Рішення № 10017076, 20.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/21820.05.10 За позовом           Приватного підприємства «Редут Плюс»

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго»

про           стягнення 22337,06 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:           

Від позивача Дегтяр Г.А. - директор

Від відповідача Кривітський Г.К.- представник по довіреності № 73 від 24.11.2009р.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 18512,00 грн. заборгованості за договором № 04/7 про охорону об’єкту від 01.08.2007р. та 3825,06 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2010р. порушено провадження у справі № 8/218, розгляд справи призначений на 20.05.2010р.

У судове засідання, призначене на 20.05.2010р. з‘явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні представник відповідача подав акт звірки розрахунків, підписаний позивачем та відповідачем, згідно якого станом на 14.05.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 15512,00 грн.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

01.08.2007р. між Приватним підприємством «Редут Плюс»- «виконавець»та ТОВ «АРГО»- «замовник»був укладений договір № 04/7 про охорону об’єкту (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого «замовник»передав, а «виконавець»прийняв під охорону об’єкти та приміщення, які зазначені в дислокації (додаток № 1).

Технічний стан приміщень, що приймаються під охорону зазначається в двосторонньому акті обстежень (додаток № 2) (п.1.2 договору).

Згідно п.8.1 договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання представниками сторін і діє з 01.08.2007р. по 31.12.2007р., а в частині взаєморозрахунків –до остаточного їх здійснення.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що якщо сторони не повідомили одна одну про розірвання договору за 14 днів до кінця його дії, цей договір вважається пролонгованим на термін дії цього договору.

Вартість послуг по цьому договору визначається протоколом узгодження вартості охоронних послуг по охороні об’єкту (додаток № 3). Плата за охоронні послуги може змінюватись за домовленістю сторін шляхом укладання додаткової угоди до цього договору (п.4.1 договору).

Сторонами за договором була укладена угода № 1 від 01.10.2007р. про внесення змін до договору № 04/7 від 01.08.2007р., якою сторони погодили, що сума договору на місяць за один цілодобовий пост складає –12006,00 грн.

Умовами договору сторони погодили, що оплата здійснюється на підставі поданих «виконавцем»актів виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок «виконавця»до 05 числа наступного місяця, в якому здійснюються охоронні послуги (п.4.1 договору).

Сторонами за договором були складені, підписані та скріплені печатками сторін акти прийому-здачі виконаних робіт № 01 від 31.01.2008р., № 03 від 29.02.2008р., № 05 від 31.03.2008р., № 07 від 30.04.2008р., № 09 від 31.05.2008р., № 11 від 30.06.2008р., № 15 від 31.07.2008р., № 17 від 31.08.2008р., № 19 від 30.09.2008р., № 21 від 31.10.2008р., № 23 від 30.11.2008р., № 25 від 31.12.2008р. (копії знаходяться в матеріалах справи), які свідчать про надання позивачем послуг з охорони об’єкту та прийняття цих послуг відповідачем без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Таким чином, позивач виконав власні зобов’язання належним чином. Відповідач в свою чергу власні зобов’язання не виконав належним чином, за надані позивачем послуги з охорони об’єкту, у повному обсязі не розрахувався.

Статтею 42 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У погоджений сторонами строк (п.4.1 договору) відповідач розрахунки з відповідачем у повному обсязі не провів.

Позивач звернувся до відповідача з претензією терміново сплатити заборгованість за надані послуги згідно договору № 04/7 від 01.08.2007р. та повідомив про розірвання з 01.02.2009р. договору № 04/7 від 01.08.2007р., у зв’язку з невиконанням ТОВ «АРГО»договірних зобов’язань по оплаті за надані послуги (копія листа № 1 від 15.01.2009р. знаходиться в матеріалах справи).

Позивач в подальшому неодноразово звертався до відповідача з вимогами сплатити заборгованість (копії листів № 2 від 03.02.2009р., № 3 від 17.02.2009р., № 3 від 19.01.2010р. знаходяться в матеріалах справи), але відповіді від відповідача не отримував, відповідач кошти за надані позивачем послуги з охорони об’єкту згідно договору № 04/7 від 01.08.2007р. у повному обсязі не перерахував.

Між позивачем та відповідачем був складений, підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого станом на 14.05.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 15512,00 грн. (копія акту звірки взаємних розрахунків знаходиться в матеріалах справи).

Станом на день розгляду справи відповідач за надані позивачем послуги у повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків у повному обсязі суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить, з урахуванням акту звірки розрахунків, 15512,00 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань та визнав існування заборгованості в сумі 15512,00 грн., отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги за договором № 04/7 від 01.08.2007р. підлягає задоволенню в розмірі 15512,00 грн. В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу слід відмовити.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 3825,06 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Пунктом 5.6 договору передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов’язання по цьому договору «замовник»сплачує «виконавцю»пеню у розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання зобов’язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в сумі 1902,68 грн. В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відвідача пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 15512,00 грн. основного боргу, 1902,68 грн. пені, відповідач визнав існуючу суму заборгованості в розмірі 15512,00 грн., тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково в сумі 17414,68 грн. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 611, 612, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 42, 32, 33, 34, 44, 47, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго» (03680, м.Київ, пр.-т. Повітрофлотський, 72; код 19252164) на користь Приватного підприємства «Редут Плюс»(04201, м.Київ, вул. Кондратюка, буд. 4, кв. 129; код 30440825) 15512 (п’ятнадцять тисяч п’ятсот дванадцять) грн. основного боргу, 1902 (одну тисячу дев’ятсот дві) грн. 68 коп. пені, 174 (сто сімдесят чотири) грн. 15 коп. державного мита, 183 (сто вісімдесят три) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич

Дата підписання: 07.06.2010р.