Рішення № 100169428, 05.08.2021, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/7713/20

2/214/580/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 серпня 2021 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді Чернової Н.В.,

при секретарі судового засідання Сліпенької Л.В.,

за участю:

представників позивача Губара А.Л., ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення компенсації моральної шкоди, суд -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_3 – адвокат Губар А.Л. звернувся до суду з позовом до відповідача до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», в якому просить скасувати накази виконуючого обов`язки директора Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Заруби О.В. № 333/н від 13.10.2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», № НОК-993/ос від 13.10.2020 р. «Про припинення трудового договору» та поновити ОСОБА_3 на посаді начальника структурного підрозділу Криворізький загін воєнізованої охорони Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» з 16 жовтня 2020 року; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 16.10.2020 року по 10.11.2020 року в сумі 9 696, 06 грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 компенсацію моральної шкоди в розмірі 25 000 грн.. а також стягнути з відповідача користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову представник позивача вказав що 05 березня 2018 року його було призначено виконуючим обов`язки начальника структурного підрозділу «Криворізький загін воєнізованої охорони» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця». 02 травня 2018 року позивача було призначено на посаді начальника структурного підрозділу Криворізький загін воєнізованої охорони Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця». 13 жовтня 2020 року відповідачем було видано наказ №333/н «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків, згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України. На підставі цього наказу відповідач видав наказ №НОК-993/ОС від 13.10.2020 року про припинення трудового договору з позивачем з 15.10.2020 року. Зазначені накази обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 , працюючи на посаді начальника структурного підрозділу Криворізький загін воєнізованої охорони Регіональної філії «Придніпровська залізниця» допустив неналежне виконання своїх посадових обов`язків, передбачених п.п. 2.3, 2.12, 2.21 посадової інструкції, щодо зміцнення дисципліни особового складу, організації несення служби, здійснення контролю за дотриманням закону України «Про охорону праці». Позивач вважає, що притягнення його роботодавцем до дисциплінарної відповідальності відбулось з порушенням трудового законодавства, оскільки порушення посадових обов`язків та трудової дисципліни ним не допускались, у зв`язку з чим накази №333/н від 13.10.2020 р. та №НОК-993/ОС від 13.10.2020 р. просить скасувати. Також, позивач просить поновити його на займаній посаді, стягнути з роботодавця Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», середній заробіток за час вимушеного прогулу, який станом на дату подання позову становить 9 696, 06 грн. (за період часу з 16.10.2020 року по 10.11.2020 року), без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Крім того, позивач просить суд стягнути на його користь компенсацію моральної шкоди в сумі 25000 грн., оскільки своїм вчинком щодо протиправного звільнення позивача з роботи відповідач завдав йому значних душевних страждань, які полягають у душевних переживаннях, оскільки, позивач опинився без засобів на існування та не в змозі забезпечити себе та свою родину, змушений докладати значних зусиль для захисту своїх порушених прав, звертаючись до адвоката та суду, натомість, зазнає змін його звичний уклад життя, відрив від звичних занять.

Не погоджуючись з пред`явленими вимогами, представником відповідача подано відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що відповідно до наказу від 14.08.2018 р. №196/ОС ОСОБА_4 прийнятий на посаду стрільця стрілецької команди ст. Верхівцеве структурного підрозділу «Криворізький загін воєнізованої охорони» Регіональної філії «Придніпровська залізниця». 05.09.2020року о 07 год. 45 хв. стрілець 4-го розряду ОСОБА_4 заступив на чергування по охороні вантажу - мінеральні добрива в межах станції Верхівцве. Тривалість зміни до 08-00 год. 06.09.2021 року з 16 год. 00 хв. до 18-00 год. ОСОБА_4 був наданий відпочинок. Після відпочинку ОСОБА_4 було доручено здійснювати охорону 7-ми піввагонів з вантажем - брухт чорних металів по 14-й колії сортувального парку станції Верхівцеве. 06.09.2020 року о 03-30 год. начальник варти стрілецької команди станції Верхівцеве структурного підрозділу «Криворізький загін воєнізованої охорони» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ОСОБА_5 отримав інформацію, що при проведенні маневрової роботи охороняєму групу вагонів було переставлено на 5-ту колію парку відправлення станції Верхівцеве. Стрілець ОСОБА_4 не доповів начальнику варти ОСОБА_5 про перестановку вагонів. З метою з`ясування причин відсутності доповіді від ОСОБА_4 підпорядкований ОСОБА_5 працівник намагався зв`язатися з ОСОБА_4 за допомогою мобільного зв`язку, але останній на телефонні дзвінки не відповідав. О 04-00 год. ОСОБА_5 надав вказівку підпорядкованим працівникам здійснити розшук ОСОБА_4 . Приблизно о 04-30 год. працівники повідомили ОСОБА_5 , що знайшли тіло ОСОБА_4 без ознак життя з явними ознаками механічного травмування нижніх кінцівок. Згідно висновку судового експерта Вільногірського міжрайонного відділення КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 09.09.2020 року №117-Е смерть ОСОБА_4 настала внаслідок повної травматичної ампутації обох нижніх кінцівок з повним пересіченням кісток і кровоносних судин кінцівок та масивною зовнішньою кровотечею, що призвело до гострої крововтрати та явищ шоку. При судово-токсикологічному дослідженні крові етиловий алкоголь виявлений у концентрації 2,83% в крові та 3,96 % в сечі, тобто в момент смерті ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

У зв`язку із зазначеним випадком смертельного травмування відповідно до наказу від 13.10.2020 року № НОК-993/ОС позивач був звільнений із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 40 КЗпП України через систематичне невиконання посадових обов`язків.

Відповідно до п. 2.1.4 Порядку контролю за несенням службовим складом підрозділів воєнізованої охорони регіональної філії «Придніпровська залізниця», затвердженого розпорядженням від 23.03.2017 року № НО-8/399, особи службового наряду повинні періодично доповідати начальнику варти свого підрозділу про стан справ та оперативну обстановку на посту (в засідці, пікеті, патрулі та інше), під час руху у транспорті: у світлий час доби з 08:00 год. до 20:00 год. - через кожні дві години; в темний час доби з 20:00 до 08:00 год. - щогодини.

З пояснень начальника варти ОСОБА_5 від 06.09.2020 року (наданих в рамках проведення спеціального розслідування нещасного випадку) останній раз він розмовляв з ОСОБА_4 05.09.2020 року о 22 год. 57 хв. по мобільному телефону. В подальшому зв`язку з ОСОБА_4 він не здійснював і лише в 04год. 00 хв. 06.09.2020 року він доручив стрільцям оперативної групи провести ретельне обстеження сортувального парку станції Верхівцеве з метою пошуку ОСОБА_4 .

Відповідно до Акту від 06.09.2020 року травмування ОСОБА_4 сталось у нічний час доби приблизно з 01 год. 13 хв. до 02 год. 01 хв., тобто в період, коли здійснювались маневри вагонів №00095461(67195461) та №00040244(60540244).

Так, ОСОБА_5 не зв`язувався з ОСОБА_4 майже 5 годин.

Старший стрілець ОСОБА_6 , який працював у цю зміну, також не намагався здійснити зв`язок з ОСОБА_4 за відсутності його доповіді більше години.

Пункт 3.8 Порядку контролю за несенням службовим складом підрозділів воєнізованої охорони регіональної філії «Придніпровська залізниця», затвердженого розпорядженням від 23.03.2017 р. № НО-8/399, передбачає, що при відсутності понад термінів, встановлених у п. 2.1.4 Порядку інформації про осіб службового наряду (старшого групи) про стан справ та оперативну обстановку на посту, під час руху в транспорті, після розрахункового часу прибуття на кінцевий пункт, місце прийому вантажу, несення служби негайно доповісти про це диспетчеру загону. Таким чином, ОСОБА_5 порушено вимоги п. 3.8 вищезазначеного Порядку, що свідчить про низький рівень ділових якостей та відсутність дисциплінованості.

З Акту спеціального розслідування від 16.09.2020 року та характеру отриманих травм вбачається, що ОСОБА_4 намагався перетнути залізничну колію під вагонами. Відповідно до п. 2.2. Інструкції з охорони праці №1/4 для стрільців 3, 4 розрядів, старшого стрільця 5 розряду стрілецької команди станції Верхівцеве, затвердженої наказом від 24.04.2019 року №102/НОР-2 у випадку незадовільного стану здоров`я, розладу психіки, алкогольного та наркотичного сп`яніння, працівник до несення служби не допускається.

Відповідно до п. 3.3.8 наведеної Інструкції пролазити під вагонами і переходити по автозчепах не дозволяється.

З протоколу засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці від головуванням позивача від 23.06.2020 року № 6, в ході якої, зокрема, перевірялись знання у підлеглих вимог Інструкції з охорони праці №1/4 для стрільців 3, 4, старшого стрільця 5-го розряду стрілецької команди станції Верхівцеве вбачається, що ОСОБА_4 знає вимоги вищенаведеної Інструкції.

Тобто ОСОБА_4 було відомо, що несення служби у стані алкогольного сп`яніння забороняється, а так само забороняється пролазити під вагонами. Але, не звертаючи уваги на це, ОСОБА_4 перебував на роботі у стані алкогольного сп`яніння та намагався перетнути колії під вагонами. Нехтування елементарними правилами безпеки свідчить про їх незнання, а викладене в Протоколі засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці під головуванням позивача не відповідає дійсним обставинам справи та свідчить про формальність підходу до перевірки знань з питань охорони праці.

Крім того, актом спеціального розслідування від 16.09.2020 року встановлено, зокрема, порушення з боку позивача п.п. 2.3, 2.21 його посадової інструкції, які передбачають обов`язок позивача організовувати несення служби та здійснювати контроль за дотриманням Закону України «Про охорону праці» та дотриманням правил охорони праці. Також порушення трудової дисципліни з боку позивача встановлено на оперативній нараді під головуванням заступника начальника структурного підрозділу «Служба воєнізованої охорони» від 09.09.2020 року та на нараді під головуванням в.о. першого заступника директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» від 25.09.2020 № НЗ-1-1-9/57 про що свідчать відповідні протоколи.

З 15.03.2018 р. тимчасово, а з 02.05.2018 р. постійно позивач обіймав посаду начальника структурного підрозділу Криворізький загін воєнізованої охорони Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця». Відповідно до п. 2.3 посадової інструкції позивача він зобов`язаний організувати та особисто перевіряти несення служби та охорону особливо важливих об`єктів з урахуванням оперативної обстановки. Пунктом 2.12 посадової інструкції передбачений обов`язок позивача зміцнювати дисципліну особового складу та підтримувати суворий внутрішній порядок у підпорядкованих підрозділах. З п. 2.21 посадової інструкції позивача вбачається його обов`язок здійснювати контроль за дотриманням Закону України «Про охорону праці», дотримання правил охорони праці та виконання нормативних документів щодо охорони праці. Забезпечення виконання вказаних вище обов`язків можливе через вивчення ділових моральних якостей особового складу, особистого ведення виховної роботи з начальниками підрозділів та керування підготовкою, підвищуючи їх професійні навички у виховній роботі та організації роботи підрозділів.

З викладеного вище вбачається низький рівень ділових та моральних якостей підпорядкованих працівників, а також відсутність будь-яких дій з боку позивача, направлених на виправлення ситуації, що мала місце у підрозділі.

З пояснень позивача від 09.09.2020 року не вбачається поважності причин невиконання ним своїх посадових обов`язків, що свідчить про свідоме розуміння ним наслідків порушення трудової дисципліни та наявність його вини.

Систематичність невиконання ОСОБА_3 своїх посадових обов`язків відповідач обґрунтував наступним чином.

За передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП України).

Відповідно до наказу від 12.02.2020 року № 64/Н до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани. Вказаний наказ не втратив юридичну силу за давністю, а також дисциплінарне стягнення не знято достроково.

Представник позивача ОСОБА_3 – адвокат Губар А.Л. подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідач обґрунтовує правомірність наказу про звільнення позивача із займаної посади порушеннями посадових обов`язків, допущеними підлеглими до позивача особами. У відзиві наводиться посилання на порушення начальником варти ОСОБА_5 п. 3.8 Порядку контролю за несенням служби особовим складом підрозділів воєнізованої охорони регіональної філії «Придніпровська залізниця», порушення стрільцем станції Верхівцеве вимог п.п. 2.2, 3.3.8 Інструкції з охорони праці. Такі доводи відповідача ніяким чином не спростовують виконання позивачем вимог ст. 139 КЗпП України, яка передбачає, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Сумлінність, чесність та добросовісність позивача під час виконання трудових обов`язків, як начальника структурного підрозділу Криворізький загін воєнізованої охорони Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», в цілях накладення роботодавцем дисциплінарного стягнення може бути спростована лише достатніми, обґрунтованими та достовірними даними про конкретні порушення трудових обов`язків саме позивачем. Відповідач не наводить достатніх та зрозумілих аргументів в підтвердження відсутності з боку позивача контролю за дотриманням законодавства про охорону праці працівниками структурного підрозділу Криворізький загін воєнізованої охорони Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», а також щодо невжиття заходів щодо зміцнення трудової дисципліни. Водночас, на відміну від відповідача, позивач надав суду разом з позовною заявою докази, які свідчать про здійснення позивачем заходів щодо зміцнення трудової дисципліни та суворого контролю за дотриманням всіма працівниками вимог законодавства про охорону праці та Інструкції з охорони праці на підприємстві.

Безпідставним та необґрунтованим представник позивача, вважає, висновок відповідача у відзиві стосовно формального підходу позивача до перевірки знань з питань охорони праці з посиланням на Протокол засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці від 23.06.2020 р.№6. Наявність об`єктивних даних стосовно здійснених позивачем заходів щодо перевірки у ОСОБА_4 знань з питань охорони праці свідчить насамперед про те, що будучи обізнаним про правила з охорони праці, вказаний працівник свідомо знехтував ними, чим припустився грубого порушення трудової дисципліни. Тобто, порушенню з боку ОСОБА_4 сприяла не відсутність контролю з боку позивача, а власна безвідповідальність та недбале ставлення працівника до своєї роботи, яку позивач ніколи не заохочував, навпаки, безкомпромісно викорінював, в тому числі шляхом накладення на підлеглих працівників дисциплінарних стягнень в межах своїх повноважень.

Доводи відповідача про впевненість працівників структурного підрозділу Криворізький загін воєнізованої охорони Регіональної філії «Придніпровська залізниця» у безконтрольності з боку позивача, на думку позивача, носять характер відвертого припущення та не ґрунтуються на належних і допустимих доказах.

Представник позивача ОСОБА_3 – адвокат Гуцбар А.Л. не погоджується з твердженням відповідача у відзиві про те, що доказами порушення позивачем трудової дисципліни є Акт службового розслідування від 16.09.2020 року та Протокол оперативної наради від 09.09.2020 року, оскільки, вказані документи відображають лише особисту думку відповідача, яка не ґрунтується на об`єктивних даних відносно ставлення позивача до виконання посадових обов`язків, зібраних за період його роботи, тобто є необґрунтованою.

Враховуючи положення п.2 ч.4 ст.19 ЦПК України, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 16 листопада 2020 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено його судовий розгляд (а.с.111-112).

08 червня 2021 року ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача про виклик свідків.

Інших процесуальних дій судом не вчинялось.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Губар А.Л. позовну заяву підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю) в судовому засіданні, позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, та пояснив, що позивач ОСОБА_3 зобов`язаний здійснювати закон з охорони праці, але ним цей контроль здійснювався неналежним чином. причиною цього стала смерть ОСОБА_4 . За неналежне виконання трудових обов`язків позивачем застосовано заходи стягнення до підпорядкованих йому працівників, що підтверджується довідкою за №НОР -2-5/1023 від 06.11.2020 року, але не за порушення охорони праці. Згідно Акту службового розслідування від 16.09.2020 року було встановлено, що позивач винен у випадку смертельного травмування. У зв`язку з чим, відповідачем з утриманням закону було притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

Окрім того, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що працював начальником стрілецької команди воєнізованої охорони «Придніпровська залізниця», на теперішній час займає посаду в.о. начальника стрілецької команди воєнізованої охорони «Придніпровська залізниця». Він або його заступник проводили позаплановий інструктаж з питань охорони праці отримуючи телеграму засобами електронного зв`язку, і доводив до відома особистому складу під підпис. , також здійснює перевірку знань з питань охорони праці. Позаплановий інструктаж ОСОБА_3 у разі настання будь якого нещасного випадку не проводиться, і він вважає, що і не повинен проводитись. ОСОБА_4 проводився інструктаж начальником варти ОСОБА_5 під його особистий підпис. Пояснив, що ОСОБА_3 особисто здійснював перевірку стрілецької команди станції Верхівцеве з питань охорони праці до моменту настання нещасного випадку зі стрільцем ОСОБА_4 . Окремо ОСОБА_3 проводились оперативні наради на станції Верхівцеве з питань охорони праці та приймались два рази у рік екзамен ним особисто.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона працювала на посаді помічника начальника загону. Її керівником з охорони праці був ОСОБА_3 , який проводив перевірки по охороні праці раз на тиждень, а якщо були травмування, особисто проводив позаплановий інструктаж командирам. Під час перевірки при виявленні порушень, ОСОБА_9 складались акти. Пояснила також, що начальник караула та його помічник особисто відповідають за працівника, контролюють його кожну годину.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що працював начальником сектору Криворізького загону воєнізованої охорони, на теперішній час працює на посаді в.о. першого заступника начальника Криворізького загону воєнізованої охорони. Позапланові інструктажі з охорони праці проводились особисто ОСОБА_9 , де він оголошував телеграму, доводив до відома, після чого ставили свій підпис працівники. Всі випадки, які траплялись під час несення служби з питань охорони, обговорювались ретельно.

Представник позивача ОСОБА_3 – адвокат Гайдаш Є.В. 05.08.2021 року, надав до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, справу просив розглядати за його відсутності та позивача.

Представник відповідача ОСОБА_2 , 05.08.2021 року через канцелярію суду надав письмові пояснення, які просить врахувати під час ухвалення рішення, та розгляд справи проводити в письмовому провадженні.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, не визнання відповідачем позову, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності сторін, з урахуванням поданих ними заяв.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України, суд вважає, що дану справу можливо вирішити на підставі наявних в ній доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини, які регулюються нормами Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Так, судом встановлено, що 15 березня 2018 року його було призначено виконуючим обов`язки начальника структурного підрозділу Криворізький загін воєнізованої охорони регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця». 02 травня 2018 року позивача було призначено на посаді начальника структурного підрозділу Криворізький загін воєнізованої охорони Регіональної філії «Придніпровська залізниця» «Українська залізниця» (а.с.11-12).

Згідно наказу директору регіональної філії «Придніпровська залізниця» Кужавського М.С. від 12.02.2020 р. № 64/Н до ОСОБА_3 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани.

Наказом в.о. директора регіональної філії ОСОБА_11 №333/н начальника структурного підрозділу «Криворізький загін воєнізованої охорони» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ОСОБА_3 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків (а.с.13-14).

Наказом в.о. директора регіональної філії Заруби О.В. №НОК-993/ОС від 13.10.2020 року ОСОБА_3 було звільнено з посади з 15.10.2020 року (а.с.15)

Як, видно з копії трудовій книги ОСОБА_3 15.10.2020 року за № 13 здійснено запис про звільнення позивача за п. 3 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу №НОК-993/ОС від 13.10.2020 року.

Наказ №333/н від 13.10.2020 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» обґрунтований наступними обставинами.

Згідно з поданням заступника начальника служби воєнізованої охорони ОСОБА_12 від 25.09.2020 р. № НО-8/974 виявлено таке. 09.09.2020 р. на нараді під головуванням заступника начальника служби воєнізованої охорони щодо розгляду причин та обставин транспортної події - аварії, нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався з ОСОБА_4 , та неналежної організації несення служби стрілецькою командою станції Верхівцеве у зміну 05-06.09.2020 року встановлено, що 06.09.2020 року о 04 год. 30 хв. на міжколійї №29 сортувального парку станції Верхівцеве структурного підрозділу «Дніпровська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» у районі між стрілочними переводами №283 і №257 старшим стрільцем оперативної групи стрілецької команди станції Верхівцеве структурного підрозділу «Криворізький загін воєнізованої охорони» РФ «Придніпровська залізниця» ОСОБА_13 було знайдено тіло стрільця цієї ж команди ОСОБА_4 без ознак життя з явними ознаками механічного травмування нижніх кінцівок. 06.09.2020 р. під час перевірки службової документації стрілецької команди Верхівцеве структурного підрозділу «Криворізький загін воєнізованої охорони» заступником начальника служби воєнізованої охорони ОСОБА_12 виявлено, що журнал контролю за несенням служби особовим складом воєнізованої охорони був заповнений начальником варти ОСОБА_5 наперед, до кінця зміни, чим порушено з боку ОСОБА_5 вимог п. 3.1. Порядку контролю за несенням служби особовим складом підрозділів воєнізованої охорони, затвердженого розпорядженням начальника воєнізованої охорони Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Дергача О.В. від 23.03.2017 р. № НО-8/399 в частині обов`язку фіксації начальником варти кожної перевірки в Журналі контролю за несенням служби особовим складом службових нарядів підрозділу воєнізованої охорони.

Також на нараді встановлено, що стрілець ОСОБА_4 самовільно залишив пост, з невідомих причин здійснював пересування по території парків станції у порушення схеми безпечного проходу по станції Верхівцеве, намагався перетнути залізничну колію під вагонами маневрового состава, що свідчить про порушення ним вимог абзацу 8 п. 5.2.1.4. Правил охорони праці для особового складу відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті, затверджених наказом Укрзалізниці від 04.09.2013 р. № 287-Ц/од, в частині заборони особовому складу відомчої охорони при виконанні завдань по охороні вантажів пролазити під вагонами. Начальник варти ОСОБА_5 і його помічник, старший стрілець ОСОБА_6 , упродовж зміни не перевіряли порядку несення служби стрільцями та не реагували на відсутність повідомлень від стрільця, що є порушення вимог п. 3.8 Порядку контролю за несенням служби особовим складом підрозділів воєнізованої охорони Регіональної філії «Придніпровська залізниця», затвердженого розпорядженням начальника служби воєнізованої охорони Дергача О.В. від 23.03.2017 р. № НО-8/399, в частині вжиття всіх можливих заходів щодо з`ясування місця знаходження працівника при відсутності інформації від нього понад терміни, встановленні в п. 2.1.4 цього Порядку.

В наказі міститься висновок про те, що викладене вище сталось через неналежне виконання начальником структурного підрозділу «Криворізький загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ОСОБА_3 своїх посадових обов`язків, передбачених п.п. 2.3, 2.12, 2.21 посадової інструкції, щодо зміцнення дисципліни особового складу, організації несення служби, здійснення контролю за дотриманням закону України «Про охорону праці», та є підставою для звільнення вказаного працівника відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Згідно висновку експерта за №117-Е смерть ОСОБА_4 настала внаслідок повної травматичної ампутації обох нижніх кінцівок з повним пересіченням кісток і кровоносних судин кінцівок та масивною зовнішньою кровотечею, що призвело до гострої крововтрати та явищ шоку (а.с.161-163)

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана, звільнення.

Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Пунктами 2.3, 2.12, 2.21 посадової інструкції начальника структурного підрозділу «Криворізький загін воєнізованої охорони», передбачено виконання таких завдань і обов`язків: п. 2.3 - організовувати і особисто перевіряти несення служби та охорону особливо важливих об`єктів з урахуванням оперативної обстановки; п. 2.12 - зміцнювати дисципліну особового складу, підтримувати суворий внутрішній порядок у штабі загону і підрозділах, а також забезпечувати додержання встановленої форми одягу; п. 2.21 - здійснювати контроль за дотриманням закону України «Про охорону праці», дотримання правил охорони праці та виконання нормативних документів щодо охорони праці (а.с.16-21).

В обґрунтування своїх вимог позивачем було надано до суду копію Журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці (додаток 8 до Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці в Державному підприємстві «Придніпровська залізниця», затвердженого наказом Начальника залізниці від 29.03.2006 р. №233/Н), де є записи за результатами проведених інструктажів підлеглих працівників структурного підрозділу з питань охорони праці, які позивач проводив особисто та регулярно (а.с.22-27).

Також позивачем було надано суду копію Журналу ведення протоколів засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці «Криворізький загін воєнізованої охорони», затвердженого наказом Начальника залізниці від 29.03.2006 р. №233/Н, де зафіксовані результати перевірки знань з охорони праці, перелік працівників, які перевіряються, нормативно-правові акти, щодо знання яких перевіряються працівники структурного підрозділу (а.с.57-62) .

Крім того, в структурному підрозділі «Криворізький загін воєнізованої охорони» вівся Журнал перевірок стану охорони праці НОР-2, розпочатий 16.03.2018 року (а.с.28-56)

Як, видно, в матеріалах справи наявні Акти Комісійної перевірки охорони праці з урахуванням тематики цільових перевірок у стрілецьких командах станцій, що входять до структурного підрозділу «Криворізький загін воєнізованої охорони», які підписані ОСОБА_3 . Вказані акти містять наступні розділи: «Питання, що перевірялись згідно з тематикою цільових перевірок», «Виявленні порушення», «Запропоновані заходи», «Термін усунення порушень», «Відповідальні особи» (а.с.97, 99-101, 103, 105).

Також, до суду позивачем надано протоколи оперативних нарад під головуванням начальника «Криворізького загону воєнізованої охорони» Придніпровської залізниці Зубарєва І.О., участь в якій приймали запрошенні посадові особи структурного підрозділу. На цих нарадах доповідались та вирішувались нагальні виробничі питання, надавались пояснення відповідальними особами та ставились виробничі завдання (а.с.67-96).

Згідно довідки структурного підрозділу «Криворізький загін воєнізованої охорони» від 06.11.2020 р. № НОР-2-5/1023 протягом 10-ти місяців 2020 року наказами начальника «Криворізького загону воєнізованої охорони» за неналежне виконання трудових обов`язків до дисциплінарної відповідальності неодноразово притягувалися працівники особового складу підрозділу (а.с.106).

Наведені вище письмові докази свідчать про належний контроль з боку позивача ОСОБА_3 , як керівника структурного підрозділу, за дотриманням підлеглими працівниками Закону України «Про охорону праці», дотримання правил праці та виконання нормативних документів щодо охорони праці, який входить до посадових обов`язків позивача у відповідності до п. 2.21 посадової інструкції начальника структурного підрозділу Криворізький загін воєнізованої охорони Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», а також про виконання позивачем пунктів 2.3, 2.12 посадової інструкції щодо організації та особистої перевірки несення служби, зміцнення дисципліни особового складу, підтримання суворого внутрішнього порядку у штабі загону і підрозділах.

Окрім того, суд приймає свідчення свідків, а саме помічника начальник структурного підрозділу з охорони праці ОСОБА_8 , начальника станції Верхівцеве Борисова М.М., начальника сектору Одінцова В.В. в частині того, що позивач ОСОБА_3 сумлінно ставився до своїх посадових обов`язків, здійснював належний контроль за дотриманням у підрозділі вимог законодавства про охорону праці, доручав проведення вступних та періодичних інструктажів з охорони праці у підрозділах, здійснював перевірку знань у підлеглих працівників особисто.

Касаційний цивільний суд Верховного суду у своїй постанові від 22 липня 2020 року по справі № № 554/9493/17 дійшов висновку про те, що наказ роботодавця про накладення дисциплінарного стягнення на працівника повинен мати конкретний характер, тобто, визначати в чому саме полягає невиконання трудових обов`язків працівником. Втім, наказ відповідача №333/н від 13.10.2020 року в частині встановлення в діях позивача ознак дисциплінарного правопорушення має загальний характер та не деталізує ані конкретного змісту посадових обов`язків, невиконання яких позивачем мало місце, ані конкретної дати чи періоду часу, протягом яких допускались порушення.

Складовими дисциплінарного проступку, що характеризують його об`єктивну та суб`єктивну сторони, є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність роботодавцем наявності будь-якої з цих складових виключає наявність дисциплінарного проступку (висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 712/6576/17).

Проте, загальний характер припущень відповідача щодо порушення трудової дисципліни з боку позивача полягає у безвідносному цитуванні в наказі замісту посадових обов`язків працівника, передбачених відповідними пунктами посадової інструкції, а саме, зміцнення дисципліни особового складу, організації несення служби, здійснення контролю за дотриманням закону України «Про охорону праці». Проте, ці обов`язки не є такими, що розуміються в загальному плані, а передбачають конкретно визначений перелік посадових функцій начальника структурного підрозділу «Криворізький загін воєнізованої охорони», спрямованих на досягнення мети, обумовленої встановленням контрольних та організаційних повноважень під час виконання трудових обов`язків позивачем. Відповідач в оскаржуваному наказі не розкрив зміст посадових функцій, неналежним чином виконаних позивачем, не надав на підтвердження своїх висновків належних та допустимих доказів.

Натомість, висновки про порушення позивачем трудової дисципліни спростовуються вищенаведеними доказами, які є належними та допустимими та у сукупності дають змогу суду дійти висновку про належне виконання позивачем своїх посадових обов`язків до дати звільнення.

За змістом ст. 22 Закону України «Про охорону праці», роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Згідно п. 10 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 17 квітня 2019 р. № 337 (далі Порядок), спеціальному розслідуванню підлягають, зокрема, нещасні випадки із смертельними наслідками.

Згідно п. п. 14, 15 Порядку, Держпраці та/або її територіальним органом утворюється комісія із спеціального розслідування (далі - спеціальна комісія). Спеціальна комісія утворюється протягом одного робочого дня після отримання від роботодавця письмового повідомлення про нещасний випадок або за інформацією, отриманою з інших джерел (органу досудового розслідування, звернень потерпілого або членів його сім`ї чи уповноваженої ними особи, первинних організацій і територіальних об`єднань профспілок).

До складу спеціальної комісії входять: посадова особа Держпраці та/або її територіального органу (голова комісії); представник робочого органу Фонду; представник уповноваженого органу чи наглядової ради підприємства (у разі її утворення) або місцевої держадміністрації чи органу місцевого самоврядування у разі, коли зазначений орган відсутній; керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства (установи, організації) або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці, а у разі її відсутності - представник роботодавця; представник первинної організації профспілки, членом якої є постраждалий (у разі її відсутності - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці); представник профспілкового органу вищого рівня або територіального профоб`єднання; представник місцевої держадміністрації або органу місцевого самоврядування у разі, коли нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) сталися з особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами - підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства;

лікар з гігієни праці територіального органу Держпраці (у разі настання гострого професійного захворювання (отруєння); посадові особи органів Держпродспоживслужби, ДСНС (у разі потреби та за відповідним погодженням).

У разі потреби до складу комісії можуть включатися посадові особи Держпраці та/або її територіального органу за галузевим напрямом.

За приписами п. 39 Порядку, розслідування нещасних випадків, що сталися внаслідок події (аварії, катастрофи тощо) під час руху транспортних засобів усіх видів, проводиться з обов`язковим використанням відомостей (матеріалів) розслідування такої події (протокол огляду та ескіз місця події, пояснення свідків, висновки, постанови тощо), підготовлених відповідними органами (органами досудового розслідування). На запит голови комісії (спеціальної комісії) відповідними органами (органами досудового розслідування) протягом 10 днів після закінчення досудового розслідування надаються відомості (матеріали) про обставини та причини події (аварії, катастрофи тощо) під час руху транспортних засобів усіх видів, а також осіб, які допустили порушення вимог законодавства.

Згідно п. 37 Порядку, після завершення спеціального розслідування складається акт за формою Н-1.

Зважаючи на викладене вище, належним доказом вини посадових осіб в разі смерті працівника на робочому місці, як це сталось з стрільцем ОСОБА_4 , може вважатися Акт за формою Н-1 (додаток 11 до Порядку), складений комісією, створеною Держпраці, за результатами спеціального розслідування.

Проте, такий Акт відсутній в матеріалах даної справи.

Суд критично ставиться до Акту службового розслідування від 16.09.2020 року та Протоколу оперативної наради від 09.09.2020 р., як недопустимих доказів, на підставі висновків яких було звільнено з роботи позивача, адже, вони складені не за результатами роботи спеціальної комісії Держпраці , як цього вимагає законодавство, а за результатами внутрішнього розслідування державного підприємства.

Оскільки, викладені в наказі про накладення дисциплінарного стягнення №333/н від 13.10.2020 року факти є недоведеними та спростовуються зазначеними вище доказами, які свідчать про сумлінне та добросовісне виконання позивачем своїх посадових обов`язків, суд дійшов висновку про те, що цей наказ, а також наказ №НОК-993/ОС від 13.10.2020 року «Про припинення трудового договору» підлягають скасуванню як неправомірні, адже, у спірних правовідносинах відсутні факти систематичного без поважних причин невиконання посадових обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким, керуючись зазначеним приписом закону про працю, суд вважає за необхідне поновити позивача ОСОБА_3 на посаді начальника структурного підрозділу «Криворізький загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», починаючи з дати звільнення, тобто з 15.10.2020 року.

За приписами ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (зокрема, незаконне звільнення) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна оплата.

Як зазначив КЦС Верховного суду у постанові від 11 березня 2020 року по справі №357/6413/18, після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді, при цьому день звільнення працівника та день остаточного проведення з ним розрахунків у цей період не включаються.

Згідно з абз. 3 п. 32 постанови Пленуму Верховного суду України N 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менше двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.

Разом з позовом позивач надав суду довідку регіональної філії «Придніпровська залізниця» вих. № НОР-2-5/988 від 30.10.2020 року про середню заробітну плату (дохід) ОСОБА_3 за підписом заступника начальника та головного бухгалтера, відповідно до якої середньоденна заробітна плата позивача становить 538,67 грн. На підставі цієї довідки позивач в позові зробив розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16.10.2020 року, наступної дати після звільнення, по 10.11.2020 року, дату подання позову, тобто за 18 робочих днів, який склав 9 696, 06 грн.(а.с.108).

Перевіривши здійснений регіональною філією «Придніпровська залізниця» у довідці № НОР-2-5/988 від 30.10.2020 р. розрахунок середньоденної заробітної плати позивача, суд вважає його правильним, оскільки, він обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто за серпень, вересень 2020-го року. Відповідач не спростував правильність цього розрахунку.

Отже, суд вважає обставину щодо розміру середньоденної заробітної плати позивача в сумі 538,67 грн. для розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу достовірно встановленою.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України закріплює, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Особливі правила розгляду даної категорії справ встановлені ч. 2 ст. 235 КЗпП України, яка передбачає обов`язок суду, як органу, що розглядає трудовий спір про поновлення працівника на роботі, при винесенні рішення про поновлення на роботі одночасно прийняти рішення про виплату працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Таким чином, з метою відновлення порушених трудових прав позивача, на виконання вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України, суд здійснює розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за весь період до дати ухвалення даного рішення, який й підлягає виплаті позивачу.

Вимушений прогул почався для відповідача з 16.10.2020 року, тобто становить 201 робочих днів до дати ухвалення даного рішення за період з 16.10.2020 року по 05.08.2021 року. Так, середня заробітна плата позивача за вказаний період вимушеного прогулу становить 108272,67 грн. = 538,67 грн. (розрахунок середньоденної заробітної плати) х 201 робочих днів (згідно календаря робочих днів), без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Отже, суд приходить до переконання, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.10.2020 року по 05.08.2021 року (день винесення судового рішення) включно, в сумі 108272,67 грн. з якої підлягає виключенню сума податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Позивач також просив в позові стягнути з відповідача на свою користь компенсацію моральної шкоди на підставі ст. 237 КЗпП України. Свою вимогу обґрунтував наступним.

Своїм вчинком щодо протиправного звільнення позивача з роботи відповідач завдав йому значних душевних страждань, які полягають у наступних переживаннях. Позивач опинився без засобів на існування та не в змозі забезпечити себе та свою родину. Позивач приголомшений зневажливим ставленням до себе з боку роботодавця, який своїми діям знівелював багаторічні зусилля позивача щодо створення власної репутації добросовісного, сумлінного та старанного працівника. З вини відповідача позивач позбавлений можливості реалізувати свої професійні здібності, навички та вміння, які здобував та удосконалював протягом багатьох років плідної праці. Позивач змушений докладати значних зусиль для захисту своїх порушених прав, звертаючись до адвоката та суду, натомість, зазнає змін його звичний уклад життя, відрив від звичних занять. Очевидно, що участь у вирішенні судового конфлікту з метою захисту порушених прав будь-якій людині завдає душевних переживань та стресу. До стресу призводить також ситуація невизначеності, адже, позивач втратив відчуття безпечності та передбачуваності майбутнього, яке надавало йому працевлаштування. Сьогодні позивач відчуває тривогу на своє майбутнє та майбутнє своєї родини, адже, не знає, яким чином вирішиться його доля та чи зможе він знову мати роботу, яка відповідає його кваліфікації та здібностям. І таке відчуття тривоги продовжить своє існування протягом тривалого часу.

Позивач вважає, що справедливою грошовою компенсацією зазначених вище душевних страждань, яку повинен відшкодувати відповідач, може бути сума, яка дорівнює п`яти розмірам мінімальної заробітної плати, що становить 25 000 грн. (5000 грн. * 5).

Вирішуючи зазначену вимогу суд виходить з наступного.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Частинами 1, 3 статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд дійшов висновку, що з відповідача належить стягнути на користь позивача компенсацію моральної шкоди, адже, його неправомірними діями щодо безпідставного звільнення позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях з приводу втрати роботи та засобів до існування, а також у зв`язку з необхідністю докладання значних зусиль протягом тривалого часу для відновлення своїх прав на працю, що потягло за собою зміну звичного укладу життя позивача.

Проте, суд вважає, що з урахуванням принципу справедливості, сума компенсації моральної шкоди повинна становити 10 000 грн., яку суд стягує своїм судовим рішенням на користь позивача, частково задовольняючи в цій частині його вимогу.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі N 910/4518/16 пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 235, 237-1 КЗпП України, ст. ст. ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги позивача ОСОБА_3 до відповідача Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.

Скасувати накази в.о. директора Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Заруби О.В. № 333/н від 13.10.2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», № НОК-993/ос від 13.10.2020 року «Про припинення трудового договору».

Поновити позивача ОСОБА_3 на посаді начальника структурного підрозділу «Криворізький загін воєнізованої охорони» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» з 16 жовтня 2020 року.

Стягнути з Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу протягом періоду часу з 16 жовтня 2020 року по дату ухвалення даного рішення в сумі 108 272,67 (сто вісім тисяч двісті сімдесят дві) грн. 67 коп., з якої підлягає виключенню сума податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Стягнути з Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача ОСОБА_3 завдану моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 грн.

Стягнути з Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 1681 ( одну тисячу шістсот вісімдесят одну) 60 коп.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньої плати за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць, з якої підлягає виключенню сума податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

В решті позову відмовити.

Після набрання рішенням суду законної сили видати виконавчі листи для пред`явлення на виконання у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

позивач - ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

представник позивача – ОСОБА_14 , адреса: АДРЕСА_2 ;

представник позивача – Гайдаш Євгеній Владиленович, адреса адвокатського об`єднання «Перман»: 50027, м. Кривий Ріг, пл. Горького, буд.8, прим.20;

відповідач: Регіональна філія «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ: 40081237, місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108

Суддя Н.В. Чернова