Рішення № 10016564, 31.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/29031.05.10 За позовом: Одеської залізниці

До відповідача 1: Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві

До відповідача 2: Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби

До відповідача 3: Державного казначейства України

Про: стягнення 202.038,65 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники сторін:

Позивача: Ротар І.В.

Відповідача 1: не з’явилися

Відповідача 2: не з’явилися

Відповідача 3: не з’явилися

Суть спору: стягнення 202.038,65 грн. заборгованості по перерахуванню коштів, отриманих на виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 27/16.

Позивачем заявлено вимоги до Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про стягнення 202.038,65 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 27/16 задоволено позов Одеської залізниці та вирішено стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву борг та судові витрати всього на суму 545.095,00 грн.

Позивач зазначає, що отримавши наказ у справі №27/16, він передав його на виконання до виконавчої служби. За твердженням позивача, державна виконавча служба отримала кошти на виконання згаданого наказу, проте перерахувала лише частину коштів на користь Одеської залізниці, а решту в сумі 202.038,65 грн. виконавча служба не перерахувала. Тому позивач просить стягнути ці кошти.

Шевченківське районне управління юстиції надало суду заперечення на позовну заяву та зазначило, що воно є неналежним відповідачем у справі.

Департамент виконавчої служби проти задоволення позову заперечив та вказав, що наказ № 27/16 виконано, та просив провадження у справі припинити.

Головне управління Державного казначейства України у м. Києві в запереченнях в позовній заяві зазначило, що ніяких порушень прав та законних інтересів відносно позивача не допускало, а тому просить відмовити в позові до Державного казначейства України у м. Києві.

Ухвалою від 07.10.2008 порушено провадження у справі та залучено в якості відповідача 2 –Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, та відповідача 3 –Головне управління державного казначейства України.

Ухвалою від 21.01.2009 позов у справі № 48/290 залишено без розгляду (суддя Сулім В.В.).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2009 ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.01.2009 скасовано, а справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Справу передано на розгляд судді Сулім В.В.

В наступному, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 21.05.2009 справу № 48/290 передано на розгляд судді Балац С.В.

Ухвалою від 28.05.2009 справу № 48/290 прийнято до провадження судді Балац С.В.

Ухвалою від 29.07.2009 замінено відповідача 1 та відповідача 3 на належних відповідачів.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою від 18.11.2009 позов у справі № 48/290 залишено без розгляду (суддя Балац С.В.).

Київський апеляційний господарський суд постановою від 20.01.2010, скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.11.2009, та передав справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Ухвалою від 01.03.2010 розгляд справи призначено на 29.03.2010, однак судове засідання не відбулось у зв'язку із заявленням відводу судді. Ухвалою Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 26.03.2010 заяву Одеської залізниці про відвід судді Балац С.В. залишено без задоволення.

Ухвалою від 07.04.2010 розгляд справи призначено на 12.05.2010.

Ухвалою від 12.05.2010 розгляд справи відкладався на 31.05.2010.

В судовому засіданні 31.05.2010, за згодою позивача, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом міста Києва від 25.04.2003 у справі №27/16 прийнято рішення яким вирішено стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь Одеської залізниці 543.277,00 грн. основного боргу, 1700,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу (всього –545.095,00 грн.).

На виконання згаданого рішення господарського суду був виданий наказ про примусове виконання рішення суду №27/16 від 22.07.2003 (далі - Наказ суду).

Виконання Наказу розпочате державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Шевченківського району м. Києва Пацуріною О. В., про що була винесена постанова від 22.07.2003 №1068/15 про відкриття провадження на загальну суму 545.095,00 грн.

Згідно платіжного доручення від 26.04.2004 № 1068/15 Відділ Державної виконавчої служби Шевченківського району м. Києва перерахував позивачеві 104.541,40 грн. з призначенням платежу «Пер. Коштів зг. Нак. 27/16 від 23.05.03, № 35/76т від 18.07ю03р., № 16/377т від 28.05.03р. …», тобто вказана сума коштів надійшла по примусовому виконанню декількох наказів суду, зокрема по наказу №27/16 від 22.07.2003 –18.043,80 грн.

Таким чином залишок боргу за Наказом суду складав 527.051,20 грн.

20.09.2005 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванченком О.В. була винесена постанова №432/6 про відкриття провадження з примусового виконання Наказу, при цьому в постанові зазначено, що залишок боргу за наказом суду складає 527.051,20 грн.

Постановою головного державного виконавця від 17.10.2005 №432/6 Наказ суду був повернутий Одеській залізниці на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

28.02.2006 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванченком О.В. була винесена постанова №195/6 про відкриття провадження з примусового виконання наказу суду про стягнення боргу на загальну суму 545.095,00 грн., при цьому у постанові було зазначено, що залишок боргу за Наказом складає 325.012,55 грн.

Тобто між залишком боргу, зазначеним у постанові від 20.09.2005 №432/6 про відкриття провадження, та залишком боргу, зазначеним у постанові від 28.02.2006 №195/6 про відкриття провадження складала 202.038,65 грн.

Згідно належним чином засвідченої копії Наказу на останньому міститься відмітка Головного управління Державного казначейства України про перерахування 30.12.2003 виконавчій службі 202.038,65 грн.

Після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження залізницею були направлені листи від 15.03.2006 №НЮ-14/496 та від 01.02.2007 №НЮ-14-120 до Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Києва (яким здійснювалося часткове виконання наказу) та до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з проханням надати інформацію щодо оплати суми боргу, зокрема, щодо факту зменшення суми заборгованості за Наказом на 202.038,65 грн., яких позивач не отримав.

Відповіді на ці листи позивачеві надано не було.

Згідно платіжного доручення від 14.03.2007 № U33187 Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перерахував позивачеві 325.012,55 грн. у рахунок погашення боргу за Наказом суду.

Таким чином, позивач отримав за Наказом в рахунок погашення боргу за рішенням Господарського суду міста Києва № 27/16 погашення боргу всього на суму 343.056,35 грн. (325.012,55 грн. - платіжне доручення від 14.03.2007 №2769; 18.043,80 грн. - платіжне доручення від 26.04.2004 №1068/15 у складі 104.541,40 грн.). Залишок боргу склав 202038,65 грн.

15.06.2007 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванченком О. В. була винесена постанова ВП №4001026 про закінчення провадження з примусового виконання Наказу суду.

Не погоджуючись зі зазначеною постановою про закінчення провадження позивач звернувся в межах справи № 27/16 зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просив скасувати постанову та поновити виконавче провадження.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.01.2008№ 27/16 відмовлено позивачеві у задоволені скарги, оскільки встановив, що на момент розгляду скарги Наказ виконаний повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2008 № 27/16 ухвала Господарського суду м. Києва від 24.01.2008 була скасована, скарга позивача задоволена та виконавче провадження поновлене. Під час розгляду скарги суд апеляційної інстанції встановив, що залишок боргу за Наказом суду складає 202.038,65 грн. Судом апеляційної інстанції не були взяті до уваги наявні у справі копі платіжних вимог від 28.02.2007 №195/6 на суму 379522,05 грн. та від 26.11.2003 №1070/15 на суму 572349,75 грн., оскільки платіжні вимоги не є розрахунковими документами, що свідчать про отримання позивачем належної суми заборгованості.

У подальшому постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2008 була скасована постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2008, яка у свою чергу була залишена без змін ухвалою Верховного суду України від 07.08.2008.

Як вбачається з вищенаведеного,

30.12.2003 із спеціального реєстраційного рахунку Державного комітету України з державного матеріального резерву на депозитний рахунок ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві було стягнуто 202.038,65 грн., що додатково підтверджується листом Державного казначейства України та копією виписки з рахунку.

Отже, Державна виконавча служба Шевченківського району м. Києва отримала від Державного комітету України з державного матеріального резерву 202.038,65 грн. призначених позивачеві за Наказом суду.

Відповідно до ст. 44 Закону України "Про виконавче провадження" стягнені з боржника суми як такі, що належать до виплати стягувачам - юридичним особам, перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на їх рахунки, вказані у виконавчих документах.

Однак у порушення зазначеної норми відповідач - Державна виконавча служба Шевченківського району м. Києва (відповідач 1) не перерахувала кошти в сумі 202.038,65 грн. призначені позивачеві за Наказом господарського суду.

Отже, відповідач 1 зберіг у себе майно (202.038,65 грн. призначені позивачеві за Наказом господарського суду) без достатньої правової підстави. Тому саме відповідач 1 має відповідати за цим позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Отже, у відповідача 1 виник обов’язок перерахувати кошти в сумі 202.038,65 грн. отримані від Державного комітету України з державного матеріального резерву та призначені позивачеві за Наказом господарського суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач 1 не надав суду доказів перерахування позивачеві 202.038,65 грн., отриманих від Державного комітету України з державного матеріального резерву та призначених позивачеві за Наказом господарського суду.

Отже, вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача 1.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (03132, м. Київ, вул. Саксаганського, 110) на користь Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код 01071315, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під виконання рішення суду) 202.038 (двісті дві тисячі тридцять вісім) грн. 65 коп. –безпідставно збереженого майна, 2020 (дві тисячі двадцять) грн. 39 коп. - витрат по оплаті державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

4. В задоволенні вимог до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби та Державного казначейства України відмовити.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                      С. В. Балац

Дата підписання 07.06.2010