Рішення № 100162605, 06.10.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

2-а/359/127/2021

359/5658/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.

при секретарі судового засідання Вітківському Є.О.,

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції в Київській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року позивач звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з вказаним адміністративним позовом у якому просить суд визнати незаконною та скасувати постанову серії ЕАН №4366341 від 18.06.2021 року, провадження у справі закрити та стягнути на його користь сплачений судовий збір.

Свої вимоги, позивач обґрунтовує наступним, 18.06.2021 року інспектором батальйону патрульної поліції УПП у Київській області ДПП НП України Собачковим Михайлом Олександровичем, було складено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАН №4366341. Зі змісту постанови, ОСОБА_1 18.06.2021 року о 08 год. 15 хв. в с. Гора по вул. Центральна 30В, керував транспортним засобом «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 , який не перереєстрований протягом 10 діб з моменту переобладнання, чим порушив п.30.1 ПДР. За вказане правопорушення притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Позивач зазначає, що 18.06.2021 він здійснював рух на транспортному засобі в с. Гора за місцем його проживання. Здійснюючи рух не порушував правил дорожнього руху. Незважаючи на відсутність порушень ПДР, його автомобіль було зупинено працівниками поліції. Одразу після здійснення зупинки авто до нього підійшов інспектор поліції з вимогою пред`явити документи на право керування. Як підставу зупинки інспектор назвав: «Перевірка документів». Хоча зупинка була безпідставною, позивач все ж таки пред`явив інспектору документи на право керування. Перевіривши документи на право керування і не виявивши при цьому порушень, інспектор почав обходити його автомобіль навколо в пошуку інших порушень. Під час розмови інспектор говорив про якесь переобладнання автомобіля, однак позивач не міг зрозуміти, що саме він має на увазі. У відповідь зазначав, що жодного переобладнання не здійснював. При цьому попросив інспектора пояснити, що саме він має на увазі. Однак інспектор навіть не намагався конкретизувати суть своїх звинувачень. Після цього інспектор відлучився до свого службового автомобіля. Через декілька хвилин він повернувся і надав йому вже складену постанову в справі про адміністративне правопорушення з проханням підписатись про отримання зазначеного документа. Аргументи щодо відсутності жодного правопорушення з боку позивача інспектор до уваги не взяв та виніс незаконне рішення про накладення на нього стягнення без наявності складу адміністративного правопорушення.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що з постанови не зрозуміло яке конкретно було здійснено переобладнання та коли воно відбулося з метою обчислення 10-денного строку.

Ухвалою судді від 30.06.2021 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено судове засідання.

У судовому засіданні ОСОБА_1 наполягав на задоволенні позову.

Представники Батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції в Київській області та Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Натомість представник відповідача Савонік Д.В., направив до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказав на те, що твердження викладені позивачем у позові є хибними, а позовній вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Так, згідно витягу з бази «НАІС» тип транспортного засобу - вантажний, тип кузова - фургон малотонажний - В. На відео з нагрудної камери інспектора яке додається до матеріалів справи, зафіксовано, що в салоні автомобіля «Renault Trafic», н.з. НОМЕР_1 , додатково встановлені місця для пасажирів, що підтверджується й самим Позивачем, а також на відео зафіксовано розмову інспектора з пасажиром, яка знаходилася позаду місця водія. Позивач був зобов`язаний перереєструвати «Renault Trafic» номерний знак НОМЕР_1 протягом 10 днів, проте власник транспортного засобу легковажно віднісся до своїх обов`язків та не виконав вимоги чинних нормативних актів. Особливу увагу звертає на той факт, шо Позивач пред`явив і інспектору «Висновок №307443» від 14.08.2020 Міністерства внутрішніх справа України головний сервісний центр про переобладнання, таким чином Позивач повинен був виконати вимоги П. 30.1 ПДР України у строк до 24.08.2020 року. Внаслідок вище вказаного ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього штрафу в розмірі 850 гривень. З таких підстав представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що капітаном поліції Батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль УПП Київської області інспектором Собачковим М.О. 18 червня 2021 року винесена постанова про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4366341 (а.с.8).

Вказаною постановою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень.

З постанови слідує, що 18.06.2021 року о 08 год. 15 хв. в с. Гора по вул. Центральна 30В, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 , який не перереєстрований протягом 10 діб з моменту переобладнання, чим порушив п.30.1 ПДР України.

Не погоджуючись із винесеною постановою серії ЕАН №4366341 від 18.06.2021 року позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що також визначено ст. 251 КУпАП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі№ 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням Правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Таким чином, з огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26 квітня 2018 року у справі№ 338/1/17, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Статтею 40 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

На спростування викладених у позовній заяві обставин, до відзиву, надісланому до суду представником відповідача додано відеозапис з боді-камери поліцейського, витяг з бази «НАІС» та висновок №307443 від 14 липня 2020 року Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України.

Частиною 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Згідно ч.3 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Позивач у позовній заяві зазначає, що після зупинки інспектор поліції почав вимагати пред`явлення документів на право керування. Як підстава зупинки була названа «перевірка документів», що з його слів порушує вимоги ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію». Проте, дослідивши відеозапис з боді-камери працівника поліції встановлено, що після зупинки інспектор поліції Собачков М.О. поінформував водія про порушення Правил користування ременями безпеки, що є підставою для зупинки відповідно до ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію».

Разом з тим, з відеозапису реєстратора закріпленим на форменому одязі патрульного встановлено, що перевіривши посвідчення водія і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу поліцейський встановив, що відповідно до реєстраційних документів вказано тип транспортного засобу, який передбачає три місця для пасажирів, проте в салоні даного автомобіля перебувало шість пасажирських крісел та відповідно шестеро людей. Таким чином інспектором поліції було встановлено, що даний автомобіль був переобладнаний з вантажного на пасажирський. Собачков М.О. повідомив про дане порушення ОСОБА_1 , останній жодним чином не заперечив факту переобладнання та не задавав інспектору жодного запитання з приводу роз`яснення даного порушення, більше того надав висновок від 14 липня 2020 року про таке переобладнання. Проаналізувавши даний відеозапис можна зробити висновок, що водієві ОСОБА_1 було відомо про переобладнаний транспортний засіб «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 , ще 14.07.2021 року.

Частиною шостою статті 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 30.1 ПДР України передбачено, що власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі Національної поліції або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов`язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.

Відповідно до пункту 31.3 ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: а) у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Положення Державного стандарту України 3649-2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 28 грудня 2010 р № 630 (далі - ДСТУ 3649:2010) містить наступні пункти :

Пункт 5.1 Технічний стан колісний транспортний засіб повинен відповідати вимогам законодавства, чинної нормативної документації щодо безпеки дорожнього руху і охорони навколишнього середовища та вимогам підприємства-виробника.

Пункт 5.2 Не дозволено вносити зміни у конструкцію колісного транспортного засобу, а також застосовувати додаткове обладнання та експлуатаційні матеріали і рідини без узгодження таких дій за встановленим законодавством порядком.

Пункт 5.3 У разі проведення контролю технічного стану колісного транспортного засобу зі зміненою конструкцією, враховують додаткові вимоги, викладені в документах, виданих згідно з 5.2 цього стандарту, щодо погодження переобладнання, які повинен надати власник колісного транспортного засобу.

Статтею 32 закону України «Про дорожній рух» передбачено, що переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України.

Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, Колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії.

Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.

Згідно витягу з бази «НАІС», транспортний засіб «Renault Trafic». д.н.з. НОМЕР_1 . яким керував Позивач був зареєстрований 26.12.2014 року, власником даного транспортного засобу являється ОСОБА_1 . Тип транспортного засобу - вантажний, тип кузова - фургон малотонажний - В (а.с.26).

З висновку №307443 від 14.08.2020 Міністерства внутрішніх справ України головний сервісний центр про переобладнання (а.с.27) слідує, що транспортний засіб «Renault Trafic». д.н.з. НОМЕР_1 переобладнаний, а саме змінено тип транспортного засобу з вантажного на пасажирський з кількість місць для сидіння «8». Не враховуючи місце водія. Висновок №307443 датований 14 липня 2020 року.

Таким чином в реєстраційних документах мав би бути відображений тип транспортного засобу пасажирський з кількість місць для сидіння «8», проте як слідує з витягу з бази «НАІС» такі дані не відображено в реєстраційних документах.

В такому випадку позивач, як водій транспортного засобу, повинен виконувати встановлені діючим законодавством правила дорожнього руху та перереєструвати вказаний транспортний засіб на протязі 10 днів. Проте таких дій з боку позивача зроблено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 251 КУпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення, суд дійшов висновку про доведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП.

Суд вважає, що в ході судового розгляду доведено факт вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху, оскільки надані докази визнані судом як такі, що підтверджують вчинення адміністративного правопорушення.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосовано адміністративне стягнення за вищевказане правопорушення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України, що регулює порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

Враховуючи те, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, судові витрати, які складаються із судового збору, відповідно до ст.139 КАС України слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 7, 122, 247, 251, 293 КУпАП ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72, 77, 90, 122, 241-246, 262, 268-272, 286, 293 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції в Київській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Чирка С.С.