Рішення № 100172170, 30.09.2021, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 127/7452/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2021 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

у складі:

головуючої - судді Ганкіної І.А.,

при секретарі - Жигаровій Д.О.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова Компанія «АЛАНД», за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

У с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Вінницького районного суду Вінницької області з позовом до ТОВ «Фінансова Компанія «АЛАНД», за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи свої вимоги тим, що 05 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис №62542 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АЛАНД» заборгованість в розмірі 105’265,14 гривень по договору №027-055409/13-00938-вкл-к від 05.04.2013р. 06.01.2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О.В. було відкрито виконавче провадження №64060812 із примусового виконання напису №62542. 12.01.2021 року винесено постанову про звернення стягнення з заробітної плати позивача. Місце роботи позивача – ТОВ «Лучанка люкс», за адресою: 23234, Вінницька обл., Вінницький район, село Лука-Мелешківська, вулиця Центральна, будинок 2-А. Постановлено щомісячно, з січня 2021 року, стягувати з заробітної плати (у розмірі 20%) на користь відповідача. Сума заборгованості складає 105’265,14 грн., в тому числі: - прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 105’265,14 грн.; за вчинення виконавчого напису третьою особою на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» отримано плати з відповідача, в розмірі 500,00 грн., які підлягають стягненню з позивача, на користь відповідача. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, що була викладена у Постанові від 05 липня 2017 р. у справі №6-887цс17, з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 р. у справі № 826/20084/14 (залишено в силі Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017р. та не переглядалось (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року), про визнання нечинним і скасування п.1 та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014р., визнано незаконним та нечинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин» Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014р., яка була внесена до Постанови Кабінету Міністрів від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». На сьогоднішній день, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», стягнення заборгованості на підставі виконавчих написі нотаріусів передбачено за нотаріально-посвідченими угодами. Для одержання виконавчого напису надається оригінал нотаріально-посвідченої угоди. Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 р. у справі № 826/20084/14, набула законної сили, в мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції зазначено: «Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку із укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальникам, вважає за необхідне визнати не чинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття». Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 дане рішення не було скасоване. Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19). Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так само, відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Оскаржуваний у даній справі виконавчий напис вчинений нотаріусом 20 листопада 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14. Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису), нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно , для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем оригіналу нотаріально посвідченого договору (договорів). До позовної заяви додається копія договору №027-055409/13-00938-вкл-к від 05.04.2013р., яка є договором про відкриття відновлювальної лінії у формі овердрафту, а також додано Договір №006-Z/044936 що згодою з правилами та тарифами АТ БАНК «Фінанси і кредит» по Договору відкриття карткового рахунку. Дані документи не є нотаріально-посвідченим кредитним договором). Відповідачем до заяви про вчинення виконавчого напису не було надано засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, що передбачено п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, який затверджений постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999 р., в зв`язку з наступним. Виконавчий напис містить посилання що борг стягується за строк з 11.08.21 по 17.08.20 року, тобто за шість днів. З шість днів у 2020 році нараховано борг у розмірі 105’265,14 грн. з пропущеним строком звернення такого стягнення. Зокрема, у Постанові від 02 липня 2019 у справі 916/3006/17 Велика Палати Верховного Суду зазначає, що трирічний строк для вчинення нотаріусом виконавчого напису не може бути змінений договором. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» та підпунктами 3.1, 3.3 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Тобто інший строк давності для вчинення виконавчого напису нотаріуса повинен бути прямо передбачений саме законом, і не може бути змінений домовленістю сторін.

Таким чином, Велика Палата Верховного суду доходить висновку, що загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки незалежно від суб`єктного складу сторін правовідносин, а якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Трирічний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису встановлений ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Даний строк не може бути збільшений за домовленістю сторін. Таким чином, 05.10.2020 нотаріус стягнув заборгованість трирічна позовна давність по якій спливла ще 05.04.2016 року. Тобто строк, щонайменше, пропущено на чотири роки. 03.02.2021 року наказом Міністерства юстиції України ЦЗМУМЮ №37/09 прийнято рішення про зупинення приватної нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Горая Олега Станіславовича. 18.02.2021 року прийнято рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, яким анульовано свідоцтво про право зайняття нотаріальною діяльністю Горая О.С. Таким чином нотаріус діяльність припинив. Витребувати документи у нього не є можливим. На направлений адвокатський запит від 02.02.2021 року відповідей не надійшло, а конверт 2103602053068 з адвокатським запитом про отримання документів повернувся відправнику.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Хейніс О.Г. надав письмове клопотання про розгляд прави без його участі, в якому також зазначив, що у випадку неявки відповідача, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач ТОВ «ФК «АЛАНД» в судове засідання не з`явився, представника не направили, будучи належним чином і в установленому законом порядку повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, згідно положень п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України, за адресою місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов; відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Третя особа приватний нотаріус Горай О.С., до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином про що свідчать матеріали справи. Заяв, клопотань про слухання справи у його відсутність не подавав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

В силу ст.ст.76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судом встановлені наступні фактичні обставини:

05 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис №62542 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АЛАНД» заборгованість в розмірі 105’265,14 гривень по договору №027-055409/13-00938-вкл-к від 05.04.2013р. (а.с.8).

06.01.2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським Олександром Віталійовичем було відкрито виконавче провадження №64060812 із примусового виконання напису №62542 (а.с.9).

12.01.2021 року винесено постанову про звернення стягнення з заробітної плати Позивача. Місце роботи позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Лучанка люкс», за адресою: 23234, Вінницька обл., Вінницький район, село Лука-Мелешківська, вулиця Центральна, будинок 2-А. Постановлено щомісячно, з січня 2021 року, стягувати з заробітної плати (у розмірі 20%) на користь відповідача (а.с.10-11).

За вчинення виконавчого напису третьою особою на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» отримано плати з відповідача, в розмірі 500,00 грн., які підлягають стягненню з позивача, на користь відповідача.

Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем оригіналу нотаріально посвідченого договору (договорів), що підтверджується наданою копією договору №027-055409/13-00938-вкл-к від 05.04.2013р., яка є договором про відкриття відновлювальної лінії у формі овердрафту, а також додано Договір №006-Z/044936 що згодою з правилами та тарифами АТ БАНК «Фінанси і кредит» по Договору відкриття карткового рахунку, дані документи не є нотаріально-посвідченим кредитним договором (а.с.25-29, 30-34).

03.02.2021 року наказом Міністерства юстиції України ЦЗМУМЮ №37/09 прийнято рішення про зупинення приватної нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Горая Олега Станіславовича. 18.02.2021 року прийнято рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, яким анульовано свідоцтво про право зайняття нотаріальною діяльністю Горая О.С. Таким чином нотаріус діяльність припинив. Витребувати документи у нього не є можливим. На направлений адвокатський запит від 02.02.2021 року відповідей не надійшло, а конверт 2103602053068 з адвокатським запитом про отримання документів повернувся відправнику (а.с.35-38).

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна сторона має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом є встановленими, що дійсно відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині перші статті 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені вищевказаним Переліком. Нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Такого правового висновку дійшов і Верховний Суд України у справі №6-158цс15 від 20 травня 2015 року.

У даному правовому висновку суд зазначив, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 18 ЦК України).

Згідно з пунктом 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Інструкція) вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, ст. 88 Закону України «Про нотаріат» містить імперативну норму про те, що виконавчий напис нотаріуса видається лише якщо з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, у відносинах під юридичними особами - не більше року, або ж законом встановлений більший строк давності для певної конкретної вимоги.

Пунктом 286 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи надано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, що була викладена у Постанові від 05 липня 2017 р. у справі №6-887цс17, з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Таким чином, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Разом з цим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 р. у справі № 826/20084/14, що було залишено в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017р. та не переглядалось (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року), про визнання нечинним і скасування п.1 та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014р., визнано незаконним та нечинним розділ: «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин» Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014р., яка була внесена до Постанови Кабінету Міністрів від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

На сьогоднішній день, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», стягнення заборгованості на підставі виконавчих написі нотаріусів передбачено за нотаріально-посвідченими угодами.

Для одержання виконавчого напису надається оригінал нотаріально-посвідченої угоди. Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 р. у справі № 826/20084/14, набула законної сили, в мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції зазначено: «Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку із укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальникам, вважає за необхідне визнати не чинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття».

За Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 дане рішення набуло чинності.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19). Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так само, відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Оскаржуваний у даній справі виконавчий напис вчинений нотаріусом 20 листопада 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису), нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно , для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем оригіналу нотаріально посвідченого договору (договорів).

Аналогічного висновку дійшов і Верховний суд у постанові від 21.10.2020 року у справі за №172/16552/18, провадження №61-16749св19.

З доданого до справи договору №027-055409/13-00938-вкл-к від 05.04.2013р., вбачається, що даний договір є договором про відкриття відновлювальної лінії у формі овердрафту. Договір №006-Z/044936 є згодою з правилами та тарифами АТ БАНК «Фінанси і кредит» по Договору відкриття карткового рахунку.

Відповідачем до заяви про вчинення виконавчого напису також не було надано засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, що передбачено п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, який затверджений постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999 р., в зв`язку з наступним:

Виконавчий напис містить посилання що борг стягується за строк з 11.08.21 по 17.08.20 року, тобто за шість днів. З 6 днів у 2020 році нараховано борг у розмірі 105 265,14 грн. з пропущеним строком звернення такого стягнення.

У Постанові від 02 липня 2019 у справі 916/3006/17 Велика Палати Верховного Суду зазначає, що трирічний строк для вчинення нотаріусом виконавчого напису не може бути змінений договором.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» та підпунктами 3.1, 3.3 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Тобто інший строк давності для вчинення виконавчого напису нотаріуса повинен бути прямо передбачений саме законом, і не може бути змінений домовленістю сторін.

Велика Палата Верховного суду доходить висновку, що загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки незалежно від суб`єктного складу сторін правовідносин, а якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Трирічний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису встановлений ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Даний строк не може бути збільшений за домовленістю сторін.

Таким чином, 05.10.2020 нотаріус стягнув заборгованість трирічна позовна давність по якій спливла ще 05.04.2016 року.

Враховуючи вищевказане, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

02.02.2021 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Хейнісом О.Г. було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого позивач замовив надання юридичних послуг, які полягають в юридичному консультуванні, підготовці процесуальних документів та участі у судових засіданнях (а.с. 16-20, 21-22).

Вартість витрат на правову допомогу, обсягів та договірної ціни за надання юридичних послуг (виконання робіт) з описом робіт та послуг обумовлено умовами угоди від 02.02.2021 року становить 13000,00 грн, відповідно до квитанцій (а.с.23).

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Нормами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Тому вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволенню підлягають в розмірі визначеному позивачем та документально підтверджено в розмірі 13 000,00 грн.

У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України на відповідача ТОВ « ФК «АЛАНД» слід покласти судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача (а.с.7).

Керуючись ст.ст. 15, 16, 509, 526, 611, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України "Про нотаріат", Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" від 29 червня 1999 року № 1172, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №62542 вчинений 05 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АЛАНД" заборгованості в розмірі 105’265,14 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АЛАНД" (42642578) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн., що в загальній сумі становить 13 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом направлення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

учасники провадження:

позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ТОВ «ФК «АЛАНД», адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 14 оф. 301;

третя особа – приватний нотаріус Горай О.С., адреса: м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 35.

Суддя І.А. Ганкіна