Рішення № 100159516, 05.10.2021, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/725/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2021 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої - судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

учасники справи

секретар ХРУПА Б.А.

позивач ОСОБА_4

представник позивача ОСОБА_2

представники відповідачів ШАГАЙ Р.О. , ПАЛАЙДА-ТИС О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) до Львівської міської ради (м.Львів, пл.Ринок,1), Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради (м.Львів, вул.Липинського,11), треті особа без самостійних вимог на стороні відповідача ЛКП «Рясне-402» (м.Львів, вул.Шевченка,350-А), ПАТ «Конвеєр» (м.Львів, вул..Шевченка,17) про визнання права на житло, визнання права на приватизацію квартири, зобов`язання до вчинення дій,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 29.01.2020 року звернувся в суд з позовом до Львівської міської ради, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради та просить визнати за ним право на житло - квартиру АДРЕСА_2 , зобов`язати Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради укласти з ним договір найму цієї квартири, визнати за ним право на приватизацію квартири, зобов`язати орган приватизації вчинити дії з приватизації квартири за його заявою, зобов`язати Львівську міську раду видати наказ про передачу квартири АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позову зазначає, що проживає в квартирі АДРЕСА_2 з 1977 року.Ця квартира належала на праві користування сім`ї його дружини. Основним наймачем квартири АДРЕСА_2 була мати його дружини - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) одружився 24.12.1977р. Після одруження позивач з дружиною вселилися в квартиру АДРЕСА_2 , де постійно проживали. В квартирі позивач прописаний не був. Після смерті дружини 23.10.2019р., він звертався до ЛКП «Рясне-402», Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради з заявою про зміну договору найму житла та до КУ «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» з заявою про приватизацію житла. Йому було відмовлено у зв`язку із відсутністю документів на квартиру, зокрема ордера на житлове приміщення чи рішення про надання житла колишньому наймачу чи члену його сім`ї. Вважає таку відмову незаконною. Впродовж всього часу проживання він приймав участь в утриманні квартири. Формально він був зареєстрований за іншою адресою. З 02.06.2011р. він з реєстрації знятий, іншого житла окрім спірної квартири не має. Вважає, що як член сім`ї дружини, набув право на користування спірною квартирою. Просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 30.01.2020 року розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачами відзивів на позов не подано.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та представник позивача ОСОБА_2 зазначені позовні вимоги підтримали повністю, покликаючись на вказані у позовній заяві обставини та наведені у ній правові підстави. Просять позов задовольнити.

Представник відповідача Львівської міської ради Шагай Р.О. проти позиву заперечила, вважає такий передчасним.

Представник відповідача Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради Палайда-Тис О.М. проти позиву заперечила, вважає вимоги позивача до ШРА ЛМР необґрунтованими та передчасними.

Представник третьої особи ЛКП «Рясне-402» заперечив проти позову.

Від представника третьої особи ПАТ «Конвеєр» поступило клопотання про розгляд справи у їх відсутності, з поясненнями, що будинок АДРЕСА_3 не перебуває на балансі підприємства.

Представник КУ «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» подав пояснення, в яких просив виключити установу з числа співвідповідачів у справі. Ухвалою судового засідання зі згоди позивача та його представника КУ «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» виключено з числа співвідповідачів у справі.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких мотивів.

Правилами ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.5 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною першою ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_2 належала до відомчого житлового фонду Львівського конвеєробудівного заводу і була надана ОСОБА_5 на склад сім`ї з чотирьох осіб на підставі рішення заводського комітету профспілки від 13.05.1971 року. Даний факт стверджується Випискою з протоколу № 13 засідання заводського комітету профспілок Львівського конвеєробудівного заводу від 13.05.1971 року (а.с.30, 92,93).

Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 квартира складається з 1 житлової кімнати, загальна площа квартири становить 28,9кв.м (а.с.29).

Згідно довідки ЛКП «Рясне-402» №1752 від 22.08.2013р. у квартирі з 1972р. були зареєстровані ОСОБА_5 , основний наймач, ОСОБА_9 , чоловік, ОСОБА_10 , 1960р.н., донька, та ОСОБА_11 , 1964р.н., син (а.с.23). Це підтверджується і Актом комісії ЛКП від 23.06.2020р. (а.с.164).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 24.12.1977р. одружився з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.27,24-26).

Після одруження позивач зі згоди наймача квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_5 та членів її сім`ї вселився та став проживати з дружиною у вказаній квартирі. У шлюбі у них народилося четверо дітей: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Факт постійного проживання позивача у вказаній квартирі підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 16.05.2011р., відповідно до якого ОСОБА_4 був визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням у будинку АДРЕСА_4 .

Згідно довідки про зняття з реєстрації від 02.06.2011р. ОСОБА_4 був знятий з реєстрації за адресою АДРЕСА_4 у зв`язку з вибуттям до нового місця проживання АДРЕСА_1 (а.с.98).

Згідно копії довідки ЛКП «Рясне-402» № 952 від 18.04.2013р. сім`я в складі ОСОБА_7 , 1960р.н. (дружина позивача), ОСОБА_4 , 1959р.н. (позивач), ОСОБА_15 , 1990р.н. (донька позивача) проживають АДРЕСА_2 без реєстрації після смерті основного квартиронаймача - матері ОСОБА_7 , ОСОБА_5 .

Основний наймач квартири ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дружина позивача ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Після смерті дружини позивач ОСОБА_4 і надалі проживає у квартирі АДРЕСА_2 без реєстрації.

19.11.2019 року ОСОБА_4 звернувся із заявою про зміну договору найму в ЛКП «Рясне-402». Йому було відмовлено, оскільки до компетенції ЛКП не входить видача розпорядчих документів щодо оформлення права користування.

28.11.2019 року ОСОБА_4 звернувся із заявою про зміну договору найму в Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради. Йому було відмовлено у зв`язку із відсутністю документів на квартиру, зокрема ордера на житлове приміщення чи рішення про надання житла колишньому наймачу чи членам його сім`ї.

10.12.2019 року ОСОБА_4 звернувся в КУ «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» з заявою про приватизацію житла. Цю заяву залишено без розгляду по суті.

Позивач вважає що його право на користування житлом та право на приватизацію житла порушені.

Заявляючи свої позовні вимоги ОСОБА_4 покликається на безперервність проживання в квартирі АДРЕСА_2 як член сім`ї наймача. Пояснює, що не був прописаний та зареєстрований у квартирі. З 18.06.1975 року був зареєстрований в будинку АДРЕСА_4 та згідно рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16.05.2011 року його визнано таким, що втратив право на проживання в будинку із зняттям з реєстрації. З 1977р. від фактично проживає у спірній квартирі. Після смерті основного квартиронаймача в 1993р. він несе витрати на утримання квартири, повністю виконує обов`язки наймача.

За ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

У статті 9 Житлового кодексу України встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до частин першої та другої ст. 61 Житлового кодексу України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.

За ст.64 Житлового кодексу України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач і члени його сім`ї.

Згідно ст. 65 Житлового кодексу наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Частиною першою статті 106 Житлового кодексу передбачено, що повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року № 6-60цс12, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 Житлового кодексу). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК Української РСР).

В судовому засіданні доведено факт набуття позивачем права користування квартирою АДРЕСА_2 , оскільки після одруження вселився у цю квартиру і проживав у ній зі згоди основного наймача - матері дружини.

Дана обставина, поряд з іншими доказами, стверджується показаннями свідків.

Свідок ОСОБА_16 , 1946р.н., пояснила, що знає позивача тривалий час, вони є сусідами. Позивач дійсно проживав та проживає у квартирі АДРЕСА_2 .

Свідок ОСОБА_17 підтвердила факт проживання ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_2 , яка була надана у користування ОСОБА_5 конвеєрним заводом.

Свідок ОСОБА_18 , 1960р.н. дала показання, що проживає у будинку АДРЕСА_3 з 1973 року. У квартирі АДРЕСА_5 на той час вже проживали ОСОБА_6 , її матір та брат ОСОБА_11 . Свідок є хресною мамою ОСОБА_15 , доньки позивача та ОСОБА_6 . Свідок вказала, що пізніше, ОСОБА_5 отримала від конвеєрного заводу двокімнатну квартиру АДРЕСА_6 , куди перейшла жити з сином ОСОБА_11 . А в спірній квартирі залишилися проживати її донька ОСОБА_6 з чоловіком ОСОБА_4 та дітьми. Свідок підтвердила факт постійного проживання ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_2 .

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 дав показання аналогічні тим, що викладені в позові.

Виходячи з наведеного суд вважає, що за позивачем слід визнати право на користування квартирою АДРЕСА_2 . Позивач вселився у це житло на законних підставах і протягом тривалого часу (з 1977 року) добросовісно використовує квартиру як єдине житло.

Щодо решти заявлених позовних вимог про укладення договору найму, визнання за позивачем права на приватизацію квартири, зобов`язання до вчинення дій з приватизації квартири, суд вважає ці вимоги безпідставними та передчасними.

Визнання за позивачем права на користування житловим приміщенням створює позивачу передумови для вчинення дії, спрямованих на приватизацію житла.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право користування жилими приміщеннями квартири АДРЕСА_2 .

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.10.2021 року.

Суддя Н. Л. Луців-Шумська