Ухвала суду № 100171652, 06.10.2021, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 447/2716/21

пр.№ 1-кп/464/506/21

У Х В А Л А

06 жовтня 2021 року Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого – судді Чорної С.З.,

за участі: секретаря судового засідання – Гринюк Ю.В.,

прокурора – Гнатіва В.Й.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника - Савайди М.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307 , ч. 3 ст. 307 КК України, –

встановив:

ОСОБА_1 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307 , ч.3 ст. 307 КК України.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307 , ч. 3 ст. 307 КК України направлено на розгляд до Сихівського районного суду м. Львова.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2021 дане кримінальне провадження передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Чорна С.З., суддів Горбань О.Ю. та Дулебко Н.І.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого без визначення розміру застави, оскільки вважає, що ризики, які існували на час застосування запобіжного заходу під час досудового слідства, на даний час не змінилися. Підтримав письмовий текст клопотання. Вважає, що обвинувачений може мати підстави переховуватися від суду оскільки тривалий час перебував у розшуку, вчинити інше кримінальне правопорушення та впливати на свідків.

Відповідно до п.20-5 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, у зв`язку із перебуванням судді Сихівського районного суду м. Львова Дулебка Н.І. на лікарняному, клопотання щодо запобіжного заходу розглянуто головуючим суддею зі складу колегії суддів.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Савайда М.В. проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечили та вважають за можливе застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту з використання електронного засобу, оскільки в обвинуваченого незадовільний стан здоров`я.

Заслухавши думку учасників судового провадження, оглянувши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Встановлено, що під час досудового слідства ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначенням розміру застави.

Згідно ст.29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматись під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

Згідно пунктів 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду, продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, тощо.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

При вирішенні у підготовчому судовому засіданні клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжким злочином, враховуючи дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров`я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності, а саме: ОСОБА_1 одружений, стан здоров`я якого не задовільний, не працюючий, що свідчить про те, що в нього не має офіційного джерела доходу, на утриманні будь-яких осіб не має; в межах даного кримінального провадження перебував в розшуку 3 роки та був був затриманий при спробі перетину державного кордону;наявність у даному кримінальному провадженні свідків, які ще не допитані та вплив на яких може спотворити хід судового розгляду по даному кримінальному провадженні, а тому усі вищевказані обставини у своєму взаємозв`язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, може продовжити вчинення кримінальних правопорушень, перешкоджати іншим чином об`єктивному з`ясуванню обставин справи, у зв`язку з чим необхідно застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначенням розміру застави.

Таким чином, ризики, що існували на досудовому слідстві на час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшилися, що виправдовує тримання ОСОБА_1 під вартою, застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу за даних обставин буде недоцільним.

Задоволення клопотання прокурора виключає можливість задоволення клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу на більш м`який.

Щодо покликань захисника на те, що обвинувачений хворіє та потребує лікування, відтак не може перебувати в умовах слідчого ізолятора, слід зазначити таке.

Згідно із ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.

Пунктом «д» ст. 6 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 р. №2801-XII передбачено, що кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає, у тому числі, кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» від 30.06.1993 р. №3352-XII медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.

Гарантоване зазначеними нормами законодавства право осіб, узятих під варту, на охорону здоров`я та належну медичну допомогу реалізується, зокрема, в Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільнимнаказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України № 239/5/104 від 10.02.2012 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 р. за № 212/20525 (далі - Порядок).

Згідно із п. 2.7 вказаного Порядку якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи. Керівництво СІЗО організовує та забезпечує цілодобову охорону особи, узятої під варту під час лікування у закладах охорони здоров`я відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров`я.

Обвинуваченим ОСОБА_2 та його захисником не надано доказів про те, що йому не надається медична допомога в умовах ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)», не забезпечується право на медичну допомогу та за станом свого здоров`я такий не може перебувати під вартою. Чинним законодавством гарантована та передбачена можливість надання особам, що перебувають під вартою, належної медичної допомоги та стаціонарного лікування в спеціалізованих закладах МОЗ з орієнтовного переліку, де керівництвом СІЗО забезпечується цілодобова охорона особи, узятої під варту, а тому такі доводи захисника не заслуговують на увагу.

Інший запобіжний захід за даних обставин застосований бути не може.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 315 КПК України, суд, –

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, терміном на 60 днів.

Строк дії ухвали – до 04 грудня 2021 року включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу на більш м`який – відмовити.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та направити Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)».

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя С.З.Чорна