Постанова № 100167118, 06.10.2021, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/2770/21

Провадження №1-кп/944/914/21

УХВАЛА

06.10.2021 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Поворозника Д.Б.,

з участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.,

прокурора Гутника Р.Б.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Федора Ю.Б.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представників потерпілих Будинчука С.М., Прокоп Ю.Р.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Яворові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 вересня 2019 року за № 12019140350000855, про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чернилява Яворівського району Львівської області, українця, громадянина України, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Яворівського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 вересня 2019 року за № 12019140350000855, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України.

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 13 вересня 2019 року, приблизно о 22 год. 30 хв., перебуваючи поблизу свого будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 , на ґрунті тривалих неприязних відносин зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_3 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс їй удар рукою у виличну ділянку обличчя зліва, після чого штовхнув руками присутнього там ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , від чого вона впала на землю, чим спричинив потерпілій, відповідно до висновку судово-медичного експерта, синець у виличній ділянці обличчя зліва, п`ять синців на лівому і два синці на правому плечі, синець в ділянці правого стегна, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Також 13 вересня 2019 року, приблизно о 22 год. 30 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи поблизу свого будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 , на ґрунті неприязних відносин з ОСОБА_2 , які виникли раптово, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс останньому два удари рукою в голову та ділянку верхньої губи, після чого штовхнув руками ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , від чого потерпілий впав на землю, а ОСОБА_1 почав душити його за шию та в подальшому наніс йому удар рукою в ділянку правого вуха, спричинивши потерпілому, відповідно до висновку судово-медичного експерта, синець на шкірі обох повік і садно на нижній повіці лівого ока, крововилив у білковій оболонці лівого ока, садно в ділянці правої вушної раковини, шість синців в ділянці правого плеча, садно в лопатковій ділянці спини зліва, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України як спричинення умисного легкого тілесного ушкодження.

15 вересня 2021 року обвинувачений ОСОБА_1 подав клопотання, у якому просить звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України, та закрити в зв`язку з цим кримінальне провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заявлене клопотання та просив звільнити його від кримінальної відповідальності. Також зазначив, що вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнає.

В судовому засіданні захисник просив звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України, та закрити кримінальне провадження. Зазначив, що він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, оскільки строк давності притягнення його до кримінальної відповідальності минув, оскільки з дня вчинення кримінального правопорушення 13 вересня 2019 року минуло два роки, перебіг строку давності не переривався.

В судовому засіданні прокурор не заперечив проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України, вважав за можливе закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 .

В судовому засіданні потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заперечили проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, зазначивши, що сторона захисту умисно затягувала час з метою уникнути кримінальної відповідальності.

В судовому засіданні представники потерпілих у вирішенні клопотання обвинуваченого поклались на розсуд суду.

Також потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 20000,00 гривень на користь ОСОБА_3 та 23200,00 гривень на користь ОСОБА_2 , мотивуючи тим, що вони під час досудового розслідування (дізнання) та судового провадження у даному кримінальному провадженні користувалися правовою допомогою працівників Адвокатського об`єднання «Західно-Українська спілка адвокатів» відповідно до договорів про надання правової допомоги. На підтвердження факту понесення таких витрат та їх розміру надали суду рахунки за виконані роботи, акти здачі-приймання виконаних робіт, прибуткові касові ордери, банківські квитанції.

Обвинувачений ОСОБА_1 подав заперечення щодо стягнення з нього на користь потерпілих витрат на правову допомогу, яке обґрунтовує таким. Договори про надання правової допомоги, укладені потерпілими з їх представниками, є без номерів, що викликає сумніви у тому, чи вони укладені належним чином. Зважаючи на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України, обвинувачений вважає, що потерпілі під час досудового розслідування та судового провадження не потребували значного обсягу правової допомоги. Згідно з журналами судових засідань в даній справі такі тривали 01 год. 03 хв., а не 10 год., тому вартість послуг адвокатів в розмірі 15000,00 гривень є очевидно завищеною і необґрунтованою. До прибуткових касових ордерів не додано квитанцій, що є підставою вважати їх недійсними і такими, що не підтверджують факту понесення потерпілими відповідних витрат. Також в даному провадженні цивільний позов потерпілим ОСОБА_2 не був поданий, а тому відсутні підстави для стягнення витрат на його написання в розмірі 3200,00 гривень. Враховуючи наведене, просить відмовити повністю у задоволенні клопотань потерпілих.

Захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотань потерпілих про відшкодування витрат на правову допомогу заперечив. Крім доводів, наведених в описаному вище запереченні обвинуваченого, також вказав, що ОСОБА_1 не визнає своєї вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень і його вину у встановленому законом порядку не доведено, а тому відсутні підстави стягнення з нього зазначених витрат. Також зазначив, що дана справа не є тяжкою і не потребувала для потерпілих залучення двох представників та отримання значного обсягу правової допомоги, а також відсутній факт порушення їхніх прав. Крім того, в кримінальному провадженні їхні інтереси фактично представляла держава в особі сторони державного обвинувачення. Також ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи, сплачує кошти на утримання спільної з потерпілою ОСОБА_3 дитини, тому стягнення з нього спірних витрат порушуватиме його інтереси та інтереси дитини.

Представники потерпілих в судовому засіданні клопотання своїх довірителів підтримали з підстав, наведених у ньому. Додатково та з врахуванням заперечень сторони захисту зазначили таке. Відсутність обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 у даній справі не перешкоджає стягненню з нього на користь потерпілих витрат на правову допомогу, оскільки звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження за закінченням строків давності є звільненням з нереабілітуючих підстав. При цьому, якщо обвинувачений не визнає вини у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушення, відповідно до норм кримінального процесуального закону він має право вимагати розгляду справи по суті для доведення своєї невинуватості. Крім того, потерпілі мають право на власний розсуд залучати представників та визначати види та обсяг необхідної їм правової допомоги.

Прокурор в судовому засіданні щодо задоволення клопотань потерпілих про відшкодування витрат на правову допомогу не заперечив.

Також потерпілий ОСОБА_4 подав цивільний позов, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заподіяну кримінальним правопорушенням моральну шкоду у розмірі 25000,00 гривень.

Однак в судовому засіданні 06 жовтня 2021 року потерпілий ОСОБА_4 просив залишити цивільний позов без розгляду і таке клопотання було задоволено судом.

Суд, заслухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 Кримінального процесуального кодексу України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно з ч. 1 ст. 285 Кримінального процесуального кодексу України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули, зокрема, два роки – у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Кримінального кодексу України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України, є кримінальним проступком, який карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

Згідно з ч. 3 ст. 288 Кримінального процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 49 Кримінального кодексу України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку – п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Кримінального кодексу України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ст. 49 Кримінального кодексу України.

Як встановлено під час судового розгляду, обвинувачений в межах вказаного кримінального провадження у розшук не оголошувався, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, кримінальне правопорушення вчинено ним вперше.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 8 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує

Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених ч. ч. 1 – 3 ст. 49 Кримінального кодексу України є безумовною і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.

Крім того, у постанові від 12 листопада 2019 року по справі № 566/554/16-к Верховний Суд зробив висновок, що визнання винуватості не є умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 Кримінального кодексу України та здійснюється незалежно від визнання обвинуваченим своєї вини у випадку встановлення передбачених у ст. 49 Кримінального кодексу України підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого закрити кримінальне провадження.

Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) – досудове розслідування, попередній розгляд справи суддею, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.

Суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 Кримінального кодексу України, та за згодою підозрюваного, обвинуваченого ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Також суд зазначає, що відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є недопустимим. Крім цього, така відмова може призвести до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи упродовж розумного строку, що є також неприйнятним.

При цьому, суд роз`яснив обвинуваченому, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є звільненням з нереабілітуючих обставин, а також, що він має право на судовий розгляд, під час якого сторона державного обвинувачення зобов`язана довести його вину у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких його обвинувачують.

За таких обставин клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки наявні передбачені кримінальним законом підстави та умови звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. При цьому, наслідки звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності роз`яснені судом обвинуваченому та вони йому зрозумілі.

Щодо клопотань потерпілих про стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Кримінального процесуального кодексу України витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 118 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду про застосування норми права, викладеної в постанові від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17, що Кримінальний процесуальний кодекс України не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат, у тому числі витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Також суд враховує, що звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження можливе лише за наявності підстав, прямо передбачених законодавством. Ці підстави можна поділити на дві групи – реабілітуючі і нереабілітуючі.

Реабілітуючими є обставини, за якими особа визнається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення (виправдання обвинуваченого).

Нереабілітуючі підстави означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак через певні обставини кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.

Однією з таких підстав є закінчення строків давності (ст. 49 Кримінального кодексу України).

При цьому, як зазначено вище, наявність підстав, передбачених ст. 49 Кримінального кодексу України, та згода підозрюваного чи обвинуваченого, є безумовною підставою для звільнення останнього від кримінальної відповідальності та закриття з цієї підстави кримінального провадження.

Також, як описано вище, наслідки звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності роз`яснені судом обвинуваченому та вони йому зрозумілі.

Зважаючи на викладене вище, враховуючи висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17, суд дійшов висновку про можливість та необхідність вирішити питання про розподіл процесуальних витрат, а саме витрат потерпілих на правову допомогу, в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності.

Також, з врахуванням наведеного, суд відхиляє посилання захисника на те, що вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень у встановленому законом порядку не доведено.

Вирішуючи дане питання, суд враховує таке.

Щодо витрат потерпілого ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що між Адвокатським об`єднанням «Західно-Українська спілка адвокатів» (Виконавець) та ОСОБА_2 (Клієнт) було укладено два договори про надання правової допомоги – від 04 листопада 2019 року та від 05 лютого 2020 року.

Згідно з актом здачі-приймання послуг Виконавця від 20 жовтня 2020 року наданих згідно з договору про надання правової допомоги від 04 листопада 2019 року, адвокатське об`єднання з однієї сторони надало, а клієнт ОСОБА_4 прийняв послуги про надання правової допомоги у розмірі 10900,00 гривень, а саме: за юридичні консультації, правовий аналіз наявних у клієнта документів – 2400,00 гривень; детальне ознайомлення з матеріалами досудового слідства – 2400,00 гривень; опрацювання законодавчої бази – 1600,00 гривень, участь у слідчих діях – 4500,00 гривень.

Також згідно з актом здачі-приймання послуг Виконавця від 17 вересня 2021 року, наданих відповідно до договору про надання правової допомоги від 05 лютого 2020 року, адвокатське об`єднання з однієї сторони надало, а клієнт ОСОБА_4 прийняв послуги про надання правової допомоги у розмірі 12300,00 гривень, а саме: за юридичну консультацію, правовий аналіз наявних у клієнта документів – 1600,00 гривень; участь у судових засіданнях – 7500,00 гривень; підготовка, написання цивільного позову – 3200,00 гривень.

На підтвердження факту понесення ОСОБА_2 зазначених витрат суду надано копії прибуткових касових ордерів від 20 жовтня 2020 року № 10-20 та від 17 вересня 2021 року № 9-17 на суму 10900,00 гривень та 12300,00 гривень відповідно.

Разом з тим, на думку суду, витрати за підготовку та написання цивільного позову у сумі 3200,00 гривень відшкодуванню не підлягають, оскільки цивільний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду за клопотанням останнього, отже, ці витрати не є такими, що понесені в межах даного кримінального провадження.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що клопотання потерпілого ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, а саме з ОСОБА_1 слід стягнути на його користь 20000,00 гривень.

Також судом встановлено, що між Адвокатським об`єднанням «Західно-Українська спілка адвокатів» (Виконавець) та ОСОБА_3 (Клієнт) було укладено два договори про надання правової допомоги – від 24 жовтня 2019 року та від 05 лютого 2020 року.

Згідно з актом здачі-приймання послуг Виконавця від 20 жовтня 2020 року, наданих згідно з договору про надання правової допомоги від 24 жовтня 2019 року, адвокатське об`єднання з однієї сторони надало, а клієнт прийняла послуги про надання правової допомоги у розмірі 10900,00 гривень, а саме: за юридичні консультації, правовий аналіз наявних у клієнта документів – 2400,00 гривень; детальне ознайомлення з матеріалами досудового слідства – 2400,00 гривень; опрацювання законодавчої бази – 1600,00 гривень, участь у слідчих діях – 4500,00 гривень.

Також згідно з актом здачі-приймання послуг Виконавця від 17 вересня 2021 року наданих відповідно до договору про надання правової допомоги від 05 лютого 2020 року, адвокатське об`єднання з однієї сторони надало, а клієнт прийняла послуги про надання правової допомоги у розмірі 9100,00 гривень, а саме: за юридичну консультацію, правовий аналіз наявних у клієнта документів – 1600,00 гривень; участь у судових засіданнях – 7500,00 гривень.

На підтвердження факту понесення ОСОБА_3 зазначених витрат суду надано копії прибуткового касового ордеру від 17 вересня 2021 року № 9-017 на суму 9100,00 гривень та меморіального ордера від 20 жовтня 2020 року № 1 на суму 10900,00 гривень відповідно.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що клопотання потерпілої ОСОБА_3 про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню, а саме з ОСОБА_1 слід стягнути на її користь 20000,00 гривень.

При цьому, суд вважає, що факт понесення потерпілими зазначених витрат підтверджується належними доказами, ці витрати пов`язані з розслідування кримінального провадження та його розглядом в суді, їх розмір є обґрунтованим з врахуванням значення справи для потерпілих, тривалості досудового розслідування (дізнання) та судового провадження.

Щодо доводів обвинуваченого про те, що згідно з журналами судових засідань в даній справі такі тривали 01 год. 03 хв., а не 10 год., суд зазначає, що участь адвоката в судовому засіданні передбачає не лише безпосередню участь в такому засіданні (тривалість самого засідання), а й час доїзду адвоката до суду.

Доводи обвинуваченого про те, що до прибуткових касових ордерів не додано квитанцій, що є підставою вважати їх недійсними і такими, що не підтверджують факту понесення потерпілими відповідних витрат, суд вважає необґрунтованими і відхиляє, оскільки п. 1.2 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15 грудня 2004 року № 637 касовий ордер – це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Щодо доводів захисника про те, що дана справа не є тяжкою і не потребувала для потерпілих залучення двох представників та отримання значного обсягу правової допомоги, а також, що в кримінальному провадженні їхні інтереси фактично представляла держава в особі сторони державного обвинувачення, суд зазначає, що сторона обвинувачення не може представляти права та інтереси потерпілих, а саме потерпілі не обмежені в праві на власний розсуд залучати представників та визначати види та обсяг необхідної їм правової допомоги.

Щодо доводів захисника про те, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи, а також сплачує кошти на утримання спільної з потерпілою ОСОБА_3 дитини, суд зазначає, що наявність в обвинуваченого інвалідності та утриманців не є підставами, передбаченими законодавством, для звільнення його від сплати процесуальних витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49 Кримінального кодексу України, ст. ст. 118, 120, 284 – 286, 288, 369, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в:

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України – у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 вересня 2019 року за № 12019140350000855, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України, закрити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 процесуальні витрати на правову допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 процесуальні витрати на правову допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі подання апеляційної скарги, якщо її не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Д.Б.Поворозник