Рішення № 100173477, 22.09.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1802/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2021 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Позарецької С.М.

при секретарі Осадчій А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управаління активами», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

22.03.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія управління активами, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Свої позовні вимоги мотивує тим, що уберезні 2021 йому стало відомо, що 18.03.2021 старший державний виконавець Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Павлик Ніна Іванівна винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 64849283 з примусового виконання виконавчого напису № 9788, виданого 29.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» боргу в розмірі 25947,75 гривень.

Вважає, що виконавчий напис нотаріусом було вчинено з грубим порушенням чинного законодавства України з огляду на наступне. Так, спірний виконавчий напис вчинено на кредитному договору, що не посвідчено нотаріусом.

Зазначає, що 29 січня 2020 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 9788 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», що є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», грошових коштів, які є його боргом за кредитним договором № 002- 23015-200513 від 20 травня 2013 року, за період з 08.02.2018 року до 23.01.2020 року включно у розмірі 15008,43 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 10789,32 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією, 150 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, а всього - 25947,75 грн.

Зауважує, що відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом. Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість; перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Звертає увагу, що відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» зі змінами та доповненнями (далі - Перелік документів), для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з тим, зазначає, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р.: у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» у тому числі, в частині доповнення Переліку новим розділом «2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями». Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін. Також звертає увагу, що постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-174ас18 від 20.06.2018 року у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року відмовлено.

Отже, зауважує, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису не враховано тієї обставини, що норми, які визначають перелік документів, що підтверджують безспірність заборгованості по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів, вже не чинні. Також, вказує, що належні, достатні, допустимі докази на підтвердження факту безспірності заборгованості ОСОБА_2 за договором № 002-23015-200513 від 20 травня 2013 про надання споживчого кредиту, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ним, відсутні.

Статтями 87, 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Тож, позивач категорично заперечує факт існування заборгованості перед відповідачем. Крім того, докази надсилання йому (позивачу) і отримання останнім вимоги про усунення порушень відсутні.

Звертає увагу суду, що він не отримував жодної вимоги про усунення порушень, і як наслідок, не міг подати будь-які заперечення щодо існування боргу, його розміру та ін.., а нотаріус – оцінити їх.

Крім того, звертає увагу, що з дня виникнення права вимоги до дати вчинення оскарженого виконавчого напису минуло більше трьох років, а тому, вважає, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом з порушенням вимог абзацу третього підпункту 3.1 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку.

Крім іншого, позивач зазначає, що у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають (наприклад, у зв`язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов`язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання (абзац другий частини п`ятої статті 261 ЦК України), тобто після закінчення, або передбаченого частиною другою статті 530 ЦК України семиденного строку від дня пред`явлення вимоги, або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов`язання. Виняток з цього правила становлять випадки, коли із закону або з договору випливає обов`язок негайного виконання зобов`язання, у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред`явлення вимоги кредитором. Водночас законодавство не зазначає строк, в межах якого виконавчий напис може бути вчинено, «позовною давністю», а вживає термін «давність».

Тож позивач вказує, що позовну давність слід відрізняти від строку вчинення виконавчого напису. Норма, закріплена у п. 3.4 Глави 16 розділу II Порядку, пов`язує початок обчислення строку, протягом якого може бути вчинено виконавчий напис, з днем, коли у стягувана виникло право примусового стягнення боргу.

В продовження мотивування позовних вимог, позивач звертає увагу, що у ст. 631 ЦК України визначається строк договору, яким є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Таким чином, із закінченням строку належного виконання виникає заборгованість і прострочення, а у кредитора виникає право примусової вимоги, що може бути реалізовано шляхом вчинення виконавчого напису. При цьому, оскільки строк дії договору обумовлений повним виконанням сторонами своїх зобов`язань, то строк, вказаний у статті 88 Закону України «Про нотаріат», обчислюється з наступного дня після закінчення строку дії договору.

Тож, переконаний, що у даному випадку при зверненні до нотаріуса із заявою щодо вчинення виконавчого напису відповідачем не дотримано вимоги чинного законодавства щодо надання документів, необхідних для одержання виконавчого напису. Крім цього, відсутні дані щодо виконання умови про те, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Отже, при вчиненні виконавчого напису нотаріусом порушено вимоги ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Таким чином, нотаріус, при вчиненні виконавчого напису, виходячи з поданих йому документів, не міг не лише перевірити безспірність боргу, а й встановити, чи не минуло більше трьох років з дня виникнення права вимоги. Хоча, відповідно до підпункту 3.5. пункту 3 глави 16 розділу II Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Між тим, зазначає, що згідно із приписами підпунктів 5.1. та 5.2. пункту 5 глави 16 розділу II Порядку виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість. Спірний виконавчий напис викладений повністю на спеціальному бланку, а не на оригіналі документа чи його дублікаті, що встановлює заборгованість, що вказує на порушення нотаріусом пп. 5.1. та 5.2. пункту 5 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Крім іншого, позивач інформує, що в порядку п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦІІК України, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складається з наступного: розмір судового збору - 908,00 гривень; витрати на професійну правничу (правову) допомогу - 5000,00 гривень; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи - 0,00 гривень; витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів - 100,00 гривень; витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду - 0,00 гривень. Таким чином, загальна сума судових витрат (попередньо та орієнтовно) може становити 6008,00 гривень.

Таким чином, зважаючи на викладене вище, просить суд, визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №9788, виданий 29.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» боргу в розмірі 25947,75 гривень. Крім того, стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

Ухвалою суду від 13.04.2021р. відкрито, прийнято до провадження справу та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Крім того, задоволено клопотання позивача про витребування доказів від 19.03.2021 року. Ухвалено зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу – Гуревічова Олега Миколайовича надати суду у строк до 26 квітня 2021 року засвідчені копії усіх матеріалів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис № 9788 від 29.01.2020 року. (а.с.24).

Копію вказаного судового рішення направлено для виконання за адресою місцезнаходження приватного нотаріуса Гуревічова О.М.: вул. Михайлівська, буд. 5/6, літ «В», м.Київ, 01001 (а.с.29).

Ухвалою від 01.06.2021 року закрито підготовче провадження по даній цивільній справі та призначено до судового розгляду по суті (а.с.164).

Відповідачами відзив на позов не подано.

Ухвалою суду від 09.09.2021 року, у задоволенні клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» про врегулювання спору за участю судді відмовлено (а.с.216).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Гудзь О.С. не з`явилися, повідомлялися судом про місце, день та час розгляду справи. 22.09.2021 року судом отримано заяву представника позивача, адвоката Гудзь О.С., в якій просить розгляд справи проводити без його участі та участі позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду з постановленням заочного рішення. Судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду – стягнути з відповідача.

В судове засідання представник відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» не з`явився, будучи неодноразово повідомленим у встановленому законом порядку про час, дату та місце розгляду справи.

В судове засідання третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу – Гуревічов О.М. не з`явився, будучи неодноразово повідомленим у встановленому законом порядку про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не інформував. Письмові пояснення по суті позову не надані.

Враховуючи думку представника позивача, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення за таких підстав:

встановлено, що приватним виконавцем Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. 29.01.2020 року вчинено виконавчий напис за №9788, за яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управліня активами», якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова агенція з поверненя боргів» відступлено право вимоги на підставі Договору про відступлення прав вимоги №20/01/20-1/1 від 20.01.2020 року, якому в свою чергу ПАТ «Дельта Банк», на підставі Договору про від стуленя прав вимоги № 195/К від 09.02.2018 року, відступлено право вимоги за Кредитним договором №002-23015-200513 від 20.05.2013 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , заборгованості на загальну суму 25947,75грн. за період з 08.02.2018 року по 23.01.2020 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту – 15008,43грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією – 10789,32грн., а також 150,00грн. в якості оплати за вчинення даного виконавчого напису нотаріусом. Тож, загальна сума заборгованості, яка підлягає до стягнення з ОСОБА_1 становить – 25947,75грн. Вказано, що документ (виконавчий напис) набирає чинності з дня його вчинення (29.01.2020р.) і має бути пред`явлений до примусового виконання протягом 3-х років з дня його вчинення (а.с.8).

Старшим державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 18.03.2021 року відкрито виконавче провадження за №64849283, що підтверджується відповідною постановою (а.с.6).

За результатами пошуку виконавчих проваджень у АСВП від 18.02.2021 року, вбачається, що ВП №64849283 є відкритим 18.03.2021 року, боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управліня активами» (а.с.9).

Крім того, у матеріалах справи наявні адвокатський запит від 29.03.2021 року №29/03-2, адресований відповідачу з приводу необхідності надання копії заяви та доданих до неї документів про вчинення спірного виконавчого напису, а також від 29.03.2021 року №29/03 адресований приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Гуревічову О.М. щодо надання копій документів, на підставі яких ним було вчинено виконавчий напис №9788 від 29.01.2020 року (а.с.14-15). Зазначені адвокатські запити залишено без виконання особами, яким вони адресовані.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 05.05.2021 року (а.с.154), вирішено здійснити запит до Міністерства юстиції України про витребування доказів, а саме, повідомити суду, чи є чинним наказ МЮУ (дана не відома), яким анульовано Cвідоцтво про на зайняття нотаріальною діяльністю, видане МЮУ на ім`я ОСОБА_3 , так як інформація надана до суду представником позивача і отримана ним через Інтернет 05.05.2021 року. Крім того, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 05.05.2021 року, задоволено клопотання позивача, судом визначено строк для виконаня вимог ухвали від 13.04.2021 року щодо надання відповідних документів до 25.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. та відповідачем, у зв`язку з чим 12.05.2021 року судом направлено адресатам відповідні запити (а.с.156-158).

На виконання ухвали суду, занесеної до протоколу судового засідання від 05.05.2021 року, 27.05.2021 року, судом отримано відповідь Міністерства юстиції України, з якої вбачається наступне. Наказ Міністерства юстиції України від 12.03.2021 року №932/5, яким відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 19.02.2021 року №8, на підставі п.п. «е» та «з» п. 2 ч.1 ст.12 Закону України «Про нотаріат», а саме у зв`язку з неодноразовими порушеннями нотаріусом законодавства, грубими порушеннями закону, які завдали шкоди інтересам держави, фізичним та юридичним особам, при вчиненні нотаріальних дій, та набранням законної сили рішеннями судів про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальних дій – анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане МЮУ 10.01.2005 року за №5486 на ім`я ОСОБА_3 – є чинним (а.с.160).

Відповідно до ухвали суду, занесеної до протоколу судового засіданя від 01.06.2021 року, судом направлено 07.06.2021 року запит до Київського державного нотаріального архіву про надання суду до 15.06.2021 року належним чином оформлених копій матеріалів нотаріальної справи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. про вчиненя виконавчого напису №9788 від 29.01.2020 року про стягненя з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» боргу у розмірі 25947,75грн.(а.с.166).

Представником відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» подано клопотання від 11.05.2021 року про врегулювання спору за участю судді (а.с.178-179), у задоволені якого відмовлено згідно ухвали суду від 09.09.2021 року (а.с.216-217).

Крім того, представником відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» подано суду заяву про визнання позовних вимог (в порядку ст.206 ЦПК України) від 11.05.2021 року, в якій зазначено, що відповідач визнає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання виконавчого напису №9788 від 29.01.2020 року таким, що не підлягає виконанню, а також визнає вимоги щодо судового збору за подання позовної заяви в сумі 454,00грн. Інші вимоги позивача, такі як стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу в розмірі 5100,00грн. – не визнаються відповідачем, а тому вважає, що дану вимогу позивача – слід залишити без задоволення (а.с.186-187).

05.07.2021 року судом отримано з Київського державного нотаріального архіву належним чином завірені матеріали, на підставі яких Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. вчинено спірний виконавчий напис №9788 від 29.01.2020 року.

Так, з отриманих матеріалів вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія управління активами» 23.01.2020р. звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. із заявою про вчинення виконавчого напису (а.с.199). В обгрунтування заявлених вимог стягувач надав нотаріусу, додатком до заяви, документи з яких вбачається.

Так, ОСОБА_1 з однієї сторони, 20.05.2013 року та ПАТ «Дельта Банк», з другої сторони, підписано заяву № 002-23015-200513, з якої вбачається, що ОСОБА_1 пропонує (надає оферту) ПАТ «Дельта Банк» на умовах, визначених у Пропозиції та відповідно до Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» і Тарифів банку, зазначених у п.2.6 частини 2 цієї Пропозиції, що є невід`ємною частиною цієї Пропозиції, укласти з ним договір на невизначений строк.

Відповідно до підписаної ОСОБА_1 заяви №002-23015-200513 від 20.05.2013 року (а.с.201), ним від ПАТ «Дельта Банк» отримано кредит в сумі 15000,000грн., строк дії кредитної лінії – 364 (календарних) дні. Крім того, йому відкрито банком поточний рахунок з використанням платіжної картки (далі рахунок), відповідно до п.2.1 ч.2 цієї Пропозиції (п.п.1.1 заяви); оформлено платіжну картку платіжної системи, визначеної п.2.5 ч.2 Пропозиції; встановлено ліміт кредитної лінії на рахунку у сумі та на строк, відповідно до умов, визначениху п.п.2.3,2.4 ч.2 Пропозиції.

Відповідно до п.2.1 ч.2 Пропозиції, моментом прийняття (акцепту) банком пропозиції щодо укладення договору, тобто моментом укладання договору на умовах, описаних вище в цій Пропозиції та Правилах вважається дата відкриття банком рахунку, визначеного у п.2.1 ч.2 Пропозиції. Кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом строку, визначеного у п.2.4 ч.2 цієї Пропозиції. Кожен наступний ліміт кредитної лінії надається після спливу строку надання попередньої, на умовах, погоджених стронами у цій Пропозиції та не потребує підписання додаткових угод до цієї Пропозиції (п.п.2.4 ч.1 Пропозиції). Як вбачається з п.11 Пропозиції, ОСОБА_1 , своїм підписом заяви №002-23015-200513підтвердив факт отримання картки НОМЕР_1 . Крім того, підтвердив, що отримав від банку примірник Правил банківського обслуговування фізичних осіб та Тарифів на обслуговування платіжних карток «Тарифний пакет «Нова кредитна картка №1».

Як вбачається із Умов надання кредитної картки «Тарифний пакет «Нова кредитна картка №1», строк кредитування становить – 364 календарних дні з правом пролонгації (а.с.204).

Як вбачається з виписки за кредитним договором №002-23015-200513 від 20.05.2013 року за період з 08.02.2018 року по 23.01.2020 року, заборгованість за тілом кредиту становить – 15008,43грн., заборгованість за нарахованими процентами та комісією складає– 10789,32грн., а всього 25797,75грн., яка є станом на 23.01.2020 року непогашеним залишком заборгованості за вказаним вище кредитним договором за період– з 20.01.2020 року по 23.01.2020 року (а.с.210).

Крім того, у наданих матеріалах наявне повідомлення ТОВ «Фінансова компанія управління активами» про відступлення права грошової вимоги від 23.01.2020 року №96765, адресоване ОСОБА_1 . Зі змісту якого вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло право вимоги за кредитним договором №002-23015-200513 від 20.05.2013 року на підставі Договору про відступлення прав вимоги №20/01/20-1/1 від 20.01.2020 року, який був укладений з ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів». Між тим інформує, що з 23.01.2020 року заборгованість за кредитним договором, про який йдеться, становить 25797,75грн., яку необхідно сплатити на реквізити, наведені у цьому ж повідомленні (а.с.212). Із Витягу до реєстру заборгованостей до Договору про відступлення прав вимоги №20/01/20-1/1 від 20.01.2020 року міститься інформація про відступлення права вимоги за кредитним договором №002-23015-200513 від 20.05.2013 року, боржником по якому вказано ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), сума заборгованості становить – 25797,75грн.(а.с.213). Аналогічна інформація міститься у Витягу з Додатку №1 до Листа ФК/67 від 20.01.2020р. про перелік боржників за кредитними договорами, права вимоги за якими відступлено іншим фінансовим установам, а в подальшому переуступлено ТОВ «Фінансова компанія управління активами».

Між тим, у цих же матеріалах наявна вимога ТОВ «Фінансова компанія управління активами» про усунення порушення кредитних зобов`язань від 23.01.2020 року №96765, адресована ОСОБА_1 . Зі змісту вказаної вимоги вбачається необхідність останьому сплатити заборгованість в розмірі 25797,75грн. за кредитним договором №002-23015-200513 від 20.05.2013 року на користь автора вимоги (а.с.211).

Відповідно до даних паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 24.04.1998 року Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області на ім`я ОСОБА_1 (а.с.17-19) вбачається, що його зареєстрованим місцем проживання з 23.04.1998 року - є адреса: АДРЕСА_1 , що відноситься до території Придніпровського району міста Черкаси. Отже, підсудність даної справи визначена вірно.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, з наданих суду Київським державним нотаріальним архівом матеріалів, встановлено відсутність документального підтвердження, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управліня активами дійсно, у встановленому законом порядку, отримало право вимоги від ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», а останнє у свою чергу, від ПАТ «Дельта Банк» щодо кредитних зобов`язань ОСОБА_1 , а відтак – приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису №9788 від 29.01.2020 року вказані обставини не перевірено.Крім того, відсутні будь-які переконливі докази направлення та отримання ОСОБА_1 вимоги від ТОВ «Фінансова компанія управліня активами» про необхідність сплати боргу, чи вимоги про усунення порушень за будь-яким зобов`язанням, що виникло за договором. Крім того, ОСОБА_1 належним чином не було повідомлено про те, що відбулося відступлення вимоги за кредитним договором, про який йшлося вище, стороною якого він є.

Слід також зазначити, що сам по собі факт подання стягувачем документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, відповідно до Переліку, затвердженого постановою КМУ №1172 від 29.06.1999, не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (п.п.3.5 п.3 гл. 16 розд ІІ Порядку).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.18 Цивільного Кодексу нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом учинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, установлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства (ч.1 ст.39 Закону «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, що чинна на час виниклих правовідносин – вчинення виконавчого напису) визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст.50 закону «Про нотаріат», в редакції, чинній на час виниклих правовідносин).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису — це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису — надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника — це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками — наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, учинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Із огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст.15, 16, 18 ЦК, ст.ст.50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постанові 29.03.2019р. за наслідками розгляду цивільної справи №137/1666/16-ц, постанові 02.07.2019р. у справі №916/3006/17 та постанові Верховного Суду у справі №369/6415/17 від 26.02.2020 з подібних правовідносин.

До викладеного вище, слід також звернути увагу, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» 23.01.2020 року звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М., із заявою на вчинення виконавчого напису. Позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві вказано, що на дату вчинення виконавчого напису нотаріусом (29.01.2020 року), минуло понад три роки з моменту виникнення права вимоги у стягувача.

Так, статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ч.1 ст.260 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (абз.1 ч.5 ст.261 ЦК України).

Відповідно до п.2.1 ч.2 Пропозиції, моментом прийняття (акцепту) банком пропозиції щодо укладення договору, тобто моментом укладання договору на умовах, описаних вище в цій Пропозиції та Правилах вважається дата відкриття банком рахунку, визначеного у п.2.1 ч.2 Пропозиції.

Так, відповідно до п.2.2 договору №002-23015-200513 від 20.05.2013 року, строк ліміту кредитної лінії встановлено протягом 364 календарних днів. Кожен наступний ліміт кредитної лінії надається після спливу строку наданя попередньої, на умовах, погоджених сторонами договору та не потребує підписання додаткових угод (п.п.2.4 Пропозиції). Крім того, як вбачається із Умов надання кредитної картки «Тарифний пакет «Нова кредитна картка №1», строк кредитування становить – 364 календарних дні з правом пролонгації.

Оскільки у матеріалах відсутні докази на підтвердження отримання ОСОБА_1 наступної кредитної лінії після спливу строку надання першої (364 календарних дні), а також відсутні дані про час, коли саме банк дізнався про своє порушене право щодо розміру та строків боргу, враховуючи зміст п.п.2.2, 2.4 договору, - відповідачем не доведено момент виникнення у нього права вимоги саме в межах строку позовної давності.

Крім того, судом встановлено, що у виконавчому написі №9788 від 29.01.2020 року період заборгованості, за який здійснюється стягнення заборгованості, і загальна сума якої становить 25947,75грн., - вказано – з 08 лютого 2018 року по 23 січня 2020 року. Проте, у Виписці за кредитним договором №002-23015-200513 від 20.05.2013 року, період утворення заборгованості в сумі 25797,75грн зазначено з 20.01.2020 року по 23.01.2020 року, тобто 3 (три) календарні дні (а.с.210).

Крім того, у виконавчому написі №9788 від 29.01.2020 року зареєстроване місце проживання боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вказано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується даними його паспорта серії НОМЕР_3 , виданого 24.04.1998 року Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області. Тобто, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., вчинено нотаріальну дію всупереч вимогам ст.131 Закону України «Про нотаріат». Так, статтею131 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальний округ - територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса. Нотаріальні округи визначаються відповідно до адміністративно-територіального устрою України. У містах з районним поділом округом діяльності нотаріуса є вся територія міста. У разі зміни адміністративно-територіального поділу України, в результаті якого розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса увійшло до іншого нотаріального округу, нотаріальна діяльність відповідних нотаріусів повинна бути зареєстрована в цьому нотаріальному окрузі. Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом.

За результатами розгляду справи, суд погоджується з доводами позивача та його представника, що викладені у позові. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем ТОВ «Фінансова компанія управління активами» жодними належними, допустимими та переконливими доказами не спростовано доводи позивача, документи, які б підтверджували наявність боргових зобов`язань останнього, безспірність розміру заборгованості та підтвердження направлення і отримання ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень. Між тим, відповідачем подано заяву про фактичне визнання позову.

Суд зважаючи на норми ЦПК України, здійснює розгляд справи за наявними у справі доказами і вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання виконавчого напису №9788 від 29.01.2020р. таким, що не підлягає виконанню - підлягають до задоволення. Судом також враховано, позицію представника відповідача, викладену ним у наданій суду заяві про визнання позовних вимог (в порядку ст.206 ЦПК України) від 11.05.2021 року (а.с.180-181).

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України). Суд прийняв визнання відповідачем позову.

Крім того, судом враховано, що у заяві представника позивача, адвоката Гудзь О.С. від 22.09.2021 року про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, підтримано позовні вимоги щодо визнання виконавчого напису №9788 від 29.01.2020 року таким, що не підлягає до виконання, а також стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в сумі 908,00грн. Тож, оскільки у вказаній заяві не підтримано вимогу про стягнення витрат на отримання професійної правничої допомоги, про які йшлося у позові, а тому дане питання судом не розглядалося, з огляду на положення ч.1 ст.13 ЦПК України.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися позивач та його представник, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки судом встановлено порушення прав та інтересів позивача, а також той факт, що відповідачем під час розгляду справи не доведено законності вчинення оспорюваного виконавчого напису про стягнення коштів з ОСОБА_1 на його користь, як і не доведено обґрунтованість його вимог до боржника. Тож, у контексті наведеного, суд вважає, що позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання підлягає задоволенню, як обґрунтований і доведений.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України, згідно із якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір, відповідно до квитанції №10457 від 20.03.2021 в сумі 908,00 грн., а тому підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Заходи забезпечення позову протягом розгляду даної цивільної справи не вживалися.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 206, 259, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №9788 від 29.01.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії Управління активами» (код ЄДРПОУ 35017877, м. Ірпінь, Київської області, вул.Стельмаха, 9А офіс 203) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати: судовий збір в розмірі 908грн. 00коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст судового рішення складений 01.10.2021р.

Головуючий: С. М. Позарецька