Рішення № 100159595, 01.10.2021, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/278/21

Провадження № 2/601/288/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2021 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області у складі:

головуючої Мочальської В.М.,

за участю секретаря Коляди О.В.,

представника позивача адвоката Сідорова В.М.,

представника відповідача адвоката Городнюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Лінії», AT «Страхова компанія «Інго» про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до ТзОВ «Українські Лінії», AT «Страхова компанія «Інго» про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначають, що ОСОБА_4 , (який на момент події працював водієм у ТзОВ «Українські лінії») 16.12.2018 приблизно о 03 годині 20 хвилин, керуючи рейсовим автобусом «Київ-Вроцлав» марки «Neoplan N1122/3L», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись автодорогою сполученням Львів-Краківець у напрямку до м. Львова, в смт. Івано-Франкове Яворівського району Львівської області, неподалік будинку №28, що по вул. Яворівській, грубо порушив вимоги Р.1 п.п. 1.2; 1.5; 1.10; (в частині значення термінів «безпечна швидкість», «небезпека для руху»); Р.2 п.п.2.3 (підпункту «д»); Р.12 п.п.12.1; 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не врахував наявність несприятливих погодних умов у вигляді снігопаду, стан засніженого дорожнього покриття, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним автобуса, не справився з керуванням та без причин технічного характеру, виїхав на зустрічну смугу руху, по якій в цей час рухався автомобіль «Volvo 340», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 .. Такими своїми діями ОСОБА_4 створив аварійну обстановку, яка призвела до зіткнення між цими транспортними засобами та смерті пасажира автомобіля «Volvo» ОСОБА_6 .. Яворівський районний суд Львівської області визнав винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України. Трагічна смерть ОСОБА_6 насамперед вплинула на життя ОСОБА_1 , як матері померлого, ОСОБА_2 , як батька та ОСОБА_3 , як рідного брата померлого. Внаслідок втрати сина та брата вони перебувають у напруженому психологічному стані, адже думки про смерть ОСОБА_6 не залишають їх до теперішнього часу. Втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню. Вони позбавлені можливості підтримки сина та брата відповідно у подальшому своєму житті. Усвідомлення того, що він загинув і його вже ніколи не буде поруч, і до тепер завдає їм глибоких душевних страждань. Все це разом призвело до зниження працездатності та обмеження кола їх спілкування, що знову-таки поглиблює негативні переживання внаслідок порушення соціальної та особистої адаптації. З часу смерті ОСОБА_6 , значно погіршився їхній психологічний стан, а саме: вони відчувають пригніченість настрою, тугу, тривогу, значне погіршення сну, посилення дратівливості і нестриманості, що в значній мірі призвело до порушення стосунків з рідними та знайомими. Оцінити розмір душевних страждань та життєвих змін позивачів об`єктивно неможливо, так як таке поняття як «життя людини» не може бути оцінено будь-яким матеріальним виміром і є в будь-якому випадку вищим за нього, а втрата рідної людини призвела до душевного болю, який ніколи не припиниться. Оскільки засуджений ОСОБА_4 під час ДТП керував транспортним засобом «Neoplan N1122/3L», який належить відповідачу ТзОВ «Українські Лінії», а також здійснював перевезення пасажирів як працівник, який здійснює трудову функцію водія ТзОВ «Українські Лінії» то завдану моральну шкоду росять стягнути з відповідача ТзОВ «Українські Лінії» на користь ОСОБА_1 - 500 000 гривень, на користь ОСОБА_2 - 500 000 гривень та на користь ОСОБА_3 - 250 000 гривень.

Крім того, відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять стягнути з AT «Страхова компанія «Інго» на їх користь моральну шкоду, заподіяну смертю сина ОСОБА_6 , по 11 169 грн кожному.

10.03.2021 відповідач ТзОВ «Українські лінії» подав відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що заперечує проти задоволення позову у даній справі та вважає суму заявленої моральної шкоди значно завищеною. ТзОВ «Українські лінії» є суб`єктом відповідальності за спричинену шкоду, однак безпосередньо не нехтувало жодними нормами законодавства, пряма вина чи умисел відсутні. Будь-які дії відповідача не могли б попередити виниклу трагедію. За кермом перебувала фізична особа, найманий працівник, дії відповідача пов`язані лише у перебуванні у трудових відносинах із ОСОБА_4 , однак не перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з ДТП та її наслідками. Потерпілим дійсно завдані моральні страждання у зв`язку із смертю близької людини, але винних дій безпосередньо відповідача у даному випадку немає, а тому розмір відшкодування має бути адекватним та враховувати конкретні обставини справи. Пред`явивши вимоги про стягнення моральної шкоди, позивачі не надали жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування саме такого розміру, який є значно завищеним. Вважає, що адекватним, справедливим та таким, що у повній мірі відповідає заподіяній шкоді буде визначення відшкодування моральної шкоди у розмірі по 100 000 грн на потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог чинного законодавства. Відносно ОСОБА_7 , то позивач не довів факту проживання з померлим однією сім`єю, а тому в цій частині позовні вимоги є безпідставними та у х задоволенні слід відмовити.

15.03.2021 року представник АТ «Страхова компанія «Інго» надіслав суду відзив, в якому позовні вимоги не визнає у повному обсязі, просить суд закрити провадження у справі в частині позовних вимог або відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог до них у повному обсязі, оскільки позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до AT «СК «ІНГО» із заявою про виплату страхового відшкодування не зверталися, необхідні документи не надавали, а тому відсутні правові підстави для здійснення страхової виплати. За умови звернення позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 із заявою на виплату страхового відшкодування AT «СК «ІНГО» сплатить страхове відшкодування у порядку та у строки, передбачені законом.

Ухвалою судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 09.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 31.05.2021 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивачів - адвокат Сідоров В.М. в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, давши пояснення аналогічні доводам, викладеним в позовній заяві, просить суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача адвокат Городнюк В.В. в судовому засіданні дав пояснення аналогічні доводам відзиву на позовну заяву. Просив позов задовольнити частково, саме по 100 000 гривень на потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у задоволенні позову ОСОБА_3 просить відмовити.

Представник відповідача АТ «Страхова компанія «Інго» в судове засідання не з`явився, однак надіслав суду заяву в якій просить справу слухати у його відсутності.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та рідним братом ОСОБА_3 ..

Вироком Яворівського районного суду Львівської області від 26.07.2019 року у справі №460/563/19 встановлено, що ОСОБА_4 16.12.2018 приблизно о 03 годині 20 хвилин, керуючи рейсовим автобусом Київ-Вроцлав марки «Neoplan N1122/3L», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись автодорогою сполученням Львів-Краківець у напрямку до м. Львова, в смт. Івано-Франкове Яворівського району Львівської області, неподалік будинку №28, що по вул. Яворівській, грубо порушив вимоги Р.1 п.п. 1.2; 1.5; 1.10; (в частині значення термінів «безпечна швидкість», «небезпека для руху»); Р.2 п.п.2.3 (підпункту «д») Р.12 п.п.12.1; 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не врахував наявність несприятливих погодних умов у вигляді снігопаду, стан засніженого дорожнього покриття, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним автобуса, не впорався з керуванням та без причин технічного характеру, виїхав на зустрічну смугу руху, по якій в цей час рухався автомобіль «Volvo 340», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , такими своїми діями створив аварійну обстановку, яка призвела до зіткнення між цими транспортними засобами». В результаті ДТП пасажир ОСОБА_6 отримав множинні тілесні ушкодження, що призвели до його смерті.

26.07.2019 року Яворівський районний суд Львівської області визнав винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України.

Вирок Яворівського районного суду Львівської області від 26.07.2019 року у справі №460/563/19 після перегляду Львівським апеляційним судом в частині вирішених цивільних позовів скасовано, а в решті вирок залишений без змін. Вирок набрав законної сили.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 18 грудня 2018 року.

ОСОБА_4 16.12.2018 року перебував у трудових правовідносинах з ТзОВ «Українські лінії» та на автобусі, належному товариству, здійснював рейс Вроцлав-Київ по маршруту Дніпро-Згожелець у складі екіпажу, що не заперечувалось і представником відповідача у судовому засіданні.

Згідно довідки Старопочаївської сільської ради Кременецького району №778 від 10.11.2020 року згідно будинкової книги за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані: власник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає з 16.12.2009 року по даний час; чоловік - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований та проживає з 16.12.2009 року по даний час; дочка - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована та проживає з 16.12.2009 року по даний час; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 був зареєстрований з 16.12.2009 року по 25.10.2018 року; проживає без реєстрації по сьогоднішній день; син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 16.12.2009 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 ; онук - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований з 19.03.2018 року по 16.04.2019 рік; мати - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрована з 26.04.1988 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Згідно акту депутатського обстеження від 10.11.2020 згідно опиту сусідів встановлено, що з 2013 року за даною адресою фактично проживали однією сім`єю та вели спільне господарство: власник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає з 16.12.2009 року по даний час; чоловік - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований та проживає з 16.12.2009 року по даний час; дочка - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована та проживає з 16.12.2009 року по даний час; син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований з 16.12.2009 року по 25.10.2018 року; проживає без реєстрації по сьогоднішній день; син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 16.12.2009 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 ; онук - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований з 19.03.2018 року по 16.04.2019 рік; невістка - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , проживала без реєстрації з 2013 року по 19.12.2018 рік; мати - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрована з 26.04.1988 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Згідно полісу №АМ2425471 станом на 16.12.2018 року автобус марки «Neoplan N1122/3L», реєстраційний номер НОМЕР_1 був застрахований в АТ «СК «Інго».

Відповідно до повідомлення ДПС України №6001/21 від 26.05.2021 року громадянин ОСОБА_3 перетинав державний кордон України за період з 01.06. по 16.12.2018 року 4 рази, останній раз виїзд був 21.11.2018 року в пункті пропуску Рава-Руська.

Дані обставини визнаються та не оспорюються учасниками справи.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Предметом позову є стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок загибелі сина та брата під час дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої є ОСОБА_4 , котрий на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з ТзОВ «Українські лінії», яке є власником джерела підвищеної небезпеки, під час експлуатації якого настала смерть ОСОБА_6 .

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Положеннями статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, ТзОВ «Українські лінії» є власником автобуса марки «Neoplan N1122/3L» р.н. НОМЕР_1 , а ОСОБА_4 на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з ТзОВ «Українські лінії», а тому відповідач ТзОВ «Українські лінії» відшкодовує шкоду завдану його працівником.

Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Вирішуючи вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачів завданої моральної шкоди, враховуючи наведені приписи закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ТзОВ «Українські лінії» моральної шкоди на користь позивачів, які є батьками загиблого ОСОБА_6 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відносно відшкодування моральної шкоди відповідачу ОСОБА_3 , суд зазначає наступне

Частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах не утримання житла, його ремонт тощо.

Позивачем ОСОБА_3 недоведений факт проживання однією сім`єю з його братом ОСОБА_6 .

Довідка Старопочаївської сільської ради Кременецького району №778 від 10.11.2020 року засвідчує лише факт реєстрації позивача за однією адресою із загиблим, однак не підтверджує факту проживання з ним однією сім`єю, наявність їх спільних витрат щодо утримання будинку та ведення спільного господарства.

Акт депутатського обстеження від 10.11.2020 року суд не приймає до уваги, оскільки згідно п.1.ч.2.ст.11 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» при здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має право на депутатське звернення, депутатський запит та депутатське запитання.

За таких обставин, позивачем ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів того, що він є членом сім`ї загиблого в розумінні частини 2 статті З СК України та Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99, а сам факт наявності родинних стосунків не є підставою для наявності права на відшкодування шкоди, завданою смертю фізичної особи, а тому у задоволенні вимог ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Щодо обставин заподіяння шкоди батькам загиблого, то слід вважати очевидним, що передчасна втрата дитини для будь-якої людини, тим більше при наявності життєвих зв`язків між ними, однозначно спричиняє моральні страждання.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно перебувають у напруженому психологічному стані, адже думки про смерть їх сина не залишають їх до теперішнього часу. Втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню. Батьки позбавлені можливості підтримки сина у майбутньому. Усвідомлення того, що їх син загину і його вже ніколи не буде поруч, завдає позивачам глибоких душевних страждань. Все це разом призвело до зниження працездатності та обмеження кола їх спілкування, що знову-таки поглиблює негативні переживання внаслідок порушення соціальної та особистої адаптації. З часу смерті сина у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 значно погіршився психологічний стан, а саме: вони відчувають пригніченість настрою, тугу, тривогу, значне погіршення сну, посилення дратівливості і нестриманості, що в значній мірі призвело до порушення стосунків з рідними та знайомими.

Оцінити розмір душевних страждань та життєвих змін позивача об`єктивно неможливо, так як таке поняття як «життя людини» не може бути оцінено будь-яким матеріальним виміром і є в будь-якому випадку вищим за нього, а втрата сина призвела до душевного болю, який ніколи не припиниться.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, враховуючи верховенство права, засади розумності і справедливості, обставини справи, суд вважає, що розмір компенсації моральної шкоди, який слід стягнути з ТзОВ «Українські лінії» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 становить по 500 000, 00 грн. для кожного. Крім того, зазначений розмір не може вважатися завищеним чи надмірним для відповідача, який, як вбачається з матеріалів справи, здійснює діяльність з організації перевезень на професійній та постійній основі, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до AT «СК «ІНГО» про стягнення на їх користь страхової виплати в розмірі по 11 169 гривень до задоволення не підлягають, оскільки позивачами не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для здійснення такої виплати. У матеріалах справи, крім полісу страхування №АМ2425471, інші докази відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи, позивачі від сплати судового збору звільняються.

Враховуючи, що позивачі звільнені від сплати судового збору при зверненні до суду з даним позовом, із відповідача ТзОВ «Українські лінії» відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 10000 гривень.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК, ст.ст. 23, 1168, 1187 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» на користь ОСОБА_1 500 000 (п`ятсот тисяч) грн. моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» на користь ОСОБА_2 500 000 (п`ятсот тисяч) грн. моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» в дохід держави судовий збір у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського

апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники

справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 .

Позивач: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , житель АДРЕСА_2 , РНОКПП- НОМЕР_6 .

Представник позивача: адвокат Сідоров Віталій Михайлович, місцезнаходження вул. Б. Харчука, 2 «а», м. Кременець, Тернопільської області.

Представник відповідача: адвокат Городнюк Віталій Валерійович, місцезнаходження АДРЕСА_3.

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії», код ЄДРПОУ - 30678480, адреса розташування юридичної особи: проспект Перемоги, 62-Б, м. Київ.

Відповідач: Акціонерне Товариство «Страхова компанія «ІНГО», код ЄДРПОУ- 16285602, адреса розташування юридичної особи: вул. Бульварно-Кудрявська, 33, м. Київ.

Повний текст рішення суду складено 01 жовтня 2021 року.

Головуюча