Рішення № 100161747, 27.09.2021, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/100/19

Провадження №2/155/56/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді – Адамчук Г.М.,

за участю секретаря судового засідання – Ревуцької М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_4 , –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_3 .

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 11 жовтня 2018 року близько 15 години 40 хвилин батько позивача – ОСОБА_3 керував його автомобілем SKODA RAPID, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , в місті Берестечко Горохівського району Волинської області на території Берестечківської ЦРЛ №2, де в автомобіль в`їхав автомобіль ВАЗ-2115, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_4 , за кермом якого перебував ОСОБА_2 . На місці дорожньо-транспортної пригоди було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, в якому зафіксовано обставини її вчинення і підтверджено вину відповідача. Внаслідок вищевказаної транспортної пригоди автомобіль позивача зазнав ушкоджень на ремонт яких він витратив 31969,40 гривень. Оскільки ПАТ «НАСК «Оранта» відшкодувала позивачу лише 15454,93 гривні, а решту шкоди в розмірі 16514,47 гривень відповідач не відшкодував добровільно та наміру відшкодовувати немає, то позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 16514,47 гривень та судові витрати по справі.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 1 жовтня 2019 року в даній справі було скасовано заочне рішення Горохівського районного суду Волинської області від 16 липня 2019 року та призначено судове засідання на 20 грудня 2019 року.

Ухвалою Горохівського районного суду від 18 лютого 2020 року до участі в даній справі в якості співвідповідача було залучено Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

Ухвалою Горохівського районного суду від 6 серпня 2021 року до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача було залучено ОСОБА_4 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак скерував до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , в судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги в частині стягнення шкоди з відповідача ОСОБА_2 не визнав та просив в їх задоволенні відмовити. Також ним було подано додаткові заперечення на позов в яких він вказав, що ОСОБА_4 уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності з ПАТ «НАСК Оранта» №АМ/7899392 від 11 листопада 2018 року відповідно до якого страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. В свою чергу, позивач ОСОБА_1 , отримавши страхове відшкодування в сумі 15454,93 гривні від страховика ПАТ «НАСК «Оранта», в якого завдавач шкоди ОСОБА_6 застрахував свою цивільно-правову відповідальність, скористався своїм способом захисту цивільних прав, а саме звернувся за страховою виплатою до ПАТ «НАСК «Оранта». А тому позивач не позбавлений права щодо стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» решти страхового відшкодування, яка становить розбіжність між сумою заявлених позивачем збитків та сумою страхового відшкодування.

Представник відповідача, ПАТ «НАСК «Оранта», в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце його проведення. Про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань та відзив на позов суду не подав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явився, однак скерував до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 , в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце його проведення. Про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань та пояснення на позов суду не подав.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст.12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2018 року о 15 годині 40 хвилин, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, згідно з яким в транспортному засобі позивача SKODA RAPID, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , виявлено такі видимі пошкодження: ліве переднє крило, ліві передні та задні двері, ліве заднє крило, ОСОБА_4 свою вину у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди визнав повністю.

Відповідно до схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, вбачається, що дорожньо-транспортна пригода відбулася 11 жовтня 2018 року о 15 годині 40 хвилин в місті Берестечко по вулиці Незалежності, 71, в районі Берестечківської ЦРЛ №2 внаслідок зіткнення автомобіля SKODA RAPID, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля ВАЗ-211540, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 .

Згідно з актом виконаних робіт №ПТС00002647 від 22 листопада 2018 року, виданого ТзОВ «Промтехсервіс», вартість ремонту автомобіля SKODA RAPID, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , становить 31969,40 гривень.

Згідно з платіжним дорученням №59875 від 05 грудня 2018 року ПАТ «НАСК» «Оранта» відшкодувала ТзОВ «Промтехсервіс» на ремонт автомобіля SKODA RAPID, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є позивач ОСОБА_1 , страхове відшкодування в розмірі 15454,93 гривні. Дані обставини також підтверджуються й матеріалами страхової справи за фактом пошкодження автомобіля SKODA RAPID, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В силу статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Визначаючись з правовідносинами, які виникли між сторонами та їх змістом на підставі наданих сторонами доказів, суд, виходячи зі змісту статей 89, 263 ЦПК України, має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Надаючи оцінку поданим сторонами доказам, суди повинні оцінювати кожний доказ окремо, а потім надавати оцінку сукупності доказів і їх співвідношенні. При цьому суд має з`ясовувати як належність та допустимість доказів за формою та їх відношенням до правовідносин між сторонами, так і за їх змістом.

Вирішуючи спір у цій справі, суд дійшов висновку про наявність порушеного права позивача, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Відповідно до вимог ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків повинне мати місце у разі наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Згідно із ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а ч.2 ст.1192 цього Кодексу передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У відповідності до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі власності, іншому речовому праві (договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України).

Відповідно до норм статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України (далі – Закон).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону забезпечений транспортний засіб це транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Згідно з пунктом 17.5 статті 17 цього Закону при укладенні договору обов`язкового страхування автоцивільної відповідальності страховик зобов`язаний безоплатно видати страхувальнику бланк повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка (європротокол).

За змістом цього Закону (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Предметом ж даного позову є вимога про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування у розмірі 15 454,93 гривні.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду у справі №755/18006/15-ц від 4 липня 2018 року зробила висновок про те, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності з ПАТ «НАСК Оранта» №АМ/7899392 від 11 листопада 2018 року відповідно до якого страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Позивач ОСОБА_1 , отримавши страхове відшкодування в сумі 15454,93 гривні від страховика Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», в якого завдавач шкоди ОСОБА_4 застрахував свою цивільно-правову відповідальність, скористався своїм способом захисту цивільних прав, а саме звернувшись за страховою виплатою до ПАТ «НАСК «Оранта».

З огляду на встановлені в судовому засідання фактичні обставини справи, суд вважає, що дії відповідача ПАТ НАСК «Оранта» щодо часткової виплати матеріального відшкодування позивачу суперечать законодавству.

Різниця між сумою страхового відшкодування, яку позивач отримав від страховика, та вартістю ремонту автомобіля позивача, що визначена відповідно до рахунку ТзОВ «Промтехсервіс» за №ПТС0000936 від 25 жовтня 2018 року, складає 16514,47 гривень (31969,40 гривень – 15454,93 гривні = 16514,47 гривень). В силу наведених вище норм цивільного законодавства, ця різниця має бути відшкодована відповідачем ПАТ «НАСК «Оранта».

Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, зокрема, в частині стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» матеріальної шкоди в розмірі 16514 гривень 47 копійок невідшкодованої вартості відновлювального ремонту автомобіля. В частині стягнення матеріальної шкоди з відповідача ОСОБА_2 слід відмовити за безпідставністю.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути 768,40 гривень витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.15-16, 22-23, 1166-1167, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст.22, 29, 36, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», ст.ст.4, 5, 12-13, 81-82, 141, 259, 263-265, 268, 272, 354 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в користь ОСОБА_1 16514 (шістнадцять тисяч п`ятсот чотирнадцять) гривень 47 (сорок сім) копійок завданої матеріальної шкоди.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в користь ОСОБА_1 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок сплаченого судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

У відповідності до п.п.15.5) п.1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса проживання: 45766, село Мерва Луцького району Волинської області, РНОКПП НОМЕР_4 ).

Співвідповідач: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», місцезнаходження: 02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, 7д, код ЄДРПОУ 00034186.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 , адреса проживання: 45766, село Мерва Луцького району Волинської області, РНОКПП НОМЕР_6 .

Головуючий