Ухвала суду № 100158191, 05.10.2021, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/3156/15-ц

Провадження № 6/242/306/21

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2021 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Селидове заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», заінтересовані особи Акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документу,-

в с т а н о в и в:

01.09.2021 р. ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» звернулося до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, видачу дубліката виконавчого документу.

В обґрунтування заяви зазначило, що рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 29.09.2015 р. з ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором.

23.06.2020 р. між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 2268/К, відповідно до якого право вимоги до позичальника за зобов`язанням перейшло до останнього.

На виконання рішення було видано виконавчий лист. Згідно інформації, примусове виконання виконавчого листа щодо боржника було завершено в Селидівському МВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), станом на день звернення виконавчий лист щодо боржника на примусовому виконанні не перебуває. Згідно з Актом приймання-передачі оригіналів документів, оригінали виконавчих документів банком передані правонаступнику не були.

Дослідивши письмові докази по справі та обґрунтування поданої заяви, суд вважає, що в заява підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до ч. 5 ст. 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язнні (крім випадків, передбачених ст..515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через воєвиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до ч.1 ст.55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої сторони на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво – заміна сторін чи третіх осіб (право попередників) іншою особою (правонаступником) у разі вибуття з процесу суб`єкта спірних чи встановлених судом правовідносин.

При процесуальному правонаступництві має місце перехід процесуальних прав та обов`язків під час процесу від однієї особи, яка була стороною або третьою особою у справі, до іншої, яка не брала участі у справі.

Основою процесуального правонаступництва є наступництво у матеріальних правах та обов`язках. У цивільному праві воно поділяється на універсальне та сингулярне, коли правонаступництво відбувається щодо всіх прав та обов`язків суб`єкта цивільних відносин, а також коли стосується лише певної частини таких прав та обов`язків.

Процесуальне правонаступництво є завжди загальним щодо матеріального. Тобто у цивільному процесі до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки, не може бути половинчастого (часткового) правонаступництва.

Отже, вступаючи у процес, правонаступник має довести своє право на правонаступництво прав та обов`язків конкретного суб`єкта цивільних процесуальних правовідносин.

Зазначені обставини є істотними для висновку про настання чи не настання юридичного факту переходу прав вимоги від первісного кредитора до наступного кредитора.

Згідно Договору про відступлення права вимоги № 2268/К від 23.06.2020 р. та Додатку № 1 до нього, права вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № 300426028649018 від 22.08.2011 р. відносно ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС».

До заяви, як підтвердження оплати повної вартості прав вимоги за кредитним договором, надано копію платіжного доручення № 15807 від 19.08.2021 р.

Отже, правонаступником доведено право на наступництво прав та обов`язків конкретного суб`єкта цивільних процесуальних правовідносин відносно боржника ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що заява в цій частині обґрунтована і підлягає задоволенню.

Що стосується вимог про видачу дублікату виконавчого листа, то заявник звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, посилається на те, що оригінал виконавчого листа заявнику не був переданий попереднім стягувачем.

Згідно підпункту 17.4 пункту 17 перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

У порушення п. 5 ч. 3 ст. 175 та підпункту 17.4 пункту 17 перехідних положень ЦПК України, зміст заяви про видачу дубліката виконавчого листа не містить виклад обставин і зазначення доказів, які б свідчили про втрату виконавчого листа, а саме коли і ким та що заява про видачу дубліката виконавчого листа подана до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Сам факту відсутності оригіналу виконавчого листа в кредитній справі, не свідчить про втрату виконавчого листа.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд з прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Так, у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат».

При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження.

Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, провадження № 61-11034св19.

Натомість, заявником зазначено, що попередній стягувач не передав виконавчого листа, що свідчить про неналежне виконання договірних зобов`язань і не свідчить про втрату виконавчого листа та не позбавляє заявника можливості вимагати передачі оригіналу виконавчого листа.

Заявник у заяві зазначає, що згідно з Актом приймання-передачі оригіналів документів, оригінали виконавчих документів банком передані правонаступнику не були. Проте, відповідного акту про відсутність виконавчого листа відносно ОСОБА_1 при передачі документів не надано.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Доведення втрати виконавчого документа і факту подання заяви про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання це не право, а обов`язок стягувача і невиконання останнім своїх процесуальних обов`язків, дає лише правові підстави для висновку про недобросовісне користування та зловживання своїми процесуальними правами.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 442 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву – задовольнити частково.

Замінити сстягувача АТ «Дельта банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 40340222 у справі № 242/3156/15-ц.

В задоволені решти вимог – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя