Вирок № 100172378, 07.10.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/18062/20

Провадження № 1-кп/127/727/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2021 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Ковальчук Л.В.,

секретаря Старостіної О.І.,

за участю прокурора Поберецької А.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12020020020000036 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмільник, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурором Кравець В.В. обвинувачується у наступному.

05.07.2020 року близько 13:00 год. ОСОБА_1 перебував навпроти АЗС «Укрнафта», що розташована за адресою: м. Вінниця вул. Привокзальна, 3 Б, де вступив в словесну суперечку із ОСОБА_2 . Під час цього у ОСОБА_1 виник умисел, направлений на заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.

Близько 13:10 год. ОСОБА_1 , реалізовуючи свій протиправний умисел, перебуваючи в збудженому стані, сів за кермо власного автомобіля марки «Geely MR 7151 А», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , та навмисно здійснив наїзд переднім лівим колесом вказаного автомобіля на ліву ногу потерпілої ОСОБА_2 .

Своїми умисними діями ОСОБА_1 завдав ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді синця на лівій гомілці, забою (синця, набряку) лівої ступні, які, відповідно до висновку експерта № 792 від 28.07.2020 року, належать до легких тілесних ушкоджень.

Такі дії ОСОБА_1 прокурором кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєнні інкримінованого йому правопорушення при зазначених вище обставинах не визнав, надав суду наступні показання.

Того дня він з дружиною та дочкою перебували на ринку. Він на своєму автомобілі під`їхав до обумовленого зі своїми рідними місця, щоб їх забрати з покупками, однак місця для того, щоб припаркувати автомобіль не було. Коли він зупинився, то до його автомобіля підбігла потерпіла. Остання почала бити кулаком по капоту, ногою по колесу та лаятися. Він хотів від`їхати, однак його автомобіль заблокували інші автомобілі. Щоб виїхати, він вивернув колесо автомобіля ліворуч, однак не рухався. В цей час потерпіла почала кричати, що він наїхав їй на ногу. Далі приїхала поліція.

Жодних тілесних ушкоджень потерпілій він не наносив.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 надала суду наступні показання. Того дня вона проїжджала по вул. Привокзальній з боку тюрми в бік вокзалу на своєму автомобілі. Побачивши вільне місце для парковки, вона зупинилася та заїхала на це місце. В цей час дівчина, яка стояла на тротуарі та розмовляла по телефону, почала до неї кричати та ображати її. Обвинувачений ОСОБА_1 та дві його дочки почали її шарпати, погрожували фізичною розправою. В цей час, незнайомі чоловіки, які помітили даний конфлікт, заступилися за неї та заблокували своїм автомобілем автомобіль ОСОБА_1 . Вона стояла попереду автомобіля ОСОБА_1 дещо збоку. ОСОБА_1 поїхав своїм автомобілем назад, внаслідок чого погнув номера на автомобілі тих чоловіків, які заблокували його. Потім ОСОБА_1 рушив вперед, наїхав їй на ноги і зупинився. Після цього ОСОБА_1 вийшов з автомобілі та почав кричати до неї, що він би її придушив.

У зв`язку з цим вона викликала швидку допомогу. В неї були синці до коліна та ушкоджені пальці. Два тижні вона перебувала на лікарняному, оскільки в неї набряк великий палець, зліз ніготь.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 надала суду наступні показання. Того дня її батьки заїхали за нею на ринок Привокзальний і припаркувалися на вул. Пікуса. Вона помітила два місця для парковки біля ринку та запропонувала батькам приїхати ближче, а вона в цей час потримає для них одне місце. Через деякий, не очікувано для неї темний автомобіль з зустрічної смуги руху, перетинаючи дві суцільні смуги, заїхав на це місце для парковки, яке вона тримала для батька. Вона підійшла до цього автомобіля та в неї виник конфлікт з потерпілою, яка перебувала за кермом. В цей час приїхав її батько - ОСОБА_1 та зупинився позаду автомобіля потерпілої. При цьому батько сказав, що зараз забере сумки і від`їде. Але в цей час дві особи заблокували автомобіль її батька. На місці цієї події ніхто нікого не шарпав. Потерпіла знімала все на мобільний телефон.

В якийсь момент потерпіла вистрибнула на автомобіль батька, почали бити автомобіль ногами, внаслідок чого в неї випав її телефон.

В подальшому на місце приїхали поліція та швидка допомога.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 надав суду наступні показання. Того дня в обідню пору навпроти АЗС «Авіас», що по вул. Привокзальній він почув як сваряться дві дівчини і чоловік. Він попросив, щоб ті не лаялися та підійшов до свого автомобіля. Оскільки конфлікт не припинявся, то він викликав поліцію.

Автомобіль ОСОБА_2 був припаркований поряд з його, а автомобіль ОСОБА_1 стояв позаду автомобіля потерпілої. ОСОБА_1 хотів поїхати з того місця, однак він дещо виїхав своїм автомобілем і заблокував автомобіль ОСОБА_1 . Його товариш також частково виїхав з паркування з іншого боку і теж заблокував автомобіль ОСОБА_1 , таким чином він зробив громадське затримання.

Він не бачив чи потерпіла підставляла свою ногу під автомобіль ОСОБА_1 і чи останній наїхав на неї. Він лише помітив, що кросівок ОСОБА_2 забруднений. Самого наїзду він не пам`ятає.

ОСОБА_2 стояла біля лівого колеса автомобіля ОСОБА_1 . Він не пам`ятає, чи била потерпіла ногою по колесу.

На його думку, ОСОБА_1 припаркувався в порушення вимог ПДР України, двигун його автомобіля не працював.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 надала суду наступні показання. Того дня вона перебувала на ринку. Купивши продукти, вона стояла біля магазину, а її дочка стояла біля вільного паркувального місця, чекаючи на ОСОБА_1 . В цей час з зустрічної смуги руху повернув автомобіль, який в подальшому зайняв два паркувальних місця. Вона побачила, як водійка цього автомобіля - ОСОБА_2 щось сказала до її дочки, і вони обмінялися репліками. Після цього водійка почала знімати її дочку на телефон.

Далі під`їхав її чоловік - ОСОБА_1 , зупинився позаду автомобіля потерпілої, донька сіла в автомобіль, вони завантажили пакети в багажник і хотіли їхати. Однак ОСОБА_2 підійшла до передньої частини їх автомобіля та почала знімати їх на телефон. Далі потерпіла упала на капот та ударила по ньому рукою. Під час цього їх автомобіль не рухався, тому наїхати на ногу потерпілої не міг. Після цього, ОСОБА_2 нормально ходила та стояла, в неї лише була забруднена литка.

В судовому засіданні були досліджені документи, надані сторонами кримінального провадження, а саме:

- витяги з ЄРДР від 20.07.2020 року, 31.07.2020 року;

- копії посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу;

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.07.2020 року, відповідно до якого ОСОБА_2 просить вжити заходи до невідомого чоловіка, який 05.07.2020 року близько 13:15 год. на вул. Привокзальній умисно скоїв наїзд своїм автомобілем на її ліву ногу, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження;

- направлення на судово-медичне дослідження;

- акт судово-медичного дослідження № 702 від 13.07.2020 року, відповідно до якого у ОСОБА_2 виявлено наступні тілесні ушкодження: синці на лівій гомілці та лівій стопі. Вказані ушкодження належать до легких тілесних ушкоджень, виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), давністю утворення, можливо, в строк - 05.07.2020 року;

- постанова про призначення експертизи від 23.07.2020 року;

- висновок експерта № 792 від 28.07.2020 року, відповідно до якого у ОСОБА_2 виявлено наступні тілесні ушкодження: синець на лівій гомілці, забій (синець, набряк) лівої ступні. Вказані ушкодження належать до легких тілесних ушкоджень, давністю утворення, можливо, в строк - 05.07.2020 року. Характер, локалізація і властивості виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 свідчать про утворення їх від травматичної дії (ударів, тиснення) з прикладанням травматичної сили в ділянки лівої гомілки і лівої ступні твердими тупими предметами, якими могли бути і виступаючіі частини та колесо автомобіля;

- виписка № 9418 від 05.07.2020 року, відповідно до якої ОСОБА_2 встановлено діагноз: забій лівої гомілки та лівої ступні;

- протокол зняття показань технічних приладів та технічних засобів від 07.07.2020 року, відповідно до якого інспектор поліції отримав від свідка ОСОБА_4 відеозапис з камери відео реєстратора автомобіля марки «Кіа»;

- протокол огляду документу від 16.07.2020 року, відповідно до якого слідчий оглядав відеозапис з камери відеореєстратора, наданий свідком ОСОБА_4 ;

- протокол зняття показань технічних приладів та технічних засобів від 06.07.2020 року, відповідно до якого інспектор поліції отримав від потерпілої ОСОБА_2 відеозапис з камери її мобільного телефону;

- протокол огляду документу від 16.07.2020 року, відповідно до якого слідчий оглядав відеозапис з камери мобільного телефону, наданий потерпілою ОСОБА_2 ;

- протокол тимчасово вилучення майна від 06.07.2020 року, відповідно до якого інспектор поліції вилучив у ОСОБА_2 кросівки білого кольору;

- запит на видачу відеозапису з камери спостереження;

- протокол зняття показань технічних приладів та технічних засобів від 10.07.2020 року, відповідно до якого інспектор поліції отримав відеозапис з камери відео спостереження, розміщеної на АЗС «Укрнафта»;

- протокол огляду документу від 16.07.2020 року, відповідно до якого слідчий оглядав відеозапис з камери відео спостереження, розміщеної на АЗС «Укрнафта»;

- протокол тимчасово вилучення майна від 05.07.2020 року, відповідно до якого інспектор поліції вилучив у ОСОБА_1 автомобіль марки «GellyMR 7151», д.н.з. НОМЕР_1 .

Також в судовому засіданні було переглянуто відеозаписи, які містяться на двох дисках.

Так на першому відеозаписі, який надала потерпіла зі свого мобільного телефону, видно та чути, як ОСОБА_2 сперечається з ОСОБА_6 . В цей час обвинувачений ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Gelly» намагається поїхати з місця, однак не може цього зробити, оскільки його заблокували спереду і позаду два автомобілі. Далі ОСОБА_2 переходить до передньої частини автомобіля ОСОБА_1 , зупиняється перед ним та говорить: «я буду кидатись на машину», «нехай наїжджає», «їдь на мене». Далі потерпіла кричить, в неї падає телефон, моменту наїзду не видно. Після того, як ОСОБА_2 підняла свій телефон, вона повідомляє чоловіку, який своїм автомобілем заблокував автомобіль ОСОБА_1 , що «вона ціла», ушкоджень немає.

На другому відеозаписі, який надано з відео реєстратора автомобіля, який стояв позаду автомобіля ОСОБА_1 , видно наступне. ОСОБА_1 , керуючи своїм автомобілем намагається поїхати з місця, однак не може цього зробити, оскільки два автомобілі виїхали на проїжджу частину дороги та заблокували автомобіль ОСОБА_1 спереду і ззаду. При намаганні ОСОБА_1 об`їхати вказані автомобілі, потерпіла ОСОБА_2 знімає все на свій мобільний телефон. В якийсь момент ОСОБА_2 переходить до передньої частини автомобіля та зупиняється попереду нього зліва. ОСОБА_1 скеровує переднє ліве колесо автомобіля в бік ОСОБА_2 з метою виїхати. Як тільки ОСОБА_1 повільно рушає з місця, потерпіла ОСОБА_2 різко підставляє під ліве переднє колесо автомобіля свою ліву ногу та відбувається наїзд. Потерпіла починає бити руками по капоту автомобіля та Кравець від`їжджає назад. Після цього ОСОБА_2 б`є правою ногою по автомобілю, а далі сідає на капот.

На обох відеозаписах видно, що ОСОБА_1 не мав конфлікту з ОСОБА_2 , він лише сперечався зі ОСОБА_6 та чоловіком, який не давав йому можливості поїхати з місця.

Оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

Частиною 2 статті 17 КПК України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Ця норма кореспондується із ч. 1 ст. 92 КПК України, якою обов`язок доказування винуватості особи у скоєнні злочину покладається на слідчого та прокурора.

Таким чином законодавець зобов`язує сторону обвинувачення довести провину особи у вчиненні злочину, який їй інкримінують.

Статтею 91 КПК України визначено обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, серед яких:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3) вид та розмір шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням. А також розмір процесуальних витрат.

Відповідно до частини другої вказаної статті КПК доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

В судовому засіданні було встановлено наступне. Між потерпілою ОСОБА_2 та свідком ОСОБА_6 на вул. Привокзальній виник словесний конфлікт. Даний факт не заперечувала потерпіла та підтвердили свідки, які були допитані в судовому засіданні. В подальшому на місце події приїхав обвинувачений ОСОБА_1 , однак поїхати звідти вже не зміг, оскільки його автомобіль був заблокований на проїжджій частині дороги двома іншими автомобілями, також потерпіла ОСОБА_2 стала перед автомобілем ОСОБА_1 , перешкоджаючи руху, підставила ногу під переднє колесо в момент, коли автомобіль рушив з місця, внаслідок чого відбувся наїзд на її ногу і потерпіла ОСОБА_2 отримала легкі тілесні ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_1 стверджував, що він ні з ким не сварився, тілесних ушкоджень потерпілій не наносив. Такі показання обвинуваченого підтвердили свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Потерпіла ОСОБА_2 суду повідомляла, що ОСОБА_1 і дві його дочки шарпали її та погрожували їй фізичною розправою. Коли вона стояла перед автомобілем, то ОСОБА_1 неочікувано рушив та наїхав їй на ногу, після чого вийшов з автомобіля та почав кричати про те, що він взагалі її придушив би.

Однак такі показання потерпілої не відповідають дійсності та спростовуються не лише показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а й відеозаписами, один з яких надала сама потерпіла, і які були переглянуті в ході судового розгляду. На даних відеозаписах видно, що ОСОБА_1 взагалі не свариться з ОСОБА_2 , другої його дочки на місці події немає, вона з`являється лише згодом, уже після події, ніхто потерпілу не шарпає. Крім цього, на відеозаписі з відео реєстратора автомобіля позаду видно, що ОСОБА_1 рушає досить повільно, ОСОБА_2 бачить куди він їде, кричить: «їдь на мене», «нехай наїжджає на мене», потім дивлячись вниз виставляє свою ліву ногу вперед прямо під колесо автомобіля, внаслідок чого відбувається наїзд. Після цього, ОСОБА_2 поводить себе дуже агресивно: кричить, б`є автомобіль ногами та руками.

Свідок ОСОБА_4 , який також був на місці події повідомив, що він з товаришем заблокували автомобіль ОСОБА_1 , однак моменту наїзду він не бачив. При цьому свідок ОСОБА_4 не зміг пояснити суду, чому саме він виїхав на проїжджу частину дороги, порушуючи ПДР України, та не давав ОСОБА_1 можливість виїхати, порушуючи його права. Ніякого громадського затримання він не здійснював, оскільки в цей час ніхто не вчинював злочину і не намагався його вчинити.

ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом автомобіля, являвся учасником дорожнього руху та мав керуватися ПДР України. Відповідно до п.1.4 ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Пункт 1.5 ПДР України регламентує дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб. Згідно з цим пунктом ПДРУ вони не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

В даному випадку для водія ОСОБА_1 було створено перешкоду на дорозі діями двох водіїв та пішохода ОСОБА_2 . ОСОБА_1 не знав і не міг знати, що ОСОБА_2 сама навмисно поставить свою ногу під колесо його автомобіля.

В обвинувальному акті вказано, що ОСОБА_1 вступив в словесну суперечку з ОСОБА_2 , в ході чого в нього виник протиправний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень останній.

Разом з тим жоден з допитаних в судовому засіданні свідків не підтвердив ту обставину, що ОСОБА_1 взагалі сперечався з ОСОБА_2 . Як вбачається із відеозаписів ОСОБА_1 , намагався поїхати з місця з метою припинення будь-яких конфліктів в подальшому та щоб не створювати перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, скерував передні колеса свого автомобіля вліво та повільно рушив з місця. Такі дії ОСОБА_1 не мали суспільно небезпечного характеру та не свідчать про те, що ОСОБА_1 мав умисел заподіяти ОСОБА_2 тілесні ушкодження. Крім цього, ОСОБА_1 не міг передбачити суспільно небезпечні наслідки події, оскільки він умисно не скоював наїзд на ОСОБА_2 , його дії носять необережний характер і наслідки стоять в причинному зв`язку не з його протиправною поведінкою, а поведінкою потерпілої ОСОБА_2 .

Проте кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, в скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_1 , є умисним діянням, винна особа має бажати заподіяти потерпілому легкі тілесні ушкодження і діяти умисно і свідомо з метою досягти злочинного результату у вигляді легких тілесних ушкоджень. Наявність такого злочинного умислу в ОСОБА_1 в судовому засіданні доведена не була.

Як вбачається з відеозаписів, поведінка ОСОБА_2 була не просто віктимного характеру, вона всіляко провокувала ОСОБА_1 на скоєння правопорушення: стояла перед автомобілем, говорила «їдь на мене», «нехай наїжджає на мене», перегороджуючи йому дорогу, вела себе зухвало та агресивно, а потім в момент руху автомобіля ОСОБА_1 підставила свою ногу під колесо, внаслідок чого і відбувся наїзд. Саме її поведінка слугувала виникненню дтп. Більш того ОСОБА_2 , свідок ОСОБА_4 та водій ще одного авто, яке блокувало рух автомобіля ОСОБА_1 діяли неправомірно, свавільно. Адже не даючи змогу ОСОБА_1 поїхати, вони також створили перешкоду руху іншого транспорту на вулиці з щільним трафіком, таким чином створюючи аварійну обстановку для інших учасників дорожнього руху. Те, що ОСОБА_2 бажала, щоб стався наїзд підтверджується відеозаписом, на якому зафіксовано, як вона кричить: «нехай наїде на мене», і одразу ставить ногу під колесо.

Суд вважає, що наявність в потерпілої легких тілесних ушкоджень, що встановлені висновком експерта, не утворює складу кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Стороні обвинувачення необхідно було довести беззаперечними доказами, що ОСОБА_1 діяв умисно, мав мету заподіяти ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження. Цього в судовому засіданні здійснено не було.

Закон вимагає, щоб докази, якими обґрунтовується вирок, були конкретними за змістом.

Висновок суду про винуватість особи не може ґрунтуватись на припущеннях, а має бути чітким, логічним і обґрунтованим на підставі конкретних доказів, зібраних відповідно до закону.

За таких обставин суд вважає, що стороною обвинувачення та потерпілою не доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, достатніми та допустимими доказами поза розумним сумнівом, а тому його слід виправдати.

Суд також вважає за необхідне вирішити долю речових доказів в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України та ст. 65 КК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК України виправдати в зв`язку з недоведеністю його винуватості у скоєнні кримінального проступку.

Речові докази у кримінальному проваджені, а саме:

автомобіль марки «GellyMR 7151», д.н.з. НОМЕР_1 , який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_1 - залишити ОСОБА_1 ;

кросівки білого кольору марки «Bassploa», в спец пакеті № 4332465, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Відділу поліції № 1 ВРУП ГУ НП у Вінницькій області - повернути ОСОБА_7 ;

три диски з відеозаписами, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження - залишити там же.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя :