Ухвала суду № 100171278, 01.10.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 01.10.2021

Справа № 334/8146/15-ц

Провадження № 4-с/334/42/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2021 м. Запоріжжя

Ленінський районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого судді Коломаренко К.А., з участю секретаря судового засідання Фарзаєвої К.А.

учасники справи:

представник скаржника адвокат Богач А.О.;

представник Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Грінберг Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення суду у м. Запоріжжі скаргу ОСОБА_1 на дії Державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коломієць О.С.

встановив:

Адвокат Богач А.О. в інтересах скаржника ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою (уточненою в ході розгляду справи) на дії Державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коломієць О.С, якою просить визнати протиправною бездіяльність Дніпровського відділу Державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області щодо невилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису: вид обтяження: арешт нерухомого майна; підстава державної реєстрації: Постанова, серія та номер 52409346, видавник Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ в Запорізькій області; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 34225345 від 13.03.2017, Коломієць Ольга Сергіївна, Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області; номер запису: 31029929; власник: ОСОБА_1 ; обтяжувач: Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області код ЄДРПОУ: 35036926; зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області вжити заходів щодо вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису: вид обтяження: арешт нерухомого майна; підстава державної реєстрації: Постанова, серія та номер 52409346, видавник Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ в Запорізькій області; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 34225345 від 13.03.2017, ОСОБА_2 , Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій областіномер запису: 31029929; власник: ОСОБА_1 ; обтяжувач: Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області код ЄДРПОУ: 35036926.

Скарга вмотивована тим, що 30.09.2016 на підставі виконавчого листа Ленінського районного суду міста Запоріжжя №334/8146/15 від 09.09.2016 відкрито виконавче провадження №52409346 від 30.09.2016 по стягненню заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра». Виконавче провадження здійснювалось державним виконавцем Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Коломієць О.С. Відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 31.08.2018 виконавчий лист №334/8146/15, виданий 09.09.2016, направлено стягувачу. Однак державним виконавцем, на підставі зазначеної постанови, з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не вилучено запис про обтяження об`єкту нерухомого майна – арешту квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 . Після повернення стягувачу виконавчого листа № 334/8146/15-ц виданого 09.09.2016, ПАТ КБ «Надра» провів електродний аукціон, номер лоту: F51GL5859, дата початку електронного аукціону: 23.04.2018, дата завершення електронного аукціону: 23.04.2018 та переможцем стала учасник ОСОБА_3 , що підтверджується протоколом електронного аукціону №UA - ЕА -2018-03-30-000334-а. Надалі ПАТ КБ «Надра» первісний іпотеко держатель та ОСОБА_3 новий іпотекодержатель уклали Договір про відступлення прав за іпотечним договором від 11.05.2018. Відповідно до Додатку №2 до договору №16/2008/0232 Фжр купівлі продажу (про відступлення) прав вимоги від 11.05.2018 року ПАТ КБ «Надра» повідомили Скаржника про те що, з 11.05.2018 року Новим Кредитором за зазначенням вище кредитним договором є гр.. України ОСОБА_3 (місце проживання АДРЕСА_2 , ІНП НОМЕР_1 ) тому, починаючи з дати відступлення прав вимоги, усі платежі за вказаним вище договором просять здійснювати за реквізитами Нового кредитора. З усіх питань, в тому числі щодо внесення відповідних змін вищезазначеного договору звертатись до Нового кредитора. А у випадку оплати коштів на рахунок первісного кредитора, такі кошти будуть повернуті як помилкова сплачені неналежному отримувачу. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки 22.08.2019 року, була припинена Іпотека. Підстава: Заява, серії та номер: 806, виданий 13.08.2019 року, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Думанська А.В. Тобто, з 22.08.2019 у Скаржника, ОСОБА_1 , відсутні зобов`язання перед стягувачем за Договором про відступлення прав за іпотечним договором від 11.05.2018, та вищезазначена квартира, належить їй на праві укладення договору купівлі - продажу від 07.02.2008 року. Відтак, фактично рішення суду було виконане в спосіб який запропонував ПАТ КБ «Надра». Станом на день подання скарги повторно виконавчий документ до виконання пред`явлено не було, з дати повернення виконавчого листа пройшло більше трьох років. Листом №52210 Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 07.05.2021 повідомлено скаржника про відсутність підстав для припинення арешту майна. 25.06.2021 представником скаржника – адвокатом Богач А.О. складено та направлено до виконавчої служби нову заяву про зняття арешту з нерухомого майна, проте вказану заяву залишено без задоволення через відсутність підтвердження повноважень представника на подання відповідної заяви. Після цього представником скаржника повторно направлено заяву про зняття арешту з нерухомого майна, проте відповіді на заяву не отримано, а представник скаржника звернувся зі скаргою до суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2021 року матеріали справи за скаргоюпередано судді Коломаренко К.А. 14.06.2021.

Ухвалою судді від 14.06.2021 скаргу прийнято до провадження. Розгляд цієї скарги ухвалено проводити за участю учасників судового провадження. Визначено місце, дату та час судового засідання. За клопотаннями учасників справи розгляд справи відкладався неодноразово.

25.08.2021 від представника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Грінберг Ю.М. надійшов відзив на скаргу, за змістом якої Дніпровський ВДВС заперечує проти задоволення скарги, оскільки, хоч рішення суду виконано у спосіб, запропонований стягувачем – ПАТ КБ «Надра», але у виконавчому провадженні не був стягнутий виконавчий збір.

В судовому засіданні представник скаржника – адвокат Богач А.О. просила скаргу задовольнити з підстав, зазначених у скарзі. Додатково пояснила, що захист прав скаржника як власника майна можливий лише шляхом оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця, оскільки скаржник була стороною виконавчого провадження та не може захистити свої права шляхом звернення до суду з позовною заявою, оскільки з усталеної судової практики вбачається, що такі вимоги не підлягають розгляду в позовному провадженні.

В судовому засіданні представник Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Грінберг Ю.М. проти задоволення скарги заперечувала, посилаючись на те, що у виконавчому провадженні не був стягнутий виконавчий збір. Крім того вказувала, що законом «Про виконавче провадження» визначено виключний перелік підстав, за яких арешт знімається державним виконавцем, і повернення виконавчого документа стягувачу без виконання не відноситься до цього переліку, а в такому разі арешт може бути знятий за рішенням суду. Зазначила, що матеріали виконавчого провадження знищені за закінченням терміну їх зберігання. Окремої постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні суду не надала.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали скарги, судом встановлені фактичні обставини справи, пов`язані із розглядом скарги, та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 07.02.2008, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І.І., є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 97, 114-115).

На виконанні Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебувало виконавче провадження за № АСВП 52409346 з примусового виконання виконавчого листа №334/8146/15, виданого 09.09.2016 Ленінським районним судом міста Запоріжжя (а.с. 102).

В ході примусового виконання відповідного виконавчого провадження державним виконавцем Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області13.03.2017 року було винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 , відповідні відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згадане виконавче провадження завершене у порядку п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, питання про зняття арешту з майна боржника та заборони на його відчуження, державним виконавцем не було вирішено (а.с. 103).

23.04.2018ПАТ КБ «Надра» провів електродний аукціон, номер лоту: F51GL5859, переможцем якого стала учасник ОСОБА_3 , що підтверджується протоколом електронного аукціону №UA - ЕА -2018-03-30-000334-а (а.с. 105).

11.05.2021 ПАТ КБ «Надра», первісний іпотекодержатель, та ОСОБА_3 , як новий іпотекодержатель, уклали Договір про відступлення прав за іпотечним договором від 11.05.2018 (а.с. 105-106).

Відповідно до Додатку №2 до договору №16/2008/0232 Фжр купівлі продажу (про відступлення) прав вимоги від 11.05.2018 року ПАТ КБ «Надра» повідомили ОСОБА_1 про те що, з 11.05.2018 року Новим Кредитором за зазначенням вище кредитним договором є гр. України ОСОБА_3 (місце проживання АДРЕСА_2 , ІНП НОМЕР_1 ) тому, починаючи з дати відступлення прав вимоги, усі платежі за вказаним вище договором просять здійснювати за реквізитами Нового кредитора. З усіх питань, в тому числі щодо внесення відповідних змін вищезазначеного договору звертатись до Нового кредитора. А у випадку оплати коштів на рахунок первісного кредитора, такі кошти будуть повернуті як помилкова сплачені неналежному отримувачу (а.с. 108).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки 22.08.2019 року, була припинена Іпотека. Підстава: Заява, серії та номер: 806, виданий 13.08.2019 року, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Думанська А.В. (а.с. 109).

Таким чином, рішення суду було виконане в спосіб який запропонував ПАТ КБ «Надра».

Адресованою Дніпровському відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя заявою від 28.04.2021 представник ОСОБА_1 адвокат Богач А.О. посилаючись на повернення виконавчого документа стягувачу, просилазняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 (а.с. 110).

Листом від 07.05.2021 № 52210Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) адвоката повідомлено, що згідно довідки з АСВП перебувало виконавче провадження ВП52409346. 31.03.2018 була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», положення ст. 59 цього Закону № 606-XIV не передбачають повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 ч. 1 п. 2 цього Закону як підставу для зняття арешту з майна боржника. Частиною 5 ст. 59 Закону визначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (а.с. 111).

Конституцією України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України (ст. 124 ч. 5 в редакції, що була чинною до 30.09.2016). Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, яка є чинною з 30.09.2016, судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Аналогічні положення щодо обов`язковості виконання на всій території України судового рішення, що набрало законної сили, встановлені й частиною 1 статті 18 чинної з 15.12.2017 редакції ЦПК України, а частина 2 цієї статті містить правило, відповідно до якого невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Рішення суду, що набрало законної сили, за заявою особи, на користь якої воно ухвалено, звертається до виконання (відповідно, ст. 368 редакції ЦПК України, чинної до 15.12.2017, і ст. 431 чинної на час розгляду справи редакції цього Кодексу). Реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, що підтверджується і висловленою Європейським судом з прав людини правовою позицією у «пілотному» рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) від 15.10.2009 (заява № 40450/04) і в багатьох інших справах як щодо України, так і щодо інших країн.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією, Законами України та іншими нормативно-правовими актами (ст. 1 Закону України «;Про виконавче провадження (Закон № 606-XIV), що у відповідній частині був чинним до 05.10.2016, ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VIII), що набрав чинності з 05.10.2016).

Дії у виконавчому провадженні № 52409346 були вчинені під час дії Закону № 606-XIV та Закону 1404-VIII. Примусове виконання судового рішення покладено на державну виконавчу службу і здійснюється відповідно до законодавства про виконавче провадження. Відповідно до ст. 1, ст. 2 ч.ч. 1, 2, ст. 6 ч. 1, ст. 11 ч. 1 Закону № 1404-VIII, державний виконавець повинен діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, і зобов`язаний вживати передбачених законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно, ефективно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зобов`язаний не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Отже, самі по собі обов`язковість чинного судового рішення, досягнення мети правосуддя у вигляді виконання такого рішення та відповідні права стягувача не можуть ставитися під сумнів. Поряд із цим, особа, зокрема, стягувач, діє у цивільних і процесуальних відносинах вільно, виконує відповідні обов`язки та реалізує свої права у межах, визначених у даному випадку законом, на власний розсуд і повинен діяти добросовісно, розумно, обачно, своєчасно, передбачаючи наслідки, не порушуючи прав інших осіб та не завдаючи їм шкоди. Так само і державний виконавець повинен діяти відповідно до закону та не порушуючи законні права сторін виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Положеннями ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.1 та п.6 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено підстави, за яких державний виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна (коштів) боржника. Зокрема пунктом 2 частини 4 даної статті передбачено, що арешт знімається у випадку надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається висновок про те, що накладення арешту на майно боржника є винятковим заходом обмеження права власності фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням.

Згідно з статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною 4статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з пунктом 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Згідно з частиною 1, 2 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

Автоматизованою системою виконавчого провадження, зокрема, забезпечується: надання сторонам виконавчого провадження інформації про виконавче провадження; виготовлення документів виконавчого провадження; централізоване зберігання документів виконавчого провадження.

В ході розгляду скарги судом не встановленовідомостей про винесення у виконавчому провадженні постанов про стягнення виконавчого збору з боржника та його суми. Таких постанов також не було надано до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже державним виконавцем не було доведено прийняття та існування постанов про стягнення з боржниці виконавчого збору, їх сум та розмірів, що є підставою для висновку суду вважати відсутнім у боржника існування такого грошового зобов`язання зі сплати виконавчого збору.

Згідно з частиною 5 статті 59 Закону у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що грошове зобов`язання ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Надра» за виконавчим листом №334/8146/15 від 09.09.2016 року було припинено внаслідок відступлення права вимоги іншій особі (новому кредитору), перед якими зобов`язання було виконано.

Серед вказаних в частині 4 статті 59 Закону відсутні такі підстави для зняття виконавцем арешту як безпосереднє виконання боржником перед новим кредитором грошового обов`язку, визначеного виконавчим листом. У зв`язку із цим передбачених законом підстав зобов`язувати державного виконавця скасувати раніше накладений ним арешт з усього майна не має, а ефективним та належним способом захисту прав скаржника в такій ситуації, відповідно до приписів частини 5 статті 59 Закону, є скасування арешту з майна боржника за ухвалою суду.

Верховний Суд розглядаючи питання ефективності захисту порушеного права особи на майно якого у рамках виконавчого провадження накладено арешт у постанові від 28.10.2020 року у справі 320/2494/20 зазначив, що позивач який є боржником перед банком, є стороною виконавчого провадження.

У п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 7.02.2014 № 6 судам роз`яснено, що вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 року у справі 320/5432/18.

Положенням ст. 4ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У постанові Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 817/928/17 визначено, що не зняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачу є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження № 52409346, а тому має право звернутись із скаргою на дії, бездіяльність або рішення виконавця в рамках даного виконавчого провадження. Під час здійснення даного виконавчого провадження на майно ОСОБА_1 як боржника було накладено арешт, який не був скасований після завершення виконавчого провадження та повернення виконавчих документів стягувачу без виконання. Факт обтяження власності ОСОБА_1 є втручанням у вільне володіння майном, яке захищеноКонституцією Українита Протоколом №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, і може бути здійснено лише на підставі Закону.

За таких умов існування арешту нерухомого майна, що був накладений у рамках конкретного виконавчого провадження саме задля досягнення мети цього провадження, забезпечення реального виконання рішення втратило своє призначення, арешт не виконує функцію забезпечення виконання рішення у виконавчому провадженні, що завершене. Натомість цей арешт за відсутності відповідного провадження не має правової основи, створює правову невизначеність і безпідставно обмежує права власника майна, погодитись із тим, що такий арешт може існувати по суті невизначений час, неможливо.

Відсутність відкритого виконавчого провадження та знищення матеріалів виконавчого провадження за терміном зберігання свідчить про відсутність правових підстав для продовження дії арешту майна боржника, а тому на думку суду, є підставою для задоволення скарги.

Загальні положення цивільного судочинства визначають, зокрема, що:

суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права); забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (ст. 10 ч.ч. 1, 9, 10 ЦПК України);

у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ч. 2 ЦПК України).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи; у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника) (ст. 447 ч. 1, ст. 451 ч. 2 ЦПК України).

За встановлених судом усіх обставин, слід дійти висновку про обґрунтованість поданої ОСОБА_1 скарги та виконуючи також приписи ч. 2ст. 451 ЦПК України, суд вважає за необхідне усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом зобов`язання уповноваженого на даний час державного виконавця вжити заходів щодо вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження майна ОСОБА_1 , накладене на підставі постанови державного виконавця Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ в Запорізькій області.

Щодо висновку суду про можливість зобов`язання державного виконавця вчинити дії, спрямовані на зняттю арешту з майна при наведених вище встановлених обставинах, тобто у зв`язку із не вчиненням їх під час закінчення виконавчого провадження в один із передбачених законом способів, то такий узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 210/1072/15-ц, цивільне провадження № 61-1629св17.

Керуючись ст. ст.10,13,211,247,258-261,450-451 ЦПК України, суд,-

постановив:

Скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області вжити заходів щодо вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису: вид обтяження: арешт нерухомого майна; підстава державної реєстрації: Постанова, серія та номер 52409346, видавник Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ в Запорізькій області; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 34225345 від 13.03.2017, ОСОБА_2 , Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області; номер запису: 31029929; власник: ОСОБА_1 ; обтяжувач: Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області код ЄДРПОУ: 35036926..

Строк і порядок набрання ухвалою суду законної сили та її оскарження.

Ухвала, в силу положень ч. 1ст. 261 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена учасниками справи у строк подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Апеляційна скаргана ухвалу подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. Однак, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається через Ленінський районний суд міста Запоріжжя.

Дата складення повного тексту ухвали суду: 06 жовтня 2021 року.

Суддя: Коломаренко К. А.