вислови під час слідчого експерименту: «от я не помню, чи мені треба було йти в хату, чи я може вже так тікала, я не знаю даже», «з якою метою ховалася? боялася за життя? а я знаю? може». Тобто, ОСОБА_2 вже на стадії досудового слідства не висловлювала твердого переконання про наміри ОСОБА_1 її вбити, була не впевнена у цьому і зводила свої пояснення до того, що ОСОБА_1 поводився нерозумно.

В судовому ж засіданні ОСОБА_2 взагалі категорично виключила припущення, що ОСОБА_1 мав намір її вбити і умисно кинув гранату поряд з нею.

За таких обставин пояснення ОСОБА_2 під час слідчого експерименту не можуть слугувати доказом наміру ОСОБА_1 вчинити вбивство.

Як видно з протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 01.06.2020 року потерпіла ОСОБА_2 у заяві не стверджувала, що ОСОБА_1 кидав гранату у подвір`ї з наміром її вбити, як і про будь-які погрози з його боку (« ОСОБА_1 … умисно кинув у двір будинку гранату, в результаті чого відбувся вибух»).

Пояснення ОСОБА_1 , що він приніс гранату для того, щоб «показати її хлопцям» і сама граната була перероблена під «сувенір», знешкоджена, як він думав, справжнім був лише запал, який міг вибухнути в руках, у зв`язку з чим він його намагався викрутити і випадково витяг чеку, яку не міг вставити назад через стан сп`яніння, не спростоване, більше того, воно підтверджується обставинами справи. Справді, ОСОБА_2 показала, що її син, який перед цим спілкувався з ОСОБА_1 , повідомив, що «то ж то може руки пообривати», маючи на увазі гранату. Отже, ОСОБА_1 йому її показував. Зрозуміло, що повноцінна граната «пообриває» не лише руки, з чого видно, що ОСОБА_1 хвилював запал гранати, а не сама граната. Це підтверджує його пояснення, що він вважав гранату знешкодженою і не думав, що вона вибухне, вибухнути міг лише запал. Оскільки граната мала бути передана в руки дуже нетверезого брата дружини, ОСОБА_1 пояснив, що вирішив викрутити з неї запал. Це пояснення є розумним і підтверджує також те, що ОСОБА_1 не мав наміру когось вбивати з допомогою гранати і, навпаки, вживав заходи перестороги щодо запалу. Дійсно, чеку, витягнуту з запалу гранати, важко вставити назад нетверезій людині. Рішення ОСОБА_1 послати брата дружини до хати, з тим щоб той виніс дріт, яким можливо прив`язати важіль запалу гранати до корпусу гранати виглядає розумним. До цього часу, цей важіль доводилося утримувати рукою. ОСОБА_1 не зміг скористатися допомогою брата дружини, оскільки той виявився здатним дійти тільки до ліжка в хаті. Звісно, що тривале неповернення брата дружини з дротом і таке ж тривале утримування важеля запалу гранати, викликало у ОСОБА_1 нервове напруження, що позначилося на його поведінці (за словами свідка ОСОБА_3 : «матюкався», щось «у нього не получалося», «була просто п`яна мова», про спілкування її брата та ОСОБА_1 – «хотіли щось заставити, я тільки не зрозуміла, що і куда»). Рішення ОСОБА_1 відкинути гранату з запалом вбік, оскільки він втомився її тримати («рука затерпла») і в дворі нікого не було, якщо виходити з того, що він вважав гранату знешкодженою і мав вибухнути лише запал, який, за його словами, вибухає «як петарда», не виглядає як намір когось вбити, налякати, виявити свою зухвалість, порушити громадський порядок, а є просто легковажним, необдуманим рішенням, яке недооцінює небезпеку навіть ніби знешкодженого бойового припасу, до якого в будь-якому випадку потрібно відноситися як до справжнього задля перестороги. Те, що ОСОБА_1 не чекав вибуху гранати, підтверджується його поведінкою: він не ховався, не присідав, не лягав, залишився стояти на місці. Якби мав вибухнути запал, то цього робити і не потрібно було. Отже, ОСОБА_1 дійсно вважав, що мав вибухнути лише запал гранати, а не сама граната. Таке його переконання, підтверджене його поведінкою, виключає умисел на вбивство, умисел на вчинення хуліганських дій, залишаючи лише легковажне, необдумане ставлення до бойового припасу.

Потерпіла ОСОБА_2 жодного разу, ні під час слідчого експерименту, ні в судовому засіданні, категорично не заявила, що вона ховалася від вибуху гранати в будинку, як це зазначено в обвинуваченні. В той же час, вона постійно стверджувала, що коли ОСОБА_1 кинув гранату, в дворі нікого, крім нього, не було. І показання ОСОБА_2 , і наслідки слідчого експерименту з її участю підтверджують, що ОСОБА_1 кидав гранату не поряд з ОСОБА_2 , не вслід за нею, зокрема, у самі сіни, де вона була в момент кидка, що, до речі, могло убезпечити і самого ОСОБА_1 від наслідків вибуху, якщо він так не зробив, то не було і умислу на вбивство ОСОБА_2 .

Викладене дозволяє зробити категоричний висновок, що ОСОБА_1 не мав умислу з допомогою гранати вчинити вбивство ОСОБА_2 чи створити небезпеку для будь-кого і його слід за ч.2 ст.15, п.5 ч.2 ст.115 КК України виправдати.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 cт.263 КК України, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що обтяжують покарання, суд відносить вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

До обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить щире каяття, яке виявилося в тому, що обвинувачений усвідомив протиправність і легковажність своєї поведінки, вибачився перед потерпілою і вона це вибачення прийняла.

Суд враховує також те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, має малолітню дитину, позитивно характеризується у місці проживання, з власної згоди проходив курс лікування від алкоголізму, після зміни запобіжного заходу і звільнення з-під варти поводив себе належним чином, влаштувався на роботу, розпочав цикл зустрічей духовного спрямування з наставником, усією своєю поведінкою, в тому числі відносинами з потерпілою та колишньою дружиною, які йому вдалося налагодити, продемонстрував твердий намір облаштувати своє життя і більше не допускати необдуманих і легковажних вчинків.

З врахуванням наведеного суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства і щодо нього є підстави для застосування ст.75 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, а саме, звільнити його від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 01 червня 2020 року по 20 травня 2021 року, з розрахунку день за день.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави процесуальні витрати в сумі 6047 (шість тисяч сорок сім) грн. 65 коп.

Речові докази у справі: залишки та складові частини оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, важіль уніфікованого запалу ручних гранат модернізованого УЗГРМ (УЗГРМ-2), його чеку з кільцем, ґрунт з воронки, ґрунт з двору (контрольний), здані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Ковельського ВП ГУНП у Волинській області, – знищити.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 у виді домашнього арешту, визначений ухвалою суду від 28 вересня 2021 року, скасувати.

ОСОБА_1 визнати невинуватим в пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.5 ч.2 ст.115 КК України, і виправдати його, оскільки не доведено, що зазначене кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, вчинене.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення вироку.

Головуючий С.Л. ПАНАСЮК