Рішення № 100160989, 06.10.2021, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/7767/21

Провадження № 2/750/1907/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2021 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря – Левченко А.С.,

за участю відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

12 липня 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 33858 грн. 32 коп.

Обґрунтовано позов тим, що відповідач звернувся до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 21 грудня 2011 року. Відповідач при підписані анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Також, відповідач ознайомлений із Умовами та Правилами надання банківських послуг, які діяли станом на момент підписання анкети-заяви. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, однак, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка відповідачем у добровільному порядку не погашена.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що повноваження представника Банку Гребенюка О.С., яким подано позов до суду та підписано позовну заяву, не підтверджені належними доказами. Також, не підтверджені належними доказами і позовні вимоги банку, оскільки анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача, не надано до суду оригіналу даного доказу. Крім того, у вказаній анкеті-заяві відповідач лише виявив зацікавленість у отриманні банківських послуг, оскільки в ній відсутні дані про істотні умови договору та не зазначено яку саме картку бажав оформити відповідач на своє ім`я. Надані позивачем Витяг з тарифів на обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть бути належними доказами у даній справі, тому що істотні умови кредитування не були узгоджені між банком і клієнтом.

Також відповідач зазначає, що розрахунок заборгованості за договором № б/н від 21.12.2011 не може бути доказом, який підтверджує наявність заборгованості та її розмір, оскільки не є первинним документом. Позивач в позовній заяві вказує, що виконання відповідачем договору вбачається також із виписки по рахунку, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, однак в матеріалах справи виписка по рахунку відсутня.

Крім того, відповідач не згоден з розрахунком заборгованості і вказує, що станом на 23 вересня 2015 року він не мав заборгованості за тілом кредиту.

Представник відповідача надіслав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що довіреність представника банку Гребенюка О.С. є чинною строком до 04.08.2022, про що зазначено на другій сторінці довіреності. Крім того, стан довіреності можна перевірити на офіційному інтернет сайті Банку.

Також, представник позивача вказує, що відповідачу надавались АТ КБ «Приват Банк» кредитні кошти на підставі підписаної ним анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 21 грудня 2011 року. У зв`язку із чим відповідачу було відкрито картковий рахунок – ключем до якого є пластикова Карта, яку отримав відповідач та мобільний телефон, який він вказав в анкеті-заяві. У підписаній відповідачем анкеті-заяві вказано, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованими на сайті банку. Виконання відповідачем договору підтверджується також випискою по рахунку та розрахунком заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.

Відповідач надіслав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якій зазначив, що повноваження представника Банку Меркулової В.В., якою підписано відповідь на відзив на позовну заяву, не підтверджені належними доказами. Крім того, з наданої представником позивача до відповіді на відзив виписки по рахунку вбачається, що відповідач не має заборгованості за тілом кредита, враховуючи, що станом на 23 вересня 2015 року відповідач не мав заборгованості за тілом кредиту, а за період з 23 вересня 2015 року до 16 березня 2021 року відповідачем було витрачено 276983 грн. 72 коп. кредитних коштів, а сплачено банку 278568 грн. 88 коп.

У судове засідання представник позивача не з`явився, разом з позовною заявою надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив.

Заслухавши пояснення відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідач звернувся до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 21 грудня 2011 року (а.с. 46), згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

У підписаній анкеті-заяві вказано, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, та, що він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді.

На виконання умов договору відповідачу видавалися картки, що підтверджується наданою позивачем довідкою (а.с. 45).

Також, довідкою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача (договір б/н), підтверджується старт карткового рахунку і зміни кредитного ліміту (а.с. 44).

Позивачем зазначено, що свої зобов`язання за договором банк виконав у повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, проте, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Так, згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 28 червня 2021 року становить 33858 грн. 32 коп., до якої входить: 29998 грн. 55 коп. – заборгованість за тілом кредита (прострочена), 3859 грн. 77 коп. – заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 8-43).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Статтею 10561 Цивільного кодексу України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).

У анкеті-заяві від 21 грудня 2011 року, яка підписана відповідачем, процентна ставка не зазначена.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути також з відповідача заборгованість за простроченими відсотками.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування, позивач, крім самого розрахунку заборгованості за договором, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, як невід`ємні частини договору.

При цьому, в матеріалах справи відсутня пам`ятка клієнта, яка відповідно до анкети-заяви, підписаної відповідачем, є складовою укладеного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витягом з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.

З виписки по рахунку відповідача вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами. Водночас, кошти, які вносилися відповідачем, зараховувалися позивачем не лише на погашення заборгованості по тілу кредиту, а і на погашення відсотків, які в анкеті-заяві не передбачені взагалі.

Відповідач у судовому засіданні стверджував, що банк не повідомляв йому умови кредитування.

Також матеріали справи не містять підтверджень того, що саме надані до позовної заяви банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і Умови та Правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, інформація на самому сайті та роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки зміст цього документа повністю залежить від волевиявлення і дій лише однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і Умови та Правила надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою договору, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Наведена правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та підлягає врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, така ж позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03 березня 2021 року в справі № 669/573/18 та від 23 грудня 2020 року в справі № 191/2648/17.

В матеріалах справи міститься лише копія анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 21 грудня 2011 року, що підписана відповідачем, проте вона не містить посилання на конкретні умови кредитування, нарахування відсотків та порядок повернення кредиту. При цьому, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, що долучені позивачем до позовної заяви, підписів відповідача не містять, що свідчить про недоведеність факту ознайомлення відповідача саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Зважаючи на викладене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена, зокрема, у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

При цьому, досліджуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредита суд виходить з наступного.

З виписки по рахунку відповідача вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами. Водночас, кошти, які вносилися відповідачем, зараховувалися позивачем не лише на погашення заборгованості по тілу кредиту, а і на погашення відсотків.

За підрахунком відповідача, зазначеним у відзиві на позовну заяву, за період з 23 вересня 2015 року до 16 березня 2021 року ним фактично було використано (знято) грошові кошти в загальній сумі 276983 грн. 72 коп., а повернуто банку 278568 грн. 88 коп., тобто відповідач не має заборгованості за тілом кредиту.

Позивачем надано відповідь на відзив, проте, розрахунок відповідача щодо використаних та повернутих банку кредитних коштів, не спростований, адже банк наполягає на своєму праві нараховувати та стягувати з відповідача відсотки за користування кредитними коштами.

Також, з розрахунку заборгованості та виписки вбачається, що внесені відповідачем кошти позивач зараховував, зокрема, на погашення відсотків, які сторони не узгоджували.

Таким чином, з урахуванням викладеного не встановлено, що відповідач має заборгованість за тілом кредиту.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02 жовтня 2019 року в справі № 545/2248/17.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що тіло кредиту відповідачем було повністю погашено, адже домовленості про сплату відсотків за користування коштами, пені та штрафу підписана відповідачем анкета-заява не містила, у зв`язку з чим наявні підстави для відмови у задоволенні позову.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи - 14360570) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06.10.2021.

Суддя